Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабліна Н.В. Фінансовий ринок: Навч. пос

Подождите немного. Документ загружается.

141

ються і купуються за ринковими цінами, відмінними від номіна-

лу, реальний дохід інвестора буде відрізнятися від номінального

(оголошеного). Реальну прибутковість ЦП можна визначити за

формулою:

%.100

ЦП ціна Ринкова

дивіденд) ток,відсо (

дохід йНомінальни

ЦП стьприбуткові Реальна ⋅= (9.1)

Реальна прибутковість за акціями називається також рента-

бельністю акції. Для різних видів цінних паперів і в різних ситу-

аціях загальна формула реальної прибутковості може мати різні

модифікації.

Так, при розрахунку реальної прибутковості акцій варто вра-

ховувати, що в період між оголошенням дивіденду і датою поча-

тку їхньої виплати ринкові ціни акцій зростають на величину но-

мінального дивіденду. Це пов’язано з тим, що продавці акцій

намагаються компенсувати втрату вже оголошеного, але ще не

виплаченого доходу. У цьому випадку застосування звичайної

формули розрахунку реальної прибутковості дасть неправильний

результат, тому що й у чисельник, і в знаменник буде входити

номінальний дивіденд.

Для усунення цього використовується формула збалансова-

ного доходу на акції з урахуванням реальної ціни їхнього при-

дбання:

365

виплатиостанньої

післяднівКількість

дивіденд

йНомінальни

ЦПціна

Ринкова

100%

дивіденд

йНомінальни

акціюнадохід

нийЗбалансова

























−

























(9.2)

Оскільки ця складова доходу носить одноразовий характер, то

при визначенні рівня питомої прибутковості вона повинна бути

«розкладена» на весь період, що залишився до погашення. Тому,

якщо облігація була придбана на ринку дешевше ціни її пога-

142

шення (тобто дешевше номінальної вартості), то її прибутко-

вість розраховується за формулою:

100%

погашення Ціна придбання Ціна

ними(дні)між Строк

придбання Ціна

погашення Ціна

дохід

йНомінальни

погашення

строк

на Дохідність

−

= (9.3)

Акціонерам, зацікавленим переважно в одержанні дивідендів,

зручно користатися показником частка дивіденду (у розрахунку

на одну акцію — дивідендний вихід на акцію):

100%.

АТ прибуток Чистий

АТ виплатх дивідендни Сума

дивіденду Частка ⋅= (9.4)

Крім того, показник частки дивіденду застосовується для оці-

нки раціональності використання прибутку підприємства. Якщо

частка дивідендних виплат займає значну частину прибутку, то

це обмежує можливості внутрішнього розвитку емітента, а якщо

значення частки дивіденду перевищує 100 %, то це майже одно-

значно свідчить про спробу штучного завищення ринкових цін на

акції або інших маніпуляціях.

Для оцінки прибутковості акцій широко використовуються

показники, пов’язані не тільки з дивідендами, але і з прибутком

АТ. Найбільш відомим і простим показником є коефіцієнт ці-

на/дохід (Prіce-Earnіng Ratіo), визначаємий за формулою:

акціюодну на прибуток чистий Річний

акції ціна Ринкова

ratio P/E = (9.5)

Цей коефіцієнт показує, за скільки років окупляться інвестиції

акціонерів, спрямовані на придбання акцій за ринковою ціною.

Ступінь ліквідності таких цінних паперів цілком визначається

можливістю швидко знайти на них покупця на організованому

або неорганізованому фондовому ринку. Найбільш сприятливі

умови для ліквідності створюються на біржах і ТІС. Коефіцієнт

ліквідності цінних паперів визначається за формулою:

період ЦП за

покупкиобсяг Загальний

період за ЦП

пропозиціїобсяг Загальний

ЦП ті ліквідносКоефіцієнт =

(9.6)

