Дідух Я.П. (ред.) Зелена книга України

Подождите немного. Документ загружается.

239

Зелена книга України

Біотоп. Різнотравно-гісопові угруповання на карбонатах Середньоруської

височини та Донецького кряжу.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності домінанта та співдомінантів. Домінант – гісоп крейдяний (Hyssopus

cretaceus) – занесений до ЧКУ та ЄЧС. Співдомінанти – ранник крейдяний

(Scrophularia cretacea), полин суцільнобілий (Artemisia hololeuca) – занесені

до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант (гісоп крейдяний) та співдомі-

нанти (ранник крейдяний та полин суцільнобілий) є вузькими кретофільни-

ми ендеміками басейнів річок Сіверського Дінця та Дону.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусні, досить розріджені

угруповання. Загальне проективне покриття становить 30–35%, у тому числі

едифікатора – гісопа крейдяного – 10–20%, співдомінантів у різних угру-

пованнях – до 10%. У складі трав’яно-чагарничкового ярусу переважають

кретофільні види, серед яких багато ендемічних, а саме: юрінея короткоголова

(Jurinea brachycephala), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea), громовик

донський (Onosma tanaitica), смілка крейдяна (Silene cretacea) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Регламентованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ

(відділення «Крейдова флора»), НПП «Святі гори», ботанічних заказниках

місцевого значення «Крейдяна рослинність біля с. Кірове» (Донецька обл.),

«Крейдяні відслонення» (Луганська обл.), «Крейдяний» (Харківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Впровадження на заповідних

територіях заходів (регламентоване випасання тощо), які сприяють підтри-

манню оптимального стану угруповань. Картування нових місцезнаходжень,

включення місцезростань, що не охороняються, до природно-заповідного

фонду та до структурних елементів екомережі.

Джерела інформації. Гринь, 1973; Перспективная сеть…, 1987; Кондратюк и

др., 1988; Ткаченко та ін., 1998; Вакаренко, Дубина, 2006.

Л.П. Вакаренко

240

Зелена книга України

108. Угруповання формації грабельків Бекетова

(Erodieta beketowii)

Асоціації. Валіськокострицево–бекетовограбелькова (Erodietum (beketowii)

festucosum (valesiacae)), вапнолюбнобедренцево–бекетовограбелькова

(Erodietum (beketowii) pimpinellosum (titanophilae)), гранітночебрецево–

бекетовограбелькова (Erodietum (beketowii) thymosum (granitici)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,0–17,0;

І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Середня течія річок Кальміус та Кальчик (Донецька

обл.).

Фізико-географічні умови. Гранітні скелі, осипи, відслонення доломітів та

сланців.

Біотоп. Петрофітні угруповання на гранітах.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційо-

ваності. Домінант – грабельки Бекетова (Erodium beketowii) – занесений до

ЧKУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант – вузький ендемік.

Ценотична структура та флористичне ядро. Розріджені агломеративні

зарості із загальним проективним покриттям до 40%. Домінант – грабельки

Бекетова – має досить низьке проективне покриття (до 25%), співдомінантами

(з покриттям до 15–20%) виступають чебрець гранітний (Thymus graniticus),

бедринець вапнолюбний (Pimpinella titanophila) та костриця валіська (Festuca

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

241

Зелена книга України

valesiaca). У складі угруповань переважають облігатно-петрофільні види, се-

ред яких багато ендемічних, а саме: чебрець гранітний, ковила гранітна (Stipa

graniticola), маренка гранітна (Asperula graniticola), юринея гранітна (Jurinea

granitica), ранник донецький (Scrophularia donetzica). Трапляються також

широкоареальні петрофітно-степові види – полин австрійський (Artemisia

austriaca), головачка уральська (Cephalaria uralensis), ковила волосиста (Stipa

capillata) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ

(Кальміуське відділення).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань до тери-

торій екомережі. Пошук та картування нових місцезнаходжень. Моніторинг

стану угрупованнь.

Джерела інформації. Зеленая книга..., 1987; Генов, Ілляшенко, Мовчан та ін.,

1991.

Л.П. Вакаренко

242

Зелена книга України

109. Угруповання формації люцерни скельної

(Medicageta rupestris)

Асоціації. Кримськочаберово–скельнолюцернова (Medicagetum (rupestris) sa-

turejosum (tauricae)), стевеносонцецвітово–скельнолюцернова (Medicagetum

(rupestris) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 16,4; І; 1;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Гірський Крим, передгір’я.

