Філоненко С.О. Усна народна творчість

Подождите немного. Документ загружается.

311

«Весільна драма композиційно складалася з 5 великих актів,

причому до кожного акту входило кілька самостійних епізодів:

1) сватання; 2) змовини (оглядини, заручини); 3) підготовка до

весілля (вінкоплетіння; вихід молодої в супроводі дружок, а мо-

лодого в супроводі бояр на село запрошувати рідню і гостей до

весілля; торочини; прикрашування гільця; печення короваю);

4) весілля

(«посад» молодої, розплітання коси, батьківське бла-

гословення і провід молодих до вінця, «поїзд» молодого до двору

молодої — сцена нападу і оборони; «зрада» брата молодої, що

виявляється у «продажі» сестри; дари від молодого; краяння і ро-

зподіл короваю; виряджання скрині; прощання молодої з батька-

ми, з рідним двором, від’їзд молодих

до дому молодого; зустріч

невістки в свекрів, дари від невістки, «комора»); 5) понеділку-

вання («почепини», «пропій» і «перезва»)» (Галина Сухобрус)

[75, с. 110—111].

«За групами подій весілля розпадається на три частини: пе-

редвесільну («пролог»), власне весілля, післявесліьну.

До передвесільної частини належать сватання і заручини…

Власне весілля розпочинається з запросин весільної дружини,

гостей

та випікання короваю. Основні події розгортаються з

п’ятниці або суботи (ряд їх — паралельно в домі молодої і домі

молодого); центральна частина (перехід молодої в дім молодого)

відбувається в неділю. Завершується весілля в понеділок. Події

центральної частини весілля унаочнює схема, що подається.

Хід весільних подій (власне весілля)

Субота

У молодої У молодого

1 Печуть коровай; коровайні пісні 1 Печуть коровай; коровайні пісні

2 Молода із дружками запрошує

гостей і рід на весілля, дружки

співають

2 Молодий з боярами запрошує

гостей і рід на весілля

3 Дівич-вечір: в’ють вінки, квіт-

чають гільце; святкові пісні про

гільце і сумні про дівочу долю

3 Квітчають гільце; співають

4 Танці та розваги 4 Молодий з боярами та музиками

йде до молодої на дівич-вечір

5 Розплітання коси; сумні пісні

312

Неділя

У молодої У молодого

1 Збираються до вінця, вінчання 1 Те ж саме

2 Обід роду молодої та гостей 2 Обід роду молодого та гостей

3 Ждуть молодого з поїздом 3 Поїзд молодого до молодої

4 Молоду продає її брат; пісні 4 Молодий повертається додому з

молодою; весільний поїзд пере-

їздить через вогнище

5 Вечеря, ділять коровай 5 Комора; пісні про калину

6 Молода прощається з родом, ба-

тьками, дружками; сумні пісні

7 Молоди дарує тещі чоботи, тес-

теві — шапку; пісні і танці

8 Від’їзд молодих, бояр та прида-

нок (родичів та гостей моло-

дого)

9 Дружини (інсценізація «весіл-

ля» старшої дружки із старшим

боярином)

Понеділок

У молодої У молодого

1 Збирається рід молодої (пере-

зва) і їдуть до батьків молодого;

співають перезв’янських (жарті-

вливих) пісень

1 Приїздить перезва

2 Перепій, подарунки, пісні до

кожного, хто дарує

3 Ділять коровай (або верч, який

молода привезла від батьків)

У наступні дні починалися післявесільні розваги, бесіди, жарти.

У вівторок влаштовували «циганщину» — гуляння з перевдягання-

ми, танцями та музиками» (Анатолій Іваницький) [29, с. 109].

«Весільні пісні — вид традиційної родинно-обрядової народ-

ної пісенності, який є органічним складником весільних обрядо-

313

вих дій. Саме зв’язок з обрядовими весільними діями… відрізняє

весільні пісні як змістом, так і способом виконання від інших лі-

ричних пісень, що їх співають на весіллі» [48, с. 112—113].

