Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

211

Бюджет дає змогу державі розв'язувати ті соціяльно-економічні

проблеми, які не в змозі розв'язати механізм ринку: через бюджет

(надходження (податки) і видатки) відбувається перерозподіл до-

ходів з тим, щоб забезпечити певну справедливість, фінансуються

соціяльні програми (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення

тощо),

оборона, державне управління, фундаментальна наука.

Серед бюджетних статей — витрати, пов'язані з вирішенням регіо-

нальних, структурних та інших загальнонаціональних завдань.

Водночас бюджет не повинен бути перевантажений централі-

зацією економічних, соціяльних функцій, позаяк що більше

функцій, зокрема господарських, бере на себе держава, то більше

вона повинна концентрувати в бюджеті грошових коштів, а основ-

ним джерелом цих коштів є податки.

Отже, централізація господарських функцій у руках держави

неминуче спричиняє податковий тиск, що певною мірою підриває

підприємницьку ініціативу. З огляду на це країни з розвинутою

ринковою економікою намагаються формувати бюджет в обся-

гах, які дають змогу державі виконувати ті завдання, які не вико-

нує ринок. У такий спосіб унеможливлюється необгрунтоване втру-

чання держави в економіку. Перетворення бюджетних асигнувань

на капіталовкладення допускається лише в особливих випадках,

зокрема для реалізації цільових народногосподарських програм,

що контролюються законодавчими органами. У ринковій еко-

номіці ті, кому потрібні інвестиції, звертаються не до уряду (бюд-

жету),

а до банків і фондової біржі.

Головним джерелом формування доходної частини державних і

місцевих (муніципальних) бюджетів є податки.

^Податки — обов'язкові нормовані платежі до державно-

го й місцевих бюджетів, які вносять окремі особи, підприєм-

ства, організації, установи.

В Україні податкова система передбачає такі основні види по-

датків:

% для підприємств: податок на дохід (прибуток) і на додану

вартість; обов'язкові платежі до Фонду соціяльного страхування.

Чорнобильського фонду. Фонду стабілізації і зайнятості, а та-

кож на спорудження шляхів сполучення;

Національна економіка

212

Ч>

для населення: прибутковий податок. Крім цих податків, існу-

ють акцизи (непрямі податки), платежі до державного і місце-

вих бюджетів, що регламентуються законодавчими актами різних

рівнів.

Податкова система України потребує удосконалення. Це про-

диктовано об'єктивними причинами: із просуванням до ринкової

економіки в обсязі бюджетних доходів зростатиме частка прибут-

кових податків із фізичних осіб і скорочуватиметься частка по-

датків на підприємницький прибуток, позаяк держава, відмовля-

ючись від адміністративного регулювання цін, не зможе викори-

стовувати їх для перерозподілу доходів, і все навантаження ляже

на бюджет, що потребуватиме ефективної системи прибуткового

оподаткування. Оподаткування підприємницького прибутку з

часом стане ліберальнішим і дасть змогу підприємствам здійсню-

вати повноцінну інвестиційну діяльність.

Ринкова система належно функціонує лише за постійного цир-

кулювання у ній потоків грошей (готівкових і безготівкових). Без-

перервність такого циркулювання забезпечує кредитна система.

Кредит (лат. credo — вірю) є формою руху фінансового капі-

талу, наданого кредитором позичальнику на умовах відтерміну-

вання платежу та платності за користування ним.

* Кредитна система — сукупність банків та інших кредит-

но-фінансових установ (інвестиційних і страхових компаній,

фондів),

які мобілізують вільні ресурси грошей і надають їх

у позику.

Кредитні відносини передбачають, з одного боку, наявність

тимчасово вільних фінансових капіталів, власники яких готові на-

дати їх як позику на певний термін за певну винагороду (відсо-

ток),

а з іншого — підприємців, які бажають тимчасово викори-

стати їх у своїй виробничій діяльності.

Основними формами кредиту є ^комерційний і ^банківський.

* Комерційний кредит — кредит одного підприємця іншому

у вигляді відтермінування платежу за поставлені товари

або надані послуги.

