Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

ською Республікою, Естонською Республікою та їх подальше спіль

не використання від 22 січня 1993 p.

2. Угоду про спільне використання вантажних вагонів і контей

нерів від 12 березня 1993 p.

3. Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення

та оновлення залізничного рухомого транспорту

. Сторонами Угоди

є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизія,

Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна;

4. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. На

приклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом

України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного

транспорту.

5. Базельську конвенцію про контроль за транскордонним пе

ревезенням небезпечних відходів та їх видаленням

, підписану

1989 р. Мета її — визначити однакові правила, що забезпечують

відповідне та якнайшвидше відшкодування збитку, заподіяного під

час перевезення небезпечних вантажів відповідними видами транс

порту.

Згідно зі ст. 5 Базельської конвенції суб’єктом відповідальності є

перевізник, який з моменту інциденту несе відповідальність за зби

ток, заподіяний будьякими небезпечними вантажами під час їх пе

ревезення, наприклад залізничним транспортом. Якщо перевізник

доведе, що збиток був заподіяний цілком або частково внаслідок

дій потерпілої особи через її недогляд з наміром завдати шкоди чи

недбалість, перевізник може бути цілком або частково звільнений

від відповідальності перед нею.

Відповідальність перевізника залізничним транспортом за позова

ми, пов’язаними з якимось одним інцидентом, обмежується: стосовно

позовів, пов’язаних зі смертю або тілесними ушкодженнями, 18 млн

розрахункових одиниць, а стосовно будьяких інших позовів — 2 млн

розрахункових одиниць

391

___________

Угоду укладено в Мінську 22 січня 1993 р.

Угоду укладено у Москві 9 вересня 1994 р.

Україна приєдналася до Конвенції згідно із Законом України “Про приєднання

України до Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями

небезпечних відходів та їх видаленням” (ВВР України. — 1999. — № 34.— Ст. 284).

Розрахунковою одиницею, згідно із ст. 12 Конвенції, є одиниця спеціальних прав

запозичення, визначена МВФ.

Перевізник може створити фонд у суді або іншому компетентному

органі кожної з державучасниць. Будьякий створений у такий

спосіб фонд служить тільки для задоволення вимог за позовами, сто

совно яких відповідальність може бути обмежена на підставі Кон

венції 1989 р. Фонд створюють або внесенням суми в депозит, або

наданням банківської гарантії чи будьякого іншого забезпечення,

що допускається законодавством державиучасниці, в якій ство

рюється фонд, і визнаним достатнім судом або іншим компетентним

органом.

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

Конвенція стосовно договору міжнародного шляхового переве4

зення вантажів (Convention on the Contract for the International

Carriage of Goods by Road — CMR). Укладена у Женеві 19 травня

1956 p. із змінами, внесеними 5 липня 1978 р. Набула чинності 2 липня

1961 р. СРСР приєднався до неї 1983 р.

У ст. 4 Конвенції зазначається, що кожен договір перевезення

встановлюється накладною. Надається також перелік відомостей,

які обов’язково зазначаються у накладній:

1) місце і дата її складання;

2) ім’я й адреса відправника;

3) ім’я й адреса транспортного агента;

4) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і місце

його доставки;

5) ім’я й адреса одержувача;

6) прийняте позначення характеру вантажу і тип його пакування,

а у разі перевезення небезпечних вантажів — їх прийняте позначення;

7) кількість вантажних місць, їх особлива розмітка і номери;

8) маса вантажу брутто або виражена в інших одиницях виміру

кількість вантажу;

9) пов’язані з перевезенням витрати, вартість перевезення, до

даткові витрати, мита і збори, а також інші витрати з моменту укла

дання договору до передання вантажу;

10) інструкції, необхідні для виконання митних процедур та ін.;

11) зазначення, що перевезення здійснюється незалежно від будь

якого застереження, відповідно до вимог, встановлених Конвенцією.

392

У разі потреби накладна повинна також містити такі вказівки:

1) заборона перевантаження вантажу;

2) витрати, що відправник бере на свій рахунок;

3) сума покладеного на вантаж платежу, що підлягає відшкоду

ванню при здаванні вантажу;

4) заявлена вартість вантажу і сума додаткової цінності його при

доставці;

5) інструкція відправника перевізникові щодо страхування вантажу;

6) додатковий термін виконання перевезення;

7) перелік документів, переданих перевізникові.

