Збірник. — Нью-Йорк, США: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1982. —
310 с. — ISNB 0-88054-107-5.
Праці Історично-Філософічної Секції. У цьому збірнику містимо тринадцять праць, статтей і рецензій історика, з яких сім вийшли друком у різних виданнях, тепер важко доступних. Решта праць Соневицького.
Уявляються вперше:
Доповідь про Володимира Антоновича, прочитана на сесії УВАН 1 лютого 1959 p.;
"Нарис історії Чортківщини" — матеріял зібраний для обширної праці про історію Галицького Поділля;
The Paris Peace Conference and the Polish-Ukrainian Conflict in Galicia; незакінчена праця, скорше нарис більшої студії, яку автор плянував писати з поданням цінної бібліографії;
Друге, виправлене і доповнене самим автором, видання студії Український Єпископат Перемиської і Холмської Епархій в 15-16 cт. (вперше видано 1955 у видавництві оо. Василіян у Римі з
численними помилками).
Вперше друкуються також дві неопубліковані рецензії на праці Гарольда Нікольсона Peacemaking 1919 і Д. Лойда Джорджа The Truth about the Peace Treaties. Із трьох єпархій галицьких земель, галицької, перемиської і холмської, ця праця бере до уваги тільки дві останні. Це саме ті історичні українські землі, що відійшли (операція "Вісла", 1946 р., було виселено понад 150 тис українського люду) до Польщі.
Огляд починається 30-40-ими роками XV ст., бо до того вся інформація була літописна.
Перша половина і середина XV ст. позначились видатними подіями також в житті української Церкви. В тому то часі довершився поділ Київської митрополії на дві окремі одиниці. Митрополити дедалі щораз частіше перебували у Володимирі над Клязьмою, куди на постійно переніс свою резиденцію на переломі XIII і XIV ст. митр. Максим Грек. Внаслідок того в р. 1303 постала окрема митрополія з осідком у Галичі, створена патріярхом Атанасієм для Галицько-Волинської держави, а ок. р. 1315 окрема Литовська митрополія.
Коли митр. Ісидор, ув’язнений у Москві, втік звідти, а собор московських єпископів висвятив на його місце в р. 1448 в митрополита Йону, зв’язок галицьких
єпархій з московськими фактично перервався аж до наших днів, бо в р. 1451 Казимир віддав Йоні Київську митрополію без галицьких єпархій. А поставлення в р. 1458 нового митрополйта Григорія припечатало процес відокремлення українських і білоруських єпархій від московських, у яких від р. 1448 ставив митрополитів собор тамошніх єпископів.
Праці Історично-Філософічної Секції. У цьому збірнику містимо тринадцять праць, статтей і рецензій історика, з яких сім вийшли друком у різних виданнях, тепер важко доступних. Решта праць Соневицького.
Уявляються вперше:
Доповідь про Володимира Антоновича, прочитана на сесії УВАН 1 лютого 1959 p.;
"Нарис історії Чортківщини" — матеріял зібраний для обширної праці про історію Галицького Поділля;
The Paris Peace Conference and the Polish-Ukrainian Conflict in Galicia; незакінчена праця, скорше нарис більшої студії, яку автор плянував писати з поданням цінної бібліографії;
Друге, виправлене і доповнене самим автором, видання студії Український Єпископат Перемиської і Холмської Епархій в 15-16 cт. (вперше видано 1955 у видавництві оо. Василіян у Римі з
численними помилками).
Вперше друкуються також дві неопубліковані рецензії на праці Гарольда Нікольсона Peacemaking 1919 і Д. Лойда Джорджа The Truth about the Peace Treaties. Із трьох єпархій галицьких земель, галицької, перемиської і холмської, ця праця бере до уваги тільки дві останні. Це саме ті історичні українські землі, що відійшли (операція "Вісла", 1946 р., було виселено понад 150 тис українського люду) до Польщі.
Огляд починається 30-40-ими роками XV ст., бо до того вся інформація була літописна.
Перша половина і середина XV ст. позначились видатними подіями також в житті української Церкви. В тому то часі довершився поділ Київської митрополії на дві окремі одиниці. Митрополити дедалі щораз частіше перебували у Володимирі над Клязьмою, куди на постійно переніс свою резиденцію на переломі XIII і XIV ст. митр. Максим Грек. Внаслідок того в р. 1303 постала окрема митрополія з осідком у Галичі, створена патріярхом Атанасієм для Галицько-Волинської держави, а ок. р. 1315 окрема Литовська митрополія.
Коли митр. Ісидор, ув’язнений у Москві, втік звідти, а собор московських єпископів висвятив на його місце в р. 1448 в митрополита Йону, зв’язок галицьких
єпархій з московськими фактично перервався аж до наших днів, бо в р. 1451 Казимир віддав Йоні Київську митрополію без галицьких єпархій. А поставлення в р. 1458 нового митрополйта Григорія припечатало процес відокремлення українських і білоруських єпархій від московських, у яких від р. 1448 ставив митрополитів собор тамошніх єпископів.