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

Інструментом такого кредиту є комерційний вексель, до ціни

якого входить ціна товару (послуги) плюс відсоток.

+ Банківський кредит — кредит, наданий банком чи іншою

кредитно-фінансовою установою підприємцям та іншим по-

зичальникам у вигляді грошових сум.

Різновидом комерційного чи банківського кредиту є спожив-

чий кредит. Його об'єктом, з одного боку, є товари тривалого

користування (меблі, автомобілі, холодильники, телевізори і т. д.),

а з іншого — банківські позики на споживчі цілі (наприклад, на

будівництво або придбання житла). Виділяють також державний

кредит — кредит, де суб'єктом (кредитором або позичальником)

є держава, та іпотечний кредит — довготермінові позики під зас-

таву нерухомості (землі, виробничих і житлових будівель).

Основу кредитної інфраструктури становить банківська си-

стема.

ЬБанк — організаційна одиниця бізнесу, яка є посередником

І між кредитором і позичальником.

Сфера діяльності банків — операції з позичковим (грошовим)

капіталом. Вони виконують такі види операцій: пасивні, активні,

комісійні.

Пасивні банківські операції — операції, через посередництво

яких утворюються ресурси банків (внески і позичені гроші; емісія

заставних листів, банківських і комунальних облігацій, а також

довгострокові позики у кореспондентів банку).

Активні банківські операції— діяльність, пов'язана з розміщен-

ням грошових ресурсів банку (наданням їх у кредит).

Кредити надаються у вигляді грошових позик і зобов'язань бан-

ку гарантувати платежі клієнта. В останньому випадку банк не

надає грошові позики, а лише обіцяє здійснити платежі у разі, якщо

позичальник не зможе оплатити свої зобов'язання.

Комісійні банківські операції— посередницька діяльність, яка

не передбачає кредитів банку і не є джерелом надходження коштів

на його рахунок. До них відносять: платіжний оборот, операції з

валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на зберігання

Національна економіка

цінних паперів і надання сейфів для користування, управління май-

ном та ін.

Торговельні підприємства, біржі, банки, кредитні та бюджетні

установи надають ринковій системі організаційної завершеності,

поєднують виробників і споживачів у єдиному господарському

процесі.

6.3. Вплив ринково/інфраструктури на

формування конкурентного середовища

Однією зі складних проблем українського ринку є створення

передумов впливу ринкової інфраструктури на формування кон-

курентного середовища і потенційних конкурентів. Така реструк-

туризація потребує, по-перше, усвідомлення суб'єктами виробниц-

тва необхідності радикальних змін їхнього виробництва, по-дру-

ге,

активізація суб'єктів інфраструктури щодо мобілізації кредит-

них і капітальних ресурсів цих змін і постійного оновлення вироб-

ництва. У такий спосіб формується і розвивається співпраця ви-

робників, кредитних установ та конкурентне середовище загалом.

Сутність конкуренції, її види і методи. Важливим і необхідним

елементом ринку є конкуренція. Конкуренція і ринок — взаємо-

пов'язані, взаємообумовлені поняття. Конкуренція у сучасній еко-

номічній теорії і практиці суб'єктів, котрі господарюють, розгля-

дається як така, що породжує монополію.

+ Конкуренція — економічний процес взаємодії, взаємозв'яз-

ку та боротьби виробників і постачальників у процесі реалі-

зації продукції, суперництво між окремими виробниками чи

постачальниками товарів і послуг за найвигідніші умови ви-

робництва і збуту.

Для української економіки, яка успадкувала монопольно органі-

зовані виробництва, створення конкурентного середовища в пе-

рехідний період є одним із першочергових завдань. Воно передба-

чає формування передумов для конкурентної боротьби (способів

поведінки окремих фірм на ринку) і конкурентного ринку (ринко-

214

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

вої інфраструктури), який охоплює усі аспекти ринку будь-якого

товару, що впливають на поведінку і діяльність фірм (кількість

фірм на ринку, технологію виробництва, типи товарів, що прода-

ються, та ін.).

