Галушка Є.О. (ред) Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти

підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або

досягнення соціального ефекту.

Кредитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в

обігу на основі кредитних відносин.

Монетаризм – теорія грошей, яка вважає гроші визначальним чинником

макроекономічної політики держави; забезпечує стабільність цін та подолання інфляції

в країні.

Монетарист - людина, яка дотримується монетариської теорії.

Монетарна політика – сукупність грошово-кредитних засобів і механізмів

державного управління економікою.

Нейтральність грошей – визначальний постулат класичної кількісної теорії

грошей, за яким гроші відіграють в економіці пасивну роль, як посередник в обміні

товарів, оскільки економіка є внутрішньо збалансованою і саморегулівною.

Трансакція – операція, угода, одиничний акт обміну, купівлі чи платежу.

Фінанси - економічні відносини, що виникають з приводу формування,

розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів

держави.

Фінансовий інструмент - фінансовий актив або цінний папір.

Фінансовий посередник - суб'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля

фінансовими інструментами.

Література: 42-49, 51, 63

Запитання для самопідготовки та самоконтролю:

1. У чому різниця між абстрактними та прикладними теоріями грошей?

2. Назвіть відмінності між металістичною та номіналістичною теоріями грошей.

3. За яких умов появилась класична кількісна теорія грошей?

4. Які основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

5. Який вклад зробили А.Сміт та Д.Рікардо у теорію грошей?

6. Суть функціональної та державної теорії грошей. Причини їх появи.

7. Вклад М.І.Туган-Барановського в теорію грошей. Кон’юнктурна теорія

грошей.

8. Які фактори визначають "купівельну силу грошей" за І.Фішером?

9. Наскільки1.Фішеру вдалося захистити класичну кількісну теорію?

10. Який внесок в кількісну теорію внесла „кембриджська версія”?

11. Які економічні та політичні умови сприяли появі кейнсіанської теорії грошей?

12. Які основні положення доктрини Дж. Кейнса?

13. Чому реалізація неокейнсіанських концепцій призводить до інфляції?

14. Чи має внутрішні суперечності кейнсіанство?

15. Що спричинило появу ортодоксального кейнсіанства і далі посткейнсіанства?

16. В яких економічних і політичних умовах зародився сучасний монетаризм?

17. Які основні постулати та головне завдання монетаризму?

18. Що спільного між монетаризмом і кейнсіанством?

19. Чому сьогодні відбувається зближення позицій монетаристів і неокейнсіанців?

20. Які основні рекомендації монетаризму?

Тести:

1. Суть металістичної теорії грошей полягає:

1) у визначенні кількості грошей в обігу;

2) у твердженні, що золото і срібло за своєю природою вже є грішми;

3) в ототожненні грошового обігу з товарним обміном;

4) у запереченні функції грошей як міри вартості;

5) у запереченні товарної природи грошей.

2. Суть номіналістичної теорії грошей полягає:

1) у запереченні товарної природи грошей;

2) у запереченні функції грошей як міри вартості;

3) у визначенні грошей, що виконують допоміжну роль засобу рахунку і

визначають мінові пропорції;

4) у визначенні грошей як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої

вартості;

5) в ототожненні грошового обігу з товарним обміном.

3. „Трансакційна версія” кількісної теорії грошей базується:

1) на рівнянні А. Пігу;

2) на "рівнянні обміну";

3) на рівнянні І.Фішера;

4) на рівнянні Дж.Кейнса.

4. Згідно з рівнянням І.Фішера кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу

товарів і послуг:

1) прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено

пропорційна швидкості обігу грошової одиниці;

2) прямо пропорційна швидкості обігу грошової одиниці та обернено

пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП);

3) жодна з пропорцій не правильна.

5. Представниками "кембриджської версії" кількісної теорії грошей є:

1) Д.Робертсон, І.Фішер;

2) А.Сміт, Д.Рікардо;

3) А.Маршалл, А.Пігу;

4) Д. Юм;

5) Дж.Кейнс.

6. Хто є автором формули MV=PY:

1) Д. Юм;

2) А.Сміт, Д.Рікардо;

3) А.Маршалл, А.Пігу;

4) І.Фішер;

5) Дж.Кейнс.

7. Дж.Кейнс виділив такі мотиви попиту на гроші:

1) консолідований, трансакційний, застережний;

2) прибутковості, трансакційний, трансакційний;

3) операційний, трансакційний, застережний;

4) трансакційний, застережний, спекулятивний.