Фізико-географічні умови. На верхніх частинах (карнизах) стрімких схилів

вапнякових відслонень, де внаслідок дренажу або змиву формуються екстре-

мально посушливі умови.

Біотоп. Томіляри.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний тип асоційо-

ваності. Домінант – люцерна скельна (Medicago rupestris) – занесена до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Рідкісні ендемічні угруповання, домінант

яких є вузьким ендеміком передгір’я Криму, а співдомінанти – кримськими

ендеміками.

Ценотична структура та флористичне ядро. Низькорослі угруповання ма-

ють загальне проективне покриття 20–40%, люцерни скельної – до 20%,

співдомінантів, зокрема, чаберу кримського (Satureja taurica) – 10 %, сонцецвіту

Стевена (Helianthemum stevenіі) – 10–15%. Угруповання чагарничків фор-

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

243

Зелена книга України

муються в екстремально сухих, навіть для томілярів умовах, тому їх флори-

стичний склад дуже бідний. Тут трапляються лише ксеропетрофітні види, а

саме: костриця борозниста (Festuca rupicola), ранник скельний (Scrophularia

rupestris), фумана лежача (Fumana procumbens), загнітник головчастий

(Paronуchia cephalotes), лагозерис пурпуровий (Lagoseris purpurea) (занесений

до ЧКУ) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у комплексних пам’ятках природи

загальнодержавного значення «Гора Ак-Кая», «Гора останець Мангуп Кале»

(АР Крим).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Картування нових місцезна-

ходжень, дослідження динаміки угруповань, включення місцезростань, що не

охороняються, до природно-заповідного фонду та до структурних елементів

екомережі.

Джерела інформації. Вакаренко, Шеляг-Сосонко, Дидух, 1987; Шеляг-

Сосонко, Дидух, Дубина и др., 1991; Дидух, 1992.

Л.П. Вакаренко

244

Зелена книга України

110. Угруповання формації полину суцільнобілого

(Artemisieta hololeucae)

Асоціації. Вапнолюбнобедринцево–суцільнобілополинова (Artemisi-

etum (hololeucae) pimpinellosum (titanophilae)), вапняковочебрецево–

суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) thymosum (calcarei)),

крейдяногісопово–суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) hys-

soposum (cretacei)), крейдяноранниково–суціль но білополинова (Ar-

temisietum (hololeucae) scrophulariosum (cretаceae)), сіро плодо маренково–

суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) asperulosum (tephrocarpae)),

солончаковоподорожниково–суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeu-

cae) plantaginosum (salsae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,5–17,5;

І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Басейни річок Сіверського Дінця та Кринки (Донець-

ка, Луганська та Харківська області).

Фізико-географічні умови. Схили річкових долин, балок та окремих гір з

крейдяними відслоненнями.

Біотоп. Різнотравно-гісопові угруповання на карбонатах Середньоруської ви-

сочини та Донецького кряжу.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асо-

ційованості домінанта та співдомінантів. Домінант (полин суцільнобілий

(Artemisia hololeuca)) та співдомінант (ранник крейдяний (Scrophularia

cretacea)) занесені до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП; співдомінант – гісоп крейдя-

ний (Hyssopus cretaceus) – до ЧКУ та ЄЧС.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

245

Зелена книга України

Ботаніко-географічна значущість. Ендемічні угруповання. Домінант та

деякі співдомінанти є вузькими кретофільними ендеміками басейнів річок

Сіверського Дінця та Дону.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусні, досить розріджені

угруповання. Загальне проективне покриття становить 30–35%, полину

суцільнобілого – 10–20%, співдомінантів різних угруповань – до 10%. Пере-

важають кретофільні види, серед яких багато ендемічних, а саме: бедри-

нець вапнолюбний (Pimpinella titanophila), юрінея короткоголова (Jurinea

brachycephala), ранник крейдяний, громовик донський (Onosma tanaitica),

смілка крейдяна (Silene cretacea), гісоп крейдяний, проломник Козо-

Полянського (Androsace kozo-poljanskii), льон український (Linum ucrainicum),

левкой запашний (Mattiola fragrans) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Регламентованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ

(відділення «Крейдова флора»), НПП «Святі гори», ботанічних заказниках

місцевого значення «Крейдяна рослинність біля с. Кірове», «Пристінське»

(Донецька обл.), «Крейдяні відслонення» (Луганська обл.), ботанічній пам’ятці

природи загальнодержавного значення «Балка Гірка» (Донецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань, що

не охороняються, до природно-заповідного фонду та структурних елементів

екомережі. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Гринь, 1973; Перспективная сеть…, 1987; Кондратюк и

др., 1988; Ткаченко та ін., 1998; Вакаренко, Дубина, 2006.

