
СУЧАСНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ТЕОРІЇ 
 
ВСТУП 
 
У  сучасній  граматичній  теорії,  попри  все  розмаїття  підходів  до 
визначення  кількості  частин  мови,  простеження  особливостей  структури 
речення,  з’ясування  закономірностей  організації  тексту  тощо,  зримо 
постають  проблеми,  які  можна  кваліфікувати  як  питання  традиційного  / 
нетрадиційного характеру. У цьому протиставленні ні в якому разі не слід 
простежувати  певної  амбіційності,  оскільки  у  першому  випадку  справді 
говориться  про  традиційні  проблеми,  пов’язані,  по-перше,  з  окресленням 
частиномовної  ієрархії  (М.С.Поспєлов,  І.Р.Вихованець);  по-друге,  зі 
встановленням  числа  частин  мови  (В.В.Виноградов  та  ін.);  по-третє,  з 
виявленням  ядра  /  напівпериферії  /  периферії  з-поміж  них  (пор.  погляди 
Л.В.Щерби,  В.В.Виноградова,  В.М.Жирмунського,  В.М.Мігіріна, 
І.Р.Вихованця  та  ін.);  по-четверте,  з  аналізом  сутності  морфологічних 
категорій  (О.О.Потебня,  П.Ф.Фортунатов,  С.Смаль-Стоцький,  Є.Тимченко); 
по-п’яте, з розмежуванням з-поміж морфологічних категорій словозмінних 
і класифікаційних (О.В.Бондарко та ін.); по-шосте, з визначенням напрямів 
еволюції  категорійної  семантики  (О.О.Потебня  та  ін.);  по-сьоме,  з 
простеженням  шляхів  трансформації  класифікаційно-абсолютивної 
сутності  у  відносно-якісну,  пов’язану  з  видозміною  специфіки  самої 
категорії  (див.  підходи  В.М.Ярцевої,  М.О.Луценка  та  ін.);  по-восьме,  зі 
з’ясуванням статусу первинних і вторинних функцій морфологічних форм 
(Є.Курилович,  Ю.С.Степанов,  Ж.Паре,  Ж.Веренк,  Є.В.Клобуков, 
Л.Л.Буланін);  по-дев’яте,  зі  встановленням  функціонально-семантичних 
парадигм  цих  форм  (Є.В.Клобуков  та  ін.);  по-десяте,  з  констатацією 
внутрішньомовних  і  зовнішньомовних  функцій  морфологічних  категорій 
(О.Лешка);  по-одинадцяте,  з  виявленням  співвідношення  аналітичності  / 
синтетичності  у  граматичному  ладі  мови  (В.М.Жирмунський, 
І.Р.Вихованець); по-дванадцяте, з диференціацією лексико-морфологічних 
(лексико-граматичних)  розрядів  слів  та  частин  мови  (І.І.Ковалик, 
О.В.Бондарко, О.А.Колесник); по-тринадцяте, зі з’ясуванням співвідношення 
морфологічних  і  синтаксичних  категорій  (О.В.Бондарко,  Н.Д.Арутюнова, 
В.М.Ярцева,  М.В.Всеволодова);  по-чотирнадцяте,  з  визначенням 
класифікаційних основ типів і різновидів складного речення (Ф.І.Буслаєв, 
О.О.Потебня, М.С.Поспєлов, О.С.Мельничук, В.А.Бєлошапкова, Н.Ю.Шведова, 
О.С.Савченко,  І.Р.Вихованець);  по-п’ятнадцяте,  з  простеженням  специфіки 
вияву  синтаксичних  категорій  у  граматичному  ладі  мови  (В.Сімович, 
С.Смеречинський, Ю.Шерех (Шевельов), І.Р.Вихованець) та ін. Водночас 
актуалізуються  нетрадиційні  проблеми  граматики,  що  пов’язані 
безпосередньо з формуванням нового типу граматик, з-поміж яких можна 
констатувати  уже  поширені  –  а)  функціональну  (О.В.Бондарко, 
В.С.Храковський,  Н.О.Слюсарева,  І.Р.Вихованець),  б)  комунікативну 
(Г.О.Золотова),  в)  функціонально-комунікативну  (М.В.Всеволодова), 
відмінкову (Є.В.Клобуков), г) рольову або актантну (Л.Теньєр, Ч.Філлмор,