Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

341

Фінансові органи вручили Рєзникову повістку про те, щоб він розпо-

рядився платиною у встановленому законом порядку. Оскільки Рєзни-

ков цього не зробив, на нього подали позов про примусову відчуженість

платини з відшкодуванням її вартості за державними розцінками

• необережності, що має місце, коли особа хоча і не передбачала

і не бажала своєї протиправної поведінки, але могла її передба-

чати і запобігти, проте не виявила необхідної пильності, сум-

лінності, передбачливості.

У міській газеті було опубліковано матеріал про роботу місцевого

м’ясокомбінату. У газеті писалося, зокрема, про низьку якість продук-

ції, що випускається, грубе порушення технології виробництва, анти-

санітарний стан у цехах і т. д.

Директор комбінату звернувся в суд із позовом до редакції газети про

стягнення збитків, котрі комбінат зазнав у зв’язку з втратою партне-

рів. Кореспондент газети заявив у суді, що не припускав такої реакції з

боку споживачів продукції м’ясокомбінату, не передбачив того, що під-

мочена репутація заводу може так відбитися на його економічній діяль-

ності. Суд визнав провину кореспондента по необережності

Під час судового розгляду основне завдання цивільного суду —

врегулювання протиборства інтересів сторін на законній підставі.

При цьому між сторонами, з одного боку, сторонами і судом, — з

другого, відбувається безупинний процес циркуляції інформації, яка

психологічно не однотипна. Суду від позивача і відповідача адресу-

ється в основному спонукальна інформація у формі клопотань, заяв,

вимог. Ця інформація сприймається, переробляється, критично оці-

нюється і служить базою для прийняття судового рішення. Саме по

собі судове рішення є теж інформацією, адресованою позивачеві і від-

повідачеві. Судове рішення виконує такі функції: інформаційну, уза-

гальнену і спонукальну. Воля суду може виявлятися також у формі

розпоряджень, припущень і дозволів.

Ефективність цивільного процесу значною мірою залежить від

установлення між його учасниками комунікативного контакту, по-

Див.: Подарок… через суд // Санкт-Петербургские ведомости. — 2000. — № 876. —

18 нояб.

Див.: Подмоченная репутация // Жизнь. — 2001. — № 87 (346). — 16 февр.

342

розуміння, правильної поведінки. Специфіка міжособистісної взаємо-

дії в цивільному процесі в порівнянні з кримінальним процесом істот-

на і виявляється в тому, що активність суду тут незмінно поєднується

з ініціативою сторін. Ось чому суперечки сторін у судовому засіданні

вважаються найбільш психологізованими. Річ у тім, що протиборст-

во інтересів під час суперечок досягає найвищої напруженості, бо ко-

жна зі сторін намагається довести (або нав’язати) суду свій погляд. У

ході суперечок, не обмежених у часі, позивач і відповідач мають пра-

во повторних виступів, можуть не тільки уточнюватися окремі дета-

лі справи, а й виникати нові запитання. Суд зобов’язаний припиняти

різноманітні відхилення від суті справи, а тим більше — образи на

адресу іншої сторони.

Коли постає необхідність врегулювання міжособистісних стосун-

ків, у повному обсязі виявляється рефлексивність судді, його здат-

ність адекватно моделювати життєві ситуації, ставити себе на місце

позивача і відповідача, здійснювати соціально-рольову ідентифіка-

цію.

Активність поведінки сторін обумовлена здатністю обговорюва-

ти зібрані в справі докази, заявляти клопотання і ставити запитання,

але головним чином — ставленням до вимог протилежної сторони.

Потрібна добра обізнаність у психології людей, щоб координувати

дії сторін, врівноважувати їхні зусилля, надавати сторонам рівні до-

казові можливості, знижувати гостроту і напруженість їхньої міжосо-

бистісної взаємодії. У цивільному судочинстві кожна сторона (як і ін-

ші особи, причетні до справи) має право на участь у дослідженні і пе-

ревірці доказів, на участь у допиті свідків, має право висловити свою

думку стосовно достовірності й доказової сили показань свідків. Усе

це ускладнює роботу суду і потребує від нього організованості, чіт-

кості та відповідальності.

