Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Шкала оцінки діагнозу (ОД, %)

Таблиця 4

Невідповідність між встановленим діагнозом і клініко-діагностичними даними

Відсутність розгорнутого клінічного діагнозу з вказівкою стадії, локалізації,

порушення функції, наявності ускладнень

Встановлено розгорнутий клінічний діагноз з

порушення функції, наявності ускладнень

вказівкою стадії, локалізації,

Встановлено розгорнутий клінічний діагноз основного та супутніх захворювань

100

Шкала оцінки лікувально-оздоровчих заходів (ОЛЗ, %)

Таблиця 5

Лікувально-оздоровчі заходи практично не проводились

Виконані окремі малоефективні процедури, маніпуляції та заходи

Лікувально-оздоровчі заходи виконані наполовину

Лікувально-оздоровчі заходи виконані майже повністю; є окремі недоліки

Набір лікувально-оздоровчих заходів виконано повністю

100

Таблиця 6

Шкала оцінки стану здоров'я пацієнта після закінчення лікування та

реабілітації (ОЯ, %)

Очікувані результати лікувально-профілактичного процесу та реабілітації

практично відсутні

Незначне покращання стану здоров'я при явних відхиленнях результатів

параклінічних досліджень від нормативних значень

Досягнуто очікуваних результатів лікувально-профілактичного процесу та

реабілітації, проте спостерігаються помірні відхилення результатів

параклінічних досліджень від нормативних значень

Отримані результати лікувально-профілактичного процесу та реабілітації

повністю відповідають очікуваним результатам

100

При проведенні

інтегральної

оцінки рівня якості лікування (РЯЛ) слід

враховувати значущість складових частин за допомогою відповідних індексів.

Наприклад, для оцінки діагностичних заходів запропоновано індекс,

що

дорівнює 0,5; для оцінки діагнозу індекс - 0,1; для оцінки лікувально-оздо-

ровчих заходів - 0,4; для оцінки якості — 1.

Виходячи з цього, РЯЛ визначається за формулою:

РЯЛ = (0,5

•

ОДЗ + 0,1

•

ОД + 0,4

•

ОЛЗ + 1 х ОЯ) : 200 %.

Якщо діагностичні заходи виконано на 65 %, правильність встановлення

діагнозу - 50 %, лікувально-оздоровчі заходи - на 70 %, оцінка якості

лікування становила 75 %, тоді:

РЯЛ = (0,5

•

65 % +0,1

-50

% + 0,4

•

70 % + 1 х 75 %) : 200 = 0,7

Бажано, щоб величина РЯЛ наближалася до одиниці.

Обсяг діагностичних і лікувально-оздоровчих заходів, а також вимоги до стану

пролікованого хворого, є складовими частинами стандарту якості (СЯ).

472

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Стандарт якості розробляється:

• для кожної стаціонарної клініко-статистичної групи (СКСГ), яка є одно-

часно і груповою одиницею взаєморозрахунків при медичному страхуванні;

• для кожної нозологічної форми з урахуванням ступеня важкості супутніх

захворювань (при лікуванні в поліклініці).

Відповідність складових частин комплексу діагностичних, лікувально-оздо-

ровчих, реабілітаційних заходів, що проведені хворому, та стану його здоров'я

критеріям, що передбачені стандартами якості, оцінюється насамперед у самому

лікувально-профілактичному закладі.

Взагалі система контролю якості передбачає оцінку кінцевого результату

діяльності на всіх рівнях надання медичної допомоги. Вона може проводитись

поетапно та включати низку ступенів контролю.

Ступені контролю

Перший ступінь контролю - завідуючий структурним підрозділом полі-

клініки чи стаціонару оцінює якість медичної допомоги, наданої окремим

лікарем пацієнтам, які закінчили лікування в поліклініці (не менше ЗО %

хворих) і в стаціонарі (усіх хворих).

Другий ступінь контролю - заступники головного лікаря лікувально-про-

філактичного закладу (ЛПЗ), що відповідають за роботу поліклініки чи стаціо-

нару, використовуючи основні облікові документи, проводять щоденно експертну

оцінку не менше 10 % пацієнтів, які проліковані у поліклініці, та не менше

20 % осіб, які закінчили лікування в стаціонарі.

