Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

371

об’єктом цивільних прав до укладення відповідного договору з

першим набувачем...»

. Визнання цінного папера (як бездокумен-

тарного, так і документарного) об’єктом цивільних прав ще до

моменту його емісії видається обґрунтованим. Разом з тим, цей

висновок підлягає детальному теоретичному осмисленню. Оче-

видним є те, що односторонні дії емітента по оформленню цінних

паперів в кінцевому підсумку спрямовані на надання їм правового

значення об’єкта-інструмента посвідчення змістовно втілених у

них майнових прав і, зрештою, поширення на них правового ре-

жиму об’єктів цивільних прав. При цьому виникнення посвідчених

цінними паперами майнових прав залежить не тільки від їх фор-

малізації шляхом оформлення цінних паперів — надання обумов

леної законом документарної або бездокументарної форми. Це дає

змогу наголосити на залежності підготовчих дій емітента по офор-

мленню сертифіката цінного папера з метою подальшого надання

йому правового значення об’єкта цивільних прав і форми право-

чину, правовим наслідком вчинення якого є його поява в цивіль-

ному обороті.

Очевидно, що до моменту виникнення у перших набувачів

посвідчених цінними паперами майнових прав (стосовно докумен-

тарної форми їх випуску та обігу опосередкованих набуттям права

власності на сам документ) і кореспондуючих їм обов’язків емітен-

тів останні не можуть розглядатися як об’єкти цивільних прав.

Водночас певне правове значення цінний папір набуває ще до його

видачі першому набувачу. Це судження обумовлено тим, що в деяких

випадках ще до моменту придбання прав на нього першим набува-

чем відповідні дії відносно оформленого належним чином цінного

папера можуть бути предметом певних договірних зобов’язань.

Наприклад, випуск емітентом цінних паперів масових емісій може

здійснюватися ним не безпосередньо, а завдяки юридично значу-

щим діям третіх осіб, які реалізуються в межах договірних відно-

син. Зокрема, емітент може на підставі договору доручити роз-

міщення випуску документарних цінних паперів (вже належно

оформлених, але ще не випущених в оборот шляхом передачі пер-

шому правоволодільцю) юридичній особі, яка має статус торговця

цінними паперами. У цьому разі цінний папір (беручи до уваги

Барулин В. А. Бездокументарные ценные бумаги в гражданском праве России:

Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 15.

372

висловлені вище міркування щодо правового значення його підго-

товленості до емісії з погляду надання йому встановленої законом

форми і реквізитів) також ще не може розглядатися як об’єкт прав

його першого набувача. Водночас оформлений належним чином

документарний цінний папір набуває значення об’єкта договірно-

го правовідношення, що виникає між емітентом і торговцем цін-

ними паперами. А відтак уже в цей момент він є об’єктом цивіль-

них прав. Таким чином, дії, пов’язані з розміщенням цінних папе-

рів масових емісій, здійснювані не їх емітентом, а іншою особою,

мають характер прав і обов’язків, що становлять зміст окремого

договірного правовідношення.

Розглянемо значення такого акту як оформлення цінних паперів

у механізмі виникнення майнових прав, посвідчених класичними,

документарними цінними паперами.

