Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

361

прав і основні правові наслідки його вчинення полягають у наступ-

ному.

Одностороння формалізація майнових прав у видових кон-

струкціях цінних паперів дає змогу надати їм значення своєрідної

правової константи (з огляду на їх змістовну незмінність протягом

усього строку їх випуску та обігу, що не притаманна договірним

відносинам). Фіксація посвідченого цінним папером майнового

права в незмінному (за змістом і обсягом) стані є прийомом пра-

вового регулювання, застосування якого обумовлено тим, що на-

далі воно (на відміну від установленого договором) не може ви-

дозмінюватись, оскільки емітент і наступні (після першого) набу-

вачі прав на них не вступають у безпосередні стосунки між собою.

Формалізована в розглядуваному правочині одностороння обіцян-

ка емітента як боржника виконати свій обов’зок, що становить

корелят посвідченого цінним папером майнового (зобов’язального)

права проти пред’явлення документарного цінного папера або із

застосуванням відповідних механізмів його реалізації в межах

Національно-депозитарної системи України, дає змогу в майбут-

ньому набувати права вимоги до нього невизначеному колу осіб, з

якими він ніколи не вступає в безпосередні стосунки. На підставі

цього односторонні дії емітента по установленню майнових прав

шляхом оформлення сертифікатів документарних цінних паперів

або глобальних сертифікатів на весь їх випуск у бездокументарній

формі набувають унікальної для приватноправової сфери значу-

щості. Адже сертифікати документарних цінних паперів мають

значення особливої форми односторонньо-управоможуючого пра-

вочину, яка за умови належного виконання вимог чинного законо-

давства України щодо їх змістовного наповнення надає їм значен-

ня об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Значущість

глобальних сертифікатів як форми розглядуваного односторонньо-

управоможуючого правочину полягає в охопленні формалізованим

у них волевиявленням емітента єдиного конгломерату посвідчених

цінними паперами одного випуску рівновеликих за обсягом і зміс-

том майнових прав, об’єднаних єдністю правової мети (наприклад,

у ощадних (депозитних) або інвестиційних сертифікатах, акціях

або інших цінних паперах масових емісій — це інвестування кош-

тів, розмір яких визначається загальною сумою їх номінальних

вартостей).

362

Таким чином, дії по установленню майнових прав, що супро-

воджуються оформленням сертифікатів цінних паперів, постають

як односторонньо-управоможуючий правочин, правові наслідки

вчинення якого не мають автономного характеру. У зв’язку з цим

вказаний правочин набуває значення одного із юридичних фактів

незавершеного юридичного складу, а відтак підставою виникнен-

ня майнових прав, посвідчених цінними паперами, є його повна

завершеність. За умови виконання вимог щодо форми і реквізитно-

змістовного складу вказаного правочину сертифікат документар-

ного цінного папера (як його форма) набуває значення унікально-

го оборотоздатного об’єкта-інструмента посвідчення майнових

прав. Формою виразу односторонньої волі емітента стосовно на-

дання вказаного значення цінним паперам бездокументарної фор-

ми фіксації щодо всього їх випуску є глобальний сертифікат. Він

не набуває оборотоздатності, оскільки являє собою інструмент

формалізації загальної кількості об’єднаних спільною метою «роз-

порошених» майнових прав, посвідчених цінними паперами од-

ного випуску, оборотоздатність яких (їх усіх і кожного з них окре-

мо) забезпечується застосуванням нормативно визначених механіз-

мів організації їх випуску та обігу в межах Національної депози-

тарної системи України.

Отже, посвідчені цінними паперами майнові права становлять

зміст наявних (таких, що виникли і розвиваються) емісійно-по-

свідчувальних відносин лише після надання сертифікатам (гло-

бальному чи індивідуальному) належної форми і реквізитного

складу, а також за умови послідовного накопичення інших необ-

хідних юридичних фактів і належного здійснення процедури емісії.