Українська економіка надто монополізована, тому конкурен-

ція між вітчизняними підприємствами практично відсутня. Появі

конкурентів (а отже, й конкуренції) сприятимуть ринкова інфра-

структура підприємизація великих комбінатів, залучення інве-

стицій і створення нових підприємств.

Конкуренція є жорстким і конфліктним методом взаємодії рин-

кових суб'єктів: досягнення поставлених підприємцем цілей мож-

ливе лише за рахунок ущемлення інтересів інших підприємців.

Існують два види конкуренції — >внутрігалузева і >міжгаіузева.

• Внутрігалузева конкуренція — конкуренція між виробни-

ками однієї галузі, що виробляють однорідну продукцію, за

найвигідніші умови збуту й отримання вищого прибутку.

За такої конкуренції окремі (індивідуальні) витрати виробниц-

тва, індивідуальні вартості перетворюються на єдину ринкову,

або суспільну, вартість. І як наслідок — розорення одних вироб-

ників і отримання додаткового прибутку іншими. Внутрігалузева

конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва і запроваджен-

ню досягнень науково-технічного прогресу; концентрації вироб-

ництва і капіталу, розвитку продуктивних сил.

* Міжгалузева конкуренція — конкуренція між товарови-

робниками різних галузей.

Дія закону конкуренції виявляється тут у переміщенні капіта-

лу з менш прибуткових галузей у більш прибуткові до вирівню-

вання норми прибутку в середню для економіки загалом.

Переливання капіталу має своїм наслідком зміну співвідношен-

ня між попитом і пропозицією та відхилення цін від вартості, тому

товари реалізуються на ринку не за вартістю, а за цінами вироб-

ництва.

Розрізняють ^>чесну і ^нечесну конкуренцію. Для підтримання

конкурентного середовища, економічної і соціяльної стабільності

Національна економіка

216

загалом важливо, щоб відносини між конкурентами були чесні і

прозорі (зокрема щодо дотримання цін реалізації товарів, які вста-

новлюються вільно, у процесі узгодження між продавцем і покуп-

цем).

• Чесна конкуренція — методи конкурентної боротьби з

дотриманням прийнятих на ринку норм і правил.

На практиці іноді порушуються правила чесної торгівлі, що

створює прецедент нечесної конкуренції.

^Нечесна конкуренція — методи конкурентної боротьби,

пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил

конкуренції.

До цих методів відносять: продаж товарів за цінами, нижчими

за собівартість (демпінг), для легкого збуту товару чи підриву

позицій конкурента і, отже, витіснення його з ринку; встанов-

лення контролю за діяльністю конкурента для її припинення; зло-

вживання панівним становищем на ринку (наприклад, надмірне

завищення цін або відмова здійснювати поставки); встановлення

дискримінаційних цін або комерційних умов (наприклад, диферен-

ційовані можливості отримання кредиту); узалежнення поста-

вок певних товарів чи послуг від встановлення обмежень щодо

виробництва чи розподілу конкуруючих товарів; запровадження

обмежень на агентські угоди при збуті продукції, які визначають;

коли, кому, в яких кількостях і за якими умовами здійснювати по-

ставки; таємна змова на торгах і створення таємних картелів;

неправдива інформація і реклама, які вводять в оману; нечесне ко-

піювання (імітація) товарів і продукції конкурентів; порушення

якості, стандартів і умов поставок товарів і надання послуг.

Нечесна конкуренція у ринкових країнах заборонена законо-

давством про боротьбу з обмежувальною діловою практикою, про

захист прав споживачів, контроль за монополіями, а також цивіль-

ними і кримінальними кодексами.

Конкуруючі суб'єкти поводяться на ринку по-різному, залеж-

но від конкретних умов і поставлених завдань. Виокремлюють такі

основні типи конкурентної поведінки:

Тема

Функціонування інфраструктури національного ринку

217

т>

новаційна конкурентна поведінка:

передбачає забезпечення

переваг

над

суперниками

за

рахунок нових ринкових відносин (нова

продукція, нові технології

або

нові форми організації виробницт-

ва тощо). Важливою ознакою новаційної конкуренції

прагнення

ринкових контрагентів

до

зміни існуючої структури попиту

про-

позиції;

пристосувальна конкурентна поведінка:

спрямована на за-

побігання діям конкурентів

царині модернізації виробництва.

