Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 7. Державність та державне управління економікою

отже, віднесення їх до категорії пенсіонерів або влаштування їх

на курси перекваліфікації (унаслідок чого цих осіб не відносять

до категорії тих, хто шукає роботу).

Для мобілізації ресурсів, аби пом'якшити проблеми безробіття,

необхідний ґрунтовний її аналіз. За часовим критерієм виділяють

три типи безробіття:

> безробіття періоду структурної перебудови. Початок про-

грами стабілізації і реформ характеризується тимчасовим зро-

станням безробіття;

> безробіття періоду нормального функціонування економіки.

Навіть під час стабільних економічних періодів рівень безробіт-

тя у ринкових країнах, як звичайно, коливається у межах 5—10 %

(у країнах Західної Європи він дещо вищий);

> безробіття, пов'язане з короткими економічними циклами.

Для ринкової економіки властиві циклічні зростання і спад рівня

безробіття, що триває три — чотири роки.

Для України початку XXI ст. характерне безробіття, пов'язане

зі структурним реформуванням економіки. У перші роки реформ

його рівень різко зріс, а відтак поступово скорочується.

Регулювання зайнятості. У ринковій економіці, де рушійною

силою виробництва є конкуренція, кількість найманих працівників

визначається лише економічною доцільністю, сутність якої — при-

бутковість підприємства. Це певною мірою є однією з головних

причин безробіття. Спроби забезпечити повну зайнятість праце-

здатного населення можуть мати негативні наслідки.

* Зайнятість — безпосередня участь населення країни у ви-

робництві національного продукту, створенні доходів.

У командно-адміністративній економіці проблеми безробіття

практично не існувало, позаяк підприємства мусили гарантувати

працевлаштування. За збитковості вони отримували державні суб-

сидії або дешеві банківські кредити для збереження робочих місць.

Зростання субсидій призвело до посилення інфляції, а через

відсутність структурних змін радянська економіка стала неефек-

тивною.

Національна економіка

242

За ринкових умов підприємство самостійно вирішує питання

кількісного складу працівників. Якщо обсяг заробітної платні пере-

вищує вартість виробленої продукції, воно скорочує штати, звіль-

няючи працівників або не заповнюючи вакансій, що з'являються

після виходу працівників на пенсію чи звільнення за власним ба-

жанням.

Методика розрахунку кількості зайнятих на виробництві про-

дукції ґрунтується на таких показниках: наявність виробничого

устаткування, кількість змін його використання за добу; продуктив-

ність або гранична віддача праці одного, двох, трьох і більше зайня-

тих за певного рівня капіталоозбросності; ринкова ціна виробле-

ної продукції, праце- і капіталомісткість її виробництва; мінімаль-

но допустимий рівень прибутковості, за якого можна виробляти

певний вид продукції, апе невигідно збільшувати кількість зайнятих.

Ці показники дають змогу зробити висновок: кількість зайня-

тих може зростати до рівня, за якого ціна одиниці виробленої про-

дукції перевищуватиме всі витрати виробництва, тобто витрати

одиниці оборотного капіталу О. оплати праці одного виробника

7",

одиницю амортизації основного капіталу А:

ц > О + Т + А.

Ця нерівність також показує, як регулюватиме кількість зайня-

тих фірма залежно від зміни ціни ц чи затратності виробництва

продукції (О + Т + А): зі зростанням ціни виробництва одиниці

продукції та незмінної або меншої затратності фірма збільшува-

тиме кількість зайнятих; за незмінної ціни виробництва одиниці

продукції або зниження і зростання затратності фірма скорочу-

ватиме кількість зайнятих, капіталомісткість та ін.; за вищих

темпів зростання ціни на продукцію порівняно з підвищенням за-

робітної платні фірма збільшуватиме кількість зайнятих; иі ви-

щих темпів підвищення заробітної платні порівняно з темпами

зростання продуктивності праці й ціни на продукцію фірма змен-

шуватиме кількість зайнятих.

Отже, співвідношення ціни продукції і витрат на її виробницт-

во є головним орієнтиром регулювання кількості зайнятих. Мак-

симальний рівень зайнятості визначається з рівності:

Тема 7. Державність та державне управління економікою

ц = О + Т + А.