Третій ступінь контролю — експертна комісія ЛПЗ оцінює якість роботи

підрозділів

щомісячно.

Четвертий ступінь контролю - експертна комісія при міському відділі

(управлінні) охорони здоров'я (чи при ТМО)

оцінює

якість

діяльності

кожного

ЛПЗ щоквартально.

П'ятий ступінь контролю - експертна комісія при обласному відділі

(управлінні) охорони здоров'я оцінює діяльність ТМО та обласних ЛПЗ що-

квартально.

Контроль якості медичної допомоги за описаною схемою здійснюється в

умовах державної системи охорони здоров'я.

Якщо медична допомога надається на засадах медичного страхування,

його доцільно проводити за триступеневою схемою.

На / ступені внутрішньовідомча оцінка діяльності ЛПЗ проводиться

експертною комісією відповідних органів охорони здоров'я.

На // ступені експертна комісія страхової медичної організації проводить

позавідомчий контроль.

На /// ступені контроль здійснює незалежна експертна комісія у випадку

виникнення конфліктів.

Для аналізу та оцінки якості лікувально-профілактичної допомоги застосо-

вують також стандарти медичних технологій.

473

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Виходячи з сучасних потреб, у нашій державі розроблені "Тимчасові

галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій лікувально-діагностичного

процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню ЛПЗ України", а також

дітям за участю головних спеціалістів МОЗ, провідних фахівців науково-

дослідних

інститутів

МОЗ і АМН. Науково-методичне обгрунтування стандартів

і принципів

їх

застосування виконано спеціалістами Українського інституту

громадського здоров'я.

Методичні

рекомендації

їх

використання затверджені наказом МОЗ України

№ 226 від 27.07.1998 р.

При розробці стандартів лікувально-профілактичні заклади, що нада-

ють спеціалізовану та високоспеціалізовану стаціонарну допомогу, розподіля-

лися за //, /// і IV рівнями.

До // рівня віднесені районні, центральні районні та міські лікарні, до /// -

обласні лікарні та стаціонари диспансерів.

До IV рівня - клініки

НДІ

та центри, які визначені як головні з організації

певного виду медичної

допомоги.

Розробка уніфікованих стандартів здійснювалась за переліком лікарських

посад у закладах охорони здоров'я по 32 видах медичних служб.

Головна мета застосування стандартів медичних технологій полягає у

використанні

їх

для контролю якості лікувально-діагностичного процесу та

розробки медико-економічних стандартів.

їх

можна використовувати для

визначення потреб лікувально-профілактичних закладів у медикаментах,

медичній технології

тощо.

Робота щодо

їх

удосконалення має проводитись постійно з урахуванням

нових методів діагностики та лікування.

В Україні накопичено досвід розробки та впровадження стандартів техно-

логій

лікувально-діагностичного процесу, зокрема в деяких обласних лікарнях,

проте в оцінку якості закладено регіональні підходи, орієнтовані на фактичні

можливості тих або інших закладів.

До речі, згідно з принципами організації охорони здоров'я, прийнятими

Всесвітньою медичною асамблеєю (1983 р.), перевірка якості, вартості та

порядку надання лікарських послуг повинна базуватись більшою мірою на

місцевих або регіональних стандартах, але в такому разі це буде самооцінка.

Велика група спеціалістів пропонує впровадити єдині уніфіковані стандарти

медичних технологій для порівняльної оцінки якості та медико-економічної

ефективності роботи лікувальних закладів країн.

їх

розробку повинні проводити профільні науково-дослідні

інститути

за

єдиною методологією, наведеною в методичних рекомендаціях Українського

інституту

громадського здоров'я (1997 р.).

Як зазначено в них, мета розробки та запровадження Державних уніфіко-

ваних стандартів медичних технологій стаціонарної допомоги полягає в

забезпеченні хворому гарантованого рівня медичної допомоги.

