Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П. та ін. Господарське процесуальне право

Подождите немного. Документ загружается.

311

6.1.1. Підпункт 6.1.1 пункту 6.1 виключено.

(Згідно з рекомендацією президії Вищого господарського суду

України від 10.02.2004 р. № 045/212.)

6.1.2. Підпункт 6.1.2 пункту 6.1 виключено.

(Згідно з рекомендацією президії Вищого господарського суду

України від 10.02.2004 р. № 045/212.)

6.1.3. Підпункт 6.1.3 пункту 6.1 виключено.

(Згідно з рекомендацією президії Вищого господарського суду

України від 10.02.2004 р. № 045/212.)

6.2. У разі винесення господарським судом ухвали про затверджен

ня мирової угоди між сторонами (пункт 7 частини першої статті 80

ГПК), у якій сторони дійшли згоди, у тому числі і стосовно розподілу

судових витрат, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не супе

речить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. У

таких випадках суд у своєму рішенні повинен навести зміст цієї угоди.

(Підпункт 6.2 із змінами, внесеними згідно з роз’ясненням

президії Вищого господарського суду України

від 31.05.2002 р. № 045/609.)

6.3. У разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті

83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позива

ча, пов’язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за ра

хунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем.

(Пункт 6.3 із змінами, внесеними згідно з рекомендацією

президії Вищого господарського суду України

від 10.02.2004 р. № 045/212.)

6.4. У випадках скасування рішення господарського суду і пере

дачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому

числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в

апеляційному або в касаційному порядку або перегляд його за ново

виявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає

рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

(Підпункт 6.4 із змінами, внесеними згідно з роз’ясненням

президії Вищого господарського суду України

від 31.05.2002 р. № 045/609.)

6.5. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський

суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов’язані зі спла

тою державного мита за рахунок другої сторони і в тому разі, коли

друга сторона звільнена від сплати державного мита (стаття 49 ГПК).

312

6.6. Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій пору

шено за заявою прокурора або його заступника, а також у випад

ках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, госпо

дарський суд повинен виходити з такого.

Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стя

гується. У разі задоволення позову повністю або частково держав

не мито стягується до державного бюджету України з відповідача,

якщо він не звільнений від його сплати.

6.7. Якщо позивачу у встановленому порядку надано відстроч

ку сплати державного мита, питання щодо стягнення (відшкоду

вання) мита після закінчення терміну такої відстрочки повинне

вирішуватися на загальних підставах, визначених статтею 49 ГПК.

(Пункт 6 доповнено підпунктом 6.7 згідно з роз’ясненням

президії Вищого арбітражного суду України

від 06.11.2000 р. № 025/618.)

7. Якщо суддя не прийняв рішення щодо розподілу судових ви

трат чи повернення державного мита з державного бюджету, то за

заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому про

цесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має

право прийняти додаткове рішення чи ухвалу зі справи.

8. Державне мито частково або повністю повертається заявни

кові лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Застосовуючи статтю 47 ГПК, необхідно виходити з того, що

господарський суд самостійно чи за заявою сторони в ухвалі, рі

шенні чи постанові, а в тих випадках, коли процесуальні докумен

ти не виносилися – у відповідній довідці зазначає обставини, які є

підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Така довідка за заявою сторони видається господарським судом

першої інстанції.

(Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно

з рекомендацією президії Вищого господарського суду України

від 10.02.2004 р. № 045/212.)

Підставами для повернення державного мита відповідно до

статті 8 Декрету є: внесення державного мита в більшому розмірі,

ніж передбачено законом; відмова платника від подання позовної

заяви; повернення або відмова в прийнятті позовної заяви, а також

заяви про перегляд рішення в апеляційному чи в касаційному по

рядку чи перегляд його за нововиявленими обставинами (статті 62,

63, 97, 111

та 113 ГПК); припинення провадження у справі або

залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розгляду в

господарському суді; скасування у встановленому порядку рішення,

313

ухвали, постанови господарського суду, якою державне мито було

стягнуто в дохід державного бюджету.

(Абзац третій пункту 8 із змінами, внесеними згідно

з роз’ясненням президії Вищого господарського суду України

від 31.05.2002 р. № 045/609, рекомендаціями президії

Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. № 045/212,

від 31.05.2007 р. № 045/103.)

Сплачене заявником державне мито підлягає поверненню

повністю також у випадку, коли сторона звертається до господар

ського суду з заявою про перегляд в апеляційному або в касаційно

му порядку ухвал, можливість оскарження яких не передбачена

ГПК (статті 20, 24, 25, 26, 27, 31, 41, 58, 64, 68, 77, 88, 89, 120,

частина четверта статті 121, статті 121

та 122 ГПК). У таких випад

ках суд апеляційної або касаційної інстанції на підставі відповідно

частини першої статті 106 або частини першої статті 111

ГПК від

мовляє в прийнятті апеляційної або касаційної скарги і повертає спла

чене до бюджету державне мито на підставі пункту 2 частини першої

статті 8 Декрету, виносячи з цих питань відповідну ухвалу.