143

Чим ближче цей показник до 1, тим вище ліквідність цінного

папера. Недоліком коефіцієнта ліквідності ЦП є те, що він відби-

ває ліквідність тільки тієї кількості цінних паперів, що було за-

пропоновано в продаж. Для визначення ліквідності цінних папе-

рів стосовно усієї випущеної їхньої кількості, застосовують

коефіцієнт обертання:

період завипущених

ЦП, кількість Загальна

період за ЦПпродажу

обсяг Загальний

ЦП обертання Коефіцієнт = (9.7)

В умовах ринкової економіки більшість підприємств так або

інакше беруть участь в операціях з цінними паперами — або як

емітенти, або як власники цінних паперів, чи як професійні посе-

редники між першими і другими. У будь-якому випадку власники

цих підприємств та їх постійний тимчасовий або антикризовий

менеджмент будуть зіштовхуватися з проблемою оцінки цінних

паперів як інструмента інвестування, позики і ринкового товару,

що є об’єктом купівлі-продажу, обміну, застави.

Для різних інвесторів прийнятні різні співвідношення якостей

фондового товару: одні готові віддати перевагу його високої

прибутковості на шкоду надійності, інші згодні на менший дохід

в обмін на гарантію зниження інвестиційного ризику. Таким чи-

ном, той же самий цінний папір в очах різних інвесторів може

мати нерівнозначну цінність у результаті застосування різних ме-

тодів і критеріїв оцінки.

Та ціна, яку готов заплатити конкретний інвестор на основі

своєї суб’єктивної оцінки можливості одержання вигоди від інве-

стиційних якостей цінного папера, називається внутрішньою тео-

ретичною вартістю цінного папера.

На відміну від ринкової вартості, що у кожен конкретний мо-

мент часу завжди об’єктивна й однозначна, внутрішня вартість

одного й того ж цінного папера може бути різна (по числу оці-

нюючих її учасників ринку) [8].

Існують три основні теорії оцінки цінних паперів.

1. «Теорія ходьби навмання» (вона ж теорія «ефективності ри-

нку або «випадкових блукань») заснована на думці, що вся інфо-

рмація, що має відношення до цінних паперів, уже сконцентро-

вана в їх поточних ринкових цінах, а тому пошук і аналіз

додаткової інформації для прогнозування зміни цін у майбутньо-

му марні. Перш, ніж обробка такої інформації дозволить дати ух-

144

валення про внутрішню вартість цінного папера, ринкова ціна

зміниться, «охопивши» в собі нові зведення і давши поштовх на-

ступним інформаційним потокам. Відповідно до цієї теорії, ри-

нок сам по собі ефективно справляється з функцією ціноутворен-

ня і збіг суб’єктивної думки інвестора з поводженням ринку —

це тільки вірогідна подія.

2. Теорія технічного аналізу затверджує, що поточна внутрі-

шня вартість цінного папера може бути визначена, виходячи з

даних про зміни ринкових цін у минулому. Використовуючи ста-

тистику зміни цін за попередні періоди, фахівці-технократи на-

магаються виявити короткострокові і тривалі закономірності змі-

ни цін. При цьому справжньою внутрішньою вартістю вважає-

ться величина, що відповідає цим тенденціям змін, а відхилення

ринкової ціни від розрахованих закономірностей розцінюється як

випадкова подія.

Застосування технічного аналізу вимагає наявності великого

обсягу статистичної інформації за тривалі періоди часу. При об-

робці інформації використовуються методи кореляції і регресії,

інші складні статистичні методи. На жаль, український фондовий

ринок має занадто коротку історію і, відповідно, малу базу даних,

недостатню для широкого застосування методів технічного ана-

лізу.

3. Фундаментальна теорія оцінки виходить з того, що голо-

вним джерелом вигоди для набувача цінних паперів є їхня прибу-

тковість з виправленням на ризик. Відповідно до теорії фундаме-

нтального аналізу, внутрішня вартість цінного папера

визначається як дисконтована сума майбутніх грошових надхо-

джень від даного цінного папера:

∑

∞

)1(

(9.8)

де CFі — очікуваний грошовий потік у періоді;

r — прийнятна або необхідна прибутковість.