Адже виникнення цінних паперів як оборотоздатного об’єкта-інс-

трумента посвідчення майнових прав у цивільному обороті мож-

ливе лише у випадку наявності цілісної сукупності необхідних

юридичних фактів, юридичний склад яких визначається особли-

востями їх видової конструкції і формою випуску. Його складови-

ми завжди є односторонньо-управоможуючий правочин емітента

по установленню майнових прав шляхом оформлення цінних па-

перів масових або індивідуальних емісій і наданню їм значення

об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав, а також їх емісія

(випуск або видача) в поєднанні з іншими необхідними юридич-

ними фактами. Лише чітке дотримання нормативно визначеної

363

послідовності настання вказаних юридичних фактів і наявність їх

повної сукупності приводить до виникнення у перших набувачів

посвідчених цінними паперами майнових прав і кореляційних

суб’єктивних обов’язків емітента.

Розглянемо змістовну специфіку і основні функціональні за-

лежності між основними елементами юридичного складу, що є

підставою виникнення майнових прав, посвідчених цінними па-

перами.

3.2. Комплекс дій емітента і перших

набувачів прав на цінні папери

як юридичний склад

Визначення особливостей порядку встановлення майнових

прав, посвідчених цінними паперами

(механізму правоустанов-

лення), є проблемою, вирішення якої має важливе теоретичне та

практичне значення. Не викликає сумніву, що механізм виникнен-

ня посвідчуваних цінними паперами майнових прав і кореспонду-

ючих їм обов’язків, опосередковуваний емісією цінних паперів,

здійснюється в межах емісійно-посвідчувальних правовідносин.

З огляду на те, що саме вони опосередковують механізм встановлен-

ня досліджуваних майнових прав на одній із початкових стадій

механізму правового регулювання емісійно-посвідчувальних відно-

син, найбільш точно їх термінологічно визначив С. Ф. Курильов,

назвавши правоустановлюючими правовідносинами

Підставами і передумовами виникнення (а також зміни і при-

пинення) цивільних правовідносин у літературі запропоновано

вважати певний комплекс різних за характером явищ, взаємодія

яких спричиняє рух цивільного правовідношення

. Як підстави

руху цивільних правовідносин О. А. Красавчиков розглядав нор-

мативні і правосуб’єктні передумови і фактичну основу їх виник-

нення, зміни або припинення

. Майнові права, посвідчені цінними

паперами, можуть виникати лише в межах правовідносин, які є

основним і визначальним елементом розглядуваного механізму, а

Див.: Курылев С. Ф. О структуре юридической нормы // Тр. Иркутского гос. ун-та. –

Сер. юрид. – Иркутск, 1958. – Т. 27. – Вып. 4. – С. 186–188.

Див.: Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. – С. 5.

Там само.

364

тому поза межами його регламентаційного впливу існувати не

можуть.

Особливості першої групи передумов визначаються дворівне-

вим характером регламентаційної основи вказаного механізму.

Передумови виникнення посвідчених цінними паперами майнових

прав також слід називати регламентаційними, оскільки, як заува-

жувалося, правове регулювання в досліджуваній сфері забезпе-

чується положеннями не тільки нормативного, а й піднормативно-

го рівнів. Регламентаційними передумовами виникнення розгля-

дуваних правовідносин є положення актів чинного цивільного

законодавства України про цінні папери, які визначають форми їх

випуску та обігу (документарну і бездокументарну), а також інші

їх особливості залежно від того, до якої групи і виду вони нале-

жать. Їх значення полягає в тому, що «норма права створює юри-

дичну можливість виникнення, зміни і припинення цивільно-пра-

вових відносин»

. Крім того, специфіка механізму встановлення

посвідчених цінними паперами майнових прав (і емісійно-посвід-

чувальних правовідносин) визначається також нормами локальних

нормативних актів емітентів (наприклад, положеннями статутів

АТ, умовами випуску та обігу цінних паперів, положеннями про

виплату дивідендів або відсотків тощо).