«Пісенні тексти пов’язані з обрядом образно-емоційно, тобто,

в них розкривається ставлення учасників весілля до подій. Зву-

чать пісні широкого

емоційного спектру, вони групуються на-

вколо провідних тем:

— жаль (дочки — за домівкою і дівуванням; батьків — за до-

чкою…);

— гірка жіноча доля (життя у чужій родині, лиха свекруха,

нелюбий чоловік…);

— величання, поздоровлення молодих, роду батьків — це пісні

урочисті, світлі, піднесені…;

— жарти на весіллі (кепкування, перекори свах, бояр, світи-

лок

, дружок, — як правило, це короткі 3—4 рядкові дотинки, до-

тепні, жваві, сповнені іскрометного гумору; особливо багато жа-

ртів лунає за весільним столом…» (Анатолій Іваницький) [29,

с. 112—113].

«Як вони мені сподобалися. Що я кажу — сподобалися! Ще ві-

дколи слухаю та читаю народні пісні, — вони ніколи не зробили

на мене такого глибокого враження. Це

, певно, тому, що перший

раз трапляється мені бачити одну групу пісень в цілості, і то ще в

такій повній і багатій. Але скільки там пречудних образів попри

дикій і напіввиробленій формі, — скільки чуття, скільки геніаль-

них порівнянь, скільки глибоко старовинних споминок та окру-

шин, що становлять цінний матеріал соціологічний, етнологічний

язиковий. А скільки здорових, ясних і правдиво людських поглядів

на життя! З якою теплотою оспівана доля жінки перед її шлюбом і

по шлюбі! Якими широкими рисами змальований стан народу, що

був колись у глибокій старовині! Мені слів не стає на похвалу тієї

епопеї селянського життя» (Іван Франко) [78, с. 118].

Завдання

Складіть тези статей В. Балушка «Елементи давньослов’ян-

ських ініціацій в українському весіллі» і Н. Лисюк «Егда мимо

нощь ходит…». На їх основі підготуйте розповідь про ритуально-

міфологічну основу весільного обряду.

2. Прочитайте розділи підручників з етнографії України (на-

родознавства), присвячені описам весільних обрядів і звичаїв:

314

• Українське народознавство: Навч. посібник / За ред.

С. П. Павлюка. — К.: Знання, 2006. — С. 221—226;

• Пономарьов А.П. Українська етнографія: Курс лекцій. — К.:

Либідь, 1994. — С. 272—279;

• Етнографія України: Навчальний посібник / За ред. А. С.

Макарчука. — Львів: Світ, 1994. — С. 342—347.

Зіставте їх з розділом підручника М. і З. Лановик (с. 194—

221). У чому, на

вашу думку, полягає відмінність підходів етно-

графів і фольклористів до вивчення весільної обрядовості? (дайте

письмову відповідь на це запитання).

3. Прочитайте кілька записів весільної драми. Які їх територі-

альні відмінності?

4. Складіть схему «Структура весільної драми» (передвесіль-

ні, власне весільні і післявесільні обряди).

5. Прочитайте розділи підручників з російського фольклору,

присвячені

весільній драмі і весільним пісням:

• Зуева Т. В., Кирдан Б. П. Русский фольклор: Учебник для

высших учебных заведений. — М.: Флинта: Наука, 2003. —

С. 87—110.

• Аникин В. П., Круглов Ю. Г. Русское народное поэтическое

творчество. — Л.: Просвещение, 1983. — С. 68—71, 84—94.

• Кравцов Н. И., Лазутин С. Г. Русское устное народное твор-

чество

: Учебник для фил. спец. ун-тов. — М.: Высшая школа,

1983. — С. 50—56.

Знайдіть спільні й відмінні риси українського і російського

обрядів. Чи поширені в українському фольклорі весільні голосін-

ня (рос. «причитания»)?

