Стратегія сталого розвитку природи та суспільства. Матеріали курсу

Подождите немного. Документ загружается.

екодеструктивного впливу. Ймовірно, це пояснюється тим, що контрольоване

сільськогосподарське виробництво і споживання біологічних об'єктів вважається

не пов'язаним напряму з порушенням функціонування природних екосистем.

Більш того, контрольоване людиною відтворення рослинних культур і тварин

іноді рятує їх від повного зникнення в природних умовах (як це сталося з

зубрами, лосями, багатьма породами хутрових). Облишимо поки що, м'яко кажу-

чи, дискусійну тезу про екологічну безпечність самого сільськогосподарського

виробництва. Моральний же аспект даного виду природокористування

пом'якшується «мотивованістю» споживання даного виду ресурсів для

забезпечення продуктами харчування, одягом або промисловою сировиною. Інша

річ - використання тварин в експериментах і промисловому тестуванні.

Практично за тих самих екологічних наслідків останній вид впливу несе в собі

куди більш вагомий тягар моральної деструкції. Припускаючи можливість

задоволення своїх непершочергових потреб за рахунок життя тварин чи

завдавання їм страждань, людина руйнує свою власну природу. Не випадково

останнім часом поширюються рухи за заборону або, принаймні, максимальне

обмеження подібної діяльності.

До речі, моральний аспект впливу на біоту присутній і у всіх інших видах

екодеструктивних процесів. Актуальність його обумовлена тією технічною

потужністю, якої набуло людство. Не стримувана внутрішніми моральними

обмеженнями, людина перетворюється на «технократичного монстра».

Використання вибухівки в рибному промислі, а гелікоптерів і автоматів - у

полюванні на тварин перетворюють шляхетний поєдинок між людиною і

твариною на акт винищення останніх.

Форми непрямого впливу на біоту пов'язані з порушенням рівноваги

природних екологічних систем. Основні причини цих явищ обумовлені діями

людей, які через свою неосвіченість, неуцтво, технічну неспроможність,

моральну недосконалість не можуть або не хочуть передбачати і запобігати

вторинним наслідкам впливу на біоту. До числа таких найбільш характерних

процесів можна віднести:

• блокування технічними спорудами (трубопроводами, дамбами,

насипами, транспортними магістралями) або об'єктами первинної

екодеструктивної діяльності (кар'єрами, відвалами, каналами) шляхів міграції

тварин; зокрема, величезну шкоду популяціям тварин можуть завдавати в тундрі

трубопроводи, що перерізають звичні шляхи міграції тварин;

• ускладнення або повне блокування пересування тварин, спря-

мованого на задоволення репродуктивних функцій; прикладом є каскади

водоймищ, що перешкоджають нересту риби;

• порушення умов зростання рослин і проживання тварин;

конкретними причинами можуть бути: різноманітні види забруднення, кислотні

дощі, так звані чинники неспокою (шуми, вибухи, вібрація); останні особливо

суттєві для тварин у періоди розмноження;

• спрощення екологічних зв’язків; цей вид деструктивного впливу

М.Ф. Реймерс порівняв із фізичними процесами, що відбуваються в провідниках:

«для забезпечення цілісності біосфери даного типу нею має йти «струм» (через

біоценози повинна проходити енергія сонця) певної сили. При зникненні значної

кількості видів - «ниток» - інші почнуть «перегоряти» (вимирати) подібно до

пробок в електромережі, і може виникнути загроза існуванню всієї тваринної

речовини біосфери (Реймерс, 1990);

• гіпертрофія кількості популяцій деяких біологічних видів, які, на

думку людини, є «більш корисними», ніж інші види; природно, це погіршує

умови життя тих самих «інших видів»;

• порушення екологічної рівноваги через вилучення частини популяцій

або привнесення (інтродукування) чужорідних для даної екосистеми екологічних

видів.

Збереження диких і примітивних сортів культур у всьому світі - головна

гарантія того, що їхніх «окультурених сородичей» можна буде врятувати від

хвороб.

9.4.7. Вплив на людину

Види негативного впливу на організм людини умовно можна об'єднати у

дві групи: процеси прямого впливу і процеси непрямого впливу.

Процеси прямого впливу обумовлені безпосереднім контактом людини з

техногенними об'єктами (механізмами, машинами) або робочими агентами цих

об'єктів (високою температурою, токсичними речовинами, електричним

струмом, електромагнітними полями чи іншими формами енергетичного впливу,

активними біологічними організмами, ін.), що можуть завдавати шкоди здоров'ю

людини або навіть призводити до її загибелі.