Договірні сторони на власний розсуд можуть внести в накладну

будьяку іншу вказівку.

Крім накладної відправник зобов’язаний до доставки вантажу на

дати в розпорядження перевізника інші потрібні документи і повідо

мити необхідні відомості для виконання митних та інших процедур

(ст. 11 Конвенції). Стаття 8 містить обов’язок перевізника перевіри

ти при прийнятті вантажу:

1) точність записів, зроблених у накладній щодо кількості ван

тажних місць, а також їх маркування і розмірів;

2) зовнішній стан вантажу та його упаковки.

Якщо перевізник не має можливості перевірити правильність за

писів, згаданих у п. 1 даної статті, він повинен вписати в накладну

обґрунтовані застереження щодо зовнішнього стану вантажу та його

упаковки. Ці застереження не мають обов’язкової сили для відправ

ника, якщо він навмисно не вказав у накладній, що він їх приймає.

Відправник має право вимагати перевірки перевізником маси брут

то вантажу або його кількості, вираженої в інших одиницях вимірю

вання, а також перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може

вимагати відшкодування витрат, пов’язаних з перевіркою. Результа

ти перевірок вносяться в накладну.

Розділ IV Конвенції містить положення які стосуються відпові

дальності перевізника:

• перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату

вантажу чи його ушкодження, що відбулися у період між прий

няттям вантажу до перевезення та його здаванням, а також за

запізнення доставки;

• перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата

вантажу, його ушкодження або запізнення відбулися з вини пра

393

вомочної за договором особи, внаслідок наказу останньої, не

спричиненого якоюнебудь провиною перевізника, дефектом са

мого вантажу або обставинами, уникнути які перевізник не міг, і

наслідку яких він не міг запобігти;

• перевізник не може посилатися для зняття із себе відповідаль

ності ні на дефекти транспортного засобу, яким він користується

для здійснення перевезення, ні на провину особи, в якої було взя

то в оренду автомобіль, або її агентів.

Крім того, перевізник звільняється від відповідальності, коли

втрата або ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику,

нерозривно пов’язаного з однією або кількома з наведених нижче

обставин:

1) з використанням відкритих або критих транспортних засобів,

якщо це було спеціально обговорено і зазначено в накладній;

2) з відсутністю або ушкодженням упаковки вантажів, за своєю

природою здатних до псування й ушкодження без упаковки або не

задовільної їх упаковки;

3) з переміщенням, навантаженням, розміщенням, вивантажен

ням вантажу відправником чи одержувачем або особами, що діють

від імені відправника чи вантажоодержувача;

4) із природою деяких вантажів, які внаслідок своїх властивос

тей піддаються повній або частковій загибелі чи ушкодженню, зок

рема поломці, іржавінню, раптовому гниттю, усушці, витокові, нор

мальній втраті або нападу паразитів і гризунів;

5) з недостатністю або незадовільністю маркування чи нумерації

вантажних місць;

6) з перевезенням живих тварин.

У тих випадках, коли, відповідно до цієї статті, перевізник не не

се відповідальності за деякі обставини, що спричинили збиток, його

відповідальність обмежується лише тією мірою, якою він відповідає

згідно із статтею за ці обставини.

Розділ V Конвенції регулює правила подання позовів, терміни

їх подання та зазначає інстанції, куди можна з позовом звернутись.

Так, з приводу будьяких спорів, пов’язаних із перевезеннями, що

виконуються відповідно до Конвенції, позивач може звертатися,

крім компетентних судів країн, що беруть участь у Конвенції, заз

начених за загальною згодою сторін, до суду країни, на території

якої розташовані:

394

а) місце проживання відповідача, його головна контора або

відділення чи агентство, за допомогою яких було укладено договір

перевезення;

б) місце прийняття вантажу до перевезення або місце доставки,

і може звернутися лише до цих судів (ст. 31).

Подання позовів, пов’язаних з перевезеннями, відповідно до Кон

венції може відбуватися протягом одного року, але у разі злочинного

вчинку або провини, що, відповідно до закону, застосованого судом,

який розглядає справу, прирівнюється до злочинного вчинку, вста

новлюється термін три роки.