Оформлення документарного цінного папера індивідуальної

емісії (у механізмі виникнення емісійно-посвідчувальних відно-

син) є юридично вагомою дією, що тягне за собою настання пра-

вових наслідків ще до моменту його видачі першому набувачу. Цей

висновок особливо наочно ілюструється у випадках, коли емітент

здійснює емісію не особисто, а через представника. У разі немож-

ливості особистої передачі документарного цінного папера індиві-

дуальної емісії (стосовно іменних або ордерних цінних паперів

особам, зазначеним в їх тексті) першому набувачу він може бути

переданий йому третьою особою на підставі договору доручення,

укладеного між нею і емітентом. Тоді він також підлягає розгляду

як об’єкт договірного правовідношення, виникнення якого засно-

вано на договорі доручення і передує виникненню посвідчених

ним майнових прав. У цей момент цінний папір набуває особли-

вого стану правової невизначеності — об’єкта цивільних прав,

відносно якого вже можливе вчинення певних юридично значущих

дій, але посвідчені ним майнові права перебувають у стадії виник-

нення. Адже до моменту придбання першими набувачами прав на

цінні папери і, як наслідок, виникнення посвідчених ними майно-

вих прав вони не можуть визнаватися «повноцінними» об’єктами

цивільних прав, оскільки перебувають у стадії формування оста-

точного їх значення об’єкта-інструмента. В цей час майнове право

є формалізованим і текстуально визначеним у реквізитах докумен-

тарного цінного папера, однак до його передачі першому набувачу

373

ніякі правові наслідки ще не настають. Це відбувається через те,

що один лише факт документального закріплення у реквізитах

документарних цінних паперів майнових прав, що ними посвідчу-

ються, на цю хвилину не може мати наслідком виникнення корес-

пондуючих обов’язків емітента. Адже правове буття будь-якого

майнового права і його здійснення управоможеною особою мож-

ливе лише в тісному кореляційному поєднанні з кореспондуючим

йому обов’язком зобов’язаного суб’єкта.

Особливості механізму виникнення емісійно-посвідчувальних

відносин полягають у тому, що юридичні наслідки — виникнення

заснованих на оформленні і видачі цінного папера прав і обов’яз-

ків — настануть тільки при вчиненні всіх юридично вагомих дій

юридичного складу, який охоплюється терміном «емісія». Оформ-

лення і випуск (видача) цінних паперів, а також вчинення інших

дій у необхідних випадках (наприклад, реєстрація їх випуску)

тільки в сукупності підлягають розгляду як завершений юридич-

ний склад. Відповідно до цього дії учасників досліджуваних пра-

вовідносин матимуть характер незавершеного юридичного складу.

О. А. Красавчиков відносно незавершених юридичних (фактичних)

складів зазначав, що «юридичні наслідки настають тільки при

наявності всіх юридичних фактів відповідного юридичного скла-

ду. Створена окремими юридичними фактами незавершеного

складу можливість руху конкретного правовідношення сама по

собі, як і факти, що його створюють, юридичного значення не має.

Завершальний етап накопичення складу є стрибком, що переводить

склад із одного стану — фактичного, в інший — юридичний… До

накопичення складом усіх елементів наявні факти можуть бути

умовно названі потенційно-юридичними»

. Серед сучасних прав-

ників подібну правову ситуацію, що виникає при визначенні

момента чинності укладеного шлюбного контракту, аналізує

І. В. Жилінкова. Слід погодитися із загальним висновком, сформу-

льованим нею в результаті здійснення такого аналізу: «Правочини

нерідко включаються в юридичний склад у сукупності з іншими

юридичними фактами, що призводять до виникнення цивільних

відносин, що однак, не применшує їх юридичного значення»

Отже, такими потенційно-юридичними фактами слід вважати

Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. – С. 68.

Жилинкова И. В. Брачный договор. – Х.: Ксилон, 2005. – С. 52.

374

підготовчі дії емітента по встановленню (фіксації) майнового пра-

ва шляхом оформлення і емісії цінного папера в документарній

або бездокументарній формі, публічний акт реєстрації їх випуску,

виконання інших необхідних вимог, визначених актами чинного

законодавства України (наприклад, публікацію проспектів емісії

і умов їх випуску та обігу).

З викладеного випливає, що юридична своєрідність цінних

паперів як об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав обу-

мовлює особливості механізму правоустановлення, які опосеред-

ковують виникнення кореляційного зв’язку між останніми і обо-

в’язками їх емітента. Вони полягають у тому, що виникненню прав

на цінний папір і, як наслідок, прав, ним посвідчених, передує

оформлення цінного папера — односторонні юридично значущі

підготовчі дії емітента, здійснювані з метою надання йому в ре-

зультаті його наступної емісії правового значення оборотоздатно-

го об’єкта цивільних прав. Такі дії (зважаючи на те, що один

тільки факт оформлення цінного папера його емітентом не поро-

джує виникнення ніяких прав і обов’язків) при їх характеристиці

як правочину і юридичного факту мають незавершений характер.