Це найкращий показник. У практиці реально можуть бути такі

його варіанти:

ц = О + Т,

або ц - Т.

Загальний рівень зайнятості у країні визначається певною мірою

середнім рівнем заробітної платні. За надто високого його рівня у

країні бракує робочих місць, на підприємствах починається ско-

рочення штатів; за надто низького рівня підприємства намагаються

найняти більше працівників і починають підвищувати його. У

підсумку середня заробітна платня встанбвлюється на оптималь-

ному рівні, за якого кількість осіб, які бажають працювати, відпо-

відає кількості осіб, необхідних підприємству.

На перший погляд може здатися, що країна, яка намагається

зберегти повну трудову зайнятість, приречена на низький рівень

заробітної платні. Однак це не так. Фактором її підвищення у три-

валій перспективі є зростання продуктивності праці, що є функ-

цією капіталоозброєності одного зайнятого в

—

а/(к), яке залежить

від оплати праці, капіталовкладень, політики джерел інвестицій в

національну економіку.

Заробітна платня не може бути надто висока, позаяк це при-

зводить до безробіття через те, що:

Ч> надмірне зростання мінімальної заробітної платні без підви-

щення продуктивності праці породжує нерівність ц < Т, за якої

безробіття зростає;

0С>

підприємство, наймаючи працівника, бере на себе витрати

не лише на оплату його праці, а й на відшкодування оборотного

капіталу О та на відновлення основного капіталу через аморти-

зацію А. За таких умов виникає нерівність ц - О + Т + А;

надмірне зростання заробітної платні може породити си-

туацію, за якої ціна ц не відшкодує частини оборотного капіталу

О та основного капіталу А, і підприємство змушене заморожу-

вати або зменшувати заробітну платню, що неминуче спричи-

нить відповідне реагування працівників. У такому разі нерівність

є така: ц = О + Т + А.

Національна економіка

Уряд повинен виважено, із загальнонаціональних позицій підхо-

дити до стимулювання підвищення продуктивної функції націо-

нального капіталу і створення умов для гармонізації інтересів зай-

нятих і безробітних. Хоча зростання заробітної платні за певних

умов призводить до безробіття, але, наприклад, профспілки пере-

дусім дбають про заробітну платню своїх членів, а не про доходи

безробітних, які зазвичай не є членами профспілок. Коли на вимо-

гу профспілки підвищується рівень заробітної платні і внаслідок

того відбувається скорочення зайнятості, робітники, які зберегли

свої місця, виграють, а звільнені потерпають. Вимоги профспілок

скоротити розмір заробітної платні для підвищення загального

рівня зайнятості, як звичайно, не задовольняються. Тому турбота

про безробітних — передусім завдання уряду.

Проблеми подолання безробіття. Безробіття є закономірним яви-

щем, тому повністю подолати його неможливо. Завдання полягає

у тому, щоб звести безробіття до природного рівня, за якого

кількість зайнятих за певного рівня капіталоозброєності виробляє

національний продукт, обсяг і структура якого відповідають по-

требам виробництва і населення загалом.

У ринковій економіці неминуче існує фрикційне, або тимчасове,

безробіття. Позаяк рівень заробітної платні і пільги залежать від

підприємства, безробітні не завжди погоджуються на першу пропо-

зицію працевлаштування. Тимчасова незайнятість становить 2—

З відсотків від загального рівня безробіття. Безробіття є також на-

слідком невідповідності між попитом на працю та її пропозицією.

Через низьку мобільність потенційних працівників у разі виник-

нення регіональних розбіжностей у рівні безробіття і появі нових

робочих місць може минути чимало часу, перш ніж на ринку праці

встановиться рівновага. Якщо ці процеси відбуваються в одному

регіоні, дисбаланс буде менший, і зайнятість зростатиме вищими

темпами. Такий дисбаланс спричиняють не лише географічні фак-

тори. Наприклад, якщо компанії потребують висококваліфікова-

них кадрів, але не кожен безробітний має необхідну кваліфікацію,

скорочення рівня безробіття потребуватиме більше часу. Поліпши-

ти ситуацію можуть програми професійної перепідготовки, однак

вони недешеві й тому не завжди широко практикуються.

