Галушка Є.О. (ред) Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

Призначення національної валютної системи – регулювання валютного ринку

країни, розробка і реалізація державної валютної політики. Основна мета валютної

політики - забезпечення стабільності національної валюти, стабілізація цін, ріст

виробництва та ВВП; у валютній сфері – лібералізація валютних відносин, стабілізація

кон'юнктури валютного ринку, ріст конвертованості національної валюти, захист

інвестицій.

4. Світова валютна система - це організаційна форма грошово-кредитних

відносин, яка склалася на світовому ринку, закріплена міждержавними угодами і

обслуговує міжнародний обіг.

Структура валютна система включає:

1) основні міжнародні платіжні засоби (золото, вільноконвертовані валюти, ЦП,

міжнародні (колективні, рахункові) гроші;

2) режим валютних паритетів і валютних курсів (плаваючий відповідно до

купівельної спроможності окремих валют);

3) умови конвертування (розміну) валют (вводиться окремими країнами

шляхом ратифікації відповідних статей Статуту МВФ);

4) регулювання обсягу платіжних засобів у каналах міжнародного обігу

(МВФ);

5) уніфікація правил міжнародних розрахунків (МВФ, СБ, Світова торгова

палата, СОТ);

6) міждержавні інститути, які регулюють валютні відносини (МВФ, СБ, ЄБРР

та інші);

7) режим міжнародних валютних ринків і ринків золота (взаємодія попиту та

пропозиції).

Перша світова валютна система склалася наприкінці 19 ст. у вигляді золотого

стандарту як сукупність національних валютних систем. На Генуезькій конференції

1922 р. відбулось оформлення золотодевізного стандарту, який передбачив обмін

лише окремих валют на золото за фіксованим співвідношенням. Протягом 1929-33 рр. –

світова валютна система розпалася на окремі валютні блоки (1931 р. - стерлінговий,

1933 р. – доларовий, 1933-36 рр. – золотий), на базі яких були створені валютні зони

(єдиний валютний режим).

Третя світова валютна система, відома як Бреттон-Вудська, була започаткована

1944 р. (система золотодоларового стандарту). Ця система офіційно проіснувала до

1978 р., а реально перестала існувати уже в 1971 р.. Основні положення цієї системи:

1) світовими грошима вважалися золото, долар і у меншій мірі – фунт

стерлінгів;

2) США обмінювали долари іншим країнам за курсом: 35 дол. за тройську

унцію(31,1г);

3) утворено МВФ (міжнародний валютний фонд) та СБ (світовий банк);

4) курси валют встановлювалися на базі їх золотих паритетів;

5) зміна паритетів могла відбутись тільки з дозволу МВФ при певних умовах;

6) ринкові курси валют могли відхилятись від доларових паритетів у межах +/-

1%;

7) валютне регулювання здійснювалось головним чином через МВФ;

8) дефіцит платіжного балансу міг забезпечуватись міжнародним кредитом.

США отримали привілейоване становище і фактично експлуатували інші країни

через нагромадження короткострокової доларової заборгованості щодо них.

У кінці 60-х років внутрішні протиріччя Бреттон-Вудської системи логічно

привели до її кризи.

Четверта, Ямайська валютна система (валютно-паперовий стандарт) вступила

в дію в 1978 р. згідно з рішеннями Кінгстонської конференції (1976 р.) і юридично

закріпила демонетизацію золота.

Основні положення Ямайської валютної системи:

1) визнання національних валют і СДР міжнародними розрахунковими

валютами;

2) витіснення золота з міжнародних розрахунків, скасування золотих паритетів

та офіційної ціни на золото;

3) дозвіл центральним банкам купувати і продавати золото за ринковими

цінами;

4) узаконення системи “плаваючих” курсів;

5) внески у МВФ здійснюються не в золоті, а тільки у валюті та СДР;

6) зростання ролі МВФ як центру міждержавного валютного регулювання.

СДР (спеціальні права запозичення) - штучно створені гроші (міжнародні

резервні кошти), які призначаються для регулювання сальдо платіжних балансів,

поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ.

Наявність у країні ліміту СДР дає право придбати в його межах у іншої країни

конвертовану валюту.

У Європі створено регіональну валютну систему, яка діє з 1979 р. і є формою

організації відносин країн Європейського Союзу.