(Абзац четвертий пункту 8 із змінами, внесеними згідно

з роз’ясненням президії Вищого господарського суду України

від 31.05.2002 р. № 045/609, рекомендацією президії

Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. № 045/212.)

Слід мати на увазі, що встановлений пунктом 17 Інструкції річ

ний строк подання заяви не є процесуальним і не може бути віднов

лений судом у разі його закінчення.

(Абзац п’ятий пункту 8 із змінами, внесеними згідно

з рекомендацією президії Вищого господарського суду України

від 10.02.2004 р. № 045/212.)

Повернена позовна заява, заява про перегляд рішення в апеля

ційному, касаційному порядку чи за нововиявленими обставинами

може бути повторно подана на загальних підставах до господарсь

кого суду після усунення допущенного порушення, якщо таке по

рушення не перешкоджає повторному зверненню до суду. При цьо

му позивач має право використати первісний документ про сплату

державного мита.

(Абзац шостий пункту 8 із змінами, внесеними згідно

з роз’ясненням президії Вищого господарського суду України

від 31.05.2002 р. № 045/609.)

У випадках відмови позивача від заявленого позову до при

йняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних

314

вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито

не повертається.

9. Розмір сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи

(аудиту), та розподіл цих витрат має визначатись господарським

судом з урахуванням ставок і окладів, встановлених експертною

установою.

Експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до гос

подарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються вартість

проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним,

водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне

страхування на транспорті; вартість попереднього продажу проїз

них документів; проїзд автомобільним транспортом (крім таксі)

до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за ме

жею населеного пункту; найом жилого приміщення, а також до

бові у розмірах, встановлених законодавством про службові від

рядження, та згідно з поданими документами, що підтверджують

розмір цих витрат. Якщо проїзні документи не подано, відшкодо

вується мінімальна вартість проїзду між місцем проживання і міс

цем виклику.

Витрати, пов’язані з викликом до суду, відшкодовуються після

виконання експертами, перекладачами та іншими особами своїх

обов’язків у розмірі, що визначається в рішенні господарського суду.

Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за прове

дення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших

судових витрат проводиться за правилами розподілу державного

мита.

10. Витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними

послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та

інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо

ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторо

нами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті

49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом

шляхом зазначення про це в рішенні, ухвалі, постанові за наяв

ності документального підтвердження витрат, якот угоди про на

дання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформле

ної довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді,

і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує

сплату відповідних послуг.

(Пункт 10 в редакції роз’яснення президії

Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 045/609.)

315

11. Витрати, пов’язані з перекладом документів, а також з опла

тою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручен

ня за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або

комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судо

вого розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення

розгляду справи такі витрати розподіляються господарським су

дом на загальних підставах згідно з частиною п’ятою статті 49 ГПК.

(Роз’яснення доповнено новим пунктом 11 згідно

з рекомендацієюпрезидії Вищого господарського суду України

від 10.12.2004 р. № 045/3248,

у зв’язку з цим пункт 11 вважати пунктом 12.)

12. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господар

ський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих ви

трат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тоб

то явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин

конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір

з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

(Роз’яснення доповнено пунктом 12 згідно з роз’ясненням

президії Вищого господарського суду України

від 31.05.2002 р. № 045/609.)

В. о. Голови Вищого

арбітражного суду України А. Осетинський

316

Äîäàòîê 3

Ïðî çàòâåðäæåííÿ Ïîðÿäêó îïëàòè

âèòðàò ç ³íôîðìàö³éíî-òåõí³÷íîãî

çàáåçïå÷åííÿ ñóäîâèõ ïðîöåñ³â,

ïîâ’ÿçàíèõ ç ðîçãëÿäîì öèâ³ëüíèõ

òà ãîñïîäàðñüêèõ ñïðàâ, òà ¿õ ðîçì³ð³â

(âèòÿã)

Êàá³íåò Ì³í³ñòð³â Óêðà¿íè.

Ïîñòàíîâà ¹ 1258 â³ä 21 ãðóäíÿ 2005 ð., ì. Êè¿â

(Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ

№ 1596 (1596#2006#п) від 15.11.2006

№ 627 (627#2007#п) від 13.04.2007)

Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

(Вступна частина із змінами, внесеними згідно з

Постановою КМ № 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

Затвердити Порядок оплати витрат з інформаційнотехніч

ного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом циві

льних та господарських справ, та їх розміри, що додаються.