Як правило, суд, проявляючи свої владні повноваження, визначає

стратегію своєї поведінки стосовно чотирьох типових ситуацій

• безконфліктна, конструктивна взаємодія сторін;

• гостроконфліктна взаємодія сторін;

• уявний конфлікт (виникає через недостатність інформації, по-

милкових уявлень);

• удаваний конфлікт (імітація конфлікту заради досягнення при-

хованих цілей).

Еникеев М. И. Общая и юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 264.

343

Яка роль адвоката-представника в цивільному судочинстві і пси-

хологія його діяльності? Адвокат-представник захищає права й інте-

реси, які охороняються законом, свого довірителя. З цією метою він

оцінює докази, обґрунтовує доведеність або недоведеність відповід-

них фактів, аналізує й оцінює можливість застосування норм. Серед

його психологічних якостей варто назвати насамперед уміння вислу-

ховувати людей, які звертаються по допомогу, ставити уточнювальні

і конкретні запитання, виявляти толерантність і емоційну стійкість та

ін. Важлива відмінність цивільних справ від кримінальних полягає в

тому, що кримінальні справи приходять у суд, а отже, і до адвоката,

вже розроблені. А в цивільній справі збір доказів, позиція, бесіди зі

свідками і багато чого іншого — усе це адвокат повинен виконати са-

мостійно.

Прокурор у цивільному процесі може виступати або як пред’яв-

ник позову (звертатися в суд по захист прав і інтересів інших осіб),

або вступати в справу для надання висновку. У першому випадку він

бере участь у судових суперечках, у своїй діяльності підпорядковуєть-

ся вимозі рівності сторін. У другому — його діяльність виявляється в

промові, що має підсумковий, узагальнений характер, причому оцін-

ки в ній даються від імені держави. У своєму виступі прокурор здійс-

нює аналіз причин цивільного правопорушення, звертає увагу суду

на ту інформацію, що є основою для винесення окремої ухвали. У ді-

яльності прокурора реалізуються практично всі сторони юридичної

діяльності: соціальна, комунікативна, конструктивна (реконструкти-

вна), організаційна тощо.

Наприкінці зазначимо, що в цивільному процесі промова проку-

рора і промова адвоката мають ряд особливостей, обумовлених їх-

ньою спрямованістю: вони виголошуються для розв’язання цивільної

суперечки. На відміну від судового розгляду по кримінальних спра-

вах, промова прокурора в суді у цивільних справах не обвинувачує,

а робить висновок у справі; промова адвоката не захищає, а надає

юридичну допомогу сторонам. Тому ці промови більш лаконічні,

менш емоційні. Проте виступи прокурора й адвоката повинні бути

грамотними, логічними, виразними з використанням певних рито-

ричних прийомів, спрямованих на підтримку стійкої уваги судової

аудиторії.

Ефективність судового розгляду цивільних справ багато в чому за-

лежить від старанності, скрупульозності їхньої попередньої підготов-

ки, основу якої складає пізнавальна діяльність судді. Вже на початко-

344

вому знайомстві з позовною заявою і матеріалами, які додаються до

неї, він поринає в ситуацію, вирішення якої неможливе без глибокої

обізнаності всіх обставин справи. Надзвичайно важливе значення тут

мають повнота, достовірність тих матеріалів, що можуть стати дока-

зом у судовому розгляді. При цьому завдання судді не тільки усвідо-

мити суть справи для себе, а й знайти можливість засвідчення відпові-

дних фактів. Крім того, вивчаючи справу, суддя аналізує поведінкові

особливості сторін, особистісні якості учасників цивільного процесу,

використовуючи наявні психологічні знання, навички й уміння вивчен-

ня оцінки особистості. Його пізнавальна діяльність на цьому етапі ду-

же різноманітна і потребує вирішення таких питань

• визначення сукупності фактів, що підлягають виявленню;

• з’ясовування кола доказів, які підлягають дослідженню;

• визначення складу осіб, котрих необхідно або доцільно залучи-

ти до участі в процесі;

• призначення у разі потреби судово-психологічної експертизи

тощо.

