Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

6.1.2.

Національна пропозиція

Національна пропозиція виражає сукупну вартість створених

товарів, робіт і послуг за певний період. Вона є продуктивною

силою функціонуючої праці та капіталу всієї країни. Пропозиція

відображає натурально-вартісну форму створеного національно-

го продукту Qu, а попит — грошову

Г.

У рівнянні господарської

збалансованості величина vT

характеризує національний попит,

a Оц — національну пропозицію (Qu, — vJT

). Якщо національний

попит відображає залежність між кількістю грошей Г і їх оборот-

ністю v , то національна пропозиція — залежність між кількістю

товарів і послуг Q, які пропонують виробники, і рівнем цін ц. На-

ціональний попит свідчить про кількість товарів і послуг, які мож-

на закупити за певного рівня цін — Q = vJT / ц, а національна

пропозиція відображає кількість товарів і послуг, які можна буде

продати за певного рівня цін ц = УГ

/ Q.

Головним показником рівняння господарської збалансованості

(попиту і пропозиції), який регулює кількість грошей Г

і кількість

товарів та послуг Q, є ціна ц. Щоб виявити, як ці два параметри

впливають на зміну реальної кількості грошей Г

і реальної

кількості товарів і послуг Q, доцільно розглянути рівняння госпо-

дарської збалансованості у таких співвідношеннях його пара-

метрів:

Ч> співвідношення:

У цьому співвідношенні ціна прямо пропорційна добуткові гро-

шової маси та її оборотності й обернено пропорційна кількості то-

варів і послуг;

^> співвідношення:

Ом

і v,

У такому співвідношенні кількість грошей прямо пропорційна

вартості валового випуску й обернено пропорційна коефіцієнту

оборотності грошової маси.

Ці співвідношення дуже важливі щодо аналізу національної

пропозиції у короткостроковому і довгостроковому періодах.

Національна пропозиція нерозривно пов'язана з національним

Національна економіка

попитом: зміна попиту впливає на

зміну пропозиції, а зміна пропозиції

f.^ впливає на зміну попиту. Цей взаємо-

^ зв'язок засвідчує зміни кривих попи-

ту

пропозиції та їх наслідки (рис. 6.1).

Q відображає кількість товарів і

послуг, на які існує попит на ринку,

а величина ц — ціну одиниці това-

ру робіт і послуг, за яку їх можна

Q продати чи купити. Крива попиту

Рис. 6.1. Криві попиту

і пропозиції

спрямована вниз, оскільки чим вища

ціна одиниці товару, тим менше

його можна продати, і навпаки: чим

нижча ціна одиниці товару, тим більше товарів можна продати чи

купити. Крива пропозиції спрямована вгору, позаяк чим вища ціна

одиниці товару, тим більше товарів виробляють підприємства, і

чим нижча ціна, тим менше вони виробляють товарів і послуг.

Точка Qu, перетину двох кривих відповідає ринковій рівновазі, за

якої встановлюється рівноважна ціна на одиницю товару, а

кількість товару відповідає попиту.

Для з'ясування структури і динаміки перелічених явищ криву

попиту розглядають разом із кривою пропозиції, яка теж характе-

ризує залежність між обсягом виробництва Q і ціною одиниці про-

дукції ц. Точка перетину кривих попиту і пропозиції визначає об-

сяг виробництва товарів і послуг Q і ціну одиниці продукції ц.

^Національна пропозиція — залежність між кількістю то-

варів і послуг Q, які пропонує сфера виробництва та сфера

послуг, і рівнем цін на їх продукцію ц.

Співвідношення між обсягом виробництва і ціною залежить від

того,

в якому проміжку часу його розглядати. У зв'язку з ним існує

два види національної пропозиції: Ареальна і ^номінальна. Зумов-

лено це двома формами вимірювання обсягу виробництва: нату-

ральною (фізичною) і вартісною (грошовою).

192

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

193

7 Нац. економіка

+ Реальна національна пропозиція — фізичний обсяг вироб-

ництва товарів і послуг, який вимірюється у натуральних

І показниках (штуках, тоннах, об'ємах, літрах тощо).

