Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

• безпосередньо члени експертної комісії з досвідчених фахівців закладів

Міністерства охорони здоров'я України, які пройшли підготовку з радіаційної

медицини.

Склад експертів-консультантів і членів комісії затверджують МОЗ і Мініс-

терство України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту насе-

лення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Протягом двох років склад членів експертних комісій повинен оновлюва-

тись на ЗО %, а експертно-консультативна група має бути замінена.

Розгляд медичних справ експертними комісіями проводиться за особистим

зверненням і направленням спеціалізованого лікувально-профілатичного закладу

при наявності посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Експертиза медичних документів повинна здійснюватись після повного та

всебічного медичного обстеження постраждалого, проведення необхідних

досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу.

Експертні комісії керуються в своїй роботі затвердженим наказом МОЗ

України від 17.05.97 № 150 переліком хвороб і відповідною інструкцією із

застосування цього переліку хвороб, при яких може бути встановлений причин-

ний зв'язок

їх,

а також інвалідності та смерті з дією

іонізуючого

випромінення

та інших шкідливих чинників аварії на Чорнобильській

АЕС.

Висновки експертних комісій про причини захворювань постраждалих є

підставою для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності

та видів

їх

діяльності, для надання цим особам пільг, передбачених чинним

законодавством.

Існують три групи інвалідності. Найважчою з них є перша - вона

встановлюється особам з постійною чи тривалою втратою працездатності,

які потребують постійного стороннього догляду, нагляду

чи

допомоги.

Друга група встановлюється особам, що також мають значні функціональні

порушення та практично повну непрацездатність, але не потребують сторонньої

допомоги, нагляду, тобто здатні обслуговувати себе самостійно.

Встановлення третьої групи інвалідності передбачає можливість продов-

ження трудової діяльності. Вона стосується осіб з обмеженою працездатністю

в таких випадках:

• при необхідності значного зниження обсягу виробничої діяльності;

• при значному зниженні кваліфікації чи втраті професії;

• при значному утрудненні у виконанні професійних обов'язків внаслідок

анатомічних дефектів, що наведені в затвердженому МОЗ України переліку

дефектів.

Кожна група

інвалідності

визначається на певний термін

із

зазначенням

строку переосвідчення. Переосвідчення осіб працездатного віку може бути

через 1-3 роки. Направлення на переосвідчення раніше визначеного терміну

може бути лише у випадку необхідності перегляду групи внаслідок погіршення

стану хворого.

490

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Досить часто група інвалідності встановлюється без зазначення терміну

переосвідчення тобто безстроково. Це буває в разі:

• пенсійного віку інваліда;

• наявності стійких незворотних морфологічних і функціональних

порушень;

• неефективності реабілітаційних заходів;

• несприятливого клінічного та трудового прогнозу.

Реабілітація

інвалідів

передбачає медичну, соціальну, професійну реабілі-

тацію, а також спеціальну реабілітаційну підготовку дітей.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда МСЕК розроб-

ляє для кожного з них рекомендації за участю лікуючого лікаря.

МСЕК визначає сприятливі для кожного інваліда за станом здоров'я види

трудової діяльності та умови праці для відновлення порушених функцій

організму, перевіряє відповідність умов праці

інвалідів

своїм висновкам.

У разі незгоди громадянина з рішенням районної, міжрайонної, міської

МСЕК він має право подати протягом місяця письмову заяву до Кримської

республіканської, обласної, центральної міської МСЕК або до МСЕК, у якій

він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я.

Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилають

у триденний термін з дня одержання заяви всі наявні документи разом із

заявою на розгляд Кримської республіканської,'обласної, центральної міської

МСЕК, які протягом місяця (з дня подання заяви) проводять повторний огляд

хворого та приймають відповідне рішення.

Рішення МСЕК може бути оскаржене в судовому порядку.

Документація МСЕК:

• акт освідчення у МСЕК;

• книга протоколів засідань МСЕК;

• статистичний талон до акта освідчень у МСЕК;

• щорічний звіт обласної, центральної, міської МСЕК (ф. № 37 - здоров).