6. Випишіть із різних наукових джерел класифікації весільних

пісень. За якими принципами вони здійснені?

7. Прочитайте 10—12 весільних пісень, зробіть письмовий фі

лологічний аналіз однієї з них на вибір (назва пісні, в який мо-

мент весілля і ким виконується, її настрій, мотиви і образи, вира-

жальні засоби, ритміка).

8. Дайте письмову відповідь на питання: що спільного і чим

відрізняються весільні пісні і пісні про кохання, пісні про родин-

не життя?

9. Розкажіть,

які елементи народної весільної драми зберіга-

ються в сучасному весіллі, а які втрачені і чому?

10. Підготуйте повідомлення «Українське весілля в художній

літературі» (на матеріалі творів «Наталка-Полтавка» І. Котлярев-

ського, «Маруся» і «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ’я-

ненка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного).

315

11. Проаналізуйте шкільні програми і підручники з українсь-

кої літератури: як представлена в них весільна драма? Які весіль-

ні пісні пропонуються школярам для ознайомлення? Які нетра-

диційні форми уроку ви можете запропонувати для вивчення

весільного обряду?

Тест для перевірки знань

1. Яку подію грають учасники весілля, за твердженням

Ф. Колесси?

А)

народну, соціальну,

Б) подію власного життя,

В) історичну подію,

Г) фантастичну подію.

2. Яке твердження правильне?

А) на весіллі виконуються лише пісні,

Б) на весіллі виконуються пісні і розповідаються легенди,

В) весілля «обслуговує» цілий комплекс фольклорних жанрів,

Г) на весіллі виконуються усі фольклорні жанри.

3. Елементи якого суспільного устрою відбилися у весіль

ному обряді?

А) виключно матріархат,

Б) виключно патріархат,

В) і патріархат, і матріархат,

Г) до вінчання — матріархат, а після вінчання — патріархат.

4. З яким архаїчним обрядом, на думку В. Балушка,

пов’язане весілля?

А) жертвоприношення,

Б) похорону,

В) ініціації,

Г) хрестин.

5. Який міфологічний час відображено у весільному фоль-

клорі?

А)

день,

Б) ніч,

В) ранок,

Г) вечір.

316

6. Що символізує Дунай у весільних піснях?

А) перешкоду,

Б) дівоцтво,

В) батьківський дім,

Г) чужу родину.

7. На кого падає основне текстове навантаження весільно-

го обряду?

А) на молодого і молоду,

Б) на батьків молодих,

В) на свата і старшого боярина,

Г) на дружок і світилок.

8. В який день тижня

відбувався Дівич-вечір?

А) в п’ятницю,

Б) в суботу,

В) в неділю,

Г) в понеділок.

9. Які символи притаманні весіллю?

А) калина, барвінок, гільце,

Б) сорочка, ворони, китайка,

В) яблуня, вишня, гільце,

Г) голуби, вода, кінь.

10. Які образи найчастіше згадуються в ритуальному діа-

лозі під час сватання?

А) лисиця і

вовк,

Б) куниця і князь,

В) зоря і місяць,

Г) рута і барвінок.

ТЕМА

«ДИТЯЧИЙ

ФОЛЬКЛОР»

План

1. Характерні риси дитячого фольклору. Проблема класифіка-

ції його жанрів.

317

2. Жанрова своєрідність колискових пісень, їх образи, симво-

ліка, художня мова.

3. Забавлянки, утішки, пестушки: їх ігровий характер, виховне

й розвивальне значення.

4. Дитячі заклички і примовки, їх зв’язок із замовляннями.

Звуконаслідування.

5. Художні особливості лічилок, дражнилок (прозивалок),

скоромовок, мирилок.

6. Мотиви і поетика дитячих пісень.

Основна література

1. Бойко В.Г. Дитячий фольклор // Український дитячий фольк-

лор. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962. — С. 3—16.

2. Довженок Г. Вступ // Дитячий фольклор / Упоряди. Г. В. Довже-

нок. — К.: Дніпро, 1986. — С. 5—20.