8. Зберігання грошей в облігаціях пояснюється:

1) мотивом застережності;

2) трансакційним мотивом;

3) спекулятивним мотивом.

9. Яка ознака найбільш характерна для теорії грошей Дж.Кейнса:

1) держава не повинна втручатись у процес виробництва;

2) головна функція держави - можливість впливу на динаміку цін;

3) гроші - один з важливих факторів формування інвестиційного попиту;

4) природа грошей має тісний зв'язок з теорією трудової вартості.

10. Кількісна класична теорія грошей стверджує:

1) купівельна сила грошей і ціни товарів залежать від їх вартості;

2) наявність співвідношення між грошовою масою та обсягом товарів і

послуг;

3) необхідність державної грошової політики.

11. Якій теорії грошей притаманне положення „товар має вартість тому, що

купляється за гроші”:

1) номіналістична;

2) металі стична;

3) класична кількісна;

4) державна;

5) монетаризм.

12. Яка теорія заперечує товарну природу грошей, вважаючи їх умовними

знаками без внутрішньої вартості:

1) номіналістична;

2) металі стична;

3) класична кількісна;

4) державна;

5) монетаризм.

13. Яка теорія надає грошам виключну платіжну силу, як продукту держави:

1) номіналістична;

2) металі стична;

3) класична кількісна;

4) державна;

5) монетаризм.

14. Кон’юнктурна теорія М.І.Туган-Барановського стала:

1) продовженням класичної кількісної теорії;

2) різновидом державної теорії;

3) початком неокласичної кількісної теорії;

4) початком монетаризму.

15. Постулат „гроші відіграють пасивну роль в економіці” належить теорії грошей:

1) класичній кількісній;

2) кейнсіанству;

3) монетаризму.

16. Теорія державної грошово-кредитної політики відноситься до здобутків:

1) державної теорії;

2) класичної кількісної;

3) кейнсіанства;

4) сучасного монетаризму.

17. Яка теорія грошей вважає грошово-кредитну сферу надбудовою над

економікою:

1) номіналістична;

2) металі стична;

3) класична кількісна;

4) державна;

5) монетаризм.

18 Яка теорія грошей вважає контроль над інфляцією - провідною ланкою

державної економічної політики:

1) номіналістична;

2) класична кількісна;

3) державна;

4) монетаризм.

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ

1. Суть грошового обороту та його структура

2. Форми грошей, що знаходяться в обігу та види розрахунків

3. Маса грошей та швидкість їх обігу

4. Закон грошового обігу

1. Грошовий оборот – це безперервний рух грошей між суб’єктами економічних

відносин на всіх стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін,

споживання), зумовлений безперервністю процесу суспільного відтворення. Діалектика

взаємовідносин суспільного відтворення та грошового обороту надає останньому дві

визначальні ознаки: єдність і безперервність.

На макрорівні грошовий оборот забезпечує функціонування грошей без

перетворення їх у функціональну форму капіталу, оскільки перетворення певної

частини грошей в позичковий капітал не приводить до зростання сукупного капіталу

суспільства взагалі. Лише на мікрорівні, в межах кругообороту окремого

індивідуального капіталу, гроші перетворюються в капітал, забезпечуючи власнику

додаткову вартість.

Формування необхідної грошової маси, її перерозподіл і ефективне

використання забезпечується грошовим ринком, який цим самим займає важливе місце

в грошовому обороті. Проте, якщо на мікрорівні потреба в додатковій масі грошей

задовольняється виключно через грошовий ринок, то для сукупного грошового обороту

необхідна додаткова емісія грошей.

У грошовому обороті виділяють окремі грошові потоки, які пов’язують між

собою певні групи економічних суб’єктів (фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові

посередники) та усі види ринків (продуктів, ресурсів, грошовий, світовий). Уряд

отримує чисті податки, здійснює державні видатки, при необхідності організовує

державні позики і таким чином практично реалізує зв’язок держави з економічною

системою.

Кошти, що накопичується в готівці, на банківських рахунках, в цінних паперах і

не використовується (заощадження), кошти, що вкладається в основний капітал і

товарні запаси (інвестиції), кошти, що надаються в тимчасове користування (позики) -

залучаються до грошового обороту через канали прямого (безпосередньо) і

опосередкованого (через фінансових посередників) фінансування.