Основними показниками, що характеризують

інвалідність,

є:

• показник інвалідності (контингент інвалідів) - число всіх

інвалідів

на

перше січня поточного року в розрахунку на 10000 населення;

• показник інвалідизації (первинної інвалідності) - число осіб, вперше

визнаних інвалідами, на 10000 населення;

• структура

інвалідності

за причинами, групами.

Основні показники роботи МСЕК:

• ефективність реабілітаційних заходів;

• розбіжність у рішеннях ЛКК і МСЕК;

• питома вага виїзних засідань МСЕК.

- Протягом останніх років у структурі інвалідності відбулись істотні зміни,

а саме зросла частка інвалідів першої та зменшилась частка інвалідів третьої

491

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

групи. Як і в минулі роки, найвищий рівень інвалідності спостерігається в

осіб похилого віку.

Про основні

тенденції

показників

інвалідності

в Україні за останні 10

років йдеться в розділі 4.

Контрольні питання

Види медичної експертизи. Мета, заклади, відповідальні за проведення кожного виду.

2. Види та ступінь непрацездатності.

3. Система державного соціального страхування в Україні. Порядок і умови оплати по

листках непрацездатності.

4. Завдання лікувально-профілактичних закладів з медико-соціальної експертизи пра-

цездатності.

5. Послідовність дій лікаря при експертизі тимчасової непрацездатності. Види тимча-

сової непрацездатності.

6. Правила видачі листків непрацездатності при захворюваннях.

7. Правила видачі листків непрацездатності при травмах і переведенні на іншу роботу.

8. Правила видачі листків непрацездатності по догляду за хворою дитиною та

дорослим членом

сім'ї.

9. Правила видачі листків непрацездатності при карантині та протезуванні.

10. Організація експертизи стійкої втрати працездатності. Медико-соціальна експертна

комісія (МСЕК), її види, склад, функції.

11.

Види та основні причини стійкої непрацездатності.

12. Документація та основні показники, що використовуються в роботі МСЕК.

492

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Розділ

11.

ОРГАНІЗАЦІЯ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ

ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

Стоматологічна допомога є одним із наймасовіших видів медичного обслуго-

вування населення. Звернення до лікарів-стоматологів займають друге місце

після звернень до лікарів-терапевтів і становлять понад чверть загальних звер-

нень хворих до всіх лікарів.

У цьому розділі розглядаються історія виникнення та розвитку стоматологіч-

ної служби, основи та принципи організації різних її видів (амбулаторно-

поліклінічної, швидкої, стаціонарної) окремим контингентам населення, завдання,

структура та функції лікувально-профілактичних закладів, у яких надається

стоматологічна допомога.

Наведені деякі методики вивчення та аналізу стоматологічної

захворюва-

ності у взаємозв'язку з чинниками, які впливають на її поширеність.

Аналізується діяльність стоматологічних закладів і підрозділів (поліклініки,

відділення, кабінету), а також окремих лікарів-стоматологів, хірургів, ортопедів.

Представлені також деякі концепції подальшого розвитку стоматологічної

допомоги в нових економічних умовах.

Виникнення та становлення стоматологічної допомоги в історії людства

йшло паралельно з розвитком усієї медицини. Не заглядаючи в далеке минуле,

можна зазначити, що на нашій землі вже в часи Київської Русі медицина

була представлена так званими цілителями - народними лікарями. Серед них

був навіть своєрідний розподіл за професіями: травники, зільники, костоправи,

зубоволоки

тощо.

В середні віки медичну допомогу надавали банщики, цирюльники, мандруючі

лікарі. В Україні, наприклад, у Києві, Львові, Луцьку існували навіть великі

цехи цирюльників, у яких майстри цирюльної справи вчили своїх учнів не

тільки мистецтву "брадобрейства", але й відповідним методам лікування.

ХУП-ХІХ

століттях лікуванням зубів займалися в основному іноземні

зубні лікарі-дантисти.

Для упорядкування та регламентації діяльності зубних лікарів Медичною

Колегією навіть було видано спеціальний наказ, згідно з яким зубного лікаря

слід було екзаменувати з анатомії щелепів, зубів і хвороб ясен, з усіх зубних

хвороб, рівно як і з тих, що потребують операції. Зубний лікар повинен був

зробити кілька зубних операцій, а також вміти робити та вставляти штучні зуби.

