Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

131

Розділ 10. Сучасне світове господарство

вибором між збалансованим платіжним балансом та внутрішньою економічною ста-

більністю.

Міжнародна валютна система — форма організації міжнародних валютних відно-

син, що історично склалася і закріплена міждержавними угодами; сукупність засобів,

інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких, здійснюється платіжно-

розрахунковий оборот у світовому господарстві.

Історично склалися три міжнародні валютні системи:

• Система золотого стандарту (1879–1934) — валютна система, в якій роль всеза-

гального еквівалента виконувало золото, а в обігу функціонували золоті монети або

грошові знаки, розмінні на золото. Автоматичне врегулювання платіжних балансів

без будь-якого державного втручання, стабільність валютних курсів, яка забезпечува-

ла розвиток міжнародної торгівлі, становили головні переваги системи золотого стан-

дарту. Недоліками системи були неминучі пристосувальні макроекономічні процеси

(інфляція, безробіття, гальмування економічного зростання), залежність національ-

ної грошово-кредитної політики від змін у попиті на валюту та її та пропонування.

• Бреттон-Вудська валютна система (1944–1971) — валютна система, за якої

вперше в історії для регулювання валютних відносин були створені міжнародні

валютно-кредитні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнарод-

ний банк реконструкції і розвитку (МБРР): кожна країна-член МВФ встановлювала

фіксований золотий або доларовий паритет для своєї валюти і повинна була підтри-

мувати стабільний курс своєї валюти відносно інших, девальвація початкового пари-

тету понад 10% могла здійснюватися лише з дозволу МВФ і лише в разі виникнення

стійкої нерівноваги платіжного балансу. Саме золотодоларовий стандарт, виключна

роль США у системі несли в собі зародки протиріч, які зі зростанням економічної

могутності країн Західної Європи та Японії, скасуванням у 1971 р. обміну долара на

золото призвели до краху системи. З 1974 р. всі провідні валюти (долар США, фунт

стерлінгів, німецька марка, ієна, французький франк та ін.) вирушають у плавання.

Міжнародний валютний фонд — міжурядова організація, створена з метою регу-

лювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та надання їм фінан-

сової допомоги в разі ускладнень, викликаних дефіцитом платіжного балансу. МВФ

надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку перебудови

економічної політики країн-членів. Головним призначенням кредитів «стенд-бай» в

сучасних умовах є кредитування макроекономічних стабілізаційних програм країн-

членів МВФ. Україна є членом МВФ з 1992 року.

• Ямайська валютна система (з 1976 р.) — система «керованого плавання» валют;

передбачає, що центральні банки різних країн повинні здійснювати валютні інтер-

венції для запобігання значним коливанням валютних курсів. Система дозволила

розширити границі незалежності внутрішньої економічної політики країн від стану

їх платіжних балансів. Недоліком системи є ризики і значна невизначеність у між-

народному обміні, пов’язана з коливаннями валютних курсів.

132

Частина І. Вступ до економічної теорії

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Дайте визначення міжнародного поділу праці, назвіть причини його виникнен-

ня і форми прояву.

2. Що таке інтернаціоналізація господарського життя та які головні форми її про-

яву?

3. Дайте визначення поняття «світове господарство».

4. Які фактори зумовлюють цілісність сучасного світу, а які — відцентрові сили?

Чому так відбувається? Які наслідки цих процесів?

5. Сформулюйте найважливіші суперечності сучасного світового господарства.

6. Що таке ІЛР (індекс людського розвитку)? Яка його кількісна визначеність

для найрозвиненіших країн світу і для України?

7. Дайте визначення міжнародних економічних відносин (МЕВ), охарактеризуй-

те їхню структуру.

8. Чому МЕВ не залишаються незмінними? Як відбувається їхня трансформа-

ція? Чим вона зумовлена?

9. Дайте коротку характеристику суті, форм і напрямів вивозу капіталу.

10. Що таке прямі і портфельні інвестиції? Коли, які з них є більш бажаними для

приймаючої країни? Чому? Аргументуйте.

11. Що таке науково-технічне співробітництво, яких форм воно набуває?

12. Дайте визначення міжнародної економічної інте грації (МЕІ), з’ясуйте її при-

чини, форми, тенденції розвитку.

13. Чим відрізняється світовий ринок від національного?

14. Чим зумовлена еволюція теорій зовнішньої торгівлі?

15. Які особливості притаманні світовому ринку послуг порівняно з ринком товарів?

16. Назвіть принципи складання платіжного балансу країни.