Ефективна

тому разі, коли підприємець, невпевнений

своїх інно-

ваційних можливостях, намагається скопіювати

стислі термі-

ни досягнення суперників;

Гаранту вальна конкурентна поведінка:

покликана забезпе-

чити стабілізацію досягнутих позицій

на

ринку

на

тривалу перспек-

тиву

за

рахунок підвищення якості продукції, зміни

її

асортимен-

ту, надання додаткових послуг, пов'язаних

Гарантійним обслу-

говуванням. Застосовується

тому разі, коли підприємцю

не до

снаги значно змінити виробничу

комерційну програми,

і він має

слабку інноваційну базу.

Ці типи конкурентної поведінки

своїх різноманітних формах

практикуються залежно

від

обраних методів конкурентного

су-

перництва.

Виділяють

дві

основні групи таких методів: ^цінову

^неціно-

ву конкуренцію.

Цінова конкуренція передбачає зниження витрат виробництва

обігу,

також

цін.

Нецінова конкуренція охоплює зміни властиво-

стей товару, створення нових товарів

для

задоволення існуючих

потреб, оновлення властивостей товару відповідно

до

зміни моди,

удосконалення послуг,

що

супроводжують реалізацію.

Отже, конкуренція

—

складний

багатогранний процес.

Для

перемоги

конкурентній боротьбі фірма (підприємець) мають

до-

тримуватися певної стратегії

дій —

конкурентної стратегії.

Конкурентна стратегія

—

система

дій

фірми, спрямова-

на

досягнення

її

кінцевої мети.

Вона ґрунтується

на

полістратегічному пошуку. Кожна фірма,

як звичайно, прагне монополізувати ринок

для

максимізації

при-

Національна економіка

218

бутку. Однак досягти того в сучасних умовах практично немож-

ливо.

Тому вона має передбачити у своїй діяльності одночасно

принаймні дві стратегічні настанови: на монополізацію ринку і на

інтеграцію своєї діяльності в єдиний процес функціонування рин-

ку. Перша настанова передбачає дії, спрямовані на скорочення

кількості конкурентів, друга — дії щодо стабілізації становища

фірми через зменшення ступеня ризику за рахунок співробітницт-

ва (інтеграції) з іншими фірмами в найрізноманітніших формах,

тобто полістратегічний пошук.

Він є характерний для країн з розвинутою ринковою економі-

кою,

позаяк конкуренція і монополія — її парні характеристики.

Конкуренти ведуть боротьбу за досягнення монопольного стано-

вища, однак монополізація ринку кожним з них неможлива. Вод-

ночас вони не можуть припинити конкуренцію, тому що будуть

усунені суперниками. Вихід — інтеграційна стратегія, що орієн-

тується на розуміння фірмами співвідношення "конкуренція — мо-

нополія".

Вітчизняний ринок фактично монополізований і ще тривалий

час буде таким. Тому конкурентні відносини на ньому лише фор-

муються. Із здійсненням реформ, спрямованих на становлення

ринкової економіки, особливості конкурентної боротьби треба

буде враховувати підприємцям у практичній господарській

діяльності.

Конкуренція і демонополізація. Формування конкурентного се-

редовища в Україні пов'язане із створенням ринкової інфраструк-

тури; підприємизацією великих комбінатів; створенням нових ма-

лих і середніх фірм. Перше і друге потребує організаційної рест-

руктуризації, а третє — демонополізації (позаяк в економіці Украї-

ни переважають природні монополії), що сприятиме активізації

ділової активності та стимулюванню виробництва.

Конкуренція передбачає стан ринку, за якого жодна фірма не в

змозі впливати на ринкову ціну товару чи послуги. Така конку-

ренція має назву "досконала".

її змістом є конкурентна пропозиція (ситуація, за якої певний

продукт виготовляється і пропонується на ринку необмеженою

Гема

б. Функціонування інфраструктури національного ринку

219

кількістю підприємств) і конкурентний попит (ситуація, за якої на

продукт, запропонований на ринку необмеженою кількістю про-

давців, існує попит необмеженої кількості покупців).