Термін обчислюється:

1) у разі часткової втрати вантажу, ушкодження його або прост

рочення в доставці — з дня здавання вантажу;

2) за втрати усього вантажу — з 30го дня після закінчення вста

новленого для перевезення терміну або, якщо такого не було вста

новлено, із 60го дня після прийняття вантажу перевізником до пе

ревезення;

3) в усіх інших випадках після закінчення тримісячного терміну

з дня укладання договору перевезення.

День, зазначений вище як момент відліку терміну подання позо

ву, не береться в розрахунок при встановленні його терміну.

Пред’явленням письмової рекламації припиняється відлік терміну

до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив резолюцію

з поверненням доданих до неї документів. У разі часткового визнан

ня пред’явленої рекламації термін подання позову відновлюється

тільки стосовно тієї частини рекламації, що залишається предметом

суперечки. Доказ факту одержання рекламації або відповіді на неї, а

також повернення документів, що стосуються справи, покладається

на сторону, яка посилається на цей факт. Пред’явлення подальших

рекламацій на тій самій підставі не перериває відліку терміну (ст.

32). Після закінчення зазначеного терміну позов не може бути

пред’явлений навіть у формі зустрічного позову або повернення.

Конвенція не застосовується: до перевезень, які відбуваються від

повідно до міжнародних поштових конвенцій; до перевезень небіж

чиків; до перевезень меблів при переїздах.

Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із засто4

суванням книжки МДП (Custom Convention on the International

Transport of Goods Under Cover of TIR Garnets — TIR Garnets). Укла

395

дена в Женеві 15 січня 1959 р. Нова редакція Конвенції від 14 листо

пада 1975 р. набула чинності 20 березня 1978 р. Україна як одна з дер

жав — правонаступниць колишнього СРСР бере участь у Конвенції

відповідно до Закону України від 15 липня 1994 р. № 117/94ВР.

Конвенція вважається чинною для України з 8 грудня 1982 р.

Конвенція стосується перевезення вантажів без їх проміжного пе

ревантаження у дорожніх транспортних засобах, сполученнях транс

портних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декіль

кох кордонів від митниці місця відправлення однієї з договірних

сторін до митниці місця призначення іншої договірної сторони або

тієї самої договірної сторони за умови, що визначена частина опе

рації МДП між її початком і закінченням здійснюється автомобіль

ним транспортом (ст. 2).

Відповідно до ст. 4 вантажі, перевезені з дотриманням процеду

ри МДП, звільняються від сплати або депозиту ввізних чи вивізних

податків і зборів у проміжних митницях. Крім того, вантажі, переве

зені з дотриманням процедури МДП у запломбованих дорожніх

транспортних засобах, запломбованих сполученнях транспортних

засобів або запломбованих контейнерах, як правило, звільняються

від митного огляду на проміжних митницях. Проте з метою за

побігання зловживанням митні органи можуть у виняткових випад

ках, зокрема за наявності підозри в порушеннях, здійснювати на цих

митницях огляд вантажів (ст. 5).

Конвенція про дорожній рух (Convention on Road Traffic) та

Протокол про дорожні знаки (Protocol on Road Signs and Signals).

Укладені 19 вересня 1949 p. Діє редакція Конвенції від 8 листопада

1968 p., яка набула чинності 21 травня 1977 р.

Конвенція про дорожні знаки і сигнали (Convention on Road

Signs and Signals). Укладена у Відні 8 листопада 1968 p., набула чин

ності 6 червня 1978 р.

Європейська угода, що доповнює Конвенцію про дорожній рух

(Agreement Supplementing the Convention on Road Traffic). Укладена

в Женеві 1 травня 1971 p.

Угода про міжнародні перевезення харчових продуктів, що

швидко псуються, та про спеціальні транспортні засоби, призна4

чені для цих перевезень (Agreement on Special Equipment for the

Transport of Perishable Foodstuffs and on the Use of Such Equipment

for the International Transport of Some Foodstuffs). Укладена в Же

396

неві 15 січня 1962 p., поширюється й на інші, крім автомобільного,

види транспорту.