474

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Виходячи з сучасних потреб, у нашій державі розроблені "Тимчасові

галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій лікувально-діагностичного

процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню ЛПЗ України", а також

дітям за участю головних спеціалістів МОЗ, провідних фахівців науково-

дослідних інститутів МОЗ і АМН. Науково-методичне обгрунтування стандартів

і принципів

їх

застосування виконано спеціалістами Українського інституту

громадського здоров'я.

Методичні рекомендації

їх

використання затверджені наказом МОЗ України

№ 226 від 27.07.1998 р.

При розробці стандартів лікувально-профілактичні заклади, що нада-

ють спеціалізовану та високоспеціалізовану стаціонарну допомогу, розподіля-

лися за //, /// і IV рівнями.

До // рівня віднесені районні, центральні районні та міські лікарні, до /// -

обласні лікарні та стаціонари диспансерів.

До

IVрівня

- клініки

НДІ

та центри, які визначені як головні з організації

певного виду медичної

допомоги.

Розробка уніфікованих стандартів здійснювалась за переліком лікарських

посад у закладах охорони здоров'я по 32 видах медичних служб.

Головна мета застосування стандартів медичних технологій полягає у

використанні

їх

для контролю якості лікувально-діагностичного процесу та

розробки

медико-економічних

стандартів.

їх

можна використовувати для

визначення потреб лікувально-профілактичних закладів у медикаментах,

медичній технології

тощо.

Робота щодо

їх

удосконалення має проводитись постійно з урахуванням

нових методів діагностики та лікування.

В Україні накопичено досвід розробки та впровадження стандартів техно-

логій лікувально-діагностичного процесу, зокрема в деяких обласних лікарнях,

проте в оцінку якості закладено регіональні підходи, орієнтовані на фактичні

можливості тих або інших закладів.

До речі, згідно з принципами організації охорони здоров'я, прийнятими

Всесвітньою медичною асамблеєю (1983 р.), перевірка якості, вартості та

порядку надання лікарських послуг повинна базуватись більшою мірою на

місцевих або регіональних стандартах, але в такому разі це буде самооцінка.

Велика група спеціалістів пропонує впровадити єдині уніфіковані стандарти

медичних

технологій

для порівняльної оцінки якості та медико-економічної

ефективності роботи лікувальних закладів країн.

їх

розробку повинні проводити профільні науково-дослідні інститути за

єдиною методологією, наведеною в методичних рекомендаціях Українського

інституту громадського здоров'я (1997 р.).

Як зазначено в них, мета розробки та запровадження Державних уніфіко-

ваних стандартів медичних технологій стаціонарної допомоги полягає в

забезпеченні хворому гарантованого рівня медичної допомоги.

474

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Виходячи з сучасних потреб, у нашій державі розроблені "Тимчасові

галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій лікувально-діагностичного

процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню ЛПЗ України", а також

дітям за участю головних спеціалістів

МОЗ,

провідних фахівців науково-

дослідних інститутів МОЗ і АМН. Науково-методичне обгрунтування стандартів

і принципів

їх

застосування виконано спеціалістами Українського інституту

громадського здоров'я.

Методичні рекомендації

їх

використання затверджені наказом МОЗ України

№ 226 від 27.07.1998 р.

При розробці стандартів лікувально-профілактичні заклади, що нада-

ють спеціалізовану та високоспеціалізовану стаціонарну допомогу, розподіля-

лися за //, /// / IV рівнями.

До // рівня віднесені районні, центральні районні та міські лікарні, до /// -

обласні лікарні та стаціонари диспансерів.

До IV рівня - клініки

НДІ

та центри, які визначені як головні з організації

певного виду медичної

допомоги.

Розробка уніфікованих стандартів здійснювалась за переліком лікарських

посад у закладах охорони здоров'я по 32 видах медичних служб.

Головна мета застосування стандартів медичних технологій полягає у

використанні

їх

для контролю якості лікувально-діагностичного процесу та

розробки

медико-економічних

стандартів.

їх

можна використовувати для

визначення потреб лікувально-профілактичних закладів у медикаментах,

медичній технології

тощо.

Робота щодо

їх

удосконалення має проводитись постійно з урахуванням

нових методів діагностики та лікування.