Реальну національну пропозицію оцінюють і у вартісних по-

казниках з урахуванням ціни одиниці продукції, якщо показники

вартості продукції та її ціну взято за базу порівняння.

Ъ Номінальна національна пропозиція — вартісна оцінка об-

сягу виробництва товарів і послуг на певний момент, тоб-

то кількість товарів і послуг Q за ціною одиниці продукції ц.

Вартісна форма оцінки здійснюється у грошах: Оц = Г. ()ц є

номінальною національною пропозицією, a Q = Г/ц — реальною.

Якщо за реальну національну пропозицію прийняти обсяг вироб-

ництва в постійних цінах Qu попереднього базового періоду, а за

номінальну національну пропозицію — обсяг виробництва у фак-

тичних цінах Q'u', наступного періоду, то можна обчислити третій

важливий показник національного продукту — дефлятор обсягу

виробництва І, який інколи називають дефлятором цін національ-

ного продукту. Його розраховують відношенням обсягу вироб-

ництва національного продукту наступного періоду до обсягу

виробництва національного продукту базового періоду:

Розрахунок його важливий для розуміння номінальної та реаль-

ної пропозиції. Для будь-якого періоду номінальний обсяг національ-

ного продукту (пропозиції) розраховують як загальну його вартість

(загальну суму грошей), потрібну для обороту цього продукту.

Реальний обсяг національного продукту {пропозиції) є обсягом

національного продукту в натуральних показниках у будь-якому

періоді, помноженим на ціну одиниці продукції базового поперед-

нього періоду.

Зміни пропозиції є найважливішим чинником динаміки інших

макроекономічних параметрів. Найбільші зміни макроекономіч-

ної ситуації спричиняють зміни реальної національної пропозиції,

тобто зміни обсягу національного продукту в натуральному ви-

раженні.

Національна економіка

6.1.3.

Проблеми національного ринку

6.1.3.1. Тіньова економіка

Тіньовими економічної діяльності не зумовлена об'єктивними

економічними законами. Вона має суб'єктивну основу, тобто

людський чинник: гіперболізацію власних економічних інтересів,

для реалізації яких державні та господарські чиновники викори-

стовують службове становище.

Контрольовану та прозору економіку, рух ресурсів і товарів

якої дотичний до бюджетної системи, вважають офіційною. Од-

нак існує економічна діяльність, яку не контролюють органи дер-

жавних фінансів і статистики, а тому вона не оподатковується, не

враховується у системі національних рахунків, тобто є неофіційна.

Отже, поняття "тіньова економіка" стосується тих видів діяль-

ності, в яких створюється нова вартість, що не обліковується офі-

ційною статистикою. Але якщо за спаду виробництва ВВП зро-

стають обсяги експорту, то очевидно "тіньова діяльність" уже

виходить за межі виробництва і проникає у систему тіньового

привласнення готового продукту офіційної економіки. Правда, до

тіньової економіки не відносять створення вартості в домашніх

господарствах, тобто виробництво продуктів для власного спо-

живання, корупцію. Отже, тіньовою економікою вважають види

злочинної діяльності, що їх можна розглядати як створення вар-

тості (наприклад, підробку та копіювання товарів із фірмовими

знаками та ін.).

& Тіньова економіка — сукупність необлікованих і протиза-

конних, нелегальних видів діяльності: ^ухиляння від сплати

податків, виробництво заборонених видів продукції та послуг

(виробництво наркотиків, азартні ігри, проституція тощо).

Тепер до таких видів діяльності в Україні додалися вивезення

товарів за кордон задля наживи, незаконне конвертування валю-

ти і махінації під час його здійснення, надання кредитів комерцій-

ними банками за чималу винагороду, незаконне вивезення валю-

ти за кордон, підробка товарів, випуск і продаж неліцензійної аудіо-

, відеопродукції, компакт-дисків та ін. До "тіньової' економіки

Тема

Функціонування інфраструктури національного ринку

наближалася діяльність деяких комерційних банків,

які

наживали-

ся

на

конвертації валюти, масово переводячи безготівкові гроші

в готівку,

що

створювало

на неї

штучний попит.

Усе це

дало змо-

гу

їм

отримати великі прибутки, чому сприяло недосконале зако-

нодавство.

