Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка.
Суми-2014. 21 с.
В тоталітарній, деспотичній царській Росії, яку цивілізований світ
називав жандармом Європи, український народ і національна культура
були приречені на вимирання, деградацію та цілковите знищення.
Наукове товариство ім. Тараса Шевченка постало у найважчу для
української нації та культури добу - на початку 70-х років ХІХ
століття. Проте навіть у цій задушливій імперсько-шовіністичній
атмосфері траплялись короткочасні хвилі української провесни. Її
започаткувала геніальна "Енеїда" Івана Котляревського. А через
кілька років Україну і весь слов'янський світ потрясло могутнє
Шевченкове слово. Та вже через кілька років, аби ізолювати Великого
Кобзаря від України та українського народу, його віддали до
багаторічної солдатчини, яка була рівноцінна сибірській
каторзі.
Вже у 1863 році, через два роки після смерті Тараса Шевченка, царська адміністрація, безперечно, з благословіння імператора видала так званий Валуєвський циркуляр про заборону українського слова, нашої мови, якої "никогда не было, нет и быть не может". Намагатися щось зробити корисне для свого народу на теренах імперсько-шовіністичної Росії було не лише марно, але й безнадійно і навіть небезпечно. Тому патріотично налаштована купка української інтелігенції, яка не втратила зв'язки зі своїм народом, звертає увагу на Галичину. Відомо, що у той час Україна була розшматованою між кількома імперіями. Суспільно-політична ситуація в Австро-Угорській імперії була набагато толерантнішою і інтелектуальнішою та цивілізованішою, ніж у деспотичній царській Росії. Її формуванню значною мірою сприяли революційні процеси у багатьох країнах Західної Європи. Зазначеною ситуацією скористалися відомі діячі українського руху в російській Україні - письменник та історик Олександр Кониський, визначний учений-історик Володимир Антонович, пізніше учитель і вихователь Михайла Грушевського, близький товариш і духівник великого українського мецената Василя Симиренка. У спілку до них увійшли заможні люди Дмитро Пальчиков, Михайло Жученко, Єлизавета Милорадович-Скоропадська та галицькі діячі Степан Качала, Корнило Сушкевич та інші. Наприкінці 1873 р. вони створюють у Львові Товариство ім. Шевченка.
В наші дні Товариство ім. Т. Шевченка є вельми потужною та авторитетною у світі громадською організацією українських науковців, діячів культури та мистецтв. Воно об'єднує кілька тисяч членів, згуртованих у 35 наукових комісій. Львів є історичним, керівним і методичним центром Товариства. Осередки його створено майже в усіх обласних центрах України. НТШ має статус загальнодержавної організації. Координація діяльності НТШ в Україні та його зарубіжних філіях здійснюється через світову Раду наукових товариств ім. Т. Шевченка.
Мета роботи: максимально об’єктивно дослідити особливості створення та розвитку Товариства, а також визначити роль інтелігенції в даних процесах.
Об’єкт дослідження: Товариство ім. Т. Шевченка.
Предмет дослідження: особливості створення та розвитку Товариства, його вклад в українську культуру.
Вже у 1863 році, через два роки після смерті Тараса Шевченка, царська адміністрація, безперечно, з благословіння імператора видала так званий Валуєвський циркуляр про заборону українського слова, нашої мови, якої "никогда не было, нет и быть не может". Намагатися щось зробити корисне для свого народу на теренах імперсько-шовіністичної Росії було не лише марно, але й безнадійно і навіть небезпечно. Тому патріотично налаштована купка української інтелігенції, яка не втратила зв'язки зі своїм народом, звертає увагу на Галичину. Відомо, що у той час Україна була розшматованою між кількома імперіями. Суспільно-політична ситуація в Австро-Угорській імперії була набагато толерантнішою і інтелектуальнішою та цивілізованішою, ніж у деспотичній царській Росії. Її формуванню значною мірою сприяли революційні процеси у багатьох країнах Західної Європи. Зазначеною ситуацією скористалися відомі діячі українського руху в російській Україні - письменник та історик Олександр Кониський, визначний учений-історик Володимир Антонович, пізніше учитель і вихователь Михайла Грушевського, близький товариш і духівник великого українського мецената Василя Симиренка. У спілку до них увійшли заможні люди Дмитро Пальчиков, Михайло Жученко, Єлизавета Милорадович-Скоропадська та галицькі діячі Степан Качала, Корнило Сушкевич та інші. Наприкінці 1873 р. вони створюють у Львові Товариство ім. Шевченка.
В наші дні Товариство ім. Т. Шевченка є вельми потужною та авторитетною у світі громадською організацією українських науковців, діячів культури та мистецтв. Воно об'єднує кілька тисяч членів, згуртованих у 35 наукових комісій. Львів є історичним, керівним і методичним центром Товариства. Осередки його створено майже в усіх обласних центрах України. НТШ має статус загальнодержавної організації. Координація діяльності НТШ в Україні та його зарубіжних філіях здійснюється через світову Раду наукових товариств ім. Т. Шевченка.
Мета роботи: максимально об’єктивно дослідити особливості створення та розвитку Товариства, а також визначити роль інтелігенції в даних процесах.
Об’єкт дослідження: Товариство ім. Т. Шевченка.
Предмет дослідження: особливості створення та розвитку Товариства, його вклад в українську культуру.