В Україні накопичено досвід розробки та впровадження стандартів техно-

логій лікувально-діагностичного процесу, зокрема в деяких обласних лікарнях,

проте в оцінку якості закладено регіональні підходи, орієнтовані на фактичні

можливості тих або інших закладів.

До речі, згідно з принципами організації охорони здоров'я, прийнятими

Всесвітньою медичною асамблеєю (1983 р.), перевірка якості, вартості та

порядку надання лікарських послуг повинна базуватись більшою мірою на

місцевих або регіональних стандартах, але в такому разі це буде самооцінка.

Велика група спеціалістів пропонує впровадити єдині уніфіковані стандарти

медичних

технологій

для порівняльної оцінки якості та медико-економічної

ефективності роботи лікувальних закладів країн.

їх

розробку повинні проводити профільні науково-дослідні інститути за

єдиною методологією, наведеною в методичних рекомендаціях Українського

інституту громадського здоров'я (1997 р.).

Як зазначено в них, мета розробки та запровадження Державних уніфіко-

ваних стандартів медичних технологій стаціонарної допомоги полягає в

забезпеченні хворому гарантованого рівня медичної допомоги.

474

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Затверджений на відповідному рівні (державному, галузевому) стандарт

не являє собою довідковий посібник щодо лікування хворого. Він є технологіч-

ним і юридичним відображенням гарантованого обсягу медичної допомоги.

За основу його формування запропоновано брати конкретні діагнози.

Стандарти медичних технологій - це гарантований хворому перелік діагнос-

тично-лікувальних процедур і рівень вимог до якості

їх

і результату лікування.

До стандарту включають:

• найменування та номер класу хвороб, найменування нозологічних форм

та інших груп відповідно до Міжнародної класифікації хвороб Десятого пере-

гляду

(МКХ-10);

• перелік обов'язкових обстежень (обсяг необхідних діагностичних проце-

дур при кожній нозологічній формі,

їх

послідовність і кратність);

• перелік лікувальних заходів (обсяг необхідних лікувальних заходів із

зазначенням необхідних груп препаратів, послідовність і тривалість

їх

застосу-

вання, комбінація різних методів лікування;

• вимоги до результатів лікування (бажані результати як критерії якості);

• середня тривалість лікування.

Як зразок, наводимо стандарти медичних технологій стосовно окремих

захворювань (табл. 7)* .

Таблиця 7

Стандарти медичних технологій лікувально-діагностичного процесу

стаціонарної допомоги

№

Нозоло-

гічні

форми

Шифр

по

МКХ-

Перелік

діагностичних

обстежень

Обсяг лікувальних

заходів

Критерії

якості (ба-

жані резуль-

тати

лікування)

Середня

трива-

лість ліку-

вання

(дн.)

Клас

III.

Хвороби крові й кровотворних органів і окремі порушення

із залученням імунного механізму

(В

50 —

89)

Залізоде-

фіцитна

анемія

1. Загальний

аналіз крові та

сечі

2. Біохімічне

дослідження

крові

З.УЗДіКо-гра-

фія органів за

показаннями

4. Консультації

суміжних

спеціалістів

Препарати заліза:

тардіферон,

гемостимулін,

фероградумет,

фероплекс

2.Аскорбінова

кислота,

полівітаміни, десферал.

При наявності протипо-

казань для призначення

препаратів заліза рег

оз

необхідно

вводити

їх

в/в або в/м

Одужання

1,5 міс.

* Тимчасові стандарти діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги / У двох томах. -

МОЗ України, Український інститут громадського здоров'я. -Київ,

1999,-

т.І,-

500 с,

т.П.-

501 с.

475

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Продовження таблиці 7

Ішемічна

хвороба

серця, ста-

більна сте-

нокардія

напруги,

І-И

ФК,

ХНКО

Клас IX. Хвороби системи кровообігу (І 00 -

120.8

Показники лі-

підного обміну:

загальний ХС,

ТГ,

ЛПНЩ,

ЛПДНЩ, коефі-

цієнт атероген-

ності

2. Ступінчаста

ВЕМ

3. Стрес ВЕМ

1.Дієтичне

харчування:

стіл №

2. Дозоване фізичне

навантаження.