Л.П. Вакаренко

246

Зелена книга України

111. Угруповання формації солодушки крейдяної

(Hedysareta cretacei)

Асоціації. Крейдянокострицево–крейдяносолодушкова (Hedysaretum

(cretacei) festucosum (cretaceae)), крейдяносолодушкова чиста (Hedysaretum

cretacei purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,4; І; 1;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Південний схил Середньоруської височини, крейдяні

схили р. Комишної (Луганська обл.).

Фізико-географічні умови. Схили різної експозиції з відслоненнями крейди,

крейдяні осипи.

Біотоп. Чагарниково-трав’янисті угруповання на карбонатах Середньоруської

височини.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційова-

ності домінанта і співдомінанта. Домінант – солодушка крейдяна (Hedysarum

cretaceum) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінант – костри-

ця крейдяна (Festuca cretacea) – занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Ендемічні угруповання. Домінант є релік-

товим східнопричорноморським ендемічним видом. Співдомінант – костриця

крейдяна – також ендемік.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусні трав’янисті угру-

повання заввишки 70–90 см, їх загальне проективне покриття становить

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

247

Зелена книга України

70–80%. В майже чистих заростях солодушки крейдяної її проективне покрит-

тя досягає – 70%, а в угрупованнях зі співдомінуванням костриці крейдяної –

до 50%. Травостої угруповань складають кретофільні ендемічні види, зокре-

ма, чебрець крейдяний (Thymus cretaceus), ранник крейдяний (Scrophularia

cretacea), кипець Талієва (Koeleria talievii), полин суцільнобілий (Artemisia

hololeuca), п. донський (A. tanaitica), дрік донський (Genista tanaitica), льонок

крейдяний (Linaria cretacea), громовик донський (Onosma tanaitica) тощо.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ

(відділення «Крейдова флора»).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Створення заказника на право-

му березі р. Комишної (с. Новонікольське, Луганська обл.). Пошук нових

місцезнаходжень. Включення місцезнаходжень угруповання до територій

природно-заповідного фонду та екомережі. Моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Гринь, 1973; Ткаченко, Парахонська, 1985.

Л.П. Вакаренко

248

Зелена книга України

112. Угруповання формації сонцецвіту сивого

(Helianthemeta cani : incl. Helianthemum cretaceum (Rupr.)

Juz., H. cretophilum Klok. et Dobrocz.)

Асоціації. Крейдолюбносонцецвітова чиста (Helianthemetum cretophili

purum), крейдяносонцецвітова чиста (Helianthemetum cretacei purum),

макутринськокострицево–сивосонцецвітова (Helianthemetum (cani) festucosum

(macutrensis)), маршаллочебрецево–сивосонцецвітова (Helianthemetum (cani)

thymosum (marschalliani)), сивосонцецвітова чиста (Helianthemetum cani

purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,4–14,4;

І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Тернопільська обл., м. Кременець, г. Дівочі скелі –

сонцецвіт сивий (Helianthemum canum); Донецька обл., береги р. Сіверський

Донець – с. крейдолюбний (H. cretophilum); відроги Середньоруської височи-

ни, Харківська обл. (Двурічанський р-н, с. Піски, с. Кам’янка) і Луганська обл.

(Новопсковський р-н, с. Білолуцик) – с. крейдяний (H. cretaceum).

Фізико-географічні умови. Сухі вапнякові карнизи, які на столоподібній

вершині тягнуться вузькими смугами (5–7 м завширшки) вздовж обривів,

круті схили, крейдяні відслонення.

Біотоп. Томіляри.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асо-

ційованості домінанта та співдомінанта. Домінант – сонцецвіт сивий

(Helianthemum canum) – занесений до ЧКУ.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море