У XV-XVI ст. схоластика зжила себе, виродившись у формалізовану шкільну мудрість, що
знаходилася в гострій суперечності з вимогами життя і представляла безплідні розмірковування.
Середньовікова школа була повністю відірваною від життя. Схоластичне навчання вело до
начотництва i догматизму. Зі схоластикою пов’язаний пануючий у тодішніх школах катехізичний
спосіб навчання (у формі запитань i відповідей). Це приводило до заучування учнями напам’ять
готових визначень i до відмови від самостійного мислення.
У цілому схоластика стала перепоною поступальному розвитку науки, освіти й школи.
3.3. Розвиток університетської освіти в епоху середньовіччя
У XII ст. виникають нові освітні заклади – університети. У перекладі з латинської ця назва означає
корпорація. Так називали об’єднання викладачів між собою та викладачів зі студентами.
Ініціаторами заснування університетів виступали, як правило, вчені, які були незадоволені тим, що
церковні школи ігнорували нові знання, оскільки вони не відповідали догматам віри.
Серед перших були засновані університети в Болоньї (1158 р., Італія), Оксфорді (1168 р., Англія),
Кембриджі (1209 р., Англiя), Парижі (1253 р., Франція), Празі (1348 р., Чехія), Кракові (1364 р.,
Польща) та iн. На 1500-й р. у Європі нараховувалося уже 65 університетів.
Перші університети мали своє самоврядування i користувались певною автономією по
відношенню до церкви, феодалів i міських магістратів. Учні називались студентами, що з
латинської означає старанно вчитися. Вони об’єднувались у провінції і нації. Викладачі
об’єднувались в особливі організації факультети – здатність викладати той чи інший навчальний
предмет. Викладачі вибирали голову факультету – декана. Ректором називали голову
університету, якого також вибирали. Шляхом виборів призначались й інші посадові особи.
Але з моменту виникнення університетів церква, користуючись монополією на навчання,
постаралась підкорити їх собі. Для цього давала університетам різні привілеї та матеріальні
допомоги, наводнювала їх своїми викладачами i навіть засновувала свої університети (наприклад,
так було з Паризьким університетом). Поступово церква добилася своєї мети, а богословський
факультет стає найголовнішим.
Середньовічні університети мали звичайно 4 факультети: артистичний (або факультет мистецтв),
богословський, юридичний та медичний.