Разом з тим, оформлення цінного папера в цьому разі необхідно

розглядати як відносно самостійну юридично значущу дію комп-

лексного юридичного складу, наявність якого обумовлює виник-

нення прав на цінні папери, що, у свою чергу, призводить до ви-

никнення посвідчених цінними паперами майнових прав — як

кінцевого наслідку розглядуваного механізму правовстановлення.

Останній полягає у взаємоузгодженому і послідовному здійсненні

їх учасниками цілісної сукупності юридично значущих актів, які

в сукупності становлять юридичний склад.

Таким чином, з урахуванням запропонованого підходу теоре-

тично обґрунтовується можливість продажу емітентом акціонер-

ного товариства випущених ним акцій (які в момент їх емісії є

своєрідним інвестиційним товаром) вище їх номінальної вартості

і одержання так званого емісійного доходу. Пояснюється також

характер правовідносин емітента і торговця цінними паперами по

передачі цінних паперів одного випуску (наприклад, за договором

комісії) для їх розміщення, тобто поширення серед необмеженого

кола третіх осіб (потенційних інвесторів). У цьому аспекті ще до

моменту передачі першому набувачу цінні папери масових емісій

375

можуть розглядатися як об’єкти цивільних прав, які перебувають

у стадії формування. Остаточне їх установлення в розглядуваному

механізмі опосередковується діями комісіонера, що має статус

торговця цінними паперами, якому вони передаються емітентом

для їх розміщення в оформленому (готовому для їх емісії) вигляді.

У цьому разі необхідними елементами розглядуваного механізму

правоустановлення є договір комісії і укладений ним правочин (як

правило, теж договір), спрямований на передачу прав (власності

стосовно документарної форми їх випуску та обігу) на цінні папе-

ри. Розміщення випуску документарних і бездокументарних цінних

паперів масових емісій також здійснюється на підставі договорів

відповідного договірного типу. Ніякої суперечності в такому твер-

дженні немає. Їх емісія полягає у випуску в цивільний оборот або

видачі (для цінних паперів індивідуальних емісій) першим набу-

вачам належно оформлених цінних паперів і являє собою інший

правочин, вчинення якого в поєднанні з іншими юридичними

фактами приводить до виникнення розглядуваних майнових прав.

Отже, правовий режим досліджуваних об’єктів-інструментів при

пускає можливість передачі посвідчених ними майнових прав

через механізм договірної передачі права на самі цінні папери.

Тобто немає ніяких перешкод розглядати цінні папери у значенні

форми вираження майнових прав, а відтак форми односторонньо-

го правочину як юридичного факту незавершеного юридичного

складу і особливого об’єкта-інструмента, права на який набува-

ються внаслідок взаємоузгодженого послідовного здійснення ін-

ших правочинів та юридичних фактів публічно- та приватнопра-

вової спрямованості. Механізм правоустановлення, характерний

для документарних цінних паперів масових емісій, опосередко

вується оформленням і видачею їх сертифікатів як форми право-

вого вираження односторонньої волі їх емітента по установленню

кількісних і якісних показників, що характеризують зміст та обсяг

посвідчених ними майнових прав, а також укладенням договору,

предмет якого становить їх передача правонабувачу як особливого

товару, майнової цінності, об’єкта-інструмента, володіння яким

дає змогу набути і здійснювати їх у подальшому.

Опосередкований їх емісією акт випуску (видачі) цінного па-

пера полягає в його обов’язковій передачі першим набувачам.