Ставка прийнятної прибутковості може встановлювати-

ся в розмірі:

• процентної ставки за банківськими депозитами;

• процентної ставки за банківськими депозитами і надбавками

за ризик;

• відсотка, встановленого за державними цінними паперами і

надбавками за ризик.

145

Вибір базової ставки і визначення конкретного розміру інвес-

тування в даний цінний папір здійснюється інвестором самостій-

но, внаслідок чого оцінки конкретних інвесторів, навіть виконані

за однаковими методиками, можуть відрізнятися одна від одної.

Саме це розходження в оцінках, неминуче при використанні

будь-якої теорії оцінки цінних паперів, уможливлює появу на

фондовому ринку як бажаючих продати цінні папери, так і бажа-

ючих їх придбати в розрахунку на наступний перепродаж по

більш високій ціні.

Основним економічним змістом визначення внутрішньої

вартості боргових цінних паперів є розрахунок суми грошових

потоків, очікуваних від даного папера (що залишилися до ви-

плати відсотків, дисконт, ціна погашення) і приведення цих

грошових потоків до їхньої дійсної вартості шляхом дисконту-

вання.

Внутрішня вартість процентної облігації розраховується як

сума вартості її погашення і всіх процентних платежів за період,

що залишився до погашення, дисконтованих до норми прибутко-

вості даного різновиду цінних паперів:

∑

)1(

(9.9)

де № — номінальна вартість облігації;

Pr — сума річної процентної виплати;

r — дисконтна ставка (у десяткових частках);

n — кількість років (або інших періодів), що залишилися до

погашення.

Дисконтна ставка визначається як прибутковість за банківсь-

кими вкладами або за державними облігаціями, збільшена на рі-

вень ризику за облігаціями даного різновиду.

На розвитих фондових ринках ступінь ризику в дисконтній

ставці враховується за даними кредитних рейтингів, відповідно

до яких цінний папір відноситься до того або іншого рівня надій-

ності. При відсутності таких рейтингів замість дисконтної ставки

можна використовувати середню процентну ставку за аналогіч-

ними облігаціями.

Внутрішня вартість безпроцентних (дисконтних) облігацій

визначається за формулою:

)1(

(9.10)

146

Відомий період обертання, тверда величина виплачуваного

доходу, фіксована ціна погашення дозволяють методами фунда-

ментального аналізу досить точно визначити внутрішню вартість

боргових цінних паперів. Власне кажучи, єдиним елементом, що

привносить суб’єктивізм у розрахунок ціни позикових фондових

активів, є розходження в оцінці рівня їхньої ризикованості. Най-

більший ступінь невизначеності притаманний розрахункам внут-

рішньої вартості і прибутковості українських векселів, тому що у

багатьох випадках інвестори не мають досто правильної інфор-

мації про їх емітентів. А ця інформація необхідна для визначення

ступеня ризику, що включається в дисконтну ставку.

Оцінка привілейованих акцій досить проста, тому що по них

гарантується щорічна виплата твердого доходу. Для визначення

внутрішньої вартості привілейованих акцій досить продисконту-

вати постійний дивіденд:

аpr

V =

(9.11)

де Dp — фіксована сума дивідендів по привілейованій акції;

r — дисконтна ставка.

Результати оцінки простих акцій методами фундаментального

аналізу свідомо менш точні, чим аналогічна оцінка боргових цін-

них паперів через невизначеність основних параметрів, необхід-

них для обчислень: терміну обертання, прогнозованого дивіден-

ду, очікуваної ціни реалізації акції після закінчення

передбачуваного періоду її використання, прийнятної норми

прибутковості.

Тому у формулі оцінки простих акцій використовуються про-

гнозовані (передбачувані) величини — очікувані дивіденди, пе-

редбачуваний термін перепродажу акції, її можлива ринкова ціна

на момент перепродажу.