3. Довженок Г., Луганська К. Дитяча поезія // Дитячі пісні та речи-

тативи / Упор. Довженок Г., Луганська К. — К.: Наукова

думка,

1991. — С. 8—36.

4. Довженок Г. В., Луганська К. М. Українські народні колискові пі-

сні та забавлянки // Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлян-

ки. — К.: Наукова думка, 1984. — С. 11—44.

5. Іваницький А. Українська народна музична творчість. — К.: Му-

зична Україна, 1990. — С. 211—218.

6. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Під

ручник. — К.: Знання-Прес, 2001. — С. 567—590.

7. Сивачук Н. Український дитячий фольклор: Підручник. — К.:

Деміург, 2003. — 288 с.

Додаткова література

1. Аліксійчук О. С. Дитячий фольклор Поділля (Антологія народної

творчості): Навч. посібник. — Кам’янець-Подільський, 2005. — 76 с.

2. Бабишкін С. Д. Дитячий фольклор в історико-педагогічному

аспекті // Народна творчість та етнографія. — 1990. — № 1. —

С. 58—64.

3. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості:

Пісні, прислів’я, загадки, скоромовки / Упоряд. Н. С. Шумада. — К.:

Веселка

, 1989. — С. 264—274, 529—560.

4. Марчук О. Перший дім дитини (прагмема колиски в контексті ко-

лисанки) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях,

ліцеях та колегіумах. — 2005. — № 4. — С. 134—139.

5. Мельников М. Н. Русский детский фольклор. — М.: Просвещение,

1987. — 240 с.

318

6. Седнєв Вл. Страшні дитячі історії: символізація необхідності //

Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 9—10. — С. 205—215.

7. Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2 ч.: Навч. посіб-

ник / Упор. І. Луценко та інші. — К.: Вища школа, 1992. — Ч. 1. —

С. 6—20.

8. Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С. П. Павлю-

ка. — К.: Знання, 2006. — С. 187—194.

Питання для перевірки знань

1. Дайте визначення дитячого фольклору.

2. Які специфічні риси дитячого фольклору?

3. У чому полягає зв’язок дитячого фольклору з народною пе-

дагогікою?

4. Назвіть класифікації жанрів дитячого фольклору. Які кри-

терії лежать в основі кожної з них?

5. Які ви знаєте жанрові різновиди поезії пестування?

У чому полягає відмінність закличок, примовок і звукона-

слідувань?

7. Які характерні риси поетики лічилок? Як пов’язаний цей

жанр із грою?

8. Назвіть жанрові ознаки дражнилок (прозивалок).

9. Які художні прийоми лежать в основі скоромовок? З якою

метою виконуються твори цього жанру?

10. Які жанри дитячих пісень вам відомі?

11. Хто з українських учених досліджував дитячий фольклор?

Назвіть їх основні праці.

12. Як пов’язані дитячий фольклор і художня література для

дітей?

Матеріали до заняття

«Дитячий фольклор — багатожанрова система, що склада-

ється із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До

дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і

твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ вини-

кає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей за-

лежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і

десь до трьох — трьох з половиною років) емоційний, моторний і

розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов’язку дорос-

лих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні

та різні забавлянки (утішки)…

319

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, викону-

вані дітьми середнього і старшого віку. До них належать твори,

що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, драж-

нилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також

прозові приповідки, скоромовки, загадки, казки. Частина з них

складена дорослими для дітей, але велика кількість — це твор-

чість

самих дітей» (Анатолій Іваницький) [29, с. 211—212].