"Тіньова" економіка,

за

оцінками, становить майже половину

загального обсягу виробництва

Україні.

промисловості

ця ча-

стка, очевидно, значно вища, особливо серед малих

та

середніх

підприємств.

Але ця

проблема поширена

серед великих

підприємств,

які, х"'оч і

сплачують податки,

але,

продаючи готову

продукцію нижче собівартості "дочірнім" підприємствам,

що

функ-

ціонують

"тіньовій" економіці, "перепомповують" прибутки

до

тіньового сектора,

де

вони недосяжні

для

податкових органів.

офіційній документації таке підприємство вважається збитковим.

"Тіньова" економічна діяльність стає серйозною загрозою

для

розвитку промисловості. Вона

не дає

змоги забезпечувати еконо-

мічне зростання

задоволення людських потреб. Малі підприєм-

ства зацікавлені

надалі залишатися

категорії малих. Серйозні

інвестори утримуються

від

входження

сектори,

де

переважає

тіньова діяльність, оскільки

їм або

доведеться мати справу

з не-

чесною конкуренцією

боку неплатників податків,

або йти на

численні ризики. Домінування "тіньово'Г економічної діяльності

в Україні може бути основною причиною тривалого економічного

спаду.

Водночас "тіньова" економіка життєво важлива

для

багатьох

людей, позаяк створює робочі місця, товари

та

послуги.

Без неї

життєвий рівень

Україні

був би ще

нижчий. Вона навіть забезпе-

чує певне економічне зростання.

Але

тіньовики "висмоктують"

сили економіки,

якщо

це

триватиме

надалі,

то

може призвести

до руйнування цивілізованого українського суспільства, оскільки:

Ч>

подальша втрата податкових надходжень сприяє дефіци-

ту бюджету,

що

загострює фінансову

та

економічну кризи;

втрата надходжень

до

бюджету

не дає

змоги надавати основ-

ні державні послуги: освіту, охорону здоров'я, державну безпеку,

охорону довкілля тощо;

==rr=3I==========Z=======Z=

195

Національна економіка

^ ухилення від сплати податків виробників, які діють у сек-

торі "тіньової" економіки, призводить до зростання податково-

го тиску на ділові кола офіційного сектора, що дедалі більше зни-

жує їхню спроможність створювати робочі місця, здійснювати

капіталовкладення, зростати;

^ тіньова економіка сприяє беззаконню.

Одним із чинників "тіньово'Г економіки є бартер, який усклад-

нює процес відстежування і оподаткування фінансових потоків.

6.1.3.2.

Інфляція

За період 1992—1995 років Україна пережила одне з найруйнів-

ніших соціяльно-економічних лих — інфляцію. Насправді це була

гіпертрофована інфляція, гіперінфляція.

Сутність інфляції. Інфляція турбує і сьогоднішню економіку

України.

^Інфляція — знецінення грошей унаслідок перевищення кіль-

кістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін то-

варів і послуг, що породжує стрімке зростання цін.

Інфляцію трактують як загальне підвищення цін, наприклад,

на 1, 2, 3, 5, 10 і т. д. відсотків, гіперінфляцію — як загальне підви-

щення цін на десятки і сотні відсотків. З 1996 до початку 2001 р.

інфляція в Україні перебувала на рівні 20—ЗО відсотків на рік.

Подолати її дуже тяжко, позаяк інфляція є наслідком загального ста-

ну виробництва і рівня доходів, які не задовольняють потреби людей.

Інфляцію справедливо вважають найвідчутнішою соціяльною

проблемою. Від неї найбільше потерпає населення, оскільки зро-

стання цін на споживчому ринку вичерпує їхні доходи. Вона є най-

важчим непрямим податком, який населення змушене сплачувати

через придбання товарів на споживчому ринку.

Позаяк інфляція є підвищенням рівня цін, важливо знати ме-

ханізм їх формування, структуру, причини зростання та ін.

ЬЦіна — співвідношення, в якому гроші обмінюються на то-

вари і послуги.