Специфіка руху грошей дозволяє виділити в межах грошового обороту окремі

його складові:

грошовий обіг – обслуговує сферу обміну на засадах еквівалентності,

безповоротності і прямолінійності;

фінансова – забезпечує процес виробництва та розподілу ВВП країни;

кредитна – забезпечує перерозподіл ресурсів та передачу їх у тимчасове

користування.

У складі фінансової складової окремі автори виділяють фіскально-бюджетну,

яка акумулює для держави необхідні їй фінансові ресурси.

2. Гроші довго і складно еволюціонували від повноцінних (виготовлені з товару,

мають власну внутрішню вартість): товарні (предмети першої необхідності, прикраси)

та металеві гроші (куски металу, монета) до неповноцінних (не мають внутрішньої

вартості): паперові (банкноти, казначейські білети, білонна монета); депозитні (чекові і

електронні депозити) і квазігроші (векселі, чеки, довгострокові депозити).

Форми грошей, що знаходяться в обігу:

- монета - найбільшого розвитку досягла в період золотого стандарту. Була

формою дійсних грошей - номінал монети відповідав ваговому вмісту

дорогоцінного металу. Протягом свого існування монета змінювала свою форму

(овальна, квадратна, трикутна, неправильна форма), але найбільшого поширення

набули круглі монети. Білонна (розмінна) монета карбувалась з простого

металу, що робило її неповноцінною, але це не заважало їй забезпечувати

нормальне функціонування основної (валютної) монети. Причинами введення в

обіг неповноцінної монети стали:

- розмінна монета активно використовувалась в обігу, швидко стиралась і

псувалась, тому карбувати її з дорогоцінних металів було недоцільно;

- розмінні монети з дорогоцінних металів були надто малих розмірів і часто

губились, що крім незручностей, зумовлювало і додаткові витрати;

- паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються

державою (казначейством) для покриття своїх витрат, наділяються офіційним

курсом та визнаються обов'язковими до приймання у всі види платежів.

Об’єктивною причиною введення в обіг паперових грошей став істотний ріст

масштабів товарного виробництва, що вимагало значних додаткових обсягів

грошей. Запасів дорогоцінних металів не вистачало, карбувати повноцінні гроші

стало економічно невигідно. Іншою причиною став „сеньйорат” - емісійний

дохід, що виникає при друкуванні паперових грошей (різниця між номіналом

купюри і витратами по її емісії), який повністю присвоюється державою. Довіра

населення до паперових грошей була зумовлена:

- обіцянками держави розмінювати паперові гроші на золото;

- „прив'язуванням” паперових грошей до кредитних зобов'язань, які були в

обігу і вже мали таку довіру;

- згодою держави одержувати платежі від своїх підданих у паперових грошах;

- кредитні гроші - функціонують в обігу на основі кредитних відносин. Їхніми

першими формами стали боргові розписки або комерційні векселі. З часом

з'явилися банкноти, чеки, пластикові картки;

- депозитні гроші - існують у вигляді певних сум на рахунках у банках;

- електронні гроші - різновид депозитних грошей, які переміщуються з рахунку

на рахунок за допомогою автоматизованих (електронних) банківських систем.

Носієм електронних грошей є кредитна картка;

- квазі гроші (векселі, чеки) – специфічні грошові форми, які можуть

виконувати функції грошей.

Окремо варто виділити сурогатні гроші – знаки, випущені окремими

юридичними чи фізичними особами не у встановленому чинним законодавством

порядку, які тимчасово (криза, війна ...) використовуються у якості грошей.

Розрізняють готівковий (сукупність платежів, що забезпечуються готівковими

коштами) і, відповідно, безготівковий грошовий оборот в залежності від форми

грошей, які у ньому використовуються.

Готівковий обіг в Україні має ряд обмежень для юридичних осіб, які:

- зберігають в касі суму, не більшу від ліміту каси, встановленого

обслуговуючим банком;

- отримують готівку з банку при наявності відповідного залишку на поточному

рахунку чи кредиту;

- використовують отриману в банку готівку за цільовим призначенням;

- здійснюють між собою готівкові розрахунки на суму не більшу 10h000 грн. за

день;

- щоденно обліковують рух готівки в Касовій книзі.

До недоліків готівкового обігу відноситься:

- висока вартість - визначається затратами на друкування, зберігання,

транспортування та інкасацію готівки;

- нижча швидкість обігу готівкових грошей, що уповільнює весь платіжний

оборот та ускладнює контроль за ним;

- висока трудомісткість - чисельності працівників, що забезпечують готівковий

оборот, зростає при збільшенні ГМ в обігу.