244 Г============Г=========Г

Тема 7. Державність та державне управління економікою

В Україні на початку XXI ст. не вдалося стабілізувати ситуа-

цію на ринку праці через брак інвестицій. Для такої стабілізації

необхідно:

створення політичних, ідеологічних, демократичних, еконо-

мічних умов надходження інвестицій з ринкових країн, надання

фінансової допомоги безробітним;

високі темпи здійснення ринкових реформ, диверсифікації

підприємництва і створення нових робочих місць;

стримування збільшення заробітної платні, стимулювання

підвищення продуктивності праці та утримання темпів зростан-

ня продуктивності І

і темпів зростання оплати праці І У такій

нерівності: І > І ;

в т'

-> запобігання посиленню інфляції, знеціненню гривні для того,

щоб запобігти стимулюванню отримання прибутків виробника-

ми навіть за спаду виробництва і зменшення зайнятості.

Забезпечення урядом цих умов сприятиме оптимізації зайнятості

та безробіття, темпів зростання обсягу виробництва і доходів

грішми працюючих, непрацюючих і безробітних.

7.2.3.

Регулювання соціяльного захисту

Перехід до ринкової економіки країни здійснюється з для забез-

печення: високопродуктивного і високоефективного функціо-

нування національного капіталу, отримання виробниками при-

бутків, а країною — чистого національного продукту (ЧНП);

доходів грішми працюючим і непрацюючим, які Гарантували б їм

платоспроможність щодо побутових і соціяльних потреб і гідний

людини рівень життя.

Спроби досягти цієї мети створенням економічних систем, які

ґрунтувалися на суспільній власності, зазнали краху: підприєм-

ства працювали малоприбутково або збитково, а доходи грішми

переважної більшості зайнятих і незайнятих не забезпечували їхньої

платоспроможності (у колишньому СРСР і країнах так званого

соціялістичного табору). Перехід України до ринкових форм госпо-

дарювання породив невпевненість у завтрашньому дні через зро-

стання безробіття, загрозу банкрутства промислових підприємств

і високу інфляцію.

Національна економіка

Постали питання можливості такого переходу з одночасним

забезпеченням елементарного рівня життя населення і спромож-

ності ринкової економіки гарантувати необхідну міру економіч-

ної стабільності.

Відповідь на них потребує методологічно правильного обґрун-

тування механізму соціяльного розвитку загалом і таких його

аспектів, як основа соціяльного розвитку і захисту, необхідні ре-

сурси та їх створення для вирішення соціяльних питань.

• Соціяльний захист — комплекс організаційно-правових і

фінансово-економічних заходів, спрямованих на забезпечен-

ня добробуту кожного члена суспільства в конкретних еко-

номічних умовах.

Основою споживання є валовий внутрішній продукт (ВВП) як

результат функціонування національного капіталу. Лише продук-

тивне й ефективне його функціонування уможливлює створення

ВВП, який за обсягом і структурою задовольняє виробничі та соці-

яльні потреби суспільства.

Обсяг виробництва ВВП описує виробнича функція В - F(T, К).

Величина В характеризує валовий випуск, частину якого ста-

новить валовий внутрішній продукт dB:

dB = B-0,

де О — проміжне споживання (матеріяльні витрати на виробницт-

во товарів і послуг). Згідно з виробничою функцією, чим продук-

тивніше й ефективніше використовуються праця і капітал, тим

більший валовий випуск В, менша його затратність О і більший

чистий продукт dB.

Досвід планової і ринкової економіки засвідчив, що планова

економіка радянського типу і ринкова економіка різняться як про-

дуктивністю і ефективністю виробництва, так і підходом до органі-

зування соціяльного захисту населення:

> планова економіка була малопродуктивна, а створений про-

дукт — високозатратний, тому у валовому випуску витрати

перевищували чистий продукт О > dB. Це унеможливлювало от-

римання прямих доходів грішми працюючими та непрацюючими, і

держава змушена була надавати численні пільги непрацюючим і

Тема 7. Державність та державне управління економікою

субсидії збитковим підприємствам. Ринкова економіка є продук-

тивніша й ефективніша, а створений продукт менш затратний,

більш прибутковий, що забезпечує необхідні надходження до бюд-

жету і соціяльну підтримку; збиткові підприємства не отриму-

ють субсидій держави, а окремі пільги з бюджету тим, хто того

потребує, не впливають на посилення інфляції і не призводять до

інших неґативних соціяльних наслідків;

> у плановій економіці держава декларувала загальну економіч-

ну стабільність і соціяльну підтримку (передбачалося, що всі без

винятку громадяни можуть розраховувати на державні соціяльні

пільги).