3. Нітрати за годину до

фізичного наванта-

ження

4. Антагоністи кальцію

-199)

Зникнення

стенокардії

або підви-

щення

ФК

Примітка: ВЕМ - велоергометрія;

ФК - функціональний клас;

ХНК - хронічна недостатність кровообігу;

ХС - холестерин;

ТГ - тригліцерид;

ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності;

ЛПДНЩ - ліпопротеїди дуже низької щільності;

УЗД - ультразвукове дослідження.

Оцінка бажаних результатів проводиться за суб'єктивними та об'єктивними

критеріями якості лікування:

• загальноклінічні (нормалізація артеріального тиску, частоти серцевого

ритму, температури та інше);

• лабораторні (нормалізація чи покращання аналізів крові, сечі та інші);

• морфологічні (покращання даних цито- та гістологічних досліджень

тощо);

• інструментальні (покращання рентгенологічної картини, УЗД та інші).

За допомогою стандартів медичних технологій здійснюється контроль

якості лікувально-діагностичного процесу, проводиться оцінка роботи фахівців,

відділень і стаціонару в цілому.

Стандарти можна використовувати також для розрахунку лікувально-

профілактичних потреб у матеріально-технічному забезпеченні.

Контрольні питання

1. Перелічіть основні облікові та звітні документи, що використовуються

для

аналізу діяльності лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ).

2. Назвіть і охарактеризуйте зміст основних розділів звіту ЛПЗ.

3. Талон амбулаторного пацієнта. Його роль для оцінки якості медичної допомоги.

4. Підходи до визначення поняття "якість медичної допомоги" та методи її оцінки

в сучасних умовах.

5. Види стандартів та система контролю якості медичної допомоги.

476

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Розділ 10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Згідно з "Основами законодавства України з охорони здоров'я" (1992 р.),

існують такі види медичної експертизи:

• медико-соціальна експертиза втрати працездатності;

• військово-лікарська;

• судово-медична та судово-психіатрична;

• патологоанатомічна.

Метою проведення медико-соціальної експертизи є визначення наявності

факту, ступеня, причини тимчасової та стійкої втрати працездатності та необхід-

ності звільнення в зв'язку з цим від роботи. Цей вид експертизи

здійснюється

лікувально-профілактичними закладами при тимчасовій непрацездатності та

медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) - при стійкій непрацездат-

ності.

Метою проведення військово-лікарської експертизи є визначення придат-

ності до військової служби призовників і військовозобов'язаних; встановлення

причинного зв'язку захворювань, уражень і травм із військовою службою.

Вона проводиться військово-лікарськими комісіями при військових комісаріа-

тах, закладах Міністерства оборони, Служби безпеки України та ін.

Судово-медична та судово-психіатрична експертизи призначаються

особами, що ведуть дізнання, а організаційне керівництво

їх

проведенням

здійснює Міністерство охорони здоров'я України.

Метою патологоанатомічної експертизи є встановлення причини та

механізму смерті хворого. Порядок і умови її проведення визначає МОЗ

України.

В цьому розділі буде розглянута організація проведення медико-соціальної

експертизи втрати працездатності (тимчасової та стійкої).

Ознайомлення майбутніх лікарів з цими розділами має важливе практичне

значення, оскільки вони є невід'ємною складовою частиною

їх

повсякденної

роботи.

Тимчасова непрацездатність - це неможливість виконувати роботу в зв'яз-

ку з захворюванням, травмою чи

іншими

причинами протягом нетривалого часу.

Стійка непрацездатність або інвалідність - це тривала чи постійна

втрата працездатності внаслідок хронічного захворювання чи травми, які приз-

вели до значних порушень функцій організму.

Основою для

їх

визначення є клінічний та трудовий прогноз, тобто передба-

чення перебігу хвороби та терміну можливого відновлення працездатності.

477

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Залежно від ступеня втрати працездатності її поділяють на повну чи

часткову.