Правосуб’єктні передумови виникнення посвідчених цінними

паперами майнових прав ґрунтуються на особливостях правового

становища первісних суб’єктів емісійно-посвідчувальних пра-

вовідносин. До них слід передусім віднести емітентів і перших

набувачів прав на цінні папери. Разом з тим, здебільшого в цих

відносинах беруть участь професійні учасники ринку цінних па-

перів та суб’єкти Національної депозитарної системи (зберігачі,

депозитарії). Адже емісія цінних паперів, що опосередковує ме-

ханізм виникнення посвідчених ними майнових прав, складається

з цілої низки послідовно здійснюваних юридичних актів. За за

гальним правилом для участі в розглядуваних правовідносинах

достатньо мати загальноцивільну правосуб’єктність. Проте в де-

яких випадках для набуття статусу того чи іншого учасника емісій-

но-посвідчувальних відносин законодавством можуть встановлю-

ватися певні додаткові вимоги. Ними можуть бути законодавчі

обмеження щодо можливості набуття статусу професійних учас-

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – С. 285.

365

ників ринку цінних паперів юридичними особами приватного права,

роль яких у емісії цінних паперів може полягати в розміщенні їх ви-

пуску. Це, наприклад, визначення положеннями Закону України «Про

цінні папери і фондовий ринок» необхідності отримання спеціально-

го дозволу (ліцензії) на здійснення професійної діяльності на фондо-

вому ринку. Для здійснення окремих видів професійної діяльності на

ринку цінних паперів (наприклад, дилерської діяльності) необхідно

дотримуватися нормативів щодо мінімального розміру їх статутного

капіталу (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону України).

Визначення специфіки їх статусу безпосередньо пов’язане з

більш загальною проблематикою, що стосується визначення харак-

теру правоздатності юридичних осіб приватного права. Положення

п. 1 ст. 91 ЦК України встановлюють рівний обсяг правоздатності

фізичних і юридичних осіб. Водночас можливість юридичних осіб

мати цивільні права і обов’язки все ж може обмежуватися. У сучас-

ній цивілістичній літературі йдеться про встановлення для юридич-

них осіб поряд із загальною ще й спеціальної правоздатності на

підставі закону, інших правових актів, а також положень установчих

документів юридичних осіб

. Як приклад слід навести положення

ч. 4 ст. 16 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок».

Вони обмежують коло суб’єктів, які можуть набувати статусу про-

фесійного учасника фондового ринку. Згідно з положеннями цієї

норми професійна діяльність учасників фондового ринку, крім де-

позитаріїв та фондових бірж, здійснюється за умови членства що-

найменше в одній саморегулівній організації.

Фактичною основою виникнення цивільних правовідносин, а

відтак і прав та обов’язків, що становлять їх зміст, виходячи з пе-

реконливих висновків О. А. Красавчикова, є юридичні факти.

Варті уваги висловлені Р. О. Халфіною міркування щодо функціо-

нального зв’язку норми права, юридичного факту і правовідно-

шення в механізмі правового регулювання. «З юридичного факту

починається життя правової норми, реалізованої в правовідноси-

нах, перевіряється її реальність і дієвість. Юридичний факт — це

Див.: Брагинский М., Ярошенко К. Граждане (физические лица). Юридические

лица: Коммент. ГКРФ // Хозяйство и право. – 1995. – № 2. – С. 10;

Рахмилович В. А.

Основные положения о юридических лицах в Гражданском кодексе РФ: Комментарий

// Адвокат. – 1997. – № 11. – С. 6;

Ионова Ж. А. Правовые проблемы легитимации пред-

принимательства // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 46;

Лаптев В. В. Предпри-

нимательское право: понятие и субъекты. – М.: Юристъ, 1997. – С. 44.

366

переважно той акт поведінки, що із волі особи або поза її волею

приводить в дію механізм правового регулювання»

, — пише вона.