Європейська валютна система (ЄВС)утворена в березні 1979 р. на таких

засадах:

1) країни-учасниці зобов'язані підтримувати коливання ринкового курсу валют

у межах (+/-2,25% ), а для Італії (+/ - 6 %) – “суперзмія”;

2) введена спеціальна валютна одиниця ЕКЮ;

3) утворено європейський фонд валютного співробітництва;

4) створено механізм підтримки валютних курсів (валютні інтервенції,

кредити).

ЕКЮ - колективна валюта, яка базувалася на "кошику" валют держав - членів

ЄС.

Передбачалося, що ЕКЮ стане основою для розрахунків валютних курсів,

засобом здійснення валютних інтервенцій, укладання угод, надання кредитів,

розрахунків та реальним резервним активом. На відміну від СДР мала реальне

забезпечення (золото, долар, національні валюти).

Розвиток ЄВС привів до утворення Європейського ЦБ та заміни національних

валют – єдиною валютою – євро (з 01.01.99 р. введено у безготівковий обіг, з 01.01.02 –

у готівковий обіг). Європейський валютний союз утворений згідно Маастрихтської

угоди (1992 р.). Тривалий час лише 12 країн відповідали всім вимогам: дефіцит

державного бюджету – не більше 3%, державний борг – не більше 60% ВВП, інфляція –

не більша 1,5 процентних пункти від середнього рівня інфляції у трьох найстабільніших

країнах ЄС, довготермінова процентна ставка не більша 2 процентних пунктів від

середніх ставок у трьох найстабільніших країнах ЄС. У 2004 р. до складу ЄС увійшли

10 Східноєвропейських країн.

Створення валютного союзу з єдиною валютою забезпечує насамперед розвиток

міжрегіонального співробітництва, підвищення конкурентоспроможності щодо долара

США і, крім цього, веде до розширення фінансових ринків, зменшення операційних

витрат, валютних ризиків, спрощення проведення міжнародних фінансових операцій.

Основні поняття та категорії:

Валюта - грошова одиниця, що виконує функції світових грошей.

Валютний курс - ціна грошової одиниці країни, виражена у грошовій одиниці

іншої країни.

Валютний ринок – складова грошового ринку, що забезпечує здійснення

операцій з купівлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів.

Валютні відносини - відносини, що виконують під час функціонування грошей

у міжнародному обігу.

Конвертованість - здатність вільного обміну національної грошової одиниці на

інші валюти.

Котирування - визначення офіційними державними організаціями курсу

іноземної валюти.

Валютні цінності – це іноземна валюта, платіжні документи (чеки, векселі,

акредитиви) і фондові цінності (акції, облігації) в іноземній валюті, дорогоцінні метали

та дорогоцінне каміння, по відношенню до яких валютним законодавством країни

встановлено особливий режим обігу.

Валютні операції – це операції пов’язані з:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що

здійснюються між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу,

з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є

валютні цінності;

- ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та

вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

Дорожній чек – документальне грошове зобов’язання виплатити зазначену на

чеку суму власнику, чий підпис проставляється на ньому у момент його продажу.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських

білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним

засобом на території іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав

і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках

або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами

України.

Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу

обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни за валюту іншої

країни за узгодженим курсом на визначену дату:

- угоди з негайною поставкою типу “today”, “tomorrow”, “spot”;

- строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

- угоди типу “swap”;

- валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний, валютний.

Котирування валюти – визначення валютного курсу: повне – встановлення

курсу покупця і продавця; пряме - визначає скільком грошовим одиницям національної

валюти дорівнює одиниця іноземної валюти; зворотне – скільком одиницям іноземної

дорівнює одиниця національної валюти.

Маржа – різниця між курсами продавця і покупця.

Монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому

вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих

металів та їх брухту.

Національна валюта - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських

білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним

засобом на території України, кошт на рахунках, у внесках у банківських та інших

кредитно-фінансових установах на території України.

Неторгові операції – це операції з купівлі-продажу та інкасо готівкової

іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, випуску та

обслуговування пластикових карток клієнтів, купівлі(оплати) дорожніх чеків іноземних

банків, обміну валют, видачі коштів на відрядження, переказу коштів та оплати

переказів з-за кордону для фізичних осіб.