У залежності від дивідендної політики АТ розрізняють насту-

пні моделі розрахунку внутрішньої вартості простих акцій:

1) модель оцінки акцій з постійними дивідендами застосову-

ється у відношенні тих АТ, що стабільно виплачують дохід при-

близно на тому самому рівні. Ця модель являє собою спрощену

формулу оцінки акцій на невизначений період використання й

аналогічна формулі розрахунку вартості привілейованих акцій:

= . (9.12)

147

2) модель оцінки акцій з постійно зростаючими дивідендами

(«Модель Гордона») використовується, якщо фінансово-господар-

ський розвиток АТ дає йому можливість щорічно рівномірно на-

рощувати суму виплачуваних дивідендів з визначеним темпом:

∑

∞

−

)1(

(9.13)

де D

— сума останніх виплачених дивідендів;

n + 1

— дивіденд, очікуваний до виплати в наступному році;

g — темп приросту дивідендів (у десяткових частках).

3) модель оцінки акцій з дивідендами, які нерівномірно змі-

нюються, необхідна, якщо дивідендна політика АТ на деяке число

років передбачає зниження або збільшення темпу виплат дивіде-

ндів, після чого планується стабілізація темпу (це характерно для

періодів первісного розвитку або реструктуризації підприємств).

У цьому випадку прогнозований період варто розбити на підпе-

ріод непостійної зміни (k років з дивідендами за роками Dj, де j =

1, 2, 3,..., k) і підперіод постійного росту (де Dk + 1 — буде пер-

шим очікуваним дивідендом у фазі постійного росту з темпом

росту g). Очікувані дивіденди обох підперіодів, як і в попередніх

випадках, треба продисконтувати, привівши до дійсної вартості.

Внутрішня вартість акцій з темпом приросту, що змінюєть-

ся, у підсумку дивідендів дорівнює:

∑

)1(

)

)1(

(

(9.14)

де n — період, через який інвестор має намір перепродати акцію;

S — прогнозована ціна акції через n-ий період.

Головною вадою приведених формул у сучасних українських

умовах є те, що всі вони базуються на величині дивідендних ви-

плат. Сьогодні в Україні ця «точка опори» для оцінки вартості

акцій у багатьох випадках відсутня. Тому внутрішня оцінка акції

українським інвестором найчастіше заснована на вартості активів

АТ і оцінці його бізнесу в цілому [19].

9.2. Ф

ОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Портфель цінних паперів — це певним чином піді-

брана сукупність різних видів цінних паперів, придбаних інвес-

тором з метою отримання доходу, яка відповідає певним вимогам

щодо допустимих розмірів ризику та доходу.

148

До складу портфеля можуть входити цінні папери одного типу

або різні фінансові цінності (акції, облігації, ощадні сертифікати і

т. ін.).

Структура портфеля — це співвідношення конкретних видів

цінних паперів у портфелі. Формуючи портфель, інвестор вихо-

дить з бажання мати кошти в такій формі й у такому місці, щоб

вони були безпечними, ліквідними і високоприбутковими.

Головною метою формування портфелів цінних паперів є мі-

німізація ризику до заданого рівня з забезпеченням необхідної

прибутковості. Однак уявлення про необхідну прибутковість і

про припустимий рівень ризику для кожного підприємства інди-

відуальні і залежать від обраної стратегії поводження на ринку,

характеру основної діяльності, ролі і «ваги» фінансових вкладень

у сумі активів. Тому структура портфеля визначається підприєм-

ством самостійно, виходячи з конкретних задач, що постають пе-

ред ним.

При формуванні портфелю необхідно враховувати такі

фактори:

• ступінь ризику,

• прибутковість,

• термін вкладення,

• тип цінного папера.

