південна — Акерманщина (до 1953 р. Ізмаїльська область,
тепер частина Одеської області), де українці становлять близь-
ко 37%, проживаючи разом з молдаванами, болгарами, німця-
ми, росіянами;
північна — Хотинщина, де українці становлять переважну
етнічну більшість;
південно-східна (між нижнім Дунаєм і Дністром) — Буджак
(з турецької означає «кут»). У XVI ст Буджак переважно заселяли
ноґайці, що в Україні отримали назву «буджацькі татари» за їхні
часті грабіжницькі напади на місцеву людність. Але дедалі актив-
ніше змінювалася його етніка завдяки напливові галицьких русинів
(«руснаків), козаків із Малороси та Запорізької Січі, а також молда-
ван, Гагаузів, циган, російських старообрядників та ін. Одне з чоти-
рьох татарсько-ноґайських кочовищ — оґузи згідно з думкою дос-
лідників стало основою формування аґаузів, які й досьогодні ком-
пактно проживають у прикордонних з Молдовою районах. Буджак
— це крайня південно-західна смуга української етнічної території,
що також відзначається великою концентрацією болгар і молда-
ван.
Завдяки своєму прикордонному (між Україною, Румунією,
Угорщиною, Балканами) розташуванню Бессарабія відіграва-
ла роль своєрідного «моста», що з'єднував західну і східну ци-
вілізації. Сьогодні це найстрокатіший в етнічному відношенні
регіон України, що відповідним чином позначилося на тради-
ційно-побутовій культурі його населення.
Крим—Кримський півострів — найпівденніша частина україн-
ської етнічної території, що складається з Кримських гір та Кримсь-
кої рівнини. Тут знаходимо найдавніші на території України
людські поселення, що мають понад 100 тис. років. Завдяки важ-
ливому геополітичному становищу (вихід до Чорного та Азовсь-
кого морів, наявність природних гаваней тощо) Крим став яблу-
ком розбрату між багатьма державами і народами. Втім він ніко-
ли не становив ні політичної, а тим паче етнічної цілісності.
Етніку Криму в першій половині І тис. до Н. X. визначали
аборигенна спільнота таврів (відомі з писемних джерел IV ст;
з грец. — «тур», «бик») та греки-колоністи, а також скіфи, сар-
542
мати й інші племена і народи. Етнонім таври став основою для
виникнення крайоніма Таврія (Таврида, Таврика), який поши-
рюється у період Середньовіччя. В літературі існують певні роз-
біжності щодо територіального ототожнення Криму і Таврії, тож
дотримуймося точки зору, що з XIX ст. Таврією називали не лише
Кримський півострів, але й суміжні райони Причорномор'я
(Північна Таврія), які належали до Таврійської губернії.
У новочасних наукових дослідженнях починає переважати по-
гляд, що Таврія — це споконвічна слов'янська земля, де з античних
часів домінуючою етнічною спільнотою були таври — споріднене зі
слов'янами плем'я, яке поряд з антами стало предком українського
народу. У ранньому Середньовіччі населення Криму складалося
з нащадків таврів, які згодом стали називатися «русичами», «руси-
нами». Вони завжди відокремлювали себе від численних інших на-
родів — греків, скіфів, ґотів, аланів, хозарів, печенігів тощо, які пе-
ребували тут у той час. Існували тісні взаємозв'язки між Київською
Руссю і таврами-русичами. Внаслідок цього утвердилися не лише
назва «русь» — «Кримська Русь», «Тмутараканська Русь», але
й властиві русичам етнокультурні особливості. Про народ «русів»,
«русичів», що заселяли Тавриду, писали болгарські, грецькі, арабські
та інші автори. За даними турецького історика Евлії Челебі, за часів
Середньовіччя дві третини населення Криму становили русичі-ук-
раїнці. Це важливо підкреслити, оскільки у 1990-х роках не припи-
няються спроби довести, що таври-русичі, будучи асимільовані мон-
голами й кримськими татарами, безслідно зникли.
Новий період в етноісторії Криму розпочинається з його при-
єднання у 1773 р. до Російської імперії. Це спричинило нарос-
таючу пертурбацію населення, коли зі зменшенням українців
та представників інших народів тут невпинно зростає число ро-
сіян. Цей процес відбувався і через примусові виселення і го-
лодомори 1921 р., 1932 р., репресіям, депортаціям кримських
татар, а також греків, болгар, німців у 1944—1945 рр. тощо.
Отже, за відомих історичних обставин найдавніші корінні жителі
Криму (таври — анти — русичі — українці) сьогодні не ставновлять
етнічної більшості, поступаючись за своєю чисельністю росіянам,
які тут, як і в усій Україні, становлять етнічну меншину. Зважаючи на
543