17. Що таке торговельний баланс? Які його складові? Що означає позитивне і

від’ємне сальдо торговельного балансу?

18. Які особливості відображені в платіжному балансі: руху капіталів? руху пере-

казів? руху доходів від інвестицій?

19. У чому полягає різниця між платіжним і розрахунковим балансами?

20. Визначте суть і структуру національної валютної системи.

21. Що таке міжнародна валютна система, які її структурні складові?

22. Що таке валютний курс, які режими встановлення валютних курсів ви знаєте?

23. Розкрийте суть і покажіть особливості етапів розвитку МВС.

24. Що таке конвертованість валюти, які режими конвертованості ви знаєте?

25. Визначте причини і розкрийте форми міжнародної міграції робочої сили.

26. Які тенденції властиві сучасному періоду міжнародної міграції робочої сили?

Контрольні тести

1. Світове господарство — це:

а) сукупність галузей та сфер виробництва;

б) сукупність національних економік, пов’язаних між собою системою міжна-

родних економічних відносин;

133

Розділ 10. Сучасне світове господарство

в) економічна єдність світу;

г) територіальний розподіл світу між окремими державами.

2. Основними суб’єктами світового господарства є:

а) ТНК;

б) національні господарства;

в) міжнародні організації;

г) галузі національних економік;

д) малі підприємства.

3. Міжнародний поділ праці — це:

а) економічний фундамент, на якому заснована система світогосподарських

зв’язків;

б) форма поділу суспільної праці, що переросла межі національних економік і

веде до спеціалізації окремих країн;

в) складна багаторівнева система світогосподарських зв’язків;

г) ефективне використання природних ресурсів;

д) високий рівень розвитку продуктивних сил країни;

е) спрямованість на забезпечення зростання суспільної продуктивності праці

та економії робочої сили;

є) рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства;

ж) наявність міждержавної торгівлі.

4. Найбільш складною формою економічної інтеграції є:

а) митний союз;

б) економічний союз;

в) валютний союз;

г) спільний ринок;

д) торговельна інтеграція.

5. Зосередження виробництва певної продукції в окремих країнах означає:

а) міжнародну кооперацію;

б) економічну інтеграцію;

в) міжнародну спеціалізацію;

г) глобалізацію господарського життя.

6. Термін «інтернаціоналізація господарського життя» означає:

а) участь країн у світовому господарстві;

б) зближення економік країн, що виявляється у зростанні виробничої взаємо-

залежності, міжнародного товарообороту, русі капіталів та робочої сили;

в) поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва і

капіталу;

г) утворення ТНК та ТНБ;

д) усі відповіді правильні.

7. Транснаціональна компанія — це:

а) підприємство, що домінує в певній галузі національної економіки;

б) група підприємств, національних за капіталом, але міжнародних за сферою

діяльності;

134

Частина І. Вступ до економічної теорії

в) група підприємств, інтернаціональних як за капіталом, так і за сферою ді-

яльності;

г) підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

8. Доповніть перелік основних форм економічної інтеграції та розмістіть їх у ло-

гічній послідовності:

а) економічний союз;

б) …;

в) зона вільної торгівлі;

г) …

9. Сучасний етап розвитку світового господарства перебуває під впливом:

а) науково-технічної революції;

б) зростаючої взаємозалежності національних господарств;

в) поглиблення суперечностей між країнами світової спільності;

г) радикальної перебудови в постсоціалістичних країнах.

10. Основними способами налагодження коопераційних зв’язків між країнами є:

а) здійснення спільних програм;

б) договірна спеціалізація;

в) міжнародна торгівля;

г) інтегрована кооперація;

д) усі відповіді правильні.

11. Складова платіжного балансу країни — рахунок поточних платежів — не вклю-

чає:

а) товарний експорт;

б) чисті доходи від інвестицій;

в) транспортні послуги іноземним державам;

г) зміни в активах країни за кордоном;

д) односторонні трансфертні платежі.

12. Яка форма вивозу капіталу забезпечує контроль експортера над підприємством:

а) вивіз підприємницького капіталу;

б) вивіз позичкового капіталу;

в) міжнародна економічна допомога;

г) портфельні інвестиції;

д) прямі інвестиції.

13. Провідними міжнародними валютно-фінансовими організаціями є:

а) Міжнародний Валютний Фонд;

б) Світовий Банк;

в) Європейський Банк Реконструкції та Розвитку;

г) Європейський Союз.