Європейська угода про роботу екіпажів транспортних за4

собів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення

(Agreement Concerning the Work of Crews of Vehicle Engaged in

International Road Transport). Укладена 1 липня 1970 р. Зазначає,

що під час будьякого міжнародного автомобільного перевезення,

до якого застосовується ця Угода, підприємство і члени екіпажу по

винні дотримуватися стосовно тривалості відпочинку і керування, а

також складу екіпажу розпоряджень, встановлених національним

законодавством у тому районі держави, де член екіпажу переважно

займається своєю виробничою діяльністю, а також чинними в

даному районі арбітражними рішеннями і колективними догово

рами. Тривалість відпочинку і керування визначається відповідно

до цього законодавства арбітражними рішеннями або колективни

ми договорами.

Європейська угода про міжнародні дорожні перевезення не4

безпечних вантажів (European Agreement Concerning The

International Carriage of Dangerous Goods by Road — ADR). Укладена

в Женеві 30 вересня 1957 p. Україна приєдналася до цієї угоди

відповідно до Закону від 2 березня 2000 р. № 1511III, прийнятого Вер

ховною Радою України (Офіційний вісник України. — 2000. — № 10).

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення

пасажирів і багажу (Convention on the Contract for the International

Carriage of Passangers and Luggage by Road — CVR). Укладена в Же

неві 1 березня 1973 p. Застосовується до будьякого договору авто

мобільного перевезення пасажирів та (у відповідних випадках)

їхнього багажу транспортними засобами, коли в договорі зазначено,

що перевезення здійснюється територією принаймні двох держав і

що пункт відправлення або/і пункт призначення розташовані на те

риторії однієї з договірних держав. Застосування Конвенції не зале

жить від місця проживання і громадянства сторін, що укладають до

говір (ст. 1).

Глава IV Конвенції передбачає відповідальність перевізника за шко

ду, заподіяну як особі, так і багажу. Перевізник відповідає за збиток,

пов’язаний зі смертю, тілесними ушкодженнями або нанесенням будь

якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров’ю пасажира

внаслідок події, пов’язаної з перевезенням, що має місце під час перебу

397

вання пасажира в транспортному засобі, під час його посадки чи висадки

або у зв’язку з навантаженням чи вивантаженням багажу (ст. 11). Якщо

головна контора перевізника розташована в такій державі або в дер

жаві, що не є договірною стороною, законодавство якої передбачає

вищу межу або не встановлює ніякої межі, для визначення загальної

суми застосовується законодавство цієї держави, за винятком норм,

що належать до колізійного права (ст. 13).

Перевізник несе відповідальність за збиток, пов’язаний з пов

ною або частковою втратою багажу та з його ушкодженням. За ба

гаж, зданий перевізникові, останній відповідає з моменту прий

няття його до перевезення до моменту доставки. За будьякий

інший багаж перевізник відповідає протягом часу його перебування

в транспортному засобі, але уразі крадіжки або втрати, не пов’яза

них з дорожньотранспортним випадком, — тільки якщо він був

зданий під догляд перевізника. До цього іншого багажу прирівню

ються особисті речі та предмети, що пасажир має на собі або із

собою.

Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів

і вантажу країн СНД. Укладена 9 жовтня 1997 р., ратифікована За

коном України № 581XIV від 8 квітня 1999 р. Конвенція поши

рюється на перевізників сторін, які виконують перевезення паса

жирів у міжнародному сполученні автобусами, незалежно від країни

їх реєстрації, та має для них обов’язкову силу, а також на перевезен

ня пасажирів та їх багажу автобусами, якщо в договорі перевезення

зазначено, що воно здійснюється територіями не менш як двох

сторін і пункт відправлення або пункт призначення розташовані на

території однієї із сторін. Конвенція регламентує умови та правила

перевезень, відповідальність перевізників, порядок подання пре

тензій та позовів.

Угода про порядок транзиту через території держав — учасниць

СНД. Укладена 4 червня 1999 р., ратифікована із застереженнями За

коном № 2283III від 22 лютого 2001 р. Відповідно до Угоди сторони

не обкладають митом і податками транспортні засоби і товари:

• що ввозяться з держав, які не беруть участі в цій Угоді, на митну те

риторію сторони транзитом через митні території інших сторін;

• що вивозяться з митної території сторони в держави, які не бе

руть участі в цій угоді, транзитом через митні території інших

сторін;

398

• що переміщуються між сторонами транзитом через митні тери

торії інших сторін.