При

повній

непрацездатності внаслідок захворювання людина не може

виконувати жодної роботи та потребує спеціального лікувального режиму,

при частковій — може виконувати ту ж саму чи іншу роботу не в повному

обсязі чи в інших умовах.

Проведення експертизи працездатності обумовлене значним впливом

захворюваності з тимчасовою та стійкою непрацездатністю на здоров'я населен-

ня, економічними втратами суспільства та пов'язане з юридичними аспектами.

її

проведення обумовлене наявністю в нашій країні системи державного

соціального страхування, яка передбачає соціальний захист громадян при

непрацездатності і є одним із прав, зафіксованих у статті 46 Конституції,

Кодексі законів про працю та ряді інших законів України.

Підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню всі робіт-

ники та службовці, що працюють за наймом на підставі трудового договору з

адміністрацією організації, установи, підприємства.

Експертиза тимчасової непрацездатності

Соціальна допомога при тимчасовій непрацездатності компенсує працівни-

кові

втрачений заробіток. Розмір компенсації відповідно до постанови

Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. № 571 залежить від загального

трудового стажу:

• менше 5 років - 60 %;

• 5-8 років - 80 %;

• більше 8 років - 100 % середньої заробітної плати.

Раніше, до прийняття вищезгаданої постанови, визначальним був безпе-

рервний стаж. До загального стажу для призначення допомоги з тимчасової

непрацездатності не зараховується час навчання у вищому навчальному закладі

(в тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі та

клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання.

Є категорії населення, яким нараховують виплати в розмірі 100 % серед-

ньої зарплати незалежно від стажу роботи:

' працівники, віднесені до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи;

• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії

їх

соціального захисту" від 22.10.93 р.;

• працівники, які мають на утриманні 3-х і більше дітей віком до 16 років

(учнів - до 18 років);

• працівники, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудо-

вого каліцтва або професійного захворювання;

• дружини (чоловіки) військовослужбовців (крім військовослужбовців

строкової служби);

• працівники з числа колишніх дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської

опіки;

478

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• при наданні відпустки у зв язку з вагітністю та пологами.

Документом, що дає право на одержання виплат з державного соціаль-

ного страхування є листок непрацездатності, "лікарняний листок". Цей

документ є:

• обліковим (для обліку та аналізу захворюваності з тимчасовою втратою

працездатності);

• юридичним (виправдовує невихід на роботу);

• фінансовим (дає право на одержання грошових виплат з державного

соціального страхування).

Зразок нової форми листка непрацездатності затверджено наказом Мініс-

терства охорони здоров'я, Мінпраці, Мінстату, Фонду соціального страхування

України від 27 березня 1997 року № 97/29/78/08-14-193.

Крім лікарняних листків тимчасову непрацездатність можуть засвідчувати

довідки, які є юридичною основою звільнення працівника від роботи чи навчан-

ня. На відміну від листка непрацездатності, вони не є фінансовим документом.

Довідки встановленої форми, затверджені статистичними органами, при

тимчасовій непрацездатності видаються:

• учням всіх категорій, студентам вузів і технікумів, школярам при

захворюваннях;

• у зв'язку з побутовою травмою та операцією аборту;

• при захворюваннях, пов'язаних із сп'янінням, при зловживанні алко-

голем;

• по догляду за хворою дитиною.

Основними завданнями лікувально-профілактичних закладів при прове-

денні медико-соціальної експертизи є:

• експертиза тимчасової непрацездатності;

• своєчасне виявлення стійкої непрацездатності та направлення хворого

на медико-соціальну експертну комісію;

• рекомендації щодо працевлаштування робітників, що не мають ознак

інвалідності.

Експертиза тимчасової непрацездатності є частиною роботи лікаря

та проводиться в такій послідовності дій (мал. 1).

Є такі види тимчасової непрацездатності:

• захворювання (травма);

• догляд за хворим членом родини;

• санаторно-курортне лікування;

• карантин;

• переведення на іншу роботу при туберкульозі та при професійному

захворюванні;

• протезування в умовах стаціонару протезно-ортопедичного підприємства;

• відпустка в зв'язку з вагітністю та пологами.

479

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23