Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабліна Н.В. Фінансовий ринок: Навч. пос

Подождите немного. Документ загружается.

важливе значення для економіки. Він забезпечує вільний перелив

фінансових активів від тих, хто не може їх ефективно використа-

ти, до тих, хто використовує їх ефективно. В активах кожної фір-

ми, як правило, крім фізичного капіталу, присутні цінні папери

інших суб’єктів господарювання. Ці папери фактично складають

резервний капітал фірми. Якщо фірмі потрібні фінансові ресурси,

вона може продати частину своїх цінних паперів на вторинному

ринку й одержати необхідні фінансові засоби. Якщо цінні папери

були продані за тією самою вартістю, що зазначена в активах, то

за інших рівних умов капітал фірми не змінюється.

У цілому, операції на вторинному ринку не змінюють загальну

кількість фінансових активів і загальний обсяг інвестицій в еконо-

міку, тому що папери і фінансові засоби просто переходять від од-

ного власника до іншого. Для збільшення фізичного капіталу фір-

ма може здійснювати новий випуск власних цінних паперів.

Тобто, первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціо-

нальному розподілу джерел інвестування, а вторинний ринок за-

безпечує гнучкість переміщення фінансових ресурсів.

За формою організації розрізняють:

• організовані фінансові ринки, де операції з фінансовими

активами відбуваються в певному місті, в певний час, за певними

правилами їх купівлі-продажу. Прикладом організованого фінан-

сового ринку є біржі, де представники клієнтів — брокери, що є

членами біржі, і складають угоди щодо здійснення відповідних

операцій;

• розподільчі фінансові ринки, де фінансові активи купу-

ються і продаються без суворо прописаних правил.

За терміном надання фінансових активів фінансовий ринок

поділяється на:

• ринок грошей — ринок, де обертаються короткострокові

зобов’язання (термін обігу яких не перевищує одного року). На

грошовому ринку залучаються кошти для підтримки оборотного

капіталу, надання позичок, тощо;

• ринок капіталів — це ринок, на якому обертаються довго-

строкові зобов’язання, випущені урядом, а також акції та обліга-

ції корпорацій (рис. 1.3).

У свою чергу, грошовий ринок підрозділяється на обліковий,

міжбанківський та валютний ринки.

Обліковий ринок — частина грошового ринку, де коротко-

строкові кошти перерозподіляються між кредитними інститутами

шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами

погашення, як правило, до одного року.

Фінансовий ринок

Грошовий

ринок

Міжбанків-

ський ринок

Валютний

ринок

Обліковий

ринок

Ринок

цінних

паперів

Ринок серед-

ньо- та довго-

строкових ба-

нківських

кредитів

Ринок

капіталів

Рис. 1.3. Структура фінансового ринку залежно

від терміну надання фінансових активів

На міжбанківському ринку тимчасово вільні кошти кредит-

них установ залучаються і розміщаються банками між собою пе-

реважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (серед-

ньо- і довгострокових) і ринок середньострокових і довгостроко-

вих банківських кредитів. Цей ринок є найважливішим джерелом

довгострокових інвестиційних ресурсів.

Порівняно з ринком грошей, на ринку капіталів цінні папе-

ри характеризуються більшим коливанням цін та є менш лікві-

дним і тому здійснення інвестицій на ринку капіталів є більш

ризиковим.

Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на

фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному ви-

користанню фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибу-

тковість капіталовкладень повинна, з урахуванням відповідного

ризику, як мінімум, відповідати відсотку на ринку капіталів.

За глобальністю операцій фінансові ринки поділяються на:

• міжнародний ринок, на якому фінансові активи, що емітова-

ні в одній країні, пропонуються інвесторам з інших країн світу;

• національні ринки — ринки фінансових активів, емітованих

резидентами на національному ринку, або емітованих нерезиден-

тами відповідно до законодавства певної країни.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспромож-

ність фінансової системи, максимальне узгодження загальногос-

подарських процесів нагромадження й інвестування як за обся-

гом, так і структурно.

1.3. ФУНКЦІЇ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Сутність і роль фінансового ринку найбільш повно

розкриваються в його функціях.