Процеси непрямого впливу на організм людини пов'язані з погіршенням

умов життя і діяльності людини (склад повітря, температура, вологість, ін.), які

зумовлюють процеси метаболізму в організмі людини: Щоб зрозуміти природу

цих факторів впливу, досить задуматися про особливості функціонування такої

складної матеріально-енергетично-інформаційної системи, якою є людський

організм. Зміна будь-якого з тисяч параметрів (хімічних, фізичних, механічних,

біологічних), що до того ж дуже тісно взаємодіють між собою, може виявитися

достатньою, щоб серйозно погіршити фізіологічні функції організму людини. У

таблиці 9.4.7.1 показані деякі з факторів впливу і можливі наслідки для людини.

Погіршення якості їжі і питної води є однією з найбільш небезпечних

форм непрямого впливу. Це пояснюється чутливістю організму до процесів

інтоксикації продуктів, у першу чергу тих, що відповідають за стан метаболізму

в організмі людини.

Слід підкреслити взаємозв'язок ступеня впливу таких екодеструктивних

факторів, як забруднення харчових продуктів і питної води, а також інших умов

життя і діяльності людини, які, зрештою, визначають імунітет організму і його

біологічну стійкість. Серед основних факторів можна назвати: збалансованість і

достатність харчування, можливості повноцінного відпочинку, здоровий спосіб

життя й ін.

Інтегральними оцінками впливу на організм людини є показники

захворюваності і смертності населення.

Зниження інформаційної цінності природних систем на відміну від

попереднього виду впливу діє не на організм людини, а на її особистісні

характеристики. Повноцінне формування особистості людини може відбуватися

тільки на тлі інформаційного контакту з природними системами. Інформаційне

руйнування природних систем також негативно впливає на психологічний стан

людини, а це збіднює резерви її природної життєвої активності, що, у свою чергу,

негативно позначається на формуванні соціальних позицій.

На жаль, ці аспекти екодеструктивної діяльності вивчені значно менше.

Лише в нечисленних розрізнених роботах розглядається дистресовий феномен

природи. Відзначається, наприклад, що серед мисливців-аматорів менш

поширені професійні захворювання, практично немає алкоголіків і т.д. І навпаки,

позбавлення людини інформаційного контакту з природою може вести до

серйозних соціальних наслідків. Основні причини дитячої жорстокості, що

особливо гостро виявляються в підлітків з індустріальних районів і «спальних»

новобудов, більшість соціологів вбачають у дефіциті повноцінного

інформаційного контакту з природою.

Таблиця 9.4.7.1 Фактори впливу на організм людини в сучасних житлових

приміщеннях та його наслідки (Корсак та ін., 1998)

Речовина/агент Джерело

Можливі захворювання та інші

наслідки

Чадний газ (С)

Печі, обігрівачі, неповне

окиснення органічних

залишків у льохах

Настання смерті при концентрації

понад 0,2%. При менших - головний

біль, ураження органів дихання

Метан Газові прилади Вибухи, пожежі, отруєння

Оксиди азоту

Печі, плити, відкрите

полум'я

Ураження легень, головний біль,

дитячі хвороби

Дим Паління тютюну Рак легень, ураження легень і мозку

Бензапірен Сигарети, печі Рак легень

Метиленхло-

риди

Фарби Розлади нервової системи, діабет

Трихлоретан Аерозольні балони Ураження дихання і мозку

Тетрахлоретан Одяг після хімчистки

Рак, ураження нервової системи,

нирок, печінки

Формальдегід Меблі й інші предмети Ураження очей, мозку і дихання

Хлороформ

Гарячий душ із

хлорованої води

Рак

Стирен Штучні килими Ураження нирок і печінки

Азбест

Ізоляція труб, вінілові

покриття

Рак, ураження легень

Бактерії, віруси,

грибки

Зволожувачі кондиціоне-

рів, люди, тварини

Грип, "хвороба легіонерів" та інші

хвороби

Радон

Ґрунт, бетонні стіни,

граніт

Рак легень

Шум

Усі гучномовці, побутові

прилади

Деградація слуху, неврози

Електромагнітні

хвилі

Браковані СВЧ-печі і

побутові прилади

Ушкодження очей

9.4.8. Вплив на глобальну екокосистему Землі

Вплив на глобальну екосистему Землі стосується процесів порушення

екологічної рівноваги на планеті, що погіршує умови життя біологічних об'єктів.