До зазначених товарів і транспортних засобів, що їх перевозять, не

застосовуються заходи економічної політики (обмеження на ввезення

і вивезення товарів, які передбачають квотування, ліцензування,

встановлення максимальних і мінімальних цін, а також інші заходи

регулювання взаємодії національної економіки зі світовим господа

рством).

Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних

транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть

бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засо

бах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих

на основі цих приписів. Підписана 20 березня 1958 р. у Женеві з поп

равками 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду Законом

від 10 лютого 2000 р. № 1448III (ВВР України. — 2000. — №10).

Двосторонні угоди між Україною та іноземними державами

(наприклад, 18 травня 1992 р. у Варшаві було укладено Угоду між

Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні авто

мобільні перевезення).

МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТ

Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються

коносаментів. Укладена у Брюсселі 25 серпня 1924 р. Відома також

як “Гаазькі правила”. Доповнена Брюссельськими протоколами від

23 лютого 1968 р. і від 21 лютого 1979 р. Конвенція разом з доповнен

нями має напівофіційну назву “ГаазькоВізбійські правила”.

Конвенція про уніфікацію деяких принципів стосовно обме4

ження відповідальності власників морських суден. Укладена у

Брюсселі у 1924 р. Нову редакцію укладено в 1957 р. Доповнена

Брюссельським протоколом від 23 лютого 1979 р.

Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (United

Nations Convention on the Carriage of Goods by Sea). Укладена у Гам

бурзі 31 березня 1978 р. Набула чинності 11 листопада 1992 р. після

ратифікації її двома десятками держав. Відома як “Гамбурзькі

правила”; їх застосовують також держави, які формально ще не

приєдналися до Конвенції.

399

Конвенція передбачає відповідальність перевізника (ст. 5) за зби

ток, спричинений втратою або ушкодженням вантажу, а також зат

римкою в його видачі, якщо обставини, що зумовили втрату, ушкод

ження або затримку, мали місце в той час, коли вантаж перебував у

його віданні, якщо тільки перевізник не доведе, що він, його служ

бовці або агенти вжили всіх заходів, яких можна вимагати, щоб

уникнути таких обставин та їх наслідків.

Крім того, визначаються межі відповідальності перевізника:

• відповідальність перевізника за збиток, що є наслідком втрати

або ушкодження вантажу, обмежуються сумою, еквівалентною

835 розрахунковим одиницям за місце чи іншу одиницю відван

таження, або 2,5 розрахункові одиниці за 1 кг маси брутто втраче

ного або ушкодженого вантажу, залежно від того, яка сума вища;

• відповідальність перевізника за затримку у видачі вантажу обме

жується сумою, у 2,5 раза кратною фрахтові, що підлягає сплаті за

затриманий у видачі вантаж, але не перевищує розмірів фрахту,

що підлягає сплаті на підставі договору морського перевезення

(ст. 6).

Конвенція також містить положення, які звільняють відправни

ка вантажу від відповідальності: він не відповідає за збиток, понесе

ний перевізником або фактичним перевізником, а також за ушкод

ження, отримане судном, якщо такий збиток або ушкодження не

відбулися з вини відправника вантажу, його службовців або агентів.

Службовець або агент відправника вантажу також не несуть відпо

відальності за такий збиток або ушкодження, якщо тільки вони не

сталися з їхньої вини.

Надається перелік вимог до оформлення коносаменту. В ньому

наразі повинно бути зазначено:

1) загальний характер вантажу, основні марки, необхідні для

ідентифікації вантажу, пряма вказівка у відповідних випадках

щодо небезпечного характеру вантажу, кількість місць або пред

метів і маса вантажу або його кількість, позначена іншим спосо

бом. Усі ці дані вказуються так, як вони представлені відправни

ком вантажу;

2) зовнішній стан вантажу;

3) найменування перевізника і місцезнаходження його основно

го комерційного підприємства;

4) найменування відправника вантажу;

400