Фінансові ринки виконують наступні функції:

• мотивована мобілізація заощаджень суб’єктів господарю-

вання і трансформація акумульованих коштів у позичковий і ін-

вестиційний капітал. Реалізація цієї функції проявляється у тому,

що тимчасово вільний капітал, що знаходиться у формі заоща-

джень у фінансових ресурсах, залучається через механізм фінан-

сового ринку для наступного його використання. За допомогою

фінансового ринку забезпечується виявлення попиту на окремі

фінансові активи і своєчасне його задоволення;

• реалізація вартості фінансових активів, і організація процесу

доведення фінансових активів до споживачів. Ця функція реалі-

зується шляхом створення фінансових інститутів для забезпечен-

ня нормальних умов для реалізації грошових ресурсів споживачів

в обмін на фінансові активи;

• перерозподіл на взаємовигідних умовах коштів з метою їх

ефективного використання. Задовольняючи, через систему ціноу-

творення, інвестиційні потреби суб’єктів господарювання на

окремі інвестиційні інструменти, механізм фінансового ринку

виявляє найбільш ефективні напрямки інвестиційних потоків з

позиції забезпечення високого рівня прибутковості капіталу;

• фінансове обслуговування учасників економічного круго-

обігу і забезпечення процесів інвестування у виробництво. На

фінансовому ринку створені умови, що сприяють залученню під-

приємцями фінансових ресурсів, необхідних для розвитку їх дія-

льності;

• прискорення обороту капіталу та вплив на грошовий обіг.

Фінансовий ринок сприяє безперервному переміщенню грошей

(у процесі здійснення різноманітних платежів) і регулюванню

обсягу грошової маси в обігу;

• формування ринкових цін на окремі види фінансових акти-

вів. Механізм ціноутворення на фінансовому ринку дозволяє

врахувати поточне співвідношення попиту та пропозиції фінан-

сових активів і формувати відповідний рівень цін на них. Емітен-

ти, для підтримки своєї конкурентоспроможності прагнуть забез-

печити інвесторам достатній рівень дохідності їх фінансових

вкладень;

• страхова діяльність і формування умов для мінімізації. Фі-

нансовий ринок виробив систему спеціальних фінансових ін-

струментів, що в умовах нестабільності економічного розвитку

дозволяє знизити до мінімуму ризик продавців і покупців фінан-

сових активів, пов’язаний зі зміною цін на нього;

• здійснення фінансових операції, пов’язаних з експортом-

імпортом фінансових активів;

• розміщення урядових і муніципальних цінних паперів для

кредитування центральних і місцевих органів управління;

• розміщення державних кредитних ресурсів серед учасників

економічного кругообігу.

Усі функції фінансовий ринок здійснює шляхом відкриття бан-

ківських рахунків; створенням спеціальних фондів; наданням кре-

дитів і позичок; здійсненням операцій з цінними паперами й ін.

1.4. С

УБ’ЄКТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Основними суб’єктами фінансового ринку висту-

пають:

• домашні господарства;

• фірми, підприємства, корпорації, організації;

• фінансові інститути;

• держава;

• іноземні учасники (рис. 1.4).

Суб’єкти фінансового ринк

домашні

господарс-

тва

фірми,

підприємства,

корпорації,

організації

фінан-

сові ін-

ститути

держава

іноземні

учасни-

ки

позичальник посередник інвестор

Рис. 1.4 Структура суб’єктів фінансового ринку

Домашні господарства інвестують тимчасово вільні кошти в

фінансові активи, купуючи цінні папери або отримуючи кредити

на придбання житла, техніки та інших необхідних речей.

Фірми, підприємства (як промислові, так і сільськогосподар-

ські) корпорації, організації належать до інститутів позафінансо-

вої сфери. На фінансовому ринку вони емітують і розміщують

власні фінансові ресурси, або беруть у користування кошти на

визначених умовах для розширення діяльності. Для цих суб’єктів

ринку основними джерелами виступають кредити, позики, облі-

гації та акції.

Фінансові інститути шляхом переливу заощаджень домашніх

господарств, позафінансових інститутів, іноземних учасників до

суб’єктів господарювання, які їх потребують, надають можли-

вість задовольняти потреби останніх у коштах для розширення

діяльності. Тобто, основною функцією фінансових інститутів є

допомога в передачі коштів тих, у кого є вільні, до тих, хто їх по-

требує.

До державних представників фінансового ринку належать

центральні та місцеві органи влади і управління та Національний

банк України. Свій вплив на діяльність ринку держава здійснює

через керування, шляхом установлення облікового відсотка, гро-

шовою масою, валютним курсом та ін. Держава регулярно роз-

міщує на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зо-

бов’язання: надаючи кредити, здійснює фінансову підтримку

суб’єктів господарювання; регулює фінансовий ринок.

До іноземних учасників ринку належать міжнародні організа-

ції, іноземні уряди, фінансові інститути, фізичні особи, що не є

резидентами України. Також, як і інститути позафінансової сфе-

ри, іноземні учасники можуть залучати, емітувати або розміщу-

вати на фінансовому ринку фінансові активи.

Суб’єкти фінансового ринку можуть виступати у ролі позича-

льника, інвестора чи посередника.