Така система соціяльного захисту обходилася державі

надто дорого і врешті виявилася їй не до снаги. У більшості рин-

кових країн соціяльну підтримку надають лише певним соціяль-

ним групам: молоді, громадянам похилого віку, інвалідам, незамож-

ним,

безробітним;

> у плановій економіці соціяльний розвиток і надання пільг дер-

жава бере на себе. Радянська система Гарантувала трудящим

практично всі існуючі види соціяльної підтримки: безкоштовне

медичне обслуговування, навчання, житчо,

пенсії,

стабільний рівень

доходів, робоче місце. За ринкової економіки значна частина насе-

лення не отримує допомоги від держави, а пільги є обмежені;

> у ринковій економіці соціяльні потреби громадян пов'язані з

їхніми доходами, а доходи — з їх працею. На виробництві праців-

ник створює продукт, частину вартості якого становить його

заробітна платня, що є джерелом матеріяльних і соціяльних ви-

трат.

Довічна гарантія робочого місця за ринкових умов — явище

вкрай рідкісне (практикується в Японії). У разі скорочення праців-

ників чи банкрутства компанії тимчасово безробітні отримують

державну допомогу на час пошуку нового місця роботи. Держава

не гарантує своїм громадянам певного рівня заробітної платні

(вона встановлює лише її обов'язковий мінімальний розмір). У

більшості країн з ринковою економікою поряд із приватним існує

державне медичне обслуговування, однак більшість медичних по-

слуг — платні. Держава забезпечує житлом лише найбідніші вер-

стви населення;

Національна економіка

г-

у плановій економіці державне підприємство було центром

усієї системи соціяльних Гарантій, розподілу піль?. У разі нестачі

коштів підприємства вони надходили з Державного бюджету або

Центрального банку. У ринковій економіці підприємства також

надають своїм працівникам певні пільги, однак основну частку

коштів на соціяльні видатки виділяє держава. Це пояснюється

тим,

що працівники часто змінюють місце роботи або стають

тимчасово безробітними, отже, й соціяльні пільги мають нада-

ватися їм безпосередньо, а не через підприємство, на якому вони

працювали. Такий підхід сприяє мобільності робочої сили, перехо-

ду її з одного місця роботи на інше. Завдяки тому ринкова економі-

ка є набагато гнучкіша, ніж економіка радянського типу;

> планова економіка опосередковано (найчастіше через ціпо-

вий контроль і продовольчі субсидії) намагаюся гарантувати

людям праці певний рівень доходів. Непряма соціяльна підтримка

виявилася так само нежиттєздатною, як і пряма. Контроль за

цінами призвів до тотального дефіциту, а субсидії — до високої

інфляції. Такий вид соціяльної підтримки потребував великих

коштів, розподіл яких здійснювався нераціонально: держава суб-

сидувала всіх без винятку, незалежно від рівня забезпеченості.

Ці та інші відмінності в СОЦІАЛЬНОМУ захисті за планової та рин-

кової економіки дають підстави для висновку: економічна сік ге-

ма має бути така, щоб кожен, хто працює, міг сам забезпечити

свої матеріяльні та соціяльні потреби, а ті, хто того потребує, мали

СОЦІАЛЬНИЙ захист від держави. Щодо того ринкова економіка ви-

явилася гнучкішою, оскільки створює умови продуктивного та

ефективного функціонування національного капіталу,

Залежно від виробництва ВВП на душу населення держава че-

рез податкову систему може збільшити надходження до бюджету

і розширити чимало соціяльних пільг та Гарантій (якщо не збільшує

асигнування на військові чи космічні програми). У США соціяль-

на підтримка населення є обмежена, зокрема щодо Гарантованого

медичного обслуговування усіх громадян, що спричинило дебати

про необхідність надання таких гарантій. У скандинавських краї-

нах навпаки — держава гарантує не лише медичне обслуговуван-

ня,

а й певною мірою можливість отримання державного житла.