Наприкінці XIX сторіччя лікуванням зубних хвороб почали займатися

зубні лікарі - випускники спеціальних шкіл зуболікувального мистецтва.

Відкривались такі школи в університетських містах і утримувались за рахунок

підприємців. В Україні вони були відкриті в Києві, Одесі. В 1898 році була

493

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

припинена підготовка дантистів на основі учнівства. Зубний лікар, на відміну

від дантиста, отримував середню освіту та мав відповідний диплом. Державної

системи підготовки зубних лікарів не існувало.

В роки Радянської влади існуючі зуболікарняні школи були націоналізовані,

а також відкриті нові відповідні заклади для забезпечення зростаючої потреби

населення в зубних лікарях. Підготовка зубних лікарів на

їх

базі

існувала

до

1976 року. Не дивлячись на досягнутий прогрес у підготовці зубних лікарів,

було ясно, що такого рівня підготовки для них явно недостатньо, і що доціль-

ніше було б

їх

готувати при медичних факультетах університетів.

За наказом Наркомату охорони здоров'я України від 10 серпня 1918 року,

в Києві на базі 3-х націоналізованих приватних зуболікарняних шкіл при

медичному університеті був створений одонтологічний факультет.

У 1927 році Наркоматом охорони здоров'я було видано директиву про

зміцнення одонтологічних факультетів, а в 1930 році вони були переіменовані

в стоматологічні.

Одночасно з появою й вдосконаленням форм і методів підготовки спеціаліс-

тів, розробкою та впровадженням у практику ефективних методів і технологій

вдосконалювалась також і організація стоматологічної допомоги.

Спочатку більш-менш організована зуболікарняна допомога надавалась у

приватних, здебільшого дрібних зуболікувальних кабінетах.

У подальшому почали створюватись самостійні зубопротезні амбулаторії,

в складі яких почали відкривати кабінети з терапевтичної та хірургічної

стоматології. .

З часом з'явились більш прогресивні форми — відділення ортопедичної

стоматології із зуботехнічними лабораторіями.

Вдосконалення організаційних форм стоматологічної допомоги поступово

призвело до створення закладів більш високого рівня - стоматологічних

поліклінік.

Значні зміни в організації стоматологічної допомоги розпочались після

прийняття постанови Ради Міністрів Союзу РСР (1961). У 60-70 роках значно

покращилась підготовка стоматологів, активно створювались нові стоматоло-

гічні поліклініки, збільшувались стоматологічні відділення

поліклінік,

медико-

санітарних частин, зміцнювалась мережа зуботехнічних лабораторій, були

відкриті нові стоматологічні факультети, інститути тощо.

На IV Всесоюзному з'їзді стоматологів (1962) було рекомендовано розви-

вати насамперед самостійні багатопрофільні стоматологічні поліклініки для

дорослих і дітей, що мали б стати лікувально-консультативними та організа-

ційно-методичними центрами.

Амбулаторно-поліклінічна стоматологічна допомога є найбільш масовим

різновидом медичної допомоги населенню. Із загальної кількості відвідувань

на частку лікарів-стоматологів припадає

11,4

На даний час в Україні добре відпрацьована й функціонує в міській та

сільській місцевості широка мережа закладів стоматологічного профілю.

494

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

її характеристика на початок 1998 року така:

Самостійні поліклініки для дорослих 262

Самостійні поліклініки для дітей

Відділення та кабінети в лікувально-профілактичних закладах загального профілю

4637

Дитячі стоматологічні кабінети як самостійні, так і в складі дитячих і дорослих

стоматологічних поліклінік і амбулаторно-поліклінічних закладів загального

профілю

5141

Лікарняні профільні установи, які мають стоматологічні відділення

4477

На господарсько-розрахункових умовах:

поліклініки

зубопротезні відділення

885

За останні роки зросла забезпеченість населення лікарями стоматологіч-

ного профілю (табл. 1).