Серед них можна виділити такі форми глобальних екодеструктивних процесів:

• зміна клімату на планеті;

• зміна електромагнітної системи Землі;

• зміна якісних характеристик глобальних геосфер (літосфери,

атмосфери, гідросфери);

• зміна буферних захисних систем планети (зменшення озонового

шару, зміна іоносфери).

З погляду економіста зазначені процеси впливу на природне середовище

є також надзвичайно важливими економічними чинниками. Це підтверджується

такими аргументами.

• Будь-які процеси цілеспрямованого впливу на природне середовище

пов'язані з витратами засобів (фінансових, матеріальних, енергетичних,

інформаційних), що можна виразити через систему кількісних показників, у тому

числі вартісних, адекватних економічній сфері діяльності людини.

• Сучасне виробництво тісно пов'язане з природним середовищем, яке

виконує безліч економічних функцій (джерело ресурсів, середовище здійснення

виробничої діяльності, «резервуар» відходів, що видаляються, ін.). Кожна з

функцій, як правило, чутлива до зміни характеристик природного середовища.

Будь-яке їх відхилення в той чи інший бік негайно позначається на економічних

показниках суспільних систем. В одному випадку (при зміні якості середовища,

сприятливому для даної функції) відбувається поліпшення показників у певній

економічній сфері (збільшуються доходи підприємств, знижуються витрати

тощо); в іншому (несприятливому) - зміна показників має негативний характер,

що може кваліфікуватися як економічний збиток (зниження доходів, збільшення

витрат та ін.).

Існує принципова можливість: з одного боку, оцінити у вартісній формі

витрати ресурсів людського суспільства, що спрямовуються на перетворення

компонентів природного середовища; з іншого боку, за допомогою кількісних

показників дати економічну інтерпретацію змін, що відбуваються в природі. Це

створює об'єктивні передумови порівняння результатів і витрат еколого-

економічної діяльності, дозволяє усвідомлено і цілеспрямовано обґрунтовувати і

планувати прийняття господарських рішень. Чим глибшим є розуміння

економічної природи процесів, що відбуваються в суспільстві і природі, тим

більше існує можливостей вибору найбільш ефективних варіантів реалізації

виробничої діяльності і суспільної поведінки людини. Саме це прагнення

підвищити ефективність функціонування виробничих і суспільних систем з

урахуванням їх впливу на природне середовище змушує вивчати особливості

формування еколого-економічних оцінок.

Р о з д і л 10

Закономірності взаємодії суспільства

і природи

10.1 Загальносистемні закономірності взаємовідносин людей і природи

Концепція стійкого розвитку ґрунтується на застосуванні ідей загальної

теорії систем. Це стосується перш за все екологічної сфери, де відносини типу

«людина - суспільство» трансформуються у відносини «людина - суспільство -

довкілля».

Будь-який вплив людини на природні екосистеми призводить до їх змін,

які викликають як позитивні, так і негативні наслідки. Саме ці наслідки є

об'єктом оцінки досягнення цілей стійкого розвитку на макро- та мікрорівнях.

Оцінити їх можна тільки за умови вивчення законів і принципів функціонування

системи «людина - довкілля».

М.Ф. Реймерс, досліджуючи взаємовідносини людини та природи,

виділяє ряд закономірностей. Зі всієї сукупності закономірностей ми розглянемо

лише основні. І почнемо з аналізу закономірностей системи «людина - природа».

10.2 Закономірності розвитку системи «людина - природа»

Історичні зміни, що відбуваються у зв'язках між природою і людиною,

одночасно призводять до змін у природі і формах господарювання. Форми

господарювання змінюються відповідно до змін у природі. У свою чергу, зміни в

економіці викликають ланцюгові реакції в природі. Цей постійний зворотний

зв'язок дістав назву закону бумеранга, чи закону зворотного зв'язку взаємодії,

людина - біосфера П. Дансеро, інакше - четвертий закон Б. Коммонера: «ніщо

не дається даром». Зміст закону полягає в тому, що людині завжди доводиться

розплачуватися за ті зміни, які вона привносить у навколишнє природне сере-

довище (Реймерс, 1994).

Неминучість платежів підкреслюється також законом незамінності

біосфери В.І. Вернадського. Тільки біосфера може забезпечувати стійкість

навколишнього середовища. Тому скорочення природної біоти в обсязі, що

перевищує граничне значення, позбавляє навколишнє середовище стійкості, яка

не може бути відновлена шляхом проведення природоохоронних заходів.