До позичальників належать фізичні чи юридичні особи, що

залучають засоби інших суб’єктів для свого розвитку. У ролі по-

зичальника можуть виступати домашні господарства, організації,

підприємства, держава при отриманні кредитів та позик.

До інвесторів належать держава, фізичні і юридичні особи

України, а також іноземні громадяни і фірми, якщо приймають

рішення про вкладення коштів в об’єкти інвестування.

До посередників належать фінансові інститути, що забезпе-

чують взаємодію інвестора і позичальника. До них належать: ба-

нківські установи — емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні,

зовнішньоторговельні банки і небанківські установи — страхові

й інвестиційні компанії, фінансові та пенсійні фонди, ощадні

установи.

Діяльність посередників вигідна як для позичальників, так і

для інвесторів. Через використання послуг посередників у пози-

чальника і інвестора відпадає потреба в пошуку один одного; за

рахунок зменшення витрат часу та інших зусиль на залучення ка-

піталу в декількох інвесторів для одержання потрібної суми,

знижуються операційні витрати позичальника; інвестори, які ма-

ють незначний капітал, одержують можливість отримувати при-

бутки за рахунок його залучення; знижується ризик неефектив-

них капіталовкладень або неповернення позики.

1.5. Х

АРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Товарами фінансового ринку є гроші і цінні папери, що

виступають об’єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші — це особливий товар, засіб суспільного вираження

економічної цінності блага. Виступають як засіб платежу та обі-

гу, міри вартості реалізованих благ, засіб накопичення, а такожв

якості світових грошей.

Цінні папери — документи встановленої форми з відповід-

ними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові

права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (ви-

дала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з

умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що

випливають із цих документів, іншим особам [6].

Цінні папери мають наступні властивості:

• ринковість, тобто здатність цінних паперів виступати як

самостійний платіжний засіб, а також бути об’єктом купівлі,

продажу, позики, спадщини, дарування, гарантії і ін.;

• прибутковість — властивість цінних паперів виступати як

засіб збереження і накопичення багатства;

• ризикованість — відображає невизначеність, пов’язану з

величиною та часом отримання доходу за даним цінним папером

у майбутньому, властивість цінних паперів принести власникам

грошові втрати через зменшення своєї прибутковості під впливом

різноманітних факторів;

• ліквідність — можливість цінних паперів швидко перетво-

рюватися в готівку без знаних втрат для власника;

• спекулятивність — можливість цінних паперів перепрода-

ватися, тобто стати об’єктом спекуляцій;

• стандартність — по-перше, відповідність зовнішнього офо-

рмлення цінних паперів вимогам, визначеним у законодавстві

країни; по-друге, однаковість правових наслідків для суб’єктів

ринку щодо операцій з цінними паперами окремих груп і видів.

Цінні папери за багатьма своїми функціями тотожні грошам.

Тотожність грошей і цінних паперів:

• емітент багатьох цінних паперів і грошей держава й уповно-

важені їм органи;

• іноді випускаються для покриття дефіциту державного бю-

джету;

• строго стандартизовані;

• мають визначений ступінь захисту від підробок;

• обіг регулюється тими ж органами, що їх випустили;

• можливо функціонування в безготівковій формі;

• можуть бути конвертованими: гроші — в іноземну валюту,

цінні папери — у фінансові інструменти іншого виду, класу, серії;

• можуть бути як іноземними, так і національними;

• є сегментами фінансового ринку;

• підпадають під дію інфляційних процесів. Знецінювання

грошей відбувається, якщо їх випущено більш, ніж потрібно для

обслуговування товарообігу, а цінних паперів, якщо їх емісія пе-

ревищує місткість фондового ринку;

• можуть накопичуватися, бути засобом утворення скарбів;

• можуть використовуються як засоби платежу.

Гроші і цінні папери є таким товаром, що має значення не сам

по собі, а лише як представник, інструмент відповідних ринків,

потреби яких вони й обслуговують. При цьому гроші виступають

як вартісна природа усього товарного світу, а цінні папери — як

відображення вартості інвестицій. Тому власне, внутрішня вар-

тість грошей і цінних паперів дорівнює вартості їх виготовлення.

З огляду на це, цінні папери можна визначити як представницьку

форму реального капіталу.