Таблиця І

Забезпеченість населення України

лікарями-стоматологами

(зубними лікарями)

Спеціальність

Всього лікарів стомато-

логічного профілю

В т.ч. стоматологів:

терапевтів

хірургів

ортопедів

дитячих

зубних лікарів

Разом

Кількість ліка

1993

3,9

2,5

0,3

0,6

0,4

0,7

4,6

1994

3,97

2,54

0,32

0,65

0,45

0,68

4,7

1995

4,02

2,58

0,33

0,65

0,46

0,68

4,8

зів на 10000 населення

1996

4,05

3,55

Н/в

0,5

0,66

4,8

1997

4,02

3,52

Н/в

0,51

0,64

4,7

1998

4,13

3,6

Н/в

0,52

0,63

4,8

1999

4,18

3,24

0,34

0,60

0,52

0,63

4,8

Стоматологічні захворювання (карієс зубів, хвороби тканин пародонта,

захворювання слизової оболонки порожнини рота, травми і інші) відносяться

до найбільш поширених захворювань людини на земній кулі. Масове ураження

карієсом усіх вікових груп населення (90 %), високі рівні ураженості

населення пародонтозом (до 40 %) та іншими стоматологічними захворюваннями

свідчать про те, що

їх

профілактика, особливо боротьба з каріозною хворобою

і хворобами тканин пародонта, є однією з провідних медико-соціальних проблем

сучасності. За даними ВООЗ більше 80 % дітей раннього віку страждає на

гінгівіт, все доросле населення - на гінгівіт або пародонтит. Тому практично

все населення старше трьох років потребує різноманітних видів стоматологіч-

ної

допомоги.

Поширеність карієсу в Україні також значна, причому

існують

відчутні

регіональні особливості (табл. 2).

495

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Таблиця 2

Поширеність карієсу серед різних вікових груп населення України

(середні дані на 100 оглянутих відповідного віку по регіонах з різним

рівнем захворюваності)

Рівень

Низький

Середній

Високий

Області

Дніпропетровська, Київська, Кірово-

градська,

Сумська, Полтавська, Хар-

ківська

Вінницька, Волинська, Житомирська,

Запорізька, Кримська, Миколаївська,

Одеська, Тернопільська, Херсонська

Закарпатська, Луганська, Івано-Фран-

ківська,

Львівська, Чернівецька, Черні-

гівська

Населення

Міське

Сільське

Міське

Сільське

Міське

Сільське

Вік (років)

73,2

59,6

86,6

85,2

93,6

97,6

86,6

73,2

94,2

88,0

80,8

97,6

35-44

97,2

92,7

97,3

97,5

100

96,3

На поширеність стоматологічних захворювань впливають різноманітні

фактори. До них належать геохімічні особливості клімато-географічних зон,

зокрема зміст фтору в питній воді та продуктах харчування, а також певні

професійні умови.

Недотримання режиму харчування, надлишкове вживання вуглеводів, особ-

ливо у працівників кондитерських виробництв, сприяє більш інтенсивному

ураженню зубів карієсом. Підвищений вміст фтору у воді та продуктах харчу-

вання призводить до захворювання на флюороз зубів, а зниження його може

бути причиною карієсу зубів.

Прикладом зв'язку стоматологічних захворювань з різними виробничими

умовами можуть бути стоматити від випромінювання, ртутний, свинцево-

вісмутовий

гінгівіт

тощо.

Встановлено, що поряд з чітко вираженою прямою залежністю показників

ураження карієсом зубів від віку,

їх

рівень залежить також і від статі. У

жінок

вони

вищі,

ніж

чоловіків.

Формування зубо-щелепної системи плода залежить від стану здоров'я

вагітної жінки, від дотримання нею загальноприйнятих правил догляду за

зубо-щелепною системою.

Після народження дитини на формування зубо-щелепної системи починає

впливати насамперед харчування, його білково-вуглеводне співвідношення, а

також згубні звички (смоктання пальців, язика тощо). Надмірне надходження

до організму вуглеводів в якійсь мірі обумовлює захворюваність на карієс

навіть молочних зубів, а це потребує своєчасного лікування.