Опціон валютний – двостороння угода про передачу прав (для покупця) і

зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за

фіксованим курсом в узгоджену дату або термін. Опціон дає право а не обов’язок, одна

із сторін може відмовитись від його виконання.

Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом

депозитів в іноземній валюті: продаж цінних паперів, отримання кредитів від інших

банків.

Форвардні угоди – контракти на купівлю або продаж визначеної кількості

певної іноземної валюти у майбутньому (конкретна дата чи час між двома датами) за

курсом, встановленим під час укладання угоди.

Ф’ючерсні угоди – стандартизовані контракти на купівлю - продаж визначеної

кількості іноземної валюти у зазначений строк і за встановленими умовами, з фіксацією

цін на момент виконання сторонами своїх зобов’язань

Література: 3, 20, 22, 26, 27, 36, 39, 40, 42-48, 55, 60, 51, 57, 63, 64

Запитання для самопідготовки та самоперевірки:

1. Дайте визначення поняття „валюта”.

2. Що означає термін „види валют”? Назвіть види валют.

3. Дайте визначення поняття „валютні відносини”, назвіть їх учасників.

4. Чим міжнародні резервні валюти відрізняються від колективних валют?

5. Що таке валютний курс і як він формується?

6. Охарактеризуйте види валютних курсів.

7. Що таке котирування валют, як воно здійснюється?

8. Назвіть основні умови та ступені конвертованості валют.

9. Дайте визначення валютного ринку і поясніть його специфіку?

10. Охарактеризуйте суб'єктів та об'єкти валютного ринку?

11. Назвіть основні види валютних операцій і поясніть їх?

12. Що таке валютне регулювання?

13. Які органи здійснюють валютне регулювання в Україні?

14. У чому необхідність проведення девальвація (ревальвація) валюти?

15. Поясніть механізм здійснення валютна інтервенції.

16. Назвіть складові валютної системи.

17. Як відбувалася демонетизація золота?

18. Поясніть суть золотого стандарту і назвіть його форм.

19. За якими принципами функціонувала Бреттон-Вудська система.

20. Розкрийте основні засади Кінгстонської валютної системи.

21. Які переваги (недоліки) має Європейська валютна система?

Тести:

1. Грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна

розрахункова одиниця, засіб обігу та платежу, це:

1) міжнародна торгова валюта;

2) міжнародна резервна валюта;

3) валюта;

4) іноземна валюта;

5) колективна валюта;

6) конвертована валюта;

7) валюта оплати;

8) валюта кредиту;

9) валюта угоди.

2. Грошові одиниці, що використовується для покриття дефіциту платіжного

балансу, позик, кредиту, допомоги тощо, це:

1) міжнародна торгова валюта;

2) міжнародна резервна валюта;

3) валюта;

4) іноземна валюта;

5) колективна валюта;

6) конвертована валюта;

7) валюта оплати;

8) валюта кредиту;

9) валюта угоди.

3. Валютні відносини містять:

1) експорт товару;

2) надання економічної та технічної допомоги за кордон;

3) імпорт товару;

4) функціонування валюти у зовнішньоекономічній торгівлі;

5) укладання угод щодо купівлі-продажу валют;

6) отримання і надання з-за кордону позик;

7) укладення контрактів у ВКВ.

4. Співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується

для обміну валют під час валютних та інших операцій:

1) офіційний валютний курс;

2) ринковий валютний курс;

3) змішаний валютний курс;

4) валютний курс;

5) фіксований валютний курс;

6) плаваючий валютний курс;

7) форвард-курс.

5. Чинники, що не впливають на валютний курс:

1) стабільність держави;

2) обсяги економічної та технічної допомоги;

3) рівень інфляції;

4) попит і пропозиція на валютному ринку;

5) надходження в країну іноземних капіталів;

6) стан платіжного балансу;

7) різниця процентних ставок у різних країнах.

6. Здатність валюти вільно використовуватись для будь-яких операцій та обміну

на інші валюти:

1) конвертованість;

2) повна конвертованість;

3) часткова конвертованість;

4) конвертованість за поточними операціями

5) зовнішня конвертованість.

7. Валютні угоди з поставкою валюти протягом 2-х днів та негайною оплатою:

1) спот;

2) форвард;

3) ф'ючерс;

4) своп;

5) опціон.