У практиці господарювання досконала конкуренція може існу-

вати лише як епізод, оскільки розвиток конкурентних відносин

об'єктивно зумовлює появу монополії, тому що:

Ч> конкуренція — це передусім отримання максимального при-

бутку, що можливо тільки завдяки створенню переваг порівняно

з конкурентами. З механізму, який сприяє висуванню найкращих, вона

перетворюється па механізм приборкання найкращих сильніши-

ми.

Суть конкуренції— "жорстка війна проти всіх". У цій "війні"

використовують такі методи боротьби, як підкуп, шантаж, шпи-

гунство, дії, що прискорюють банкрутство конкурентів, та ін.;

конкуренція спирається на приватну власність, а власність

передбачає монопольне володіння, користування і розпорядження

чимось.

Економісти сходяться на думці, що утворення монополій при-

зводить до порушення механізму ринкового ціноутворення і де-

формованого розподілу ресурсів.

Негативними наслідками монополізму є руйнування ринково-

го механізму, а отже, й економіки загалом. Не маючи потреби в

підтриманні високого конкурентного тонусу, монополія немину-

че породжує тенденцію до гальмування НТП. Для отримання над-

прибутків їй необов'язково освоювати нові технології, знижувати

витрати виробництва і розширювати збут. Достатньо лише вста-

новити монопольно високі ціни і нав'язати їх споживачам, яким

доведеться змиритися і зі зменшенням кількості товарів, позаяк,

підвищуючи ціни, монополія отримує той самий або й більший при-

буток, реалізуючи менший обсяг товару; зниження якості товару;

послаблення механізмів відтворення; розрив господарських зв'язків

(проблеми, що виникають на підприємстві-монополісті, познача-

ються на роботі сотень підприємств-суміжників).

В Україні особливо відчутним є вплив монополій на продук-

тивну та ефективну функції праці і капіталу. Гальмуючи стиму-

ли використання досягнень НТП, монополія робить економіку мар-

нотратною, перешкоджає її інтенсифікації. Головними факторами

Національна економіка

220

розвитку в монополізованій економіці є додаткові матеріяльні,

фінансові та людські ресурси. За панування монополій ціни втра-

чають ринкову гнучкість, недостатньо реагують на коливання по-

питу і пропозиції, мають невисоку еластичність. Монополія глу-

шить імпульси, які йдуть від попиту до виробництва, що дезорієн-

тує інвестиційні потоки, і потреби споживачів не задовольняються.

Конкуренція навпаки — зумовлює зростання продуктивності

праці та ефективності виробництва, а тому для її збереження су-

спільство має сприяти організації певної системи конкурентних

відносин.

Першим кроком на шляху демонополізації в Україні мають ста-

ти заходи, спрямовані на захист від монополізму і сприяння кон-

куренції:

> розвиток установ ринкової інфраструктури і механізму

вільного руху праці, капіталів і товарів;

> заборона законом утворення об'єднань картельного типу для

захисту цінової конкуренції;

> реєстрація товарних знаків і марок товарів для того, щоб

уможливити диференціяцію продуктів і конкуренцію за таким

важливим параметром, як якість;

> державне регулювання загальних умов угод, яке полягає у то-

му, що значна частина положень господарського договору зазда-

легідь визначається законодавцем і не може бути змінена сторо-

нами, що домовляються. Це унеможливлює нав'язування поста-

чальниками своїх умов покупцям;

У передбачення у законодавстві різних критеріїв монополізму

(рівень концентрації в окремих галузях настільки високий, що в

них існують великі господарські одиниці, спроможні встановити

своє панування над ринком і без укладення картельних угод);

> аналіз ціп, порівняння їх із цінами на інших паралельних рин-

ках, контроль за прибутками та витратами з боку органів влади

для того, щоб визначити: ціни, за якими продаються товари, є

конкурентними чи монопольними.

Формування ринкової інфраструктури і конкурентного сере-

довища — одне з найважливіших завдань уряду, який є регулято-