Запізніле ж лікування постійних зубів призводить до

їх

руйнування, випа-

діння, викривлення, а каріозна порожнина зуба, як постійне вогнище інфекції,

може стати причиною багатьох захворювань (ангіна, ревматизм, нефрит тощо).

Слід зазначити, що відбуваються зміни поширеності карієсу в різних

регіонах світу. В тих регіонах, де він був традиційно високим, спостерігається

496

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

зменшення, в той же час він зростає в країнах, які розвиваються. Причини

цього явища до кінця не з'ясовані. Насамперед це обумовлюється умовами,

рівнем і способом життя людей (широке застосування фторидів, з одного

боку та збільшення вживання цукру, з іншого), змінюється також по мірі

підвищення життєвого рівня поведінка людей

відносно

не

тільки

до

свого

здоров'я взагалі, але й до стану порожнини рота.

Важливого соціально-гігієнічного значення набувають питання профі-

лактики природжених вад розвитку щелепно-лицевої ділянки, частота яких

коливається від 0,7 до 1,3 на 1000 пологів; боротьби із травматизмом, значна

частка якого припадає на пошкодженя щелепно-лицевої ділянки; організації

швидкої медичної допомоги, а також реабілітації хворих, які лікувались з

приводу злоякісних пухлин щелепно-лицевої системи. Всі ці обставини підкрес-

люють значущість покращання та удосконалення стоматологічної допомоги

населенню.

Комітет ВООЗ з гігієни зубів (1966) зазначив, що на основі розробленого

ним поняття "здоров'я", концепція здорових зубів стає невідкладною частиною

загального здоров'я і має значення тільки при її розгляді в такому контексті.

Комітет експертів ВООЗ визначив "здорові зуби", а більш точно "здорова

ротова порожнина" (1979), як "стан, при якому зуби та опорні тканини,

а також частини, які розташовані навколо ротової порожнини, та різно-

манітні структури щелепно-лицевого

комплексу,

що відносяться до жу-

вання, відповідають нормі та правильно функціонують".

Таким чином, вплив клімато-географічних, соціальних, біологічних факторів

на захворюваність зубів, ротової порожнини різноманітний і багатогранний.

Тому для стоматолога дуже важливо знати механізми впливу

їх

на розвиток

і формування зубощелепної системи. Все це значно розширює й доповнює

знання про етіологію стоматологічних захворювань, що, в свою чергу, допома-

гає здійснювати відповідні профілактичні заходи, спрямовані на покращання

умов праці та побуту, на підвищення рівня санітарної культури населення. В

кінцевому результаті ці заходи впливають на зниження карієсу, пародонтозу

та

інших

захворювань ротової порожнини.

В роботі лікаря-стоматолога значний обсяг займає профілактична діяль-

ність. Виходячи з сучасної уяви про етіологію та патогенез стоматологічних

захворювань, розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику.

Первинна профілактика - це система державних, соціальних і медичних

заходів, спрямованих на попередження різних, у т.ч. стоматологічних,

захворювань шляхом усунення причин і умов

їх

розвитку. Об'єктом первинної

профілактики є здорова чи практично здорова людина.

Вторинна профілактика - це комплекс методів лікування карієсу та

його ускладнень, захворювань пародонта та зубощелепних аномалій. Головним

методом вторинної профілактики з метою недопущення розвитку ускладнень

хвороби є планова санація.

497

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Третинна профілактика — це відновлення функції зубощелепної системи

після втрати зубів і внаслідок захворювань за допомогою складних реконструк-

тивних операцій на обличчі та щелепах. Це своєрідна реабілітація хворого з

метою недопущення інвалідизації.

Методи профілактики в стоматологічній практиці дуже різноманітні. Вона

повинна бути спрямована передусім на відновлення порушеного обміну речовин

у тканинах зубів і органів щелепно-лицевої ділянки та загалом в організмі.

Головну увагу потрібно надавати організації та проведенню планової оздо-

ровчої роботи серед дітей. Необхідно прагнути до того, щоб кожна дитина до-

шкільного та шкільного віку була охоплена санацією порожнини рота та зубів.