14. Роль світових грошей у сучасних умовах виконує:

а) золото;

б) резервні валюти;

в) національні грошові одиниці всіх країн світу;

г) колективні валюти;

135

Розділ 10. Сучасне світове господарство

д) євро;

е) долар;

є) спеціальні права запозичення.

15. Статутом Світового Банку передбачено, що його кредити спрямовуються ви-

ключно на розвиток:

а) виробництва;

б) приватного сектору економіки;

в) малого бізнесу;

г) на підтримку міжнародних зусиль з охорони довкілля;

д) державного сектору.

16. Традиційними світовими центрами тяжіння робочої сили вважаються:

а) США;

б) Канада;

в) Латинська Америка;

г) Австралія;

д) Західна Європа.

17. Принцип порівняльних переваг уперше сформулював:

а) В. Петті;

б) А. Сміт;

в) П. Самуельсон;

г) Д. Рікардо;

д) А. Маршалл.

18. Період утворення єдиного світового ринку:

а) ХVІ–ХVІІ ст.;

б) ХІХ ст.;

в) на рубежі ХІХ–ХХ ст.;

г) друга половина ХХ ст.

19. Основними видами міжнародної торгівлі є:

а) традиційна;

б) у рамках кооперації;

в) зустрічна;

г) політика вільної торгівлі;

д) протекціонізм.

20. Рисами міжнародної міграції капіталів є:

а) підвищення ролі держави у вивозі капіталу;

б) посилення міграції приватного капіталу між промислово розвинутими краї-

нами;

в) збільшення частки прямих інвестицій;

г) активна участь країн у світовій торгівлі.

136

Частина І. Вступ до економічної теорії

РОЗДІЛ 11.

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ТА

ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

§ 1. Сутність, класифікація та причини виникнення

глобальних проблем

Глобальні проблеми — проблеми, пов’язані з природними, природно-антропо-

генними, антропогенними (у т.ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли

в процесі розвитку сучасної цивілізації і мають загально планетарний характер як за

масштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують коорди-

нації зусиль всього світового співтовариства.

Глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.

Сфера 1. Взаємодія природи й суспільства. До проблем цієї сфери відносяться:

а) надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством; б) збережен-

ня навколишнього середовища; освоєння ресурсів світового океану; г) оволодіння

космічним простором тощо.

Сфера 2. Суспільні взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї групи: а) від-

носини між державами різних соціально-економічних устроїв; б) подолання еконо-

мічної відсталості багатьох країн світу; в) локальні, регіональні та міжнародні вій-

ськові, національні та релігійні конфлікти; г) відвернення загрози ядерної війни.

Сфера 3. Розвиток людини. Тут справу маємо насамперед: а) з демографічною

проблемою; б) з проблемою сучасної урбанізації; в) з проблемою пристосування до

умов природного й соціального середовища, яке постійно змінюється під впливом

НТП; г) з проблемою боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями тощо.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокрем-

лені одна від одної. Кордони між сферами часто мають умовний характер. Усі гло-

бальні проблеми тісно між собою пов’язані, більш того, зумовлюють одна одну, тому

що, як правило, мають одні причини виникнення.

Що ж є причиною виникнення глобальних проблем? Однозначної відповіді на

це запитання в соціально-економічній літературі немає. Так, більшість західних ідео-

логів причиною виникнення глобальних проблем вважають перенаселення планети,

сучасну науково-технічну революцію, зростання промислового виробництва тощо.

Ряд американських науковців (В. Вайскопер, Д. Блейні) основними причинами,

наприклад, військових конфліктів, мілітаризації економіки, що загрожує людству

ядерною війною, вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психоло-

гію, природне прагнення до насильства. Причину ж екологічної кризи й можливої

екологічної катастрофи американець Ф. Слейтер, швейцарець Д. Дерест та ін. вбача-

ють у притаманному людині інстинкті до руйнування.

Такі тлумачення причин виникнення глобальних проблем не мають наукового

обґрунтування, а лише спрямовані на захист певної суб’єктивної ідеологічної позиції,

на якій стоїть її автор.

Глобальні проблеми більшістю західних учених-ідеологів розглядаються як фа-

тальні, такі, що не можуть бути розв’язанні. Тому, на їх думку, загострення глобаль-

них проблем неминуче веде до вселенської катастрофи.