Закон оберненості біосфери П. Дансеро полягає в тому, що біосфера

прагне до відновлення екологічної рівноваги тим сильніше, чим більший тиск на

неї.

Закон необерненості взаємодії людина - біосфера: природні ресурси, що

поновлюються, перетворюються на природні ресурси, які не поновлюються, у

випадку перевищення можливостей їх відновлення.

Саме на цій сходинці розвитку взаємовідносин людина - природа

знаходиться наша цивілізація. Сучасний розвиток не може забезпечити

стабільних умов існування життя на Землі, у тому числі і людині.

Далі можна виділити більш окремі закономірності впливу людини на

природні екосистеми. Наприклад, закон спадної віддачі А. Тюрго — Т.

Мальтпуса: підвищення питомого вкладення енергії в агросистему не дає

адекватного пропорційного збільшення ЇЇ продуктивності (врожайності). Іншими

словами, падіння енергетичної ефективності сільськогосподарського вироб-

ництва неминуче і викликане заміною ручної праці механічною, а природної

родючості ґрунтів — штучною.

Дія законів обумовлює існування правил і принципів взаємин у системі

«людина — природа». Правило міри перетворення природних систем: у ході

експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, що дозволяють

цим системам зберігати властивості самопідтримання (самоорганізації та са-

морегуляції). Надсистема більш високого рівня ієрархії може підтримувати деякі

підсистеми зруйнованої системи нижчого рівня, але не спроможна відновити їх.

З правила міри перетворення природних систем випливає ряд висновків:

1. Одиниця (відновного) ресурсу може бути отримана лише в деякий

період часу, обумовлений швидкістю функціонування системи. Протягом цього

періоду не можна переходити рубежі екологічних обмежень.

2. Проведення господарських заходів раціональне лише в рамках

деяких оптимальних розмірів. Вихід за ці рамки знижує їх ефективність.

3. Діяльність, що спрямована на перетворення довкілля, не повинна

виводити природні системи зі стану рівноваги внаслідок надлишку якогось із

компонентів, які утворюють середовище. Тобто якщо це необхідно, потрібна

достатня компенсація у вигляді первісних природних систем, наприклад,

оптимальна лісистість.

4. Перетворення природи (якщо воно не відновне) дає локальний чи

регіональний виграш за рахунок погіршення певних показників на сумісних

територіях чи в біосфері в цілому. (Це є наслідом законів бумеранга і

необерненості та взаємодії людина - природа.)

5. Природні ланцюгові реакції ніколи не обмежуються зміною

речовини й енергії, але впливають на динамічні якості природних систем.

6. Технічні системи впливу в кінцевому підсумку (у тривалому інтервалі

часу) завжди менш економічно ефективні, ніж природні. Тут слід звернути увагу

на принцип природності або правило старого автомобіля: з часом еколого-

економічна ефективність технічних пристроїв, що забезпечують «жорстке»

управління природними системами і процесами, знижується, а економічні

(матеріальні, трудові, грошові) витрати на їх підтримання зростають. Зрозуміло,

технічні пристрої, які старіють, зрештою стають нерентабельними і їх необхідно

заміняти. У той же час природні системи, що самовідновлюються, являють

собою «вічний» двигун, який не потребує економічних вкладень доти, поки

ступінь тиску на них не перевищує їхніх можливостей до відновлення. Наслідком

чинності закону бумеранга і правила міри перетворення природних систем є

правило демографічного насичення: у глобальній чи регіонально ізольованій

сукупності кількість народонаселення завжди відповідає максимальній мож-

ливості підтримання його життєдіяльності, включаючи всі аспекти сформованих

потреб людини. Недотримання цього правила приводить до різкого дисбалансу у

взаєминах людина -природа, що може привести до демографічної катастрофи.

Однак на противагу цьому правилу діє правило прискорення історичного

розвитку, яке полягає в тому, що чим стрімкіше під впливом антропогенних

факторів змінюється середовище існування людини й умови ведення

господарства, тим скоріше відбуваються зміни в соціально-екологічних

властивостях людини, економічному і технічному розвитку суспільства.

Антропогенний вплив, з одного боку, впливає і змінює середовище існування

людини, а з іншого - є рушійною силою створення механізмів, що прагнуть його

поліпшити (наприклад, очисні споруди, ресурсо- і природозберігаючі технології,