Тема

Функціонування інфраструктури національного ринку

—

197

Інфляція тісно пов'язана

із

суттю

та

функціями грошей,

чин-

никами,

які

впливають

на них та на

пропозицію

попит. Природу

інфляції можна пояснити

допомогою закону господарської зба-

лансованості, формулу якого використовують

для

обґрунтування

кількісної теорії грошей:

Ом

Г .

Ліва частина формули виражає національну пропозицію, тоб-

то фізичний обсяг товарів, робіт

послуг

О та

ціну одиниці това-

ру, робіт

послуг

ц,

права

—

національну пропозицію, тобто

кількість

обороті^грошей

коефіцієнт оборотності грошової

маси

Знак рівності

між

правою

лівою частинами формули

ха-

рактеризує незмінність усіх параметрів виробництва,

цін,

доходів

і товарообміну. Теорія кількості грошей стверджує,

що

кількість

грошей

визначає рівень

цін ц, а

темп зростання маси грошей

визначає темп інфляції

І.

Однак темп інфляції можливий

внаслі-

док спаду виробництва

— I

, що

було однією

головних причин

інфляції

Україні.

Взаємозв'язок обсягу виробництва

кількості грошей можна

виразити відношенням

Г / ц, яке

засвідчує реальну потребу

гро-

шах

для

закупівлі маси товарів

послуг

Q за

ціною

ц.

Реальний

попит

на

гроші

(Г

/ц)

при

обсязі виробництва

можна виразити

формулою:

(Г

/Ц)„

= УО,

де

v —

постійна величина.

Попит

на

реальні грошові запаси прямо пропорційний обсягові

виробництва. Зростання обсягу валового випуску потребує про-

порційного зростання маси грошей. Величині попиту

на

гроші

(Г /ц)

повинна відповідати величина пропозиції грошей

Г /

ц:

/и

= vQ.

Це рівняння можна перетворити

на

рівняння господарської зба-

лансованості (кількісної теорії грошей):

(\ /v) - Qii.

Оскільки величина

І/v —

коефіцієнт сповільнення оборотності

грошей,

то

обернена його функція

1/v - v є

коефіцієнтом оборот-

ності грошової маси:

Qu -

Г .

Пропозиція запасів грошей

реальному вираженні дорівнює

попиту

на них У

- (v

/TJ

, а

попит

па

гроші пропорційний

до-

Національна економіка

198

ходові Qi(. Аналогічно й обсяг виробництва пропорційний вели-

чині грошової маси. Якщо, наприклад, коефіцієнт оборотності гро-

шей є незмінний — 7

, то обсяг виробництва пропорційний зміні

кількості грошової маси. Якщо кількість грошей і їхня оборотність

зростають, то й обсяг виробництва повинен збільшитися пропорцій-

но їх зростанню. Отже, між обсягом виробництва і кількістю гро-

шей існує прямий зв'язок. Обсяг виробництва у вартісному вира-

женні визначається кількістю грошей через ціну одиниці продукції.

Це означає, що фізичний обсяг виробництва товарів і послуг може

знижуватися, але вартісне вираження збільшуватиметься за раху-

нок зростання цін.

Реальна інфляція в Україні. Інфляцію розуміють як знецінюван-

ня грошей, яке спричиняє зростання цін на товари і послуги. Щоб

читачеві було легко це зрозуміти, знову нагадаю універсальну

формулу національної економіки: Qu = УГ' де Q — кількість то-

варів,

ц — ціна одиниці товару, Г — грошова маса, v ї коефіцієнт

(швидкість) оборотності грошової маси. Це рівняння показує, що

знак рівності між його правою і лівою частинами може не бути,

якщо буде знижуватися Q, або зростати Г . В Україні якраз так і

є! Популістська влада не може домогтися зростання обсягу ви-

робництва товарів на власних підприємствах Q. Мало того, на

половині промислових підприємств ці обсяги зменшуються. Дефі-

цит товару призводить до зростання його ціни. З іншого боку,

низькі обсяги виробництва не дають великої податкової бази і по-

трібних доходів до бюджету, тобто створюється дефіцит бюджету.

