
365
Розділ 30. Господарство країн Західної Європи та США у період розпаду феодалізму... (XVI–XVIII ст.)
З середини XVI ст. Англія вступила в мануфактурний період капіталізму. Трети-
на населення була зайнята у виробництві сукна. Успішно розвивалися бавовняні, па-
перові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масштабами
англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше місце в Європі.
У ході аграрного перевороту («обгороджування») було ліквідовано дрібні селян-
ські господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і фермерів.
Результатом цього процесу став прискорений розвиток капіталізму на селі, створені
необхідні резерви робочої сили для розвитку великої промисловості.
Для переходу від дрібнотоварного виробництва були потрібні значні кошти. Про-
цес так званого «первісного нагромадження капіталу» найбільш яскраво проявився
в Англії. Його основними джерелами були: аграрний переворот та Реформація, ко-
лоніальна система, монопольна торгівля, піратство, работоргівля, протекціоністська
політика уряду щодо національної буржуазії, система міжнародного кредиту.
Накопичений капітал в Англії, на відміну від Голландії, вкладався не в торгівлю,
а в промисловість — в мануфактури. До середини XVIII ст. країна перетворилася на
світову колоніальну імперію, стає провідною капіталістичною державою. У діловому
світі панує англійський фінансовий капітал.
До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутніших держав світу. За
рівнем промислового розвитку Франція нічим не поступалася Англії, проте тут пере-
важало ремісниче виробництво, а цеховий устрій активно підтримувався державою.
У містах країни у XVI ст. проживало 15–17% населення. Кількість мануфактур була
незначною і займалися вони в основному виробленням предметів розкоші: шовку, ат-
ласу, оксамиту, меблів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала про-
відне місце в Європі з виробництва полотна, яке виготовляли сільські жителі. Орга-
нізаторами і власниками розсіяних текстильних мануфактур були, як правило, купці
та лихварі. Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. У XVI–XVIII ст.
у Франції зберігалося велике землеволодіння. Зберігалися рентні відносини, утвер-
джувалися такі форми взаємовідносин як оренда та наймана праця. Відносно неви-
сокий економічний потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили відставання
країни у колоніальній експансії та зовнішній торгівлі.
Загострення соціальних суперечностей вилилося у революцію (1789–1794 pp.),
як суттєво вплинула на економічне життя в країні. Було ліквідовано середньовічні
порядки — феодальні привілеї, селянські повинності, інші особисті примуси селян,
а також їхні борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, чинші, феодальні суди,
продаж урядових посад тощо. Було скасовано цеховий устрій та державну регламен-
тацію промислового виробництва. Проголошувалася свобода торгівлі.
У цілому Французька демократична революція 2789–1794 pp. мала великий
вплив на подальший розвиток Європи і світу, стала переломним фактором у переході
від традиційного, аграрно-ремісничого суспільства до індустріального.
§ 3. Економічний розвиток північноамериканських колоній
Колонізацію Північної Америки європейці розпочали ще у XVI ст. Найбільших
успіхів у цьому процесі досягла Англія, яка створила 13 колоній на Атлантичному
узбережжі материка. Організація англійських колоній була задумана на суворих