Всю сукупність юридичних фактів О. А. Красавчиков запропону-

вав поділяти на правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпи-

няючі

. Очевидно, що юридичні факти, які приводять до виник-

нення майнових прав, посвідчених цінними паперами, є право-

утворюючими. Беручи до уваги відому в цивілістиці їх класифіка-

цію на негативні і позитивні юридичні факти

, досліджувані юри-

дично значущі дії слід віднести до останніх. Адже вони завжди

характеризуються не відсутністю (негативний факт), а наявністю

(основна характеристика позитивних фактів) відповідних обста-

вин, які мають юридичне значення для виникнення емісійно-по-

свідчувальних правовідносин. Нарешті, виходячи з усталеної в

цивілістиці їх класифікації на юридичні акти (різновидом яких є

дії суб’єктів цивільного права) і юридичні факти-події

, висловимо

такі міркування. Посвідчені цінними паперами майнові права ви-

никають лише на підставі юридичних актів — дій суб’єктів емісій-

но-посвідчувальних відносин, а також

актів органів юридичних

осіб або державних органів, які мають у розглядуваному механіз-

мі правоустановлення чітку послідовність. Юридичні факти-події

можуть лише в окремих випадках приводити до виникнення в

межах емісійно-посвідчувальних правовідносин майнових прав і

обов’язків, функціонально пов’язаних (через цінні папери як особ

ливий об’єкт-інструмент посвідчення майнових прав) з іншими

видами приватноправових за своєю природою соціально-правових

зв’язків. Наприклад, пожежа (юридичний факт-подія), внаслідок

якої згоріло застраховане майно, включаючи цінні папери, може

бути підставою виникнення пов’язаних з досліджуваними страхо-

вих правовідносин. Однак тут спрацьовує загальне правило сто-

совно розгляду юридичних фактів-подій як підстави виникнення

цивільних прав та обов’язків лише в поєднанні

з іншими визначе-

ними положеннями актів цивільного законодавства України юри-

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – С. 286.

Див.: Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве.

– С. 87.

Див.: Мейер Д. И. Русское гражданское право. – 8-е изд., испр. и доп. – СПб.: Тип.

Д. В. Чичинадзе, 1902. – С. 119.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.),

Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатє-

євої, В. Л. Яроцького. – Т. 1. – С. 88–89.

367

дичними фактами-діями або іншими юридичними актами (напри-

клад, актами органу юридичної особи). Таким чином, у розгляду-

ваному випадку підставою виникнення страхових правовідносин

по відшкодуванню страховиком завданої страхувальнику майнової

шкоди буде складний юридичний склад — пожежа як юридичний

факт-подія і договір страхування, умови якого визначають її як

один із страхових випадків.

Дії суб’єктів емісійно-посвідчувальних правовідносин (емітен-

та і першого набувача розглядуваних прав), опосередковані розгля-

дуваним механізмом правовстановлення, мають правомірний, во-

льовий, усвідомлений характер і спрямовані на реальне настання

конкретних бажаних правових наслідків. У кінцевому підсумку

вони спрямовані на установлення майнових прав, посвідчених

цінними паперами. Однак дуалістичний характер конструкції цін-

них паперів і їх конститутивний характер обумовлює особливий

механізм набуття вказаних прав. Він полягає в належному оформ-

ленні цінних паперів і їх передачі емітентом (або фіксації в бездо-

кументарній формі) першим правонабувачам, що має кінцевим

наслідком набуття ними правового значення об’єкта-інструмента

посвідчення змістовно виражених у них майнових прав. Належне

і послідовне вчинення всього комплексу дій, передбачених цим

механізмом, є передумовою виникнення посвідчених цінними

паперами майнових прав і кореспондуючих їм обов’язків емітента.

Як елементи досліджуваного механізму правовстановлення можуть

розглядатися лише юридичні факти — правомірні дії, а в їх системі

юридичні акти. Їх аналіз як різновид правомірних дій, обумовле-

них волею і свідомістю людини, є загальновизнаним як у теорії

права, так і в цивілістиці

. Юридичні акти належать до таких дій,

здійснюючи які, особа керується заздалегідь поставленою метою.

Як зауважує О. А. Красавчиков, здійснюючи юридичний акт із тією

чи іншою метою, особа прагне викликати певні юридичні наслід-

ки

. Аналіз дій емітента і першого набувача прав на цінні папери

(а стосовно цінних паперів масових емісій, і, зокрема, бездокумен-

тарних цінних паперів, також і інших їх учасників), спрямованих

Див.: Толстой Ю. К. К теории правоотношений. – С. 13–14; Кечекьян С. Ф. Правоотно-

шения в социалистическом обществе. – С. 173;

Красавчиков О. А. Юридические факты в

советском гражданском праве. – С. 14–15.