Стосовно документарних цінних паперів індивідуальних емісій це

376

завжди зустрічний односторонній правочин, що вчиняється пер-

шим правонабувачем. Необхідність фізичного передання (вручен-

ня) сертифіката документарного цінного папера першому набува-

чу пояснюється їх конститутивністю — неможливістю здійснення

посвідчених ним майнових прав без його пред’явлення. Стосовно

документарних іменних цінних паперів додатковим юридично

значущим актом є фіксація реєстратором імені управоможеної

особи, а також кількості і виду належних їй документів одного

випуску. З цього моменту документарний цінний папір масових

емісій вважається випущеним в цивільний оборот і набуває харак-

теру об’єкта цивільних прав, що посвідчує відповідне майнове

право. Сукупність дій, охоплювана поняттям «емісія», означає

виникнення майнових прав, посвідчених цінним папером, а також

прав (власності) на документ у першого набувача. Тоді останній

відповідно до положень цивільного законодавства, актів саморе-

гулювання (наприклад, положення про випуск та обіг відповідних

цінних паперів), його змісту і умов випуску може самостійно або

через представника здійснювати належні йому правоможності.

Крім того, перший набувач прав на цінний папір може передати

його (а разом із ними і посвідчені ним майнові права) іншій особі

в порядку, обумовленому способом його легітимації як управомо-

женої в цих правовідносинах особи.

Екстраполюємо вказані загальні висновки на механізми вста-

новлення майнових прав, посвідчених окремими видовими кон-

струкціями цінних паперів.

Механізм установлення майнових прав, посвідчених акціями

як одного із різновидів пайових цінних паперів масових емісій, які

можуть емітуватись як у документарній, так і в бездокументарній

формі, структурно визначається сукупністю юридичних фактів,

що приводять до виникнення акціонерного товариства як юридич-

ної особи, а також специфікою їх видової конструкції.

Розглянемо елементний склад механізму правоустановлення,

визначеного для посвідчених акціями майнових прав, не вдаючись

у специфіку порядку створення АТ, що була детально досліджена

у цивілістиці

. Слід зазначити лише, що для набуття АТ статусу

емітента воно повинне бути визнане засновниками таким, що від-

Див.: Спасібо-Фатєєва І. В. Цивільно-правові проблеми акціонерних правовід-

носин: Дис… д-ра юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 225–262.

377

булося, пройти процедуру державної реєстрації і набути статусу

юридичної особи. Наступним юридично значущим актом дослі-

джуваного механізму є підписка на акції, процедурні особливості

і правова природа якої також детально визначені в цивілістичній

літературі

. Емітовані в документарній формі сертифікати акцій

постають як форма односторонньо-управоможуючого правочину

емітента — відповідного акціонерного товариства. У ньому

втілюється одна з можливих модельних схем (документарна або

бездокументарна), яка, як зазначалося, змістовно визначена правом

вимоги акціонера і односторонньою обіцянкою (до моменту ви-

знання АТ таким, що відбулося, набуває характеру його обов’язку)

емітента сплачувати дивіденди, компенсувати частку вартості

майна АТ (якщо воно залишилося після всіх першочергових розра-

хунків) у разі його ліквідації, отримувати інформацію (що не є

конфіденційною) про фінансово-господарську діяльність АТ, за-

безпечити його голосування на загальних зборах та інші аспекти

безпосередньої участі в управлінні ним тощо.

Отже, у ході виникнення окремих цивільних правовідносин

односторонні правочини призводять до настання наслідків, до яких

прагнуть суб’єкти їх вчинення, лише в поєднанні з іншими юридич-

ними фактами юридичного складу. Вчинення таких правочинів не

відразу приводить до виникнення юридичних наслідків, до настан-

ня яких прагнуть учасники цивільних відносин. Саме такого зна-

чення набувають дії емітента по формалізації майнових прав у

цінних паперах, що слугують особливою формою установлення і

посвідчення майнових прав як кінцевого результату укладення од-

носторонньо-управоможуючих правочинів у механізмі, що аналі-

зується. З цього приводу правники завважують, що значення одно-

сторонніх правочинів у механізмі правового регулювання може бути

як самостійним (їх вчинення є достатнім для виникнення відповід-

них правовідносин), так і залежним від інших юридичних фактів,

коли йдеться про їх місце і роль у відповідному юридичному складі.