«…Г. С. Виноградов, як один зі знавців народної педагогіки,

що першим почав широко вживати термін «дитячий фольклор»,

наголошував, що ним доцільно позначати твори, складені сами-

ми дітьми, а також поезію пестування (невеликі ліричні твори,

які примовляють дорослі. пестячи дітей). Дещо пізніше до цього

виду

словесності долучили колискові пісні (хоч дехто з учених

дотепер вважає їх розрядом родинно-побутової лірики). також

було спостережено, що деякі жанри народної словесності, які по-

бутували у середовищі дорослих, втративши своє первісне утилі-

тарне призначення і сакральне значення, у дещо видозміненому,

спрощеному вигляді перейшли у сферу дитячого фольклору. Усі

дослідники

одностайні, що до дитячого фольклору відносяться і

твори дітей, і твори для дітей, складені дорослими. Основним

критерієм відбору є функціональний аспект: твори, які викону-

ються лише у дитячому середовищі, а також ті, які не передбача-

ють інших слухачів і виконуються дорослими тільки для дитини.

Дитячий фольклор має свою специфіку: відповідає

віковим особ-

ливостям дітей у виборі тем, образів, ідей; характеризується по-

єднанням словесного матеріалу з елементами гри, супровідними

рухами; у багатьох творах проявляється виражене виховне спря-

мування» (Зоряна Лановик, Мар’яна Лановик) [43, с. 567—568].

«…Усі жанри дитячого фольклору умовно можна поділити на

три групи:

1) тексти, створені дорослими для дітей

;

2) твори, які перейшли у дитячий фольклор із загального фо-

льклорного доробку;

3) твори самих дітей.

В окремих випадках чітка межа між ними стирається, тобто є

жанри, які не можна однозначно зарахувати в ту чи іншу групу.

Кожна з цих груп, виділена на основі походження жанрів, має

свої особливості, поділяється на менші підгрупи і цикли відпо-

відно до інших рис… Спільна риса їх усіх — дитяча тематика,

вони виконуються тільки для дитини, переважно немовляти, чи

320

віком до 4—5 років» (Зоряна Лановик, Мар’яна Лановик) [43,

с. 568].

«Колискові пісні — жанр народної родинної лірики, специ-

фічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплян-

ням дитини в колисці. Визначальний у колисковій пісні не смис-

ловий, а звуковий (ритмо-мелодійний) компонент» [48, с. 361].

«Колискові пісні — ліричні пісенні твори, які виконуються

матір’

ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над колис-

кою дитини для того, щоб її приспати» (Зоряна Лановик,

Мар’яна Лановик) [43, с. 568].

«Колискова пісня — один із жанрів дитячого фольклору, пе-

реважно коротенькі пісеньки, виконані зазвичай над дитячою ко-

лискою з чітко визначеною метою — приспати дитину» («Схід-

нослов’янський фольклор

. Словник наукової і народної

термінології») [Цит за 66, с. 20—21].

«Колискова пісня — термін фольклористичний. У народі ще

й зараз вживають дієслівних форм: співати при колисці або спі-

вати кóта. Вислів «співати кóта» виник із звичаю, коли у нову

колиску клали кота, гойдали його і наспівували при цьому колис-

кової пісні

. А після цього ритуалу клали до колиски дитину і спі-

вали їй, доки вона не засинала» (Анатолій Іваницький) [29,

с. 212—213].

«Колисанка (колискова пісня) — жанр народної ліричної пі-

сні. Колисанку співає мати (зрідка бабуся), аби заколисати, залю-

ляти, приспати, приспівати дитину. Колисанки переважно корот-

кі. Ритм і темп — зумовлені темпом гойдання.

Мелодія —

наспівна, нескладна. Мета колисанки — відповідними рухами,

монотонним співом і приємними дитині словесними образами

спонукати до сну малого слухача. Музична і словесна форма та

самий зміст колисанки вказують на прадавнє її походження, на

його спорідненість із магічними навіюваннями — замовляннями»

(Анатолій Волков) [45, с. 255].

«Колискові пісні виділяються в окремий цикл, тому що

ма-

ють чітко окреслені тематику і функцію, вони призначені тільки

для одного слухача — дитини і мають тільки одного виконав-

ця — матір або близьку людину» (Наталя Шумада) [26, с. 299].