Для фінансування дефіциту бюджету влада або робить зовнішні

запозичення, або внутрішні, або просто друкує нову грошову масу

і фінансує цей дефіцит бюджету. А збільшення грошової маси без

зростання товарів і послуг зумовлює зростання цін на товари і

тарифів на комунальні послуги. Офіційні дані засвідчують, що при

відносно незмінному обсязі виробництва товарів і послуг в Ук-

раїні за період 1998—2007 років грошова маса зростала щорічно

на 25—40 відсотків. Приплив іноземної валюти в Україну (дол.

США, євро) ще більше ускладнює проблему подолання інфляції,

яка щорічно становить 25—ЗО відсотків, а не 6—7, як це каже влада.

Річ у тому, що Національний банк України змушений скуповува-

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

Таблиця 6.1

Динаміка валового внутрішнього продукту

і грошової маси в Україні*

Показник 1997 1998

1999 2000 2001 2002

2003 2004 2005

ВВП,

млн.

грн.

93365 102593 130442 170070 204190

220932

264165 345113 427741

Зростання

у наступ-

ному році

до попе-

реднього,

разів

1,09

1,27 1,30 1,20

1,08

1,19 1,30 1,30

Грошова

маса,

млн.

грн.

12541

15705 22070 32087 45555

64532 95043

137812

201205

Зростання

у наступ-

ному році

до попе-

реднього,

разів

1,25 1,40 1,45 1,47

1,40 1,47

1,45 1,46

•Статистичний щорічник України за

2001

рік. - К.: 2002. Україна

циф-

рах 2005. — К.: 2006.

Аналогічно висвітлено і зростання обсягу грошової маси за

роками — у середньому 42—44 % на рік.

ти іноземну валюту для підтримання незмінного її курсу до гривні,

друкуючи гривні і запускаючи їх через валютні біржі на гуртовий

і споживчий ринки. Інакше курс долара різко знизився б, і підпри-

ємства, що працюють на експорт, збанкрутували б, тобто зупи-

нилися б. А того допустити не можна, бо створилися б умови для

припливу імпорту, що могло б спричинити зупинку всіх україн-

ських підприємств.

У таблиці 6.1 подано обсяг ВВП, що вироблений у відповідно-

му році. У рядку під ним — зростання ВВП у наступному році до

попереднього. Числа після коми показують зростання у відсот-

ках — 1,27 на 27 %, 1,30 — на ЗО % і т. д.

199

Національна економіка

200

В Україні встановилася дуже стабільна система: зростання за-

робітної платні — зростання інфляції — збереження неплатоспро-

можності більшості населення, особливо пенсіонерів, яких близь-

ко 15 млн. осіб. Цю стабільність інфляції і неплатоспроможності

проілюструємо стабільністю зростання ВВП в Україні кожні чо-

тири роки поспіль. Для того значення ВВП, наприклад, 2001, поді-

лимо на значення 1997 (тобто ці дані, які є у табл. 6.1).

2001/1997 — 204190/93365 = 2,18 раза;

2002/1998 — 220932/102593 = 2,15 раза;

2003/1999 — 264165/130442 = 2,02 раза;

2004/2000 — 345113/170070 = 2,02 раза;

2005/2001 — 424741/204190 = 2,08 раза.

Дані 2,18, 2,15, 2,02, 2,02, і 2,08 разу свідчить, що ВВП в Украї-

ні кожні 4 роки подвоювався, тобто зростав ще на 100 %. Якщо

100 % розділити на чотири роки, то отримаємо щорічне зростання

ВВП на 25 %. Це свідчить про те, що зростання заробітної платні,

пенсій, допомог без зростання відповідно виробництва товарів,

робіт і послуг неминуче призводить до інфляції і збереження не-

платоспроможності населення.

6.2. Сутність і функціонування ринкової

інфраструктури

Створення ринкової економіки означає забезпечення умов для

вільного руху товарів, послуг, грошей, цінних паперів, праці,

міграції, тобто відносин між виробниками і споживачами.

Сутність ринкової інфраструктури. Для прискорення руху то-

варів і послуг, підвищення продуктивності виробництва й ефек-

тивності використання ресурсів потрібні організації, які, діючи в

рамках закону, обслуговують ринкові відносини, — ринкова інфра-

структура.

* Ринкова інфраструктура — сукупність організаційно-пра-

вових форм, за допомогою котрих як єдине ціле функціону-

ють ринкові відносини.