Див.: Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. –

С. 115.

368

на встановлення досліджуваних прав, дає підстави зробити ви-

сновок про те, що вони підлягають віднесенню до юридичних

актів. Найближчою правовою метою вказаних суб’єктів є встанов-

лення посвідчених цінними паперами майнових прав і кореспон-

дуючих їм обов’язків емітента. Основна особливість їх виникнен-

ня полягає в тому, що право опосередковується набуттям речових

або зобов’язальних (залежно від форми випуску) прав на цінний

папір. Момент виникнення «прав на папір» і «прав з папера» збі-

гається і визначає набуття для відповідного засобу їх фіксації

(документарного чи бездокументарного) правового значення цін-

ного папера і об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав.

Розглянемо запропоновані в цивілістиці точки зору стосовно проб-

леми віднесення цінних паперів до різновиду юридичних фактів і

визначення пов’язаної з цим значенням їх специфіки.

У ході дослідження розглядуваної проблематики В. А. Вітушко,

твердить, що «цінний папір — це і об’єкт, і юридичний факт, але

в різних вимірах»

. Разом з тим, у цьому загалом слушному твер-

дженні простежується певна умовність, оскільки сам цінний папір

лише з деякими застереженнями можна розглядати як юридичний

факт. Визначення характеру юридичного акту, що полягає в діях

по виконанню вимог положень актів чинного законодавства Украї-

ни стосовно форми і реквізитів цінних паперів або інших дій, не-

обхідних для їх емісії в документарній або бездокументарній

формі, становить одну із найбільш дискусійних і складних теоре-

тичних проблем. Підходи до її вирішення мають важливе як тео-

ретичне, так і практичне значення. Єдності позицій щодо шляхів

її розв’язання в цивілістичній літературі немає. Однак слід наго-

лосити на тому, що більшість науковців визначають розглядувані

дії як різновид правочинів, що, на наш погляд, цілком логічно.

Допустимість визнання цих юридично значущих дій правочинами

послідовно відстоює Д. В. Мурзін, який твердить, що «оформлен-

ня документа являє собою самостійний правочин»

. Більш термі-

нологічно виважено висловлюється з цього приводу Ф. С. Карагу-

сов, який вважає, що «класичний (документарний —

В. Я.) цінний

Витушко В. А. Курс гражданского права: Общая часть: В 5 т. – Минск: БГЭУ,

2001. – Т. 1.: Научно-практическое пособие (на основе законодательств РФ и Респуб

лики Беларусь). – С. 309.

Мурзин Д. В. Ценные бумаги как юридические конструкции гражданского права:

Дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 105.

369

папір, підпорядковуючись специфічному правовому режиму як

особливий об’єкт цивільних прав, є самостійною формою право-

чину»

. Відомі й інші підходи. Зокрема, В. А. Барулін зазначає, що

«базовим положенням запропонованої теорії є кваліфікація випус-

ку бездокументарного цінного папера як юридичного вчинку,

спрямованого на створення нового об’єкта цивільних прав»

. Роз-

глядаючи дії з передачі (tradicio) товаророзпорядчих цінних папе-

рів першим набувачам прав на них, І. А. Полуяхтов також пропонує

кваліфікувати їх як юридичний вчинок, а не правочин

. З такою

трактовкою розглядуваних дій не можна погодитися.