(Постановляюча частина із змінами, внесеними згідно з

Постановою КМ № 627 (6272007п) від 13.04.2007)

Прем’єр#міністр України Ю.Єхануров

Інд. 31

317

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 21 грудня 2005 р. № 1258

ÏÎÐßÄÎÊ

îïëàòè âèòðàò ç ³íôîðìàö³éíî-òåõí³÷íîãî çàáåçïå÷åííÿ

ñóäîâèõ ïðîöåñ³â, ïîâ’ÿçàíèõ ç ðîçãëÿäîì öèâ³ëüíèõ

òà ãîñïîäàðñüêèõ ñïðàâ

(Назва Порядку в редакції Постанови КМ № 627 (627#2007#п)

від 13.04.2007)

1. Цей Порядок визначає механізм здійснення оплати витрат з

інформаційнотехнічного забезпечення судових процесів, пов’язаних

з розглядом цивільних та господарських справ (далі – витрати).

(Пункт 1 Порядку в редакції Постанови КМ

№ 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

2. Витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертають

ся до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окре

мого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусо

ве виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення інозем

ного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.

3. Витрати не оплачуються під час звернення до суду і поклада

ються на сторони після розгляду справи судом у випадках, передба

чених частиною третьою статті 81 Цивільного процесуального ко

дексу України (161815).

4. Витрати не оплачуються у випадках, передбачених частиною

четвертою статті 81 та статтею 409 Цивільного процесуального

кодексу України (161815).

5. Якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать

до різних категорій справ і для яких передбачено різний розмір ви

трат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром.

6. У разі об’єднання в одне провадження кількох однорідних

позовних вимог або їх роз’єднання перерахунок витрат не прово

диться. За виділену в самостійне провадження справу витрати опла

чуються в розмірі, передбаченому для подання заяви до суду першої

інстанції.

7. За повторно подану позовну заяву, заяву, клопотання, скаргу

яка раніше була повернена, залишена без розгляду або провадження

318

у справах за якою було закрито, витрати оплачуються повторно в

розмірі, передбаченому для подання позовної заяви, заяви, клопо

тання, скарги відповідно до процесуального законодавства. У разі

коли оплачені витрати підлягали поверненню у зв’язку з повернен

ням, залишенням позовної заяви, заяви, клопотання, скарги без

розгляду або закриття провадження у справі, але не були повернені,

до повторно поданої позовної заяви, заяви, клопотання, скарги до

дається оригінал документа про оплату витрат.

(Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№ 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

8. За зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у спра

ву третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги стосовно предмета

спору, витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання

позовної заяви до суду першої інстанції.

9. За позов кількох осіб до одного або кількох відповідачів ви

трати оплачуються всіма позивачами або одним з них.

10. За апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ка

саційну скаргу на рішення суду першої інстанції після перегляду

його в апеляційному порядку, касаційну скаргу на рішення апеля

ційного суду, скаргу у зв’язку з винятковими обставинами та заяву

про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами в цивільних

справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну

заяву, заяву, клопотання до суду першої інстанції.

(Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

№ 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

11. Кошти від оплати витрат спрямовуються на інформування

учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ,

виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються

шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судо

вої інформаційної системи, вебпорталу судової влади, комп’ютер

них локальних мереж, сучасних систем фіксування судового про

цесу, придбання та обслуговування комп’ютерної і копіювально

розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового

підпису та інше.

(Абзац перший пункту 11 в редакції Постанови КМ

№ 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

З метою перерахування коштів для оплати витрат у графі пла

тіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «Інфор

маційнотехнічне забезпечення судового процесу», а також на

йменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою,

319

скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі,

клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення

іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не

підлягає примусовому виконанню.

(Абзац другий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Поста

новою КМ № 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

(Пункт 11 в редакції Постанови КМ № 1596 (15962006п)

від 15.11.2006.)

12. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви,

заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до

процесуального законодавства.

(Абзац перший пункту 12 із змінами, внесеними

згідно з Постановою КМ № 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або

відділення поштового зв’язку, які прийняли платіж, платіжне до

ручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене

печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіж

ного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом

перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі

банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріп

леним печаткою фінансової установи.

13. Повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійсню

ється у випадках та в розмірі, передбачених процесуальним зако

нодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, від

критий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову

установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється в порядку, перед

баченому для повернення державного мита (судового збору).

(Пункт 13 в редакції Постанови КМ

№ 627 (6272007п) від 13.04.2007.)

320

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Кабінету Міністрів України

від 21 грудня 2005 р. № 1258

ÐÎÇÌ²ÐÈ

âèòðàò ç ³íôîðìàö³éíî-òåõí³÷íîãî çàáåçïå÷åííÿ ñóäîâèõ

ïðîöåñ³â, ïîâ’ÿçàíèõ ç ðîçãëÿäîì öèâ³ëüíèõ

òà ãîñïîäàðñüêèõ ñïðàâ

II. Господарські справи

Для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати

державного мита, – за нульовою ставкою;

для всіх інших позивачів – за ставкою 118 гривень.

(Розміри в редакції Постанови КМ

№ 627 (6272007п) від 13.04.2007.)