З огляду на це у світовій практиці передбачена диференціація

типів потенційних інвесторів, наведена в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ІНВЕСТОРІВ

У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПРІОРИТЕТУ ВКЛАДЕНЬ

Типи інвестора Цілі інвестування

Консервативний Безпека вкладень

Помірковано агресивний Безпека вкладень + Прибутковість

Агресивний Прибутковість + Збільшення вкладень

Досвідчений Прибутковість + Збільшення вкладень + Лікві-

дність

Найбільш обізнаний Максимальна прибутковість

В Україні через нерозвиненість фінансового ринку і ринку

цінних паперів при формуванні портфеля цінних паперів інве-

стори, як правило, ставлять мету:

• збереження і приріст капіталу;

149

• придбання цінних паперів, що за умовами обігу можуть за-

міняти готівку;

• доступ, шляхом придбання цінних паперів, до дефіцитної

продукції і послуг, майнових і немайнових прав;

• розширення сфери впливу і перерозподіли власності, ство-

рення холдингових і ланцюгових структур;

• спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нестабіль-

ного, ненасиченого ринку цінних паперів.

У залежності від інвестиційної мети інвестор формує порт-

фель визначеного типу. Існують різні види інвестиційних порт-

фелів (табл. 9.2).

Інвестиційні цілі вкладника можуть змінюватися, що веде до

зміни складу портфеля.

Так, якщо прогнозується зниження процентної ставки Націо-

нального банку, то рекомендується купувати довгострокові облі-

гації з низьким доходом за купонами, курс яких швидко підви-

щується при падінні ставки відсотка. При цьому варто продати

короткострокові облігації з високою прибутковістю за купонами,

оскільки їхній курс у даній ситуації буде падати. Зрештою, якщо

динаміка процентної ставки демонструє повну невизначеність, то

керуючий перетворить значну частину портфеля цінних паперів в

активи підвищеної ліквідності.

Ліквідність розглядається як одна з найважливіших влас-

тивостей портфеля цінних паперів і означає можливість

швидкого перетворення цінних паперів на гроші. Від рівня

ліквідності залежить можливість інвестиційної компанії або

фонду вчасно виконати свої зобов’язання перед кредиторами

й акціонерами.

Разом зі зміною структури портфеля цінних паперів змінюєть-

ся і вартість цінних паперів. У результаті виникають додаткові

проблеми, пов’язані з збільшенням або зменшенням капіталу.

Якщо має місце чисте перевищення вартості придбання цінних

паперів над їх продажем, то з’являється деякий приріст капіталу.

Ці кошти доцільно знову вкласти в цінні папери. При цьому не-

обхідно стежити за якістю портфеля цінних паперів і його струк-

турою. Ця робота проводиться депозитарієм або портфельним

менеджером.

Таким чином, при здійсненні інвестиційної стратегії на ринку

цінних паперів можна орієнтуватися на різні цільові настанови:

на одержання більш-менш високого і стабільного поточного до-

ходу (дивідендів) або на зростання вартості цінних паперів, тобто

на збільшення вкладеного капіталу.

150

Таблиця 9.2

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПОРТФЕЛІВ

Критерій класифікації Вид портфеля Характеристика

1 2 3

За цілями

портфель росту (курсовий)

портфель доходу (дивідендний):

а) конвертований портфель;

б) портфель грошового ринку;

в) портфель облігацій

збільшення капіталу переважно за рахунок підвищен-

ня курсу цінних паперів основні вкладення здійсню-

ються переважно в акції;

для нього характерна орієнтація на одержання доходу

за рахунок дивідендів і відсотків:

ст

ру

кт

уру

складають пе

еважно конве

товані акції й

облігації;

у складі портфелю готівка й активи, що швидко реа-

лізуються;

у складі присутні лише облігації

За характе-ром

портфель агресивного росту

портфель консервативного росту

портфель середнього росту

орієнтир на максимальний приріст капіталу;

ризик такого портфеля невеликий;

має високу прибутковість і середній ступінь ризику.

За складом

фіксовані портфелі

змінні портфелі

збе

ігають свою ст

ру

кт

уру

отягом

становленого

терміну, тривалість якого визначається терміном по-

гашення цінних паперів, що в нього входять;

ке

овані по

елі, що мають динамічн

ст

ру

кт

уру

ЦП, склад яких постійно обновляється з метою одер-

жання максимального економіч-ного ефекту.

150