форм керамічного посуду (культури кулястих амфор, багато-
плужної кераміки та ін.), від типів поховальних споруд (ямна,
катакомбна, зрубна культури) тощо.
Археологічні культури є свого роду індикатором, що відобра-
жає (маркує) етапність і тяглість процесів виникнення і форму-
вання етносів. Вони відіграють важливу роль у визначенні ет-
нічної диференціації, а також тенденцій, спрямованих на інтеґ-
рацію та дезінтеґрацію етнічних спільнот. Зрештою, археологія
сприяє поповненню термінологічного апарату етнології. Оскільки
археологія засвідчує існування людських спільнот у часи, коли
писемність ще не існувала, отже, їхні самоназви нам не відомі,
то в українській етнології вони часто позначаються за назвами
відповідних археологічних культур, наприклад, трипільці, ката-
комбники, ямники і т. ін.
Досліджуючи матеріальні старожитності, етнологи повинні
розуміти суть археологічної методики пізнання і реконструкції,
передусім її новітні технології. Зокрема врахування матеріаль-
них залишків у т. зв. культурному шарі (нашарування архаїки
у товщі землі) має важливе значення для з'ясування часу і по-
черговості перебування різних людських спільнот на тій чи іншій
території, визначення шляхів їхньої міграції тощо. Ці явища вив-
чає стратиграфічний метод. Спираючись на властиву глині ра-
діоактивність (після випалювання починається стабільний про-
цес її накопичення), термолюмінісцентний метод дозволяє з'я-
сувати часові відрізки виготовлення предметів із кераміки, що є
першим виробом зі штучного матеріалу. Радіовуглецевий ме-
тод активно використовується в антропології, палеоантропології,
палеозоології, палеоботаніці, які дають цінний матеріал для
вивчення етногенезу, особливо його ранніх етапів.
Нагромаджуючи емпіричний матеріал про життєдіяльність
давніх спільнот, археологія дає важливі дані для соціологізації
і теоретичної реконструкції форм їхньої організації, для розвитку
матеріальної та духовної культури, типів колективної організації,
шлюбних стосунків, характеру виробництва і споживання про-
дуктів. Таким чином, архаїчні старожитності є неоціненним дже-
релом у вивченні процесів формування українського етносу.
20
Етнографічні та фольклорні матеріали. За характером ем-
піричного нагромадження та впорядкування джерел архаїчної
культури до археологічних матеріалів наближаються етно-
графічні старожитності. їх можна поділити на дві групи — прямі,
що безпосередньо стосуються сучасних народів, та побічні,
які є збереженням певних архаїчних пережитків серед сучас-
них спільнот. Для вивчення україногенезу головне значення
має друга група етнографічних джерел, які дозволяють визна-
чати етнічні процеси та міжетнічні зв'язки за видами кровної
спорідненості, формами сімейно-шлюбних стосунків (рід, ек-
зогамія, ендогамія тощо), за господарсько-культурними типа-
ми (мисливство, скотарство, землеробство) тощо.
Матеріали фольклористики, яка нагромадила величезний об-
сяг знань з усної словесності, музичної, хорової, обрядової й інших
видів народної творчості, мають найбільше значення для вив-
чення духовної культури і побуту, а також розвитку сімейно-шлюб-
них стосунків. Безліч цінних етнографічних і фольклорних пам'я-
ток зберігається у понад ста історико-етнографічних музеях Ук-
раїни, їхні експозиції є важливим джерелом дослідження тради-
ційно-побутової культури українського етносу, а також його окре-
мих локально-територіальних груп.
Дані антропології, палеозоології, палеоботаніки. Етнологи
активно використовують результати антропологічних дослід-
жень, особливо тих, що стосуються проблеми походження рас,
їхньої диференціації і територіального розміщення. Расові оз-
наки успадковуються незалежно від географічного середови-
ща, тому вони є важливим засобом для ідентифікації як загаль-
них процесів етногенезу, так і проблем міжетнічних стосунків та
ізольованого розвитку окремих спільнот. Матеріали палеозоо-
логії та палеоботаніки, крім того, також дають уявлення про ета-
пи формування і територіальне поширення різних господарсь-
ко-культурних типів.
Пам'ятки писемності. Величезне значення для вивчення ет-
ногенетичних процесів та етноісторичного розвитку різних на-
родів мають пам'ятки писемності. Для етнолога найбільший інте-
рес являють літописи, хроніки, твори античних і середньовіч-
21