Безготівкові розрахунки здійснюються шляхом переказування коштів з одного

рахунку на інший у банківських закладах і фінансових установах та проведенням

взаємозаліків зустрічних вимог без використання готівки. Поділяються на

розрахункові: платежі за продукцію, виконані роботи чи надані послуги та нетоварні:

платежі до бюджету, повернення кредиту, страхові платежі тощо.

Для забезпечення руху безготівкових грошей необхідно подати до банку один із

наступних розрахункових документів:

- платіжне доручення – документ, що містить наказ платника своєму банку

про переказ певної суми з його рахунку на користь одержувача (бенефіціара);

- платіжна вимога - документ, що містить вимогу одержувача коштів

платнику про сплату певної суми грошей через банк останнього;

- платіжна вимога - доручення - документ, що об’єднує платіжну вимогу і

платіжне доручення. Одну половину заповнює одержувач, іншу – платник,

при згоді оплатити;

- акредитив – документ, що містить доручення банка платника банку

одержувача здійснити платіж лише при виконанні одержувачем умов,

вказаних в акредитиві;

- чек – письмовий наказ чекодавця (платника) про виплату певної суми

грошей чекодержателю (одержувачу);

- вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне зобов’язання векселедавця

оплатити у визначений термін і у встановленому місці певну суму грошей

векселедержателю.

- інкасове доручення – документ, що клієнт надає банку для отримання

грошей за розрахунковими документами і зарахування їх на поточний

рахунок клієнта.

Безготівковий обіг в країні забезпечується платіжними системами (ПС).

Учасники ПС - платіжна організація і члени ПС, використовуючи технічне і програмне

забезпечення та відповідну нормативну базу, забезпечують здійснення окремих

трансакції - переказів грошей. Левову долю переказів здійснюють банківські ПС

(Система електронних міжбанківських переказів (СЕМП) в Україні, SWIFT - у світі),

але сьогодні успішно працюють і небанківські ПС: Western Union, Money Gram Service

тощо. Все більш популярними в нашій країні стають системи масових електронних

платежів (СМЕП), у яких використовуються банкомати – віддалені автономні

банківські термінали та пластикові картки – засіб ідентифікації власника рахунку, які

дозволяють останньому через банкомат проводити операції за своїм поточним

рахунком у банку.

СЕМП складається із системи електронних платежів НБУ (СЕП НБУ) –

забезпечує переказ грошей, при якому між списанням грошей з кореспондентського

рахунку банку (рахунок банку в НБУ або в іншому банку) – ініціатора переказу та

зарахуванням грошей на кореспондентський рахунок бенефіціара є певний проміжок

часу та системи термінових переказів НБУ (СТП НБУ) – забезпечує переказ грошей

шляхом їх одночасного списання - зарахування на відповідні рахунки.

Платіжний оборот між установами одного банку забезпечує

внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) – програмно технічний комплекс з

власними засобами захисту інформації. Відносини клієнтів та банківських установ все

частіше опосередковує ПС „клієнт – банк”, яка використовується для передачі

розрахункових електронних документів у закодованому вигляді.

3. Грошова маса (ГМ) - це сукупний обсяг купівельних та платіжних коштів, що

обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам і

державі. В складі ГМ розрізняють активні гроші, що зараз використовуються та

пасивні гроші (накопичення, резерви, залишки на рахунках) - потенційно можуть бути

використані у готівковому та безготівковому обігу.

Об'єм та структуру грошової маси характеризують грошові агрегати - особливі

групи ліквідних активів, що включають певний набір елементів грошової маси.

Статистика США виділяє 4 агрегати, Англії - 5 , Німеччини – 3, України – 4 але загальні

принципи формування їхнього складу однакові.

Агрегат М0 відображає готівкові гроші (банкноти, розмінна монета), що

перебувають в обігу поза банками.

Агрегат М1 включає М0 разом із трансакційними депозитами (вклади до

запитання) та дорожні чеки. М1 відповідає базовому визначенню грошей і є

пропозицією грошей у “вузькому” розумінні.

Агрегат М2 включає в себе М1 та "майже гроші" - високоліквідні фінансові

активи, що можуть легко і без ризику фінансових збитків переводитись у готівку або

чекові депозити: ощадні вклади, строкові депозити, операції РЕПО та позики терміном

до 24 год., взаємні фонди грошового ринку - акціонерні рахунки домашніх господарств

тощо.