Зокрема, П. І. Стучка, пишучи про їх значення для виникнення век-

Див.: Каминка А. И. Основы предпринимательского права. – Петроградъ: Петрогр.

т-во печ. и изд. дела «Труд», 1917. – С. 229; Спасибо-Фатєєва І. В. Особливості правовід-

носин, що виникають при створенні акціонерного товариства // Вісник Академії право-

вих наук України. – 1998. – № 4. – С. 121–129;

Балабаров С. Эмиссия акций: сущность

процедуры // Бизнес. – 1999. – № 43. – С. 86;

Каминка А. И. Акционерные компании.

Юридическое исследование. – СПб.: Типо-литография А. Е. Ландау, 1902;

Долинская В. В.

Акционерное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 235.

378

сельних правовідносин, твердить, що «односторонній правочин не

є по суті одностороннім, бо він безумовно до кого-небудь спрямо-

ваний і вимагає приєднання цієї особи при вчиненні правочину,

інакше правочин не досягає мети (наприклад, якщо спадкоємець від

прийняття спадщини відмовляється або векселеодержувач не при-

ймає векселя і т. д.)»

. Погодившись із цим висновком, слід зазначи-

ти, що для належного оформлення цінних паперів індивідуальних

емісій (векселя, коносамента, складського свідоцтва тощо) достатньо

формалізації в їх реквізитах волі зобов’язаної особи (емітента).

Зустрічні дії набувача прав на цінний папір індивідуальних емісій по

його прийняттю можуть розглядатись як конклюдентні, оскільки

вони не формалізуються в додатковому документі. Це видається

виправданим, оскільки формалізація волі набувача прав на цінні

папери (управоможеної особи) не настільки важлива, як фіксація

одностороннього обов’язку емітента не тільки стосовно нього, але

і всіх інших майбутніх правонабувачів.

Механізм встановлення емісійно-посвідчувальних відносин, що

виникають щодо деяких видових конструкцій цінних паперів, як

правило, передбачає наявність додаткових юридичних фактів. На-

приклад, щодо вексельних правовідносин згідно з положеннями актів

чинного цивільного законодавства України він доповнюється ще

одним юридичним фактом. Відповідно до положень ст. 4 Закону

України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості

векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично

поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Згідно з ч. 2

цієї ж статті умова щодо проведення розрахунків із застосуванням

векселів обов’язково відображається у відповідному договорі.

На взаємозалежному з іншими юридичними фактами відповід-

ного юридичного складу характері односторонніх правочинів

наголошує і С. С. Алексєєв. Характеризуючи односторонні право-

чини, що є ланкою в правоутворюючому складі юридичних фактів,

він указав на їх роль у «створенні основи для наступної ланки

складного складу, що приводить в кінцевому підсумку до виник-

нення правовідношення»

. Це спостереження дає змогу говорити

Стучка П. И. Общая часть гражданского права: Курс лекций: В 2-х т. – М.:

Издательство коммунистической академии, 1929. – Т. 2. – С. 210–211.

Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регу-

лирования // Антология уральской цивилистики. 1925–1989: Сб. ст. – М.: Статут,

2001. – С. 59–60.

379

про взаємну залежність досліджуваних односторонніх правочинів

та інших правоутворюючих юридичних фактів у досліджуваному

механізмі встановлення емісійно-посвідчувальних правовідносин.

Особливості розглядуваного механізму полягають у необхідності

попереднього оформлення цінного папера як першого підготовчо-

го етапу всієї сукупності юридично вагомих дій, що його визнача-

ють. Право оформлення цінних паперів належить тільки особам

(наприклад, стосовно цінних паперів масових емісій тільки емі-

тентам — юридичним особам), що мають статус емітента і визна

чені ним відповідні правоможності.