137

Розділ 11. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток україни

Кожна з названих проблем виникає не сама по собі, не в результаті якихось ви-

падкових обставин і, що найголовніше, не поза виробничого діяльністю людей, а в її

процесі. Тому глобальні проблеми є породженням комплексу об’єктивних причин, зу-

мовлених, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічного поло-

ження, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто факторами за-

гальними, незалежними від форми соціально-економічного ладу країн. З іншого боку,

глобальні проблеми породжуються специфічною суспільною формою, тобто особли-

вістю розвитку відносин власності , виробництва, розподілу, обміну та споживання.

§ 2. Паливно-енергетична та сировинна проблема

З погляду відтвореності виробничі ресурси ділять на: а) невідтворювані — це всі

корисні копалини; б) відтворювані — ґрунт, флора, фауна, водні ресурси, людина.

Невідтворювані й природно вироблені виробничі ресурси є екзогенними, тобто

задіяними в економічний процес із зовнішнього середовища. Економічно відтворю-

вані — це ендогенні, або внутрішні ресурси.

Природа — важливий засіб виробництва, тому складовою частиною процесу

відтворення є поновлення природних ресурсів, навколишнього середовища, що на

сьогодні має особливе значення у зв’язку з посиленням тиску на природу. Для май-

бутніх поколінь життєво необхідне значення має раціональне використання невід-

творюваних ресурсів: нафти, газу, вугілля, залізних, мідних і марганцевих руд тощо.

Запаси корисних копалин обмежені й можуть вичерпатися. Скажімо, за сучасними

даними людство вже в недалекому майбутньому відчує брак таких енергоносіїв, як

природний газ і нафта. При цьому розрізняють розвідані запаси природних багатств

і потенційні запаси (які ще недостатньо визначені). Обстеження, проведені в 70-ті

роки XX ст. у багатьох країнах, виявили, що розвіданих запасів (наприклад, нафти,

газу та вугілля) може вистачити тільки на декілька десятків років. Великомасштаб-

не використання корисних природних мінералів призвело до зменшення їх запасів

у багатьох регіонах планети. Залишилося дуже мало неосвоєних земель, придатних

для сільськогосподарського виробництва. Порівняно швидко скорочується лісовий

покрив земної поверхні: з 1950 до 2000 р. майже на 10%.

Отже, для людства в цілому дедалі актуальнішою стає проблема заміщення «від-

творюваних ресурсів», використання нетрадиційних видів енергії на основі розви-

тку науково-технічного прогресу. Як вихід із становища називають використання

ядерної енергії. Проте ця енергія викликає суперечки, бо несе з собою загрозу навко-

лишньому середовищу, а крім того, запаси ядерного палива й урану також обмежені.

Тому, вирішуючи енергетичну проблему, необхідно використовувати такі альтерна-

тивні енергоносії, як сонячна енергія, енергія вітру та морських припливів.

Земля у сільському господарстві також зазнає достатньо сильного руйнування

(внаслідок хижацького використання, ерозії тощо) або, навпаки, її родючість може

«примножуватись» за рахунок проведення меліорації, внесення добрив, застосуван-

ня наукових сівозмін тощо.

Продуктивні сили, втілені в суспільному багатстві, та сучасні технічні можливості

не є гарантією раціонального й ефективного природокористування. Взаємодію при-

роди та суспільства не слід зводити до техніко-економічних процесів. У відносини з

138

Частина І. Вступ до економічної теорії

природою суспільство вступає в єдності продуктивних сил і виробничих відносин.

Отже, характер, форма та результати взаємодії суспільства з природою визначають

не лише продуктивні сили, а й економічні відносини, відносини управління госпо-

дарським процесом.

Стратегічними цілями держави у сфері охорони навколишнього середовища й

раціонального використання природних ресурсів є: підтримання найсприятливішого

для здоров’я екологічно безпечного середовища для забезпечення фізичного, психо-

логічного та соціального добробуту населення; забезпечення раціонального природо-

користування в інтересах ефективного й стійкого соціально-економічного розвитку;

збалансованість процесів відтворення та використання відтворюваних ресурсів із

широким залученням у господарський обіг відходів виробництва; збереження біо-

сферної рівноваги на локальному, регіональному й глобальному рівнях; збереження

генетичного фонду, видової та ландшафтної різноманітності природи, ландшафтно-

архітектурної особливості сільської місцевості й міст як безцінного здобутку народу,

основи національних культур і духовного життя всіх членів суспільства.