Агрегат М3 включає М2 та депозитні сертифікати, строкові операції РЕПО та

кредити у євродоларах, взаємні фонди грошового ринку - акціонерні рахунки

інституційних інвесторів.

Агрегат L(в Росії - М4) крім М3 включає банківські акцепти, комерційні папери,

казначейські векселі, ощадні облігації казначейства.

Грошові агрегати розрізняються рівнем ліквідності - можливістю використання

їх активів як засобу обігу або перетворення їх в засоби обігу та здатності цих активів

зберігати свою номінальну вартість. Абсолютно ліквідними вважаються гроші агрегату

М1, до високоліквідних активів відноситься грошовий агрегат М2.

Банківська статистика України з 1993 року використовує такі грошові агрегати:

на 01.01. 2007 р.

М0 - гроші поза банками (готівкові кошти) - 75,0 млрд. грн.;

М1 = М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті – 123,3 млрд. грн.;

М2 = М1 + строкові кошти у національній валюті, валютні кошти

та короткотермінові ЦП держави - 259,4 млрд. грн.;

М3 = М2 + кошти клієнтів у довірчому управлінні, ЦП власного

боргу банків, середньо та довготермінові ЦП держави - 261,0 млрд. грн..

Грошова база (ГБ) – це складова ГМ, яка відображає її обсяг у балансі

центрального банку (ЦБ) країни і включає: запаси всієї готівки в обігу та касах банків, а

також суму резервів банків на їхніх кореспондентських рахунках в ЦБ.

Перевищення ГМ над ГБ за мінусом готівки в касах банків показує рівень

утворення грошей банківською системою (БС) внаслідок дії грошово-кредитного

мультиплікатора (ГКМ). Багаторазове проходження певної суми грошей від банку до

банку дозволяє щоразу обслужити певний обсяг купівлі-продажу товарів, робіт, послуг.

Одні і ті ж гроші за допомогою БС здатні забезпечити рух товарів, сумарна ціна яких

може в десятки разів перевищувати початкову суму грошей (без БС потрібна була б у

декілька разів більша ГМ). При кожному проходженні грошей від банку до банку їхня

кількість зменшується на величину обов’язкового резервування, що обмежує процес

грошово-кредитної мультиплікації і утворення при цьому, так званого, фіктивного

капіталу (ФК). З цієї причини коефіцієнт (величина) ГКМ обернено-пропорційний

до норми обов’язкового резервування.

ЦБ має можливість регулювати кількість грошей в обігу, використовуючи такі

механізми:

- здійснення емісії грошей (кредитування інших банків, купівля іноземної

валюти та цінних паперів);

- проведення операцій відкритого ринку;

- регулювання норми обов’язкового резервування;

- регулювання рівня облікової та ломбардної ставок (процентна політика);

- купівля-продаж іноземної валюти.

Швидкість обігу грошей (ШОГ) - показник інтенсивності руху грошей, що

виражає число разів, які кожна грошова одиниця здійснила впродовж року,

забезпечуючи товарні та нетоварні платежі.

ШОГ можна визначити за допомогою рівняння І. Фішера:

V(ШОГ) = PY/M;

де: Р - середній рівень цін на товари та послуги;

Y - загальний обсяг продажу товарів і послуг за рік;

М - загальна ГМ, необхідна для нормального функціонування грошового

обігу.

ШОГ визначають діленням ВВП на ГМ (М0 чи М1), а також діленням

національного доходу на ГМ в обороті, діленням загального обсягу грошового обороту

(не визначається статистикою) на ГМ (враховуються нетоварні платежі), діленням суми

грошей на банківських рахунках на середньорічну величину ГМ в обігу або діленням

загального обсягу касових оборотів усіх банків за рік до середньорічної суми готівки в

обороті.

Чинники ШОГ: платоспроможний попит (зміна попиту на гроші, структури

споживання, культурних потреб суспільства тощо). Ріст запасів грошей веде до менш

інтенсивного їх використання і навпаки; товарна пропозиція (зміна обсягу, структури,

ефективності суспільного виробництва, розвиток ринкових відносин, ринкової

інфраструктури тощо). Прискорення товарного обміну прямо впливає на ріст ШОГ.