248

Гема 7. Державність та державне управління економікою

доступ до системи дошкільних закладів і професійну перепідго-

товку в разі утрати робочого місця. Швеція змушена перегляда-

ти свою систему соціяльного забезпечення, позаяк вона стала за-

надто дорогою для держави.

Узгодження темпів виробництва і соціяльного захисту. Соціяль-

на підтримка і захист населення іноді є одним із головних пунктів

передвиборних програм політичних партій чи урядів країн у їхній

політиці реформ. Однак у багатьох випадках обіцянки їхнього на-

лежного забезпечення не мають відповідного економічного підґрун-

тя.

Відповідно до теорії національної макроекономіки динаміка

соціяльних витрат / повинна узгоджуватися з динамікою вироб-

ництва національного продукту І

. Якщо обсяг виробництва на-

ціонального продукту неспроможний задовольнити потреби вироб-

ництва і населення, то соціяльні витрати мають бути значно менші,

ніж капіталовкладення в економіку. За такої ситуації головне зав-

дання — не "проїдати" національний продукт, а використовува-

ти більшу його частину на капіталовкладення для прискорення

темпів зростання виробництва. У такому разі в економіці має існу-

вати нерівність між темпами виробництва і споживання:

І >І .

в т

Якщо валовий продукт задовольняє потреби виробництва і спо-

живання, то між темпами цих показників існує рівність:

/ = / .

в т

За збільшення виробництва національного продукту нерівність

набуває такого вигляду:

І <І .

в т

На практиці часто не враховують темпів цих показників. Зокре-

ма, це трапляється за ейфорії високих темпів виробництва, що зумов-

лює ейфорію високих темпів споживання. Соціяльно орієнтована

ринкова економіка передбачає зростання споживання і можливості

соціяльного захисту найменш захищених верств населення. За не-

врахування зміни співвідношення темпів виробництва і споживання

в уряду виникають труднощі щодо збалансування бюджету, оскіль-

ки з'являється його дефіцит.

—————————^—————————— 249

Національна економша

Однак ідеалістична "соціяльна" мета може заподіяти збитків і

країнам з ринковою економікою, якщо соціяльні Гарантії для них є

надзвичайно дорогі.

Після Другої світової війни країни Західної Європи отримали

фінансову підтримку США у рамках "тану Маршалла'" в розмірі

20 млрд. дол., що дало потужний імпульс економічному зростан-

ню,

збільшенню зайнятості та соціяльному розвитку. Після розпа-

ду соціалістичної системи в розвиток країн Центральної Європи,

зокрема Польщі, Чехії та Угорщини, західні кредитори вклали в

середньому ЗО — 40 млрд. дол. США в кожну. Успіх породив ілю-

зію нескінченного розквіту. Країни Західної Європи почали вдо-

сконалювати соціяльно-економічну систему, посилюючи гарантії

зайнятості та доходів, сподіваючись на те, що майбутнє економічне

зростання покриє високу вартість цих Гарантій. Однак прогнози

виявилися занадто оптимістичними. Наприкінці 60-х років XX ст.

в окремих країнах уповільнилися темпи економічного зростання,

а в багатьох посилилося суспільне занепокоєння, що вилилося у

профспілкові страйки, зросла інфляція. У 1973 р. світові ціни на

нафту підвищилися більш як утричі. "Нафтовий шок" призвів до

ще більшого сповільнення темпів економічного зростання, що спри-

чинило ланцюгову реакцію інших проблем. Відповідно ускладни-

лися й соціяльні проблеми: у країнах Західної і Центральної Євро-

пи зросли видатки уряду, що мало наслідком збільшення дефіци-

ту бюджету, безробіття і скорочення фінансування соціяльних

програм.

У часи бурхливого економічного зростання уряди цих країн

могли Гарантувати високий рівень зайнятості, оскільки в більшості

компаній розширювалися штати. З уповільненням економічного

зростання вони неспроможні були виконати ці зобов'язання через

об'єктивні причини.

Принципи і проблеми соціяльного захисту. У перехідний до рин-

кової економіки період соціяльний захист малозабезпечених є од-

ним із найважливіших завдань уряду. Ринкові перетворення по-

требують значних капіталовкладень і часу, тому проблема соці-

яльного захисту в період їх здійснення є досить гостра. Розв'язу-

250