Таким чином, обмеженість сировинних ресурсів, загроза їх зникнення диктують

постійну необхідність їх раціонального використання і пошуку нових енергетичних

джерел. У цілому загальне погіршення екологічної ситуації у світі — це глобальна

проблема людства, її вирішення потребує поєднання зусиль усіх країн з метою роз-

витку природоохоронного господарювання і на цій основі збалансування інтересів

економіки й навколишнього середовища.

§ 3. Демографічні проблеми світу

Вони зумовлені швидкими темпами зростання народонаселення в останні десяти-

річчя. Наведемо лише деякі фактичні дані щодо динаміки цього процесу. На початку

нашої ери на всій планеті проживало за різними даними 160–200 млн осіб. У 1830 р.

населення планети досягло чисельності 1 млрд. осіб. Зростання його ще на 1 млрд.

осіб відбулося приблизно через 120 років, а наступний третій мільярд — вже через

32 роки (у 1960 р.). Сьогодні кількість населення на планеті досягла 6 млрд. осіб, а до

кінця 2010 р. за прогнозами експертів ООН стабілізується на рівні 12–13 млрд. осіб.

Чим зумовлений цей так званий «демографічний вибух»? По-перше, зменшенням

смертності і зростанням середнього віку життя людей. По-друге, зростанням «ваго-

мості» абсолютних приростів населення.

Зауважимо, що йдеться про значне зростання населення в «планетарному» масш-

табі. Щодо окремих регіонів і країн, то цей процес супроводжується нерівномірністю,

а в деяких країнах навіть його скороченням.

У чому сутність, власне, проблеми «демографічного вибуху»? Проблема у за-

безпеченні їх необхідними життєвими благами. Темпи їх виробництва відстають від

темпів зростання населення. У першу чергу, це належить, насамперед, до так званих

«країн, що розвиваються», або «країн третього світу». Терміни небезспірні і, мож-

ливо, не зовсім коректні, але залишається фактором, що в Азії, Африці і Латинській

Америці близько 1 млрд. чол. живуть в умовах абсолютної злиденності — від постій-

ного недоїдання та голоду щорічно помирають більше 40 млн осіб.

Демографічний вибух, у свою чергу, зумовлює загострення таких глобальних

проблем, як продовольча, екологічна, енергетична і сировинна. Слід зважити і на

139

Розділ 11. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток україни

проблему зменшення питомої ваги населення економічно високорозвинених країн у

його загальній кількості.

Які можливі шляхи вирішення демографічної проблеми? Дуже різноманітні, не-

цивілізовані і цивілізовані. До перших належать ті, які ще пропонував Р. Мальтус у

XVIII ст.: голод, війни, хвороби тощо.

Зважаючи на ту обставину, що практично усі життєві блага є природного похо-

дження, а значна кількість їх невідтворювальна, поступово вичерпується, на зростаюче

забруднення довкілля, на нереальність швидкого розвитку продуктивних сил у відста-

лих в економічному аспекті країнах вихід може бути, в першу чергу, в скороченні тем-

пів зростання населення. Йдеться про зменшення народжуваності. Зрозуміло, що за ін-

ших рівних умов це призведе до зростання життєвого рівня населення відсталих країн.

§ 4. Національні і глобальні проблеми роззброєння

та демілітаризації економіки

У 50-х роках XX ст. розпочалася так звана «холодна війна» між економічно роз-

виненими країнами, які входили до складу НАТО, і країнами Варшавського догово-

ру, почалася і набрала небачених раніше масштабів гонка озброєнь. Остання в гло-

бальному аспекті може оцінюватись тільки негативно.

1. Гонка озброєнь — це загроза виникнення війн, у тому числі термоядерних. У сві-

ті накопичено майже 50 тис. різних ядерних зарядів. Цього вистачить, щоб повністю

знищити усе живе на планеті. Достатньо сказати, що вибухівка сила ядерної бомби в

1 мегатонн перевищує сумарну силу усіх вибухів під час Другої світової війни. З роз-

падом колишнього СРСР «холодна війна» закінчилася. Однак загроза термоядерної

війни залишається, оскільки її запаси не знищено. Окрім того, зростає кількість кра-

їн, які вже реально володіють цією зброєю, або потенційно можуть її виробити.

Крім термоядерної зброї реальною загрозою є нагромадження інших видів озбро-

єння, які використовують у локальних війнах.

2. Гонка озброєнь супроводжується зростаючими витратами матеріальних ресур-

сів, людської праці, відведення територій землі. На неї щорічно витрачають близько

700 млрд. дол. Зрозуміло, що краще було б, коли ці кошти людство могло б направити

на вирішення інших глобальних проблем.