Профілактична робота проводиться на декількох рівнях:

1. державний, що поширюється на все населення чи великі провідні

соціальні, регіональні групи, які мають специфічні риси;

2. колективний або територіальний;

3. сімейний;

4. індивідуальний.

Лікар-стоматолог працює в основному на третьому та четвертому рівнях.

На двох перших він має право ініціативної пропозиції.

В стоматології є такі загальноприйняті напрямки профілактики:

1. Місцеві:

• вплив на мікроорганізми зубного нальоту з метою послаблення його

карієсогенної дії;

• зниження негативного впливу кислотності

їжі

на тверді тканини зубів;

• застосування дії фтористих сполучень на тканини ротової порожнини;

• індивідуальна та професійна гігієна порожнини рота, гігієнічне виховання

та навчання.

2. Загальні:

• підвищення резистентності організму, якості формування та функціону-

вання зубощелепної системи (раціональне харчування, адсорбенти, імуномоду-

лятори тощо);

• системне застосування фторидів (фторування питної води, призначення

фтору в таблетках).

Основна роль стоматолога в реалізації колективної профілактики зво-

диться до того, щоб навчити медичний персонал і населення використовувати її

методи, здійснювати контроль за ефективністю проведення профілактичних

заходів щодо вторинної профілактики.

Одним з основних розділів роботи дитячих лікарів-стоматологів повинна

бути планова санація порожнини рота.

До планової санації відноситься комплекс активних лікувально-профілак-

тичних і організаційних заходів, спрямованих на попередження, раннє виявлення

та лікування хвороб порожнини рота, формування груп диспансерного

498

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

спостереження. Вона здійснюється згідно з графіками, складеними заздалегідь

і узгодженими з директорами шкіл і керівниками дитячих колективів.

Під час санації мають бути вилікувані всі захворювання порожнини рота.

Комплекс заходів включає лікування карієсу, усунення дефектів тканин зуба

іншої етіології, пломбування, видалення зруйнованих зубів і

їх

коренів, які

не підлягають консервативному лікуванню, видалення зубного каменю, протиза-

пальну терапію крайового пародонта, підготовку порожнини рота до протезу-

вання чи ортодонтичного лікування.

Існує декілька форм санації:

' індивідуальна - при самостійному зверненні за допомогою до стома-

толога;

• разова чи періодична, організована санація - виявлення та повне

виліковування захворювань зубів і порожнини рота серед організованих кон-

тингентів робітників промислових підприємств, вагітних, школярів, госпіталізо-

ваних хворих.

Санацію порожнини рота та зубів проводять різними методами:

1. Централізований - передбачає огляд, діагностику та всі види лікування

в умовах поліклініки.

2. Децентралізований — санація порожнини рота та зубів здійснюється

безпосередньо в дитячих закладах (школах, дитячих садках, яслах).

3. Бригадний - в стоматологічній поліклініці створюють бригаду в складі

3-6 лікарів, однієї медичної сестри та санітарки. Вона виїздить до шкіл, до-

шкільних закладів для проведення планової санації на спеціально обладнаному

автобусі (пересувний стоматологічний кабінет).

Зараз досить часто використовується централізована санація. Вчителі

приводять дітей зі школи до поліклініки. Іноді не всіх, а лише тих, що потребу-

ють санації. В цьому випадку стоматолог повинен провести попередній огляд

у школі з метою відбору потрібних контингентів.

11.1. Організація стоматологічної допомоги міському

населенню

Стоматологічна допомога міському населенню надається в різноманітних

закладах або підрозділах, починаючи

із

стоматологічного кабінету і закінчуючи

самостійною спеціалізованою стоматологічною поліклінікою (мал. 1).

Початком цієї організаційної

ієрархії

є стоматологічний кабінет — найбільш

масовий структурний підрозділ служби. Вершиною організації і концентрації

усіх її видів є самостійна спеціалізована стоматологічна поліклініка з

відділеннями

терапевтичної,

хірургічної та ортопедичної

стоматології,

відділенням чи кабінетом дитячої стоматології (у великих містах можуть

бути і самостійні дитячі стоматологічні поліклініки), ортодонтичним, фізіо-

терапевтичним, рентгенологічним кабінетами та лабораторією.

499

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23