Висновок науковців щодо визнання дій емітента і першого на-

бувача, результатом яких є виникнення прав, посвідчених цінними

паперами, як таких, що мають значення юридичного акта, як бачи-

мо, не оспорюється і є серед них усталеним. Запропонована

В. А. Баруліним і І. А. Полуяхтовим кваліфікація розглядуваних юридич-

но вагомих дій як юридичного вчинку є безпідставною і теоретично

необґрунтованою. Щодо проблеми розмежування правочину і юри-

дичного вчинку у М. М. Агаркова є такі міркування: «...Правочин

необхідно відрізняти від дій, із якими закон пов’язує певні юридич-

ні наслідки, незалежно від того, спрямовані дії на ці наслідки чи

ні»

. Тож, як бачимо, правочин у всіх випадках характеризується

спрямованістю дій особи, яка його вчиняє (або кількох осіб для

договорів), на виникнення бажаних суб’єктами правових наслідків,

що не завжди характерно для юридичного вчинку. Знаючи складність

процедури емісії цінних паперів з точки зору виконання цілої низки

нормативно визначених вимог, навряд чи можна твердити, що учас-

ники досліджуваних правовстановлюючих відносин не усвідомлю

ють бажаності настання для них вказаних правових наслідків, адже

всі свої дії вони спрямовують саме в цьому напрямку.

Розглядаючи характер дій емітента, спрямованих на встанов-

лення майнових прав, посвідчених цінними паперами на пред’яв-

ника, М. М. Агарков зробив висновки, які підлягають екстраполя-

Карагусов Ф. С. Правовой режим ценных бумаг в Республике Казахстан. – Ал-

маты: Гылым, 1995. – С. 29.

Барулин В. А. Бездокументарные ценные бумаги в гражданском праве России:

Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – С. 16.

Див.: Полуяхтов И. А. Гражданский оборот имущественных прав: Автореф.

дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – Екатеринбург, 2002. – С. 16.

Агарков М. М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Избранные

труды по гражданскому праву: В 2 т. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. 2. – С. 351.

370

ції у сферу відносин стосовно випуску та обігу інших їх видів. Він

нагадує, що «теорія юридичних фактів знає цілий ряд дій, які не є

ні правочинами, ні правопорушеннями і, проте, породжують, змі-

нюють і припиняють правовідносини… Група юридичних дій, що

характеризується, об’єднана негативною ознакою (не правочин і не

правопорушення)… Одні з цих дій досить близько підходять до

поняття правочину, інші, навпаки, дуже від нього віддалені… Оформ-

лення цінного папера на пред’явника може бути віднесене до зазна-

ченої категорії юридичних дій»

. Остаточну юридичну кваліфікацію

характеру розглядуваних дій емітента цінного папера на пред’явника

М. М. Агарков, на жаль, так і не дав, однак, гадаємо, важливим є

його висновок щодо відносної самостійності цих дій і можливості

їх віднесення до категорії юридично вагомих.

Аналіз дій емітента цінних паперів, емітованих як у докумен-

тарній, так і в бездокументарній формі, дає змогу наголосити на

їх цілеспрямованому характері. Неможливо визнати дії емітента

та інших учасників розглядуваних відносин, пов’язані з оформ-

ленням або емісією цінних паперів, такими, що не спрямовані на

виникнення тих чи інших, але цілком визначених і усвідомлюваних

ними правових наслідків. Правомірні, вольові та усвідомлені дії

вказаних суб’єктів, спрямовані на встановлення бажаних для них

правових наслідків, зокрема встановлення майнового права шля-

хом оформлення і емісії цінних паперів (емітованих у документар-

ній і в бездокументарній формі), не підлягають кваліфікації як

юридичні вчинки. Таким чином, ці дії підлягають віднесенню до

юридичних актів — правомірних дій і, з огляду на їх направленість

і характер правових наслідків, — до правочинів. Вчинення остан

ніх безпосередньо пов’язане з проблематикою визначення момен-

та набуття цінними паперами правового значення об’єкта-інстру-

мента посвідчення майнових прав, на який поширюється правовий

режим матеріальних об’єктів цивільних прав. Її теоретичне і прак-

тичне значення важко переоцінити, адже з цим моментом безпо-

середньо пов’язана можливість реалізації, передачі іншим особам,

захисту в разі порушення та інших можливих аспектів здійснення

посвідчених цінними паперами майнових прав.

Дослідження шляхів її вирішення у цивілістиці започаткував

В. А. Барулін. Він виходить із того, що «цінні папери стають

Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. – С. 95 – 96.