Головна особливість пізнавальної діяльності суду полягає в його

опосередкованості, в тому, що пізнання здійснюється за допомогою

доказів у вигляді слідів пошукових фактів. Причому достатньо часто

ці сліди (наприклад, матеріальні ознаки фактів) спотворюються, при-

ховуються або навіть знищуються. У цьому зв’язку перед судом по-

стає завдання реконструювати справжні події на наявному фактич-

ному матеріалі, винайти джерела доказових відомостей і встановити

їхню достовірність.

Складним елементом у пізнавальній діяльності суду є оцінка доказів.

За своєю суттю оцінка доказів — явище об’єктивно-суб’єктивне. Вона

багато в чому визначається правовою компетентністю судді, його пра-

вовим світоглядом, а також ціннісними орієнтаціями особистості. Здійс-

нювана через внутрішнє переконання судді, оцінка доказів означає її не-

залежність від будь-яких зовнішніх впливів. Оцінюючи докази через вну-

трішнє переконання, суддя усуває наявні суперечності між ними,

визначає їхню юридичну значущість. У ході оцінювання доказів вияв-

ляються його інтелектуальні, вольові й емоційні компоненти психіки.

Правильне судове рішення — це законне, обґрунтоване і справе-

дливе рішення. Що розуміється під справедливістю судового рішен-

ня? В чому виявляється соціально-психологічна сторона в судовому

Еникеев М. И. Общая и юридическая психология: Учеб. для вузов. — С. 260.

345

рішенні? Питання достатньо складні, але їхнє правильне розуміння

дозволяє юристові грамотніше виконувати свої функціональні обо-

в’язки.

Справедливість судового рішення. У змістовному плані справедли-

вість судового рішення — його моральна бездоганність, найдоцільніше

застосування правових норм. З психологічного погляду справедливе рі-

шення знаходить схвалення й у сторін судового розгляду, і в присутніх у

залі судового засідання, і в більшості громадян цього району, області

або суспільства в цілому. Очевидно, що рішення суду прийнято в ситу-

ації, описаній нижче, було позитивно сприйнято людьми.

Щойно призначений начальник ЖЕКу Комсомольського району

м. Херсона А. Коляда перш за все взявся за скорочення списку мешкан-

ців із заборгованістю з квартплати. Оголосивши “хрестовий похід” на

неплатників, тридцятирічний Коляда сам же його й очолив.

…65-річна Марія Іванівна на порозі своєї квартири зіткнулася з на-

чальником ЖЕКу, який заявив їй: “Борг у 500 гривень дає нам право ви-

селити вас із восьмирічним онуком. Завтра ж на ваше житло буде на-

кладений арешт”.

У той же вечір жінка подзвонила дочці, яка поїхала в Москву на

заробітки, і розповіла про біду, що раптово звалилася. Дочка заспокої-

ла матір, пообіцяла повернутися за місяць додому з грошима і запла-

тити заборгованість з квартплати. Але ніяке “за місяць” начальника

ЖЕКу не влаштовувало. Марії Іванівні дали добу.

Жінку похилого віку шляхом обману змусили погодитися на угоду:

її двокімнатну квартиру продали за 4500 доларів, надавши житло в на-

піврозваленій халупі на околиці міста (у ній не було ні світла, ні опа-

лення). При цьому виручені від угоди гроші начальник ЖЕКу сховав у

свою кишеню.

Комсомольський районний суд м. Херсона, розглянувши позов Марії

Іванівни і її дочки, ухвалив рішення повернути постраждалим відібра-

не в них житло. Обласний суд залишив це рішення в силі.

Варто додати: чиновник так “удосконалив” житлове законодав-

ство, що і сам, зрештою, потрапив на нари. А. Коляда засуджений до

чотирьох років позбавлення волі

Див.: Объявив войну неплательщикам квартплаты, начальник ЖЭКа арестовал

жилье особо провинившихся и выселил должников из квартир // Факты. — 2001. —

№ 71 (0893). — 21 апр.

346

Розглядаючи проблему справедливості судових рішень не можна

залишити без уваги такий соціально-психологічний момент. У бага-

тьох випадках роль засідателів, які є повноважними членами суду,

здійснюється на низькому рівні. І навіть незважаючи на те, що рішен-

ня суду виноситься більшістю голосів із дотриманням таємниці нара-

ди в кімнаті для нарад, суддя як професіонал і урядовець може робити

психологічний вплив на двох засідателів і переконати їх у правильнос-

ті власного рішення. У цьому плані цікаві висловлювання досвідчено-

го адвоката з цивільних справ. В. Черткова: “Скільки разів у процесі

відчував психологічний контакт із засідателями, їхню згоду зі мною.

А потім вони, потупивши очі, стояли і слухали, як суддя оголошує про-

тилежне рішення. Справа не в людях. Вони різні. Але якби засідателі

вирішували окремо від судді, вони б розуміли відповідальність, при-

слухалися, думали. А так фактично вирішує сам суддя… В усіх краї-

нах світу засідателі вирішують самі. Інакше вони не потрібні”

От чому основним принципом професійної моралі судді як особи,

яка здійснює правозастосовну діяльність, є справедливість. Від нього

вимагаються такі особистісні якості, як неупередженість, об’єктив-

ність, дотримання прав людини, чесність, гуманізм та ін.

§ 3. Ïñèõîëîã³÷í³ îñîáëèâîñò³ ä³ÿëüíîñò³

ãîñïîäàðñüêîãî ñóäó

Господарський суд захищає порушені або ті, що заперечуються,

права підприємств, установ, громадян-підприємців шляхом вирішен-

ня спорів між ними, а також спорів між сторонами зовнішньоекономі-

чних відносин. Господарський суд приймає самостійне, засноване на

законі, рішення, сприяє досягненню угоди між сторонами і ухвалює рі-

шення відповідно до досягнутої угоди, якщо воно не суперечить зако-

нодавству і не порушує права третіх осіб, які охороняються законом.

У діяльності господарського суду головна функція — посередниц-

тво, необхідність якого виникає в разі якщо не знайдене рішення при

безпосередньому врегулюванні суперечки між сторонами.

Закрите акціонерне товариство “Банк Вологжанин” звернулося в

обласний арбітражний суд із позовом до районної державної подат-

Черток В. Л. Дела гражданские. — М.: Рос. право, 1992. — С. 20.

347

кової інспекції про визнання недійсним її рішення, яким із позивача стя-

гнено пеню за затримку виконання платіжних доручень платника по-

датків по платежах у бюджет і позабюджетні фонди. Як випливає

з матеріалів справи, у клієнта банку ЗАТ “Монзенський ліспромгосп”

у період із 21 липня по 8 грудня 1999 р. знаходилися платіжні дору-

чення на перерахування податків у бюджет і внески до позабюджет-

них фондів.

Проте банк раніше названих платіжних документів виконав інка-

сове доручення, направлене профкомом ЗАТ “Монзенський ліспром-

госп”, і провів списання коштів за посвідченнями, виданими робітни-

кам ліспромгоспу відповідно до рішення комісії з трудових спорів, на

стягнення заборгованості по заробітній платі за березень — квітень

1999 р.

Рішенням відповідача з банку стягнена пеня за затримку виконання

платіжних доручень про перерахування податків у бюджет і внески в

позабюджетні фонди.

Суди двох інстанцій не установили порушення банком черговості,

передбаченої чинним законодавством, при списанні коштів із розрахун-

кового рахунку ЗАТ “Монзенський ліспромгосп”, водночас погодилися

з доказами податкової інспекції.

Обласний арбітражний суд зазначені судові акти скасував, позов

задовольнив. Рішення районної державної податкової інспекції про стя-

гнення з позивача пені визнано недійсним

Посередництво господарського суду як форма ділового спілку-

вання являє собою переговорний процес. Переговори — складна сфе-

ра людської взаємодії, метою якої є прагнення домовитися про щось.

Отже, залежно від того, про що домовляються сторони, і від того, як

вони це роблять, розрізняються і види переговорів. Це можуть бути

переговори про укладання господарських договорів або зміну, розі-

рвання і виконання їх тощо. В окремих випадках переговори спря-

мовані на зняття конфлікту між двома особами або організаціями.

Господарський суд як державно-санкціоноване посередництво вико-

нує функцію незалежного експерта.

Психологія переговорів — сукупність цілей, потреб, інтересів, пси-

хологічних і соціально-психологічних явищ, що визначають і відби-

вають характер взаємодії сторін в господарському суді. Світ психіч-

Див.: По арбитражным делам // Законность. — 2000. — № 8 (790). — С. 64.

348

них явищ будь-якого розв’язання спору судово неосяжний і частіш за

все невидимий. І проте юристу-судді можна знайти важелі керування

цим неосяжним і невидимим світом. Розглянемо основні психологіч-

ні передумови успішності проведення переговорів при вирішенні спо-

ру в господарському суді.

Перша з них — єдність і узгодженість цілей спільної діяльності перего-

ворної групи і кожного з опонентів. Основне завдання посередника поля-

гає у тому, щоб допомогти іншій стороні побачити проблему очима опо-

нента, показати наявність реальної можливості кожній зі сторін одержа-

ти бажане, домогтися взаємовигідного задоволення своїх інтересів.

Друга психологічна передумова успішності спору — упевненість

сторін у правильності його вирішення, упевненість сторін у правиль-

ності узгодженої концепції переговорів. Упевненість ґрунтується на

діловому аналізі проблеми, ретельному вивченні умов розв’язання

спору, а також на знанні власних переваг і недоліків у зайнятій пози-

ції стосовно опонента. У формуванні такої впевненості велика роз’яс-

нювальна роль судді господарського суду.

Третьою важливою психологічною передумовою успішності досяг-

нення угоди є чітке уявлення сторін про можливі труднощі і шляхи їх

подолання. Суддя господарського суду, висуваючи об’єктивно можли-

ві варіанти вирішення спору, може послатися на досвід врегулювання

аналогічних спірних ситуацій і назвати як складні такі моменти: пере-

пади кон’юнктури ринку на цей товар, раптові претензії опонентів

один до одного за умовами угоди та ін. Усвідомлення цих труднощів і

спільний пошук шляхів їх подолання — конкретний крок щодо досяг-

нення угоди.

Четверта передумова успішності рішення спору стосується, влас-

не, “людського фактору” і рівня знань суддею індивідуальних особ-

ливостей сторін на переговорах. Досвідчений суддя пізнає психічні

особливості людини і тоді, коли вивчає справу, що надійшла в суд, і

тоді, коли безпосередньо знайомиться з людьми, і тоді, коли справа

розглядається в арбітражному суді. Для нього суттєві всі деталі: як

говорить людина, як вона дивиться на опонента, як виражає свої пе-

реживання в невербальній формі (жести, міміка, інтонація, поза та

ін.), як обстоює свою думку тощо. В усіх цих деталях суддя розпізнає

особливості людини і використовує надалі ці знання для врегулюван-

ня спору.

П’ята передумова успішності досягнення угоди на переговорах —

створення обстановки порозуміння. Для цього суддя повинен демон-

349

струвати зацікавлене ставлення до обох сторін спору, надавати мож-

ливість кожній із них пропонувати варіанти розв’язання й обґрунту-

вання їх, знімати прояви ворожості, знервованості, припиняти грубі

обвинувачення й образи опонентами один одного. У ході діалогу сто-

рін він повинен постійно контролювати спрямованість і ступінь уста-

леності своєї уваги: про що говорить ця особа, що ховається за її дум-

ками, чи готова вона йти на поступки опоненту, чи бачить засіб знят-

тя суперечностей в позиціях сторін і т. д. Створення обстановки

порозуміння вимагає від судді жорсткого самоконтролю власних по-

ривів і спонукань. Варто визнати, що звичка переривати того, хто го-

ворить, властива багатьом людям, у тому числі і юридичним праців-

никам. Зізнаватися в такій “ваді” людині дуже важко, але необхідно.

Більше того, судді бажано виробити “контрзвичку” — установку на

рішуче самоприпинення будь-якого поривання перервати розповідь

одного з учасників переговорів. Навіть якщо йому здається, що усе

зрозуміло і питання вичерпане. Навчитися терпіти багатослівність

позивача або відповідача — це і є вираження зацікавленості до лю-

дини і справи, що її хвилює.

Суддя, який організує взаємодію сторін, повинен відзначатися

підвищеною раціональністю, об’єктивністю, здатністю передбачати

можливу поведінку сторін і за необхідності нейтралізувати прояви

конфронтаційної свідомості особистості. Природно, головна гідність

судді господарського суду полягає в його здатності приймати закон-

ні, обґрунтовані і справедливі рішення в розв’язанні спору.

350

Ðîçä³ë 13

ÏÑÈÕÎËÎÃ²×ÍÀ ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

² ÑÓÄÎÂÎ-ÏÑÈÕÎËÎÃ²×ÍÀ

ÅÊÑÏÅÐÒÈÇÀ

§ 1. Ïñèõîëîã³÷íà êîíñóëüòàö³ÿ

â êðèì³íàëüíîìó ïðîöåñ³

Важливою і невід’ємною формою використання спеціальних пси-

хологічних знань має бути залучення психологів для надання

консультацій з питань, які є їхньою компетенцією. У законі ця форма

використання спеціальних знань не обумовлена, але аналіз практики

дізнання і слідства свідчить про можливість її застосування.

Консультант — це обізнана особа, яка не має чітко визначеного

процесуального статусу (як експерт або спеціаліст), але застосовує

спеціальні знання для роз’яснення процесуальним особам, в тому

числі адвокату, значущих для справи фактів і обставин з позицій на-

укової чи практичної діяльності, в якій він є професіоналом. Психо-

логічна консультація може проводитися на всіх етапах процесу роз-

криття і розслідування злочинів; вона стосується змісту заяви і по-

відомлення, особи заявника, мотивів поведінки, психологічних

особливостей скоєння злочину і особистості злочинця. Можливе її ви-

користання при підготовці до проведення огляду місця події. Вона є

важливим джерелом інформації для слідчого, органу дізнання, адво-

ката щодо аналізу поведінки особистості як злочинця, так і потерпі-

лого, іншої процесуальної особи і служить виробленню її внутрі-

шньої позиції (переконання).

Поряд з іншими у кримінальному процесі можуть застосовува-

тись у формі консультації і психологічні знання. На нашу думку,

виходячи з абстрактно-функціональної єдності спеціальних знань,

зміст психологічних знань, які застосовуються експертом, спеціа-

лістом або консультантом, не залежить від форми. Він повинен бу-

ти психологічним за суттю, базуватись на новітніх досягненнях

психологічної теорії і практики. Це знання не тільки загальної

психології, а й різних її галузей (педагогічної, медичної, юридич-

ної тощо).