8. Валютний ринок забезпечує:

1) своєчасність міжнародних розрахунків;

2) страхування валютних ризиків;

3) укладання двосторонніх угод на купівлю-продаж валюти;

4) диверсифікація валютних резервів банків;

5) розрахунки в національній та іноземній валюті;

6) регулювання економіки.

9.До операцій валютної біржі відноситься:

1) забезпечення своєчасності міжнародних розрахунків і страхування

валютних ризиків;

2) укладання двосторонніх угод на купівлю-продаж цінних паперів;

3) диверсифікація валютних резервів банків;

4) регулювання валютних курсів;

5) організація розрахунків в національній та іноземній валюті за

біржовими угодами.

10. До функцій ЦБ, як органу валютного регулювання, відноситься:

1) контроль за повнотою сплати податків нерезидентами;

2) формування бюджетної політики щодо валютних цінностей;

3) утворення та використання валютних резервів;

4) формування нормативної бази щодо обігу іноземної валюти в країні;

5) контроль за переказами валюти, переміщенням валюти і золота;

6) визначення сфери і порядку обігу іноземної валюти в країні;

7) надання банкам ліцензій на здійснення валютних операцій;

8) контроль за дотриманням вимог встановленого валютного

регулювання в країні.

11. Баланс всіх надходжень з-за кордону і платежів за кордон за певний період це:

1) платіжний баланс;

2) баланс поточних операцій;

3) торговий баланс;

4) баланс послуг і некомерційних платежів;

5) баланс руху коштів і кредитів.

12. Державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин це:

1) валютна система;

2) світова валютна система;

3) національна валютна система;

4) регіональна валютна система;

5) локальна валютна система.

13. Договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн це:

1) валютна система;

2) світова валютна система;

3) національна валютна система;

4) регіональна валютна система;

5) локальна валютна система.

14. Плаваючі валютні курси національних грошових одиниць запроваджено у:

1) 1867 р. - Паризька конференція;

2) 1922 р. - Генуезька конференція;

3) 1944 р. - Бреттон-Вудська конференція;

4) 1976 р. - Ямайська конференція.

15. Валюта - це:

1) золото;

2) грошова одиниця, що використовується у функції світових грошей;

3) національна грошова одиниця.

16. Які з перерахованих валют відносяться до резервних?

1) австралійський долар;

2) канадський долар;

3) датська марка;

4) англійський фунт стерлінгів;

5) норвезька крона;

6) польський злотий.

17. Валютні активи держави - це:

1) національна валюта;

2) депозити в національній та іноземних валютах;

3) іноземна валюта, авуари в СПЗ, золото;

4) залишки коштів на валютних рахунках.

18. Валютна інтервенція може бути здійснена шляхом:

1) продажу національної валюти;

2) продажу резервів у національній валюті;

3) продажу цінних паперів, розміщених у іноземній валюті;

4) емісії грошей;

5) зміни ставок оподаткування.

19. Якщо обмінний курс швейцарського франка щодо долара США змінився із 4

франків до 3 франків за 1 долар США, то ціна франка:

1) піднялась з 25 центів до 33 центів, а курс долара виріс щодо франка;

2) впала з 33 центів до 25 центів, а курс долара знизився щодо франка;

3) піднялась з 25 центів до 33 центів, а курс долара девальвовано щодо

франка;

4) піднялась з 25 центів до 33 центів, а курс долара впав щодо франка;

5) знизилась з 33 центів до 25 центів, а курс долара виріс щодо франка.

Задачі:

Задача 1

Банк встановив таки й курс долара США:

купівля - 5,04 грн., продаж - 5,11 грн.

Визначити:

а) скільки гривень можна одержати за 320 доларів 50 центів США;

б) скільки доларів США можна купити за 5 тис. грн.

Задача 2

Визначити, яким буде курс ЄВРО до швейцарського франка, якщо виходити із

середніх співвідношень із доларом США:

1 долар США =1,5125 ЄВРО;

1 долар США = 1.31408РК.

Задача З

Скільки угорських форинтів дадуть за 275 грн., якщо за офіційним курсом валют

160 угорських форинтів дорівнює 33,88 індійських рупій, а 1000 індійських рупій

становить 68,76 грн.