Зміна ШОГ впливає на платоспроможний попит і ціни, кон’юнктуру грошового

ринку і такі параметри останнього як рівень процента та валютний курс, що ускладнює

взаємозв’язок між ГМ та цінами.

4. Зміна грошової маси є основним інструментом впливу на реальну економіку.

Надлишок грошей в обігу веде до інфляції, нестача грошей – до платіжних криз. В обігу

повинна знаходитись кількість грошей необхідна для нормального функціонування

економіки.

Закон грошового обігу (ЗГО) стверджує, що у певний період в обігу має

знаходитись об’єктивно зумовлена маса купівельних та платіжних засобів. Ця кількість

грошей, потрібна для забезпечення нормального обігу товарів, визначається як сума цін

усіх товарів, розділена на ШОГ:

ГМ = ТЦ : ШОГ.

З розвитком кредитних відносин формула ЗГО ускладнилась:

ГМ = (ТЦ – Кр + П – ВП) : ШОГ,

де: Кр - сума цін товарів, проданих у кредит;

П - сума платежів, за якими настав термін виплати;

ВП - сума платежів, що взаємно погашаються.

ЗГО має об’єктивний і загальний характер, поширюється як на металічний, так і

на паперовий грошовий обіг.

Фактична кількість паперових грошей в обігу завжди намагається перевищити

потребу в них принаймні через дохід (сеньйорат), який отримують емітенти. Хронічне

перевищення потреби у паперових грошах порушує ЗГО і рівновага може бути

досягнута тільки з допомогою зовнішніх чинників – зменшення ГМ, підвищення цін,

зменшення дефіциту державного бюджету тощо.

В умовах функціонування кредитних грошей така рівновага забезпечується

виваженою грошово-кредитною політикою. Ще при емісії таких грошей створюються

передумови для вилучення їх із обігу, що дозволяє підтримувати обсяг грошової маси

на необхідному рівні.

Література:1-3, 22-24, 28, 29, 34, 42-48, 51, 54-56, 58, 60, 63

Основні поняття та терміни:

Грошовий агрегат - показник грошової маси, в якому відображена певна її

частина.

Грошова база - гроші, емітовані центральним банком у вигляді готівки або

записів по рахунках, що є зобов'язанням центрального банку проти внутрішніх та

закордонних активів.

Грошовий мультиплікатор - це коефіцієнт, який відображає співвідношення між

первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий обіг - сукупність переміщення грошових коштів між економічними

суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Депозитні гроші - неповноцінні знаки, які не мають речового вираження й

існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Електронні гроші - різновид депозитних грошей, які означають, що переведення

грошових сум по рахунках в банках здійснюється автоматично за допомогою ЕОМ за

безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

Ліквідність - спроможність підприємств, банків своєчасно виконувати свої

кредитно-фінансові зобов'язання, передусім сплачувати борг.

Маса грошей - сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в обігу.

Норма обов'язкового резервування – норматив, що визначає обсяг коштів, які

банки зобов'язані зберігати у центральному банку.

Обов'язкові банківські резерви - сума грошових коштів, яку банки повинні

постійно зберігати на своїх рахунках в центральному банку.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою

(казначейством) для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом.

Платіжний обіг - уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій

формах щодо погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними

суб'єктами.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю:

1. Охарактеризуйте грошовий оборот і його особливості на мікро- і макрорівнях.

2. Назвіть суб'єкти грошового обороту.

3. Поясніть різницю між поняттями грошового потоку і грошового обороту.

4. З яких сфер складається грошовий оборот?

5. Поясніть переваги та недоліки безготівкового обігу?

6. Дайте визначення грошової маси.

7. Охарактеризуйте грошові агрегати.

8. Які грошові агрегати визначає НБУ?

9. Що таке „грошова база” і з яких компонентів вона складається?

10. Що таке „фіктивний капітал” і яким чином він утворюється?

11. Поясніть дію грошово-кредитного мультиплікатора.

12. Які причини заміни металевих грошей паперовими?

13. Які форми грошей перебувають сьогодні в обігу?

14. Розрийте зміст закону грошового обігу.

15. Які наслідки порушення закону грошового обігу?

16. Як здійснюється первинна емісія грошей?

17. Які механізми випуску грошей в обіг?

18. Якими інструментами володіє НБУ для регулювання грошової маси в обігу?

19. Що таке обов'язкові резерви банків і яка їх роль?

20. Які чинники визначають обсяг грошової маси в обігу?

21. Які платіжні засоби обслