Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн

Подождите немного. Документ загружается.

171

У справах проти невільних або рабів докази вичерпувалися свідченнями під торту-

рами. Одним із найпоширеніших доказів був божий суд — головним чином у вигляді

ордалій. За відсутністю реальних доказів для з’ясовування правоти того або іншого

учасника піддавали випробуванню вогнем, водою та ін., вважаючи, що Бог побічно за-

значить на правого або винуватого. Салічні франки, як втім і всі германці, застосовува-

ли ордалії декількох видів:

1) «казанок» (коли випробуваному належало вийняти камінь або каблучку з кипля-

чого казана); від іспиту можна було і відкупитися за 1/5 призначеного штрафу;

2) «вогнем» (сунути руку у вогонь, пройти по розпечених лемешах, узяти кус заліза

в руки, для жінок — пройти в одній сорочці крізь вогнище; за характером ран судили

про «провини»);

3) «холодною водою» (випробуваного опускали на мотузці в чан або ріку, якщо то-

нув — винуватий);

4) «хрестом» (витягнути руку на богослужінні, якщо, стомившись, опустив — ви-

ходить, Бог не побажав зміцнити сили);

5) «хлібом і сиром» (устромляли викритому в рот ячмінний хліб із сиром, якщо да-

вився — винуватий); останні два види застосовувалися в обвинуваченнях проти духов-

них осіб, особливо монахинь.

Характер звернення до божого суду мав і судовий поєдинок, проте Салічна правда

його не згадує.

Важливе місце в судовому процесі займали показання свідків. Свідки ділилися на

випадкових (тобто судових — свідків злочину або порушення) і свідків факту, що за-

прошувалися, розраховуючи в майбутньому підтвердити висновок угоди, позики тощо.

Свідчення вважалися громадським обов’язком. За лжесвідчення, за уникнення участі в

судочинстві на свідків міг бути накладений штраф. У випадку ж навмисної відмови від

свідчень, крім штрафу, свідок оголошувався поза законом і, певно, його виганяли з об-

щини.

Виконання судового рішення було справою позивача. У випадку відмови винуватого

добровільно виконати ухвалене судом рішення, можна було звернутися за допомогою

до короля. Крайнім засобом примусу було позбавлення винуватого «королівського за-

ступництва»: тоді кожному, хто давав засудженому помешкання і їжу, загрожував ве-

ликий штраф. Рішення з майнових справ (вилучення речі і т. п.) здійснювалися графа-

ми, що також несли особисту відповідальність за справедливість виконання.

До кінця правління Каролінгів варварські правди поступово вийшли з правового

вживання. Їх замінило розгалужене королівське законодавство, орієнтоване вже біль-

шою мірою на державний суд. Проте правові основи правд збереглися і їх покладено в

основу пізнішого права Франції й інших країн під умовним найменуванням Салічної

правди, вимоги якої (наприклад, усунення жінок від спадкування) стали відправними

навіть для майбутнього права.

Право англосаксів

Англосаксонські закони. Ранні закони — найдавніші записи правових звичаїв —

виникли в англосаксів ще на стадії протодержав, що було цілком типовим для варвар-

ських правд. На відміну від континентальної Європи, поява таких законів походила ви-

нятково від королівської влади. Записані в них правила були адресовані тільки королів-

ським суддям. Зі зміною влади втрачалося і значення старого законодавства, наступний

король видавав нові, найважливіші постанови для судів, повторюючи, розвиваючи або

змінюючи норми, встановлені його попередником.

Однією із найдавніших була Правда короля Етельберта (початок VII ст.), упоря-

дкування якої пов’язане з затвердженням у Британії католицького християнства. Тому

переважна більшість статей (усього їх 90) в цьому пам’ятнику права присвячена пере-

слідуванням за порушення «церковного миру» й зазіхань на церковне майно: за це на-

172

кладалося багаторазове відшкодування залежно від важливості потерпілого і вартості

вкраденого (максимально в 11 разів). Королівська влада ще не мала привселюдних при-

вілеїв. Злочини проти неї (крадіжка королівського майна, зазіхання на королівських

людей, порушення миру при королі) каралися штрафами як «відшкодування пану»

вдвічі або втроє більшими проти звичайного.

Життя, гідність і майно людей охоронялися в залежності від того, під чиїм «заступ-

ництвом» вони знаходилися: короля, ерлів (вільних общинників) або керлів (феодалів).

Відповідно збільшувалися штрафи за вбивство, зґвалтування служниць і т. п. Основою

для визначення значимості злочину був встановлений за вбивство вільної людини ви-

куп — вергельд у 50 шилінгів (ціна лицарського озброєння). За злочини по відношенню

до напіввільних або рабів викуп зменшувався, за більш тяжкий злочин (вбивство на

чужому подвір’ї при розбої) збільшувався вдвічі. Крім відшкодування родичам потер-

пілого або йому самому у деяких випадках ще особливий штраф сплачувався на ко-

ристь королю. Каралися також покалічення, порушення недоторканності чужого воло-

діння, псування чужого майна.

Особливістю давнього права англосаксів було те, що для жінки «за вчинки безчес-

тя» передбачалася специфічна відповідальність, яка за розмірами штрафу дорівнювала-

ся до чоловіків. Закони мали положення про майнові права жінки в сім’ї, при наро-

дженні дітей, передбачалася навіть можливість покинути сім’ю чоловіка разом з

дітьми, забравши половину майна.

Найбільш розвинутими й змістовними були Закони короля Альфреда (IX ст.), при

упорядкуванні яких використовувались попередні судебники, у тому числі древні зако-

ни короля Уессекса — Правда Іне (VII ст.). Закони починалися особливим вступом із

Біблії, і взагалі в них було чимало посилань на справедливість і церковні вимоги. Церк-

ва за цими законами мала особливі привілеї: визнавалося недоторкане право захисту в

церкві, захист церкви по злочинах у випадках, непередбачених прямо в законах, шля-

хом зменшення покарання, і навпаки, злочини, пов’язані з порушенням церковних пра-

вил, каралися вдвічі суворіше.

У покараннях за злочини основою визначення відповідальності залишалася древня

композиція (викуп). Поряд із нею закони передбачали і страту (якщо мало місце зазі-

хання на права короля), і членоушкоджувальні покарання (за крадіжку в церкві).

У законах Альфреда регулювалися вже й ситуації, пов’язані з феодальними відноси-

нами. Перехід у заступництво іншого господина потребував дозволу олдермена графства,

недозволений прийом чужих людей розцінювався як значний злочин. Васал зо-

бов’язувався виступати на боці пана, але й йому ставилося за законний обов’язок висту-

пати на боці своїх людей проти чужих. Заборонялося піднімати зброю проти свого пана.

Прагнення до посилення королівської влади знайшло відбиток у Законах короля

Кнута (ХІ ст.). В них встановлювалися непорушні королівські прерогативи (виняткові

права. — Л. Б., С. Б.), відповідальність за неправосудні рішення. З усіх кримінальних

справ підвищувалася відповідальність осіб вищих станів. Було встановлено, що цілий

ряд злочинів (таємне вбивство, підпал, зрада) надалі не підлягають викупу й повинні

суворо каратися. Вводилися точні норми озброєнь для феодалів та ополченців.

Важливою особливістю англосаксонських законів було те, що в них майже не регу-

лювалося судочинство. Суди (сотні і графства) керувалися здебільшого традиціями і

звичаєвим правом, а також загальним рішенням зборів танів (феодалів), що й вершили

суд. До королівського суду можна було звертатися тільки у виняткових випадках: «Ні-

хто й не йде до короля з тяжбою, крім тих випадків, коли йому відмовлено в суді або

коли він не може домогтися свого права».

* * *

Підсумовуючи викладене про ранньофеодальне право, ми бачимо, що за рівнем роз-

витку існувало два типи права: візантійське і західноєвропейське. Останнє, засноване

на правових звичаях, скоріше нагадувало давньосхідне або ранньоантичне право.

У цьому виявилася та закономірність, що зміст права обумовлюється рівнем соціально-

економічного, політичного, духовного розвитку суспільства.

173

У західноєвропейському суспільстві було втрачено багато елементів правової куль-

тури й навіть писемності, що одержали колись широкий розвиток в античному світі, а

тому й сама усна форма, в якій тривалий час виражалися звичаї, була практично єдино

можливою. Але за декілька століть в країнах Західної Європи відбувається порівняно

плавний і безболісний перехід від варварських (племінних) правових звичаїв до феода-

льних правових звичаїв, на основі яких вимальовувались контури майбутніх національ-

них правових систем. На їх базі виникатимуть майбутні великі світові правові системи

(сім’ї права) — континентальна (романо-германська) й англосаксонська з їх специфіч-

ними і несхожими правовими інститутами.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-

рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та тер-

мінів:

Поняття (визначення) Терміни

Феодалізм

Земельна рента

Березневі поля

Травневі поля

Сеньйорія

Варварські правди

Алод, автократор, аффатомія, бенефіцій, бенефіціарій, бюр-

гери, вілани, васал, вергельд; дигести, динати, ерли, капіту-

ляції, камерарій, капитулярії, кельти, керли, компіляції, ком-

позиція, лен; літи, майо

дом; майо

ат; ма

ка, міністе

іали,

олде

мен; пага, о

далії,

ахінб

ур

г,

енда

ій, скабини,

сюзерен, тунгін, уітенагемот, феод, шериф.

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних

подій в розвитку держави і права ранньофеодальних країн Європи за запропонованою

раніше формою.

Завдання 3. Відобразіть державний механізм країн раннього середньовіччя за при-

близною схемою:

Країна Назва державного органу Функції Джерела формування

Візантія

Франки

Англосакси

Завдання 4. Використовуючи текст Салічної Правди (Документ № 1),

• знайдіть титули і статті, положення яких закріплювало засади родової організації

стародавніх франків;

• покажіть особливість права власності у стародавніх франків;

• доведіть, що застосування покарання у вигляді грошового штрафу було досить

розповсюдженим явищем. Чим це було обумовлено?;

• покажіть особливості:

а) правового становища окремих соціальних категорій у стародавніх франків;

б) правового регулювання сімейно-шлюбних відносин;

в) правового регулювання відносин злочину і покарання;

174

• складіть 2—3 юридичних казуси, відобразивши особливості судового процесу у

стародавніх франків.

Завдання 5. Використовуючи тексти англосаксонських правд (Документи № 2, 3. 4):

• доведіть, що в англосаксонських державах церква мала значні привілеї, переліч-

те їх;

• покажіть правову захищеність жінки у англосаксів;

• покажіть, що нового з’явилось у покараннях за злочини;

• визначте за Законами Кнута королівські прерогативи.

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Основними шляхами зародження й розвитку ранньофеодальних держав в країнах

Західної Європи були.......................................................

2. В історії Візантійської держави дослідники виділяють такі періоди..................

...........................................................................................

3. Своєрідність інституту імператорської влади в Візантії полягала в тому,

що....................................................................................................................

4. Основними джерелами саме візантійського права були......................., їх поява

обумовлена.......................................................................................

5. Обумовленість впливу Візантії на державно-правовий розвиток інших країн по-

яснюється передусім.........................................................................

6. Вплив візантійського права на право східних слов’ян проявився передусім в ре-

гулюванні таких суспільних відносин, як..............................

7. Особливістю виникнення держави у стародавніх франків є те, що.........

8. В історії держави франків дослідники виділяють наступні періоди................

.............................................................................................

9. Основними напрямками розвитку системи державних органів стародавніх фран-

ків можна вважати.............................................................

10. Поява періоду правління «ледачих королів» в державі франків пояснюєть-

ся....................................................................................................

11. Значення бенефіціальної реформи Карла Мартелли для державного розвитку

стародавніх франків полягає в тому, що......................................

12. Розпад імперії Карла Великого був обумовлений.....................................

13. Своєрідність становлення ранньофеодальної Англії полягає в тому, що...............

......................................................................................................

14. Основними джерелами права германських племен були....................., серед яких

відомі............................................................................................

15. Характерними рисами варварських правд були.......................................

16. Всі, відомі за Салічною правдою, злочини можна класифікувати за такими ви-

дами................................................................................................

17. Особливістю судового процесу у стародавніх франків був його...........................

.......................................................................................

18. На відміну від варварських правд континентальної Європи, поява законів у анг-

лосаксів пов’язана з...................................................................

19. Серед англосаксонських правд VII—XI ст. найбільш відомими були..............

20. Особливістю судового процесу за англосаксонськими правдами є те, що

він...............................................................................................................

Завдання 2. Схарактеризуйте:

1. Основні шляхи виникнення ранньофеодальних держав в країнах Європи.

2. Форму Візантійської держави, її особливості.

175

3. Джерела Візантійського права.

4. Вплив візантійського права на становлення й розвиток права у слов’янських на-

родів.

5. Спільні риси і відмінності в процесі становлення держави стародавніх франків і

англосаксів

6. Зміни в формі держави стародавніх франків протягом V—IX ст.

7. Джерела права ранньофеодальних держав Західної Європи, визначити спільні ри-

си й особливості.

8. Особливості регулювання майнових відносин за Салічною правдою.

9. Особливості регулювання відносин злочинів і покарань за Салічною правдою.

10. Особливості судового процесу за Салічною й англосаксонськими правдами.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 8-ої теми

Завдання. Повторіть навчальний матеріал шкільного підручника «Всесвітня істо-

рія» в тій його частині, де висвітлюється процес становлення та розвитку таких феода-

льних держав Західної Європи, як Англія, Німеччина та Франція.

Джерела

Документ № 1

САЛІЧНА ПРАВДА

(витяги)

І. Про виклик на суд

1. Якщо когось викличуть на суд за законами короля і не з’явиться, присуджується

до плати 600 денаріїв, що становить 15 солідів (солід — золота монета, денарій — срі-

бна монета, що становить 1/40 соліда — Л. Б., С. Б.).

2. Якщо хто-небудь, викликавши іншого на суд, сам не з’явиться, і якщо його не за-

тримає якась законна причина, присуджується до сплати 15 сол. на користь того, кого

він викличе на суд.

3. І той, хто викликає іншого на суд, у супроводі свідків має прийти до його будин-

ку і, якщо останній буде відсутній, має покликати дружину або кого-небудь із домаш-

ніх для того, щоб вони повідомили йому про виклик на суд.

4. Якщо ж (відповідач) буде зайнятий несенням королівської служби, він не може

бути викликаний на суд.

XIII. Про крадіжку вільних

1. Якщо три особи вкрадуть вільну дівчину, вони зобов’язані заплатити по ЗО сол.

кожен.

6. Якщо ж дівчина, яку вкрадуть, виявиться під захистом короля, у такому випадку

за порушення fritus (королівського миру — Л. Б, С. Б.) платиться 2500 ден., що стано-

вить 63 сол.

7. Королівський раб або літ (напіввільний — Л. Б., С. Б.), що украли вільну жінку,

підлягають смерті.

8. Якщо вільна дівчина добровільно піде за рабом, вона втрачає свободу.

9. Вільний, що взяв чужу рабиню, зазнає такої ж кари.

XIV. Про напади і грабежі

1. Якщо хто-небудь пограбує вільну людину, напавши на неї раптово, і буде викри-

тий, присуджується до сплати 2500 ден., що становить 63 сол.

2. Якщо римлянин пограбує салічного варвара, треба застосувати вищевказаний закон.

3. Якщо ж франк пограбує римлянина, присуджується до штрафу у 35 сол.

6. Якщо хто-небудь нападе на чужу віллу, усі викриті у цьому нападі присуджують-

ся до сплати 63 сол.

XV. Про вбивства або якщо хто-небудь украде чужу дружину

1. Якщо хто-небудь позбавить життя вільну людину або умикне чужу дружину від

живого чоловіка, присуджується до сплати 8000 ден., що становить 200 сол.

XVI. Про підпали

2. Якщо хтось спалить дім із прибудовами і буде викритий, присуджується до спла-

ти 2500 ден., що становить 63 сол.

3. Якщо хтось спалить комору або тік з хлібом, присуджується до сплати 2500 ден.,

що становить 63 сол,

XVII. Про рани

1. Якщо хтось наміриться позбавити життя іншого, але промахнеться ударом і буде

викритий, присуджується до сплати 2500 ден., що становить 63 сол.

3. Якщо хтось ударить іншого по голові так, що відкриється мозок і випадуть три кі-

стки, присуджується до сплати 1200 ден, що становить 30 сол.

XVIII. Про те, якщо хтось звинуватить перед королем невинну людину

1. Якщо хто-небудь звинуватить перед королем невинну людину, коли та відсутня,

присуджується до сплати 2500 ден., що становить 63 сол.

Доп. 1-е. А якщо покладе на нього таку вину, за яку у випадку підтвердження має

бути смертна кара, звинувачуваний присуджується до сплати 8000 ден., що становить

200 сол.

XXVI. Про вільновідпущених

1. Якщо якась вільна людина в присутності короля через денарій відпустить на волю

чужого літа без згоди пана останнього і буде викрита, присуджується до сплати

4000 ден, що становить 100 сол. Речі ж літа мають бути повернені його законному па-

нові.

2. Якщо хтось у присутності короля через денарій відпустить на волю чужого раба і

буде викритий, присуджується до сплати панові вартість раба і, понад те, 35 сол.

XXVII. Про різноманітні крадіжки

1. Якщо хтось вкраде з вожака чужого телячого стада дзвіночок і буде викритий,

присуджується до сплати 600 ден., що становить 15сол., не рахуючи вартості вкрадено-

го і відшкодування збитків.

2. Якщо хтось залізе у чужий сад з метою крадіжки, присуджується до сплати

600 ден., що становить 15 сол., не рахуючи вартості вкраденого і відшкодування збитків.

10. Якщо хтось викосить чужий луг, втрачає свою працю.

11. І якщо вивезе сіно додому і складе його там, присуджується до сплати 1800 ден,

що становить 45 сол., не рахуючи вартості украденого і відшкодування збитків.

23. Якщо хтось виоре чуже поле без дозволу господаря, присуджується до сплати

15 сол.

25. Якщо ж хтось засіє його, присуджується до сплати 1800 ден., що становить

45 сол.

XXIX. Про скалічення

1. Якщо хтось скалічить руку або ногу іншому, позбавить його ока або носа, прису-

джується до сплати 4000 ден., що становить 100 сол.

3. Якщо хтось відірве великий палець на руці або нозі, присуджується до сплати

2000 ден., що становить 50 сол.

5. Якщо ж хтось відірве другий палець, а саме той, яким натягують лук, присуджу-

ється до сплати 1400 ден., що становить 35 сол.

9. Якщо хтось каструє вільну людину, присуджується до сплати 8000 ден., що ста-

новить 200 сол.

XXX. Про образу словами

1. Якщо хто-небудь назве іншого потворою, присуджується до сплати 3 сол.

3. Якщо хтось — чоловік або жінка — назве вільну жінку повією і не доведе цього,

присуджується до сплати 1800 ден., що становить 45 сол.

7. Якщо хтось назве іншого наклепником або брехуном і не зможе довести, прису-

джується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

XXXV. Про вбивство або пограбування рабів

1. Якщо якийсь раб позбавить життя раба, пани хай розділять між собою вбивцю.

Доп. 1-е. Якщо хто поб’є чужого раба і на 40 ночей відніме у нього працездатність,

присуджується до сплати 1,3 сол.

5. Якщо чужий раб або літ позбавить життя вільну людину, сам вбивця віддається

родичам вбитої людини як половина композиції, а володар раба сплачує другу полови-

ну композиції.

6. Якщо хтось украде або позбавить життя дворового слугу, або коваля, або золотої

справи майстра, або свинопаса, або виноградаря, або конюха і буде викритий, прису-

джується до сплати 1200 ден., що становить 30 сол.

XXXIX. Про крадіїв рабів

1. Якщо хтось надумає зманити чужих рабів і буде викритий, присуджується до

сплати 600 ден., що становить 15 сол.

2. Якщо хтось викраде вільну людину і (проти нього) не буде правдивого доказу, він

має представити соприсяжників ніби при вбивстві, якщо він буде неспроможним знай-

ти соприсяжників, присуджується до сплати 8000 ден., що становить 200 сол.

ХLI. Про вбивство людини

1. Якщо хтось позбавить життя вільного франка або варвара, що живе за Салічним

законом, і буде викритий, присуджується до сплати 8000 ден., що становить 200 сол.

2. Хто позбавить життя людину, що перебуває на королівській службі, або вільну

жінку, присуджується до сплати 24 000 ден., що становить 600 сол.

178

3. Якщо хто позбавить життя людину, яка знаходиться на королівській службі, або ж

вільну жінку, присуджується до сплати 24 000 ден, що складає 600 сол.

5. Якщо хтось позбавить життя римлянина — королівського співтрапезника і буде

викритий, присуджується до сплати 12 000 ден., що становить 300 сол.

ХLV. Про переселенців

1. Якщо хтось побажає переселитися у віллу до іншого, і якщо один або декілька із

жителів вілли захочуть прийняти його, але знайдеться хоча б один, який чинитиме опір

переселенню, він не буде мати права там поселитися.

2. Якщо той, кому пред’явлено протест, не захоче піти звідти, і при цьому його не

буде затримувати яка-небудь законна перешкода, тоді той, хто заявив протест, просить

графа з’явитися на місце, щоб вигнати його звідти. І за те, що він не хотів послухати за-

кону, він втрачає там результати своєї праці і крім того присуджується до сплати 1200

ден., що становить 30 сод.

3. Якщо тому, хто переселився, протягом 12 місяців не буде пред’явлено ніякого

протесту, він повинен залишатись недоторканим, як і інші сусіди.

ХLVІІІ. Про неправдиве свідчення

1. Якщо хто-небудь дасть неправдиве свідчення, присуджується до сплати 600 ден.,

що становить 15 сол.

ХLIХ. Про свідків

1. Якщо хтось буде змушений представити свідків і вони, може трапитись, не поба-

жають з’явитися на судове засідання, той, хто має потребу в них, має задовольнити їх і

має при свідках запросити їх на судове засідання, щоб вони під клятвою засвідчили, що

їм відомо.

2. Якщо вони не побажають прийти і якщо їх не затримує законна причина, кожен з

них присуджується до сплати 600 ден., що становить 15 сол.

LIV. Про вбивство графа

1. Якщо хтось позбавить життя графа, присуджується до сплати 24 000 ден., що ста-

новить 600 сол.

LVI. Про неявку на суд

1. Якщо хтось зневажить і не з’явиться на суд або повільно виконуватиме те, що ви-

значено рахінбургами (суддями — Л. Б, С. Б.), і не побажає погодитись ні через компо-

зицію (відшкодування збитків), ні якимось іншим способом, тоді позивач має виклика-

ти на суд перед особою короля. І там будуть 12 свідків, із яких нехай перші три

поклянуться, що вони були там, де рахінбург присудив, щоб він пішов на випробування

водою або зобов’язався заплатити композицію, і що він зневажив (постанову рахінбур-

гів). А потім інші три мають поклястися, що після постанови рахінбургів про те, щоб

він очистився або випробуванням водою, або сплатою композиції, вони були присутні

при повторній пропозиції йому з’явитися на суд протягом 40 діб, починаючи з того дня,

і він ніякого бажання не проявив, щоб виконати вимоги закону. Тоді позивач має ви-

кликати його перед особою короля, власне, протягом 14 діб, і при свідках мають покля-

стися, що вони були там у той час, коли він викликав його на суд і визначив йому пев-

ний термін. Якщо і тоді він не з’явиться, нехай ці 9 свідків під присягою, як ми вище

говорили, дадуть свої свідчення. Також, коли він не з’явиться у той день, нехай (пози-

179

вач) назначить йому певний термін, маючи трьох свідків при визначенні терміну. Якщо

позивач виконав усе це, і відповідач в жоден із визначених термінів не побажав

з’явитися, тоді нехай король, до якого він викликаний на суд, оголосить його поза своїм

захистом. Тоді і сам винний і все його майно стає власністю позивача. І якщо до тих

пір, поки він не заплатить всього, що з нього стягується, хто-небудь дасть йому хліба

або проявить гостинність, навіть, якщо це буде його власна дружина, присуджується до

сплати 600 ден., що становить 15 сол.

LVІІ. Про рахінбургів

1. Якщо хтось із рахінбургів, засідаючи на судовому зібрані, розбираючи тяжбу між

двома особами, відмовляється сказати закон, необхідно, щоб позивач заявив їм: «Тут я

закликаю вас постановити рішення у відповідності із Салічним законом». Якщо вони

(знову) відмовляться сказати закон, семеро із цих рахінбургів до заходу сонця прису-

джуються до сплати 120 ден., що становить 3 сол.

3. Якщо ж рахінбурги ті будуть судити не по закону, той, проти кого вони винесуть

рішення, нехай подасть на них позов, і якщо буде спроможний довести, що вони судили

не по закону, кожен із них присуджується до сплати 600 ден, що становить 15 сол.

LVІІІ. Про пригоршню землі

1. Якщо хтось позбавить життя людину і, віддавши усе майно, не буде спроможний

заплатити те, що треба у відповідності із законом, він має представити 12 соприсяжни-

ків (які поклянуться у тому), що ні на землі, ні під землею він не має майна ніякої,

окрім того, що уже віддав. І потім він має увійти у свій дім, набрати у пригорщі із чо-

тирьох кутків землі, стати на порозі, повернувшись обличчям у середину будинку, і що

землю лівою рукою кинути через свої плечі на того, кого він вважає своїм найближчим

родичем.

Якщо батько і брати уже платили, тоді він має тією ж землею кидати на своїх, тобто

на трьох найближчих родичів по матері і по батькові. Потім у одній тільки сорочці, без

очкура, босий, з кілком у руці він має перескочити через загороду, і ці три (родичі по

матері) повинні заплатити половину того, чого не вистачає для виплати потрібної за за-

коном віри. Це ж мають зробити і три решта, які є родичами по батькові.

Якщо ж хтось із них буде надто бідним, щоб заплатити припадуючу на нього част-

ку, він має у свою чергу кинути пригорщу землі на кого-небудь із більш заможних, щоб

він заплатив усе по закону. Якщо ж і цей не буде мати чим заплатити решту, тоді той,

хто узяв на поруки убивцю, має доставити його на судове засідання і так потім протя-

гом чотирьох засідань має брати його на поруки. Якщо ж ніхто не поручиться у виплаті

віри, тобто у відшкодуванні того, що він не заплатив, тоді він має заплатити віру своїм

життям.

LІХ. Про алоди

1. Якщо хтось помре і не залишить синів і якщо мати переживе його, нехай вона ус-

падковує спадщину.

2. Якщо не буде матері і якщо він залишить брата або сестру, нехай успадковують

спадщину.

3. У тому випадку, якщо їх не буде, сестра матері нехай успадковує спадщину.

Доп. 1-е. Якщо не буде сестри матері, нехай сестри батька успадкують спадщину.

4. І якщо потім з’явиться хто-небудь ближчий із цих поколінь, нехай успадковує

спадщину.

5. Земельна ж спадщина ні в якому випадку не має дістатись жінці, вся земля нехай

поступає чоловічій статі, тобто братам.

180

LХ. Про бажаючого відмовитись від родичання

1. Він має з’явитися на судове засідання перед особою тунгіна і там зламати над

своєю головою три гілки у лікоть довжиною. І він має у судовому засіданні розкидати

їх на чотири боки і сказати там, що він відмовляється від соприсяжництва, від спадщи-

ни і від усяких рахунків з ними. І якщо потім хто-небудь із його родичів або буде уби-

тий, або помре, він не повинен брати участі у спадщині, або в сплаті віри, а спадщина

його мас поступити у скарбницю (державну).

LХІІ. Про віру за вбивство

1. Якщо буде позбавлений життя чийсь батько, половину віри нехай візьмуть його

сини, а іншу половину нехай розподілять між собою найближчі родичі, як з боку бать-

ка, так і з боку матері.

2. Якщо з жодного боку, ні з боку батька, ні з боку матері не буде жодного родича,

ця частка нехай відбирається на користь скарбниці.

Документ № 2

ПРАВДА КОРОЛЯ

ЕТЕЛЬБЕРТА (VI—VII ст.)

(витяги)

Ось закони, які король Етельберт встановив в дні Августина.

1. (За крадіжку) божого і церковного майна (нехай відшкодують) у 12-кратному

розмірі; майна єпископа — у 11-кратному; майна попа — у 9-кратному; майна дяку 6-

кратному; майна клірика — у 3-кратному. За порушення церковного миру — у подвій-

ному. За порушення миру народних зборів — у подвійному.

4. Якщо вільний украде (щось) у короля, нехай відшкодує у 9-кратному розмірі.

6. Якщо хто-небудь уб’є вільного (нехай сплатить) 50 шилінгів королю як пану (як

господський перстінь. Господський перстінь — символ влади — Л. Б, С. Б.)

8. (За порушення) королівського покровительства 50 шилінгів.

9. Якщо вільний украде у вільного, нехай заплатить у потрійному, а король одер-

жить штраф і усе майно злодія.

11. Якщо хто-небудь уб’є людину в місці перебування (в огорожі) ерла, хай спла-

тить 12 шилингів.

15. (За порушення) покровительства керла — 6 шилінгів.

21. Якщо хто-небудь уб’є іншого, нехай заплатить середній вергельду 100 шилінгів.

23. Якщо вбивця втече із країни, його родичі нехай заплатять половину людини (ве-

ргельда).

25. Якщо хто-небудь уб’є наймита керла, нехай заплатить шість шилінгів.

26. Якщо хто-небудь уб’є лета, нехай платить за (лета) вищої (категорії) 80 шилін-

гів, за (лета) другої (категорії) — 60 шилінгів, третьої — 40 шилінгів.

31. Якщо вільний вступить в інтимні стосунки з дружиною вільного, нехай запла-

тить він вергельд і дістане (чоловікові) за свої гроші іншу дружину і приведе її до нього

додому.

77. Якщо хто-небудь набуде за (свої) засоби дівчину (для взяття шлюбу), нехай по-

купка вважається дійсною, якщо не було обману; якщо ж вона виявилась нечесною, не-

хай вона буде відправлена додому, а йому повернуть його гроші.

91. Якщо раб украде, то нехай відшкодує у подвійному розмірі.