Окрім того, мілітаризація економіки завдає збитків навколишньому середовищу.

Особливо небезпечними є зберігання її відходів та поховання ядерної зброї. Це ж сто-

сується хімічного та бактеріологічного виробництва і зброї, аварії на військових заво-

дах і складах, літаках і підводних човнах, озброєних термоядерною зброєю. Особливу

загрозу людству створює мілітаризація Космосу, порушення озонного шару тощо.

Більшість країн світу усвідомлюють загрозу, яку несе гонка озброєнь, і виступа-

ють за демілітаризацію економіки. А це залежить від політичного клімату, характеру

відносин, насамперед, між великими державами — США, Росія, Китай, Індія, Японія

й інші. Так, на США і Росію припадає майже 90% ядерних боєголовок світу.

Демілітаризація або роззброєння можуть проводитись за різними напрямами і з

ви ко ристанням тих чи інших засобів. Можливе пряме знищення нагромадженої зброї,

використання певних її елементів у мирних цілях (наприклад, двигунів), або як брухту.

Щодо виробництв, які виготовляли зброю, використовують таке поняття як «конверсія».

140

Частина І. Вступ до економічної теорії

Конверсія — перехід від процесу мілітаризації економіки до економіки роззбро-

єння, переведення військового виробництва на випуск мирних видів продукції.

Процес конверсій складний. В економічному аспекті на перших етапах він пов’язаний

з певними витратами на переоснащення військових заводів, зміну технологій, кваліфі-

кацію працівників. У соціальному плані можливі їх звільнення і зниження заробітної

плати. Досить складно і суперечливо проходила конверсія в Україні. Цей процес співпав

з ринковою трансформацією і глибокою кризою національної економіки, розбудовою

незалежної держави. В Україні було роззосереджено понад 30% виробничих потужнос-

тей ВПК у складі колишнього СРСР. Водночас тут вироблялось самостійно лише 4%

сукупного асортименту зброї в загальному ВПК. Тобто більша частка військової про-

дукції мала незавершений технологічний цикл. Нині питома вага військової продукції в

загальному обсязі виробництва становить близько 3–4% (у 1990 р. 22,7%).

§ 5. Екологічні проблеми

Остання є однією із тих, які становлять найбільшу загрозу існуванню людства. Го-

ловною причиною, що її зумовлює, є застосування недосконалих технологій і зростання

масштабів виробництва, які на них ґрунтуються. Йдеться, передусім, про шкідливі ви-

киди у повітря відходів від спалювання нафтопродуктів, вугілля, природного газу тощо.

Особливої шкоди завдають ТЕЦ, оскільки на їх долю припадає третина усіх викидів

СО

. Внаслідок цього зростає в атмосфері вміст останнього, а кисню зменшується. Звід-

си «парниковий ефект», потепління, підвищення рівня Світового океану (за останні 100

років на 10%, а швидкість його наступу на сушу становить близько 1,1 см за 10 років).

Безпосередню загрозу для здоров’я людей становлять пилегазові викиди, в яких

міститься понад 1400 шкідливих речовин. Зростає забрудненість водних ресурсів,

продукції рослинництва і тваринництва.

Сучасні технології у більшості країн супроводжуються використанням лише 5–8%

компонентів мінеральної сировини для виробництва продукції, а решта йде у відходи.

Гострою проблемою залишається ізоляція і ліквідація побутових відходів у містах, осо-

бливо великих. Вони потребують земельних площ, є джерелом забруднення довкілля.

Зростання темпів урбанізації населення призводить до утворення гігантських ме-

гаполісів, скорочення сільськогосподарських угідь. Бурхлива автомобілізація зумов-

лює забруднення повітря довкілля вихлопними газами.

Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10% її території нале-

жить до екологічно небезпечної на межі катастрофи і майже 70% загальної земельної

площі близькі до цього.

Вирішення екологічних проблем — досить складне і багатоаспектне питання. Од-

нак, у першу чергу, — це удосконалення технологій, направлених на зменшення від-

ходів виробництва, перехід на екологічно чисті види палива (наприклад паливо для

автомобілів, виготовлене із ріпака), глибока переробка промислових і побутових від-

ходів, технологій, які зберігають родючість землі. Зрозуміло, що вирішення усіх цих

проблем потребує значних коштів і часу.

Шляхи скорочення зон зубожіння, голоду і хвороб у світі — відомі. У першу чер-

гу, це зростання продуктивних сил у цих зонах, ефективності виробництва, більш

справедливий розподіл виробленого.