Наукове товариство ім. Шевченка. Етнографічна комісія. - Львів. Т.
18, т. 18 / - Львів : [б.в.], 1906. - 317 с.
«ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК» — серійне видання Наукового товариства ім.
Шевченка у Львові. Виходило з 1895 р., після заснування
Етнографічної комісії НТШ (1898) видавалося під її егідою.
Призначене для публікації фольклорних та етнографічних матеріалів з
усієї етнічної території України і місць поселення українців поза
її межами. Але з об'єктивних причин цю засаду не завжди можна було
реалізувати, тому в «Етнографічному збірнику» переважають
публікації з західноукраїнських земель. У 1895—1914 рр. регулярно
виходили один, в окремі роки два (1912 р. — навіть три) томи. Під
час Першої світової війни і після неї видавався з перебоями:
передостанній спарений 37 — 38 том вийшов 1916 р., а останній 39 —
40 том — 1928 р. 20 том, який мав охопити 4 томи «Коломийок» В.
Гнатюка, не вийшов і був втрачений. Усього вийшло 36 книжок.
Матеріали для жанрово-тематичних томів «Етнографічного збірника» збиралися за спеціальними програмами, інструкціями й питальниками (квестіонарами), які розроблялися і розсилалися Етнографічною комісією збирачам і кореспондентам на місцях. Матеріали фіксувалися, впорядковувалися і публікувалися за науковими засадами текстології і систематизації. Подача тексту включала відповідні елементи документації його фіксації, коментарі та вказівки на варіанти й паралелі. Наголос ставився на максимальному автентизмі запису і публікації фольклорних текстів. У деяких томах тексти подано фонетичною транскрипцією. Томи супроводилися вступними статтями, в яких подавалися відомості про джерела публікованих матеріалів, їх історію, списки збирачів і населених пунктів, з яких походять записи. Нерідко такі, вступи мали характер обширних наукових розробок і розвідок.
Матеріали для жанрово-тематичних томів «Етнографічного збірника» збиралися за спеціальними програмами, інструкціями й питальниками (квестіонарами), які розроблялися і розсилалися Етнографічною комісією збирачам і кореспондентам на місцях. Матеріали фіксувалися, впорядковувалися і публікувалися за науковими засадами текстології і систематизації. Подача тексту включала відповідні елементи документації його фіксації, коментарі та вказівки на варіанти й паралелі. Наголос ставився на максимальному автентизмі запису і публікації фольклорних текстів. У деяких томах тексти подано фонетичною транскрипцією. Томи супроводилися вступними статтями, в яких подавалися відомості про джерела публікованих матеріалів, їх історію, списки збирачів і населених пунктів, з яких походять записи. Нерідко такі, вступи мали характер обширних наукових розробок і розвідок.