Задача 4

Скільки ЄВРО можна купити за 10180 японських ієн, якщо 1 долар США

дорівнює 101,8 японської ієни, а 1 ЄВРО становить 0,72 долара США?

Задача 5

За експортним контрактом фірма отримала валютний виторгу розмірі 12 000

англійських фунтів. Разом з тим вона повинна заплатити постачальникові сировини за

імпортним контрактом 10 000 доларів США, але російськими рублями.

Який фінансовий результат фірми в гривнях після здійснення обох контрактів,

якщо відомо, що:

1 RUR = 0,19 UAH, 1$ = 5,43 UAH, 1$ = 0,68 £.

Задача 6

Розрахувати крос-курс японської ієни до австралійського долара, якщо курс

австралійського долара до долара США – 0,7050, японської ієни до долара США -

116,780.

Задача 7

Інвестор придбав на біржі 20 тис. дол. США за курсом – 25.6 руб/дол. і заключив

форвардний контракт на їх продажу через три місяці за форвардним курсом – 28,5 руб./

дол. Придбані долари інвестор розмістив на трьохмісячний депозит за ставкою 5%

річних.

Розрахувати прибуток інвестора від цих операцій.

Задача 8

Інвестор вклад 50 тис. дол. США в одноденну угоду РЕПО з банком при ставці

7,5 % річних.

Розрахувати процентний дохід інвестора від цієї операції.

Задача 9

У банку розміщено шестимісячний депозит на суму 100 тис. дол. США за

ставкою 5% річних і переводиться в канадські долари за курсом 1,35 (ставка – 9%). На

день закінчення депозиту курс канадського долара до долара США може складає 1,41.

Розрахувати прибуток від процентного арбітражу.

Задача 10

У банку розміщено шестимісячний депозит на суму 100 тис. дол. США за

ставкою 5% річних і переводиться в канадські долари за курсом 1,35 (ставка – 9%). На

день закінчення депозиту курс канадського долара до долара США складає 1,31.

Розрахувати збиток від процентного арбітражу.

ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ

1. Світовий ринок грошей і капіталу

1. Міжнародні валютні розрахунки

2. Платіжний баланс

3. Міжнародні фінансово-кредитні установи

1. Сучасний світовий грошовий ринок - це сукупність локальних міжнародних

ринків грошей (короткотермінові операції) і капіталів (довготермінові операції), - це

форма реалізації валютних відносин, у яку входять правила, інструменти та

міждержавні органи, що забезпечують грошовий обіг на світовому рівні. Національні

ринки можуть виконувати роль міжнародних, якщо країна має розвинену економіку,

кредитну і фондову системи, вигідне географічне положення, ліберальне валютне та

податкове законодавство, стабільний політичний режим (Нью-Йорк, Лондон, Цюріх,

Франкфурт на Майні, Сінгапур...).

Міжнародний ринок грошей – це сектор світового ринку, який забезпечує

купівлю – продаж короткотермінових (до одного року) боргових цінних паперів

(векселі, сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотній

викуп, євродолари тощо) у окремому регіоні світу.

Міжнародний ринок капіталів - забезпечує купівлю – продаж довгострокових

боргових зобов’язань та акцій (акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ,

споживчі, банківські і комерційні позики, єврооблігації). Євровалюта (євродолари) – це

строкові депозити у іноземних банках, які знаходяться за межами країни – емітента

валюти. Порівняно новий інструмент міжнародного фінансового ринку - єврооблігації

є облігаціями, що номіновані в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається.

Офшорні банківські центри використовуються у світовій практиці для мінімізації

податків та уникнення валютного регулювання.

2. Міжнародні розрахунки - це система регулювання платежів за грошовими

вимогами, які виникають між державами, організаціями, громадянами різних країн.

Найпоширенішими умовами міжнародних розрахунків є повний розрахунок до

чи в момент переходу товару або документів на нього у розпорядження покупця і

розрахунок з відстрочкою - надання експортером імпортеру комерційного кредиту.

Основні форми міжнародних розрахунків: аванс або авансовані платежі;

акредитиви; інкасо; банківський переказ (погашення боргів за кредити, видача авансів,

врегулювання рекламацій, розрахунки за неторговельними операціями); розрахунки з

використанням векселів і чеків тощо.