Елементний склад окремих юридичних складів, що є підставою

виникнення майнових прав, посвідчених окремими видовими

конструкціями цінних паперів, має специфіку, визначену правовим

статусом їх емітентів. У цьому аспекті істотні особливості є і в

механізмі виникнення майнових прав, посвідчених державними

цінними паперами. Вони полягають у тому, що держава емітує

цінні папери лише масових емісій, а односторонні дії, правовим

наслідком яких є їх оформлення, засновані на положеннях відповід-

ного нормативно-правового акта, що визначає умови їх випуску й

обігу. Таким актом може бути, наприклад, постанова Кабінету

Міністрів України про умови випуску і обігу державних облігацій

або казначейських зобов’язань, постанова Кабінету Міністрів

України від 31 січня 2001 р. № 80 «Про випуски облігацій внут-

рішніх державних позик»

. Стосовно недержавних цінних паперів

склад юридичних фактів, що є підставою виникнення заснованого

на їх оформленні і випуску правовідношення, залежатиме від їх

віднесення до об’єктів індивідуальних або масових емісій. Основ-

на особливість державних цінних паперів полягає в тому, що вони

не підлягають державній реєстрації. Разом з тим, характерний для

досліджуваного механізму правовстановлення основний елемент-

ний склад в цілому зберігається для більшості цінних паперів,

емітованих приватними емітентами.

Механізм емісії державних і приватних цінних паперів масових

і індивідуальних емісій вирізняється певними особливостями. Для

виникнення правовідносин стосовно недержавних (приватних)

цінних паперів індивідуальних емісій достатньо їх оформлення

емітентом і набуття прав на них їх першими набувачами. Оформ-

Офіційний вісн. України. – 2001. – № 5. – Ст. 185.

380

лення і випуск окремих видів державних цінних паперів масових

емісій (наприклад, державних облігацій України) здійснюється в

Україні в особливому порядку. Так, відповідно до ч. 6 ст. 10 Зако-

ну України «Про цінні папери і фондовий ринок» емісія державних

облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає

регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку. Отже, підставою виникнення прав за цінними паперами є

юридичний склад, що утворюється як мінімум із двох самостійних,

взаємообумовлених юридично значущих актів. Першим із них є

оформлення документарних цінних паперів як об’єктів цивільних

прав із дотриманням передбачених законом форми, реквізитів і їх

випуск в цивільний оборот. Оформлення і випуск в оборот цінних

паперів масових емісій є актом, що залежить від односторонньої

волі емітента. Його воля може бути виражена або в нормативному

акті (емісія державних цінних паперів), або в односторонньому

правочині (емісія недержавних, приватних цінних паперів). На

цьому етапі емітент в односторонньому порядку встановив харак-

тер і обсяг майнових прав у змісті цінного папера, однак, поки він

не переданий першому правонабувачу, суб’єктивне право на нього

як на об’єкт цивільних прав ще не виникло. У цьому разі в механіз-

мі правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин

виникає ситуація, коли і обов’язок, і право, якому він кореспон-

дується, мають невизначений стан встановлення (формування)

відповідних правових можливостей. Невизначеність цієї правової

ситуації виражається в тому, що суб’єктивне право першого набу-

вача цінного папера і обов’язок емітента, що кореспондується

йому, ще не виникли.

Вивчення особливостей такої невизначеності документарного

цінного папера в цей момент становить окрему проблему. Шляхи

її вирішення може підказати аналіз запропонованих у цивілістиці

інших складних механізмів правоустановлення, у межах яких

можливе поєднання кількох правоустановлюючих правочинів.

Характер досліджуваних юридично значущих дій, на перший

погляд, підлягає порівнянню з механізмом узгодженого укладен-

ня основних і допоміжних правочинів, специфіку якого окресли-

ла О. А. Флейшиц

. Як допоміжні і основні правочини вона про-

Див.: Флейшиц Е. А. Обязательства из причинения вреда и из неосновательного

обогащения. – М.: Госюриздат, 1951. – С. 216–217.