Сказане вище не ліквідує важливих розбіжностей між цінними

паперами і грошима (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

РОЗБІЖНОСТІ МІЖ ГРОШИМА І ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Особливості грошей Особливості цінних паперів

1 2

Можуть випускатися тільки держа-

вою чи Національним банком

Випускаються практично будь-

якими юридичними, а в ряді випад-

ків і фізичними особами

Високий ступінь стандартності і за-

хисту

Ступінь стандартності і захисту зна-

чно нижче

Закінчення табл. 1.1

Особливості грошей Особливості цінних паперів

1 2

Обслуговують усі сегменти фінансо-

вого

инк

, а також

инок това

ів і

послуг

Обе

таються в основном

тільки на

одному сегменті фінансового рин-

ку — ринку цінних паперів

Відображають процеси, що відбува-

ються все

едині всього това

ного

світу

Відображають процеси, що відбува-

ються всередині капіталу і на фон-

довому ринку

Показник багатства Титул власності

Кількість грошей в обігу обмежуєть-

ся сумою цін товарної маси і плат-

них посл

(

ВВП

)

, ско

егованої на

швидкість обігу грошової одиниці

Капіталізація цінних паперів визна-

чається потребою реального капіта-

лу у фондових замінниках, фінансо-

вих інст

ру

ментах і місткістю

фондового ринку.

Безособові Виражено будь-яке право чи зо-

бов’язання

Мають безстроковий характер Обмежені термінами

Таким чином, фінансовий ринок здійснює мобілізацію коштів

та їхній перерозподіл; забезпечує накопичення коштів і визначає

економічний підйом, утворює достатні обсяги коштів для всіх

суб’єктів економіки.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Суб’єкти фінансового ринку, їх функції і класифікація.

2. Передумови виникнення фінансового ринку.

3. Характеристика структури фінансового ринку.

4. Роль, місце та значення фінансового ринку в системі ри-

нкових відносин.

5. Основні складові фінансового ринку.

ЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: [15, 22, 26, 37, 57]

РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

2.1. Необхідність державного регулювання фінансового ринку.

2.2. Регулювання кредитного ринку.

2.3. Державне регулювання фондового ринку України.

2.4. Політика держави на валютному ринку.

2.1. НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Регулювання фінансового ринку повинне передбачати

встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для

усіх — і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому

стає очевидним те, що існує закон, який захищає кожного інвес-

тора, і є покарання для тих, хто його порушує.

Досвід економічного розвитку показав, що висока якість фі-

нансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює

економічний ріст.

Необхідність регулювання фінансового ринку виражається

в наступному:

1) високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок

знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов’язують з

конкретною країною.

2) якісний, добре відрегульований ринок — це незамінний ін-

струмент для залучення в процес економічного розвитку всього

обсягу заощаджень населення. Сьогодні капітал іноземного по-

ходження складає значну частину в загальному обсязі інвестова-

них заощаджень. Але і внутрішні заощадження можуть і повинні

грати важливу позитивну роль в економіці.

За допомогою планів і директив неможливо досягти позитив-

них результатів на фінансовому ринку, повному ризику і неви-

значеності. Але завжди можна правильно організувати процес і

одержати позитивні результати. Фінансовий ринок — це і сфера

економіки, що відчуває найжорстокіший політичний тиск —

адже фінансове законодавство регулює гігантські потоки капіта-

лу. При цьому користувачі капіталу можуть бути зацікавлені в

тім, щоб сховати свої дійсні наміри і дезінформувати ринок. Тут

навіть чесне ім’я має свою ціну. З іншого боку, інвестори нама-

гаються знайти можливість заробити і використовують усі зусил-

ля, щоб одержати інформацію, недоступну іншим інвесторам.

Для них також характерне прагнення обмежити конкуренцію між

тими, кому вони надали капітал. І як часто буває, жертвою в цій

грі виявляється найбільш беззахисна сторона — дрібний інвес-

тор, що важко заробляє собі на Тому для регулювання фінансово-

го ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави

повинне бути обов’язковим.

Мета державного регулювання фінансових ринків в

Україні:

• проведення єдиної й ефективної державної політики в сфері

фінансових послуг;

• захист інтересів споживачів фінансових послуг;

• створення сприятливих умов для розвитку і функціонування

ринків фінансових послуг;

• створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фі-

нансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з ураху-

ванням інтересів суспільства;

• забезпечення рівних можливостей доступу на ринок і захист

прав його учасників;

• дотримання учасниками вимог законодавства;

• запобігання монополізації і створення умов розвитку чесної

конкуренції;

• контроль за прозорістю і відкритістю фінансових ринків;

• сприяння інтеграції в європейський і світовий фінансові ри-

нки.

Державне регулювання діяльності по наданню фінансових

послуг здійснюється шляхом:

• ведення державних реєстрів фінансових установ і ліцензу-

вання діяльності з надання фінансових послуг;

• нормативно-правового регулювання діяльності фінансових

установ;

• нагляду за діяльністю фінансових установ;

• застосування уповноваженими державними органами захо-

дів впливу;

• проведення інших заходів державного регулювання фінан-

сових ринків.

Органи державного регулювання фінансових ринків:

• ринок банківських послуг — Національний банк України;

• ринок цінних паперів — Державна комісія з цінних паперів і

фондовому ринку;