Інструментами міжнародних розрахунків служать кредитні засоби (вексель,

банківський акцепт, чек, платіжне доручення, платіжна вимога) і готівка.

3. Платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому на певну дату

відображаються валютні платежі резидентів з країни та валютні надходження у країну

від нерезидентів за визначений період часу, що характеризує зовнішньоекономічні

відносини країни.

Стандартний платіжний баланс складається з чотирьох розділів:

1) рахунок поточних операцій (баланс товарів, послуг, доходи, поточні

трансферти);

2) рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (капітальні трансферти,

прямі, портфельні, інші інвестиції) - джерела фінансування руху

матеріальних цінностей;

3) резервні активи;

4) помилки та упущення.

Стан платіжного балансу безпосередньо впливає на попит і пропозицію на

валютному ринку: надходження валюти визначає її пропозицію, платежі – попит. За

статтею “Резервні активи” враховуються офіційні золотовалютні резерви – державні

запаси іноземних фінансових активів та золота, які можуть бути використані в

регулятивних цілях і на загальноекономічні потреби (трансакційне і інтервенційне

призначення).

Платіжний баланс моделює зовнішньоекономічні відносини країни, валютні

потоки і містить інформацію необхідну для оптимізації останніх. Збалансованість

валютних потоків за поточними і капітальними операціями безпосередньо впливає на

кон’юнктуру валютного ринку та визначає перспективи його розвитку.

4. Міжнародні фінансово-кредитні установи створюються за багатосторонніми

угодами між державами.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – глобальна міжнародна валютно-

кредитна організація. Рішення про утворення МВФ було прийнято 22 липня 1944 року

на міжнародній валютно-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі (США) для

регулювання відносин між його членами, забезпечення ресурсів(кредитів) на покриття

дефіцитів платіжних балансів країн учасниць, встановлення між ними багатосторонньої

системи платежів за поточними операціями, стабілізації валютних курсів, сприяння

конвертованості валют, надання консультативної допомоги. З 1947 року має статус

спеціалізованої установи ООН.

У діяльності МВФ бере участь більшість країн світу: якщо у 1950 році до його

складу входило 49 країн, то на початку ХХІ століття – 184. Позиції держав-членів МВФ

визначаються розмірами їхніх квот - відповідним чином розрахованих внесків. Від

розміру квоти залежить кількість голосів учасника і обсяг фінансового сприяння на яке

він може розраховувати. Всі країни зацікавлені у підвищенні своїх квот, тому МВФ

постійно проводить моніторинг економічних потенціалів країн-членів і їх ролі у

міжнародних економічних відносинах, удосконалює методику і критерії розрахунку

квот.

Перегляд квот здійснюється 1 раз на 5 років. Останнє підвищення загальної суми

квот на 45% відбулося у 1999 році (11 перегляд). Наступний 12 перегляд завершився у

2003 році без їх збільшення і одночасно розпочався тринадцятий загальний перегляд

квот.

Україна вступила до МВФ в 1992 р. Вступний внесок склав для України – 911

млн. дол. США, який сплачений у рахунок безпроцентного і безстрокового кредиту,

наданого МВФ. Нинішня квота України у зв’язку із збільшенням у 1999 році капіталу

МВФ до 210 млрд. SDR(СПЗ) – 1.372 млрд. СПЗ або 0,645 (квота США – 31.149 млрд.

СПЗ або 17,458%, Росії – 5.945 млрд. СПЗ або 2.794%).

МВФ в основному надає кредити країнам, що розвиваються, під певні умови та

програми у сферах бюджету, податків, грошей, цін, зовнішньої торгівлі, валютних

відносин.

МВФ надає кредити двох видів:

- кредити в межах резервної позиції країни (позика іноземної валюти в обмін

на національну – надається на 3-5 років загальним обсягом на суму не більшу

200% квоти);

- кредити понад резервну позицію, часто обтяжливі для країни додатковими

вимогами, але в цілому вигідні для країни позичальника.

Для більшості країн налагодження співпраці з МВФ відбувається у три етапи, на

кожному з яких реалізуються різні програми:

- програма системної трансформації економіки (STF) – започатковує

співробітництво і при умові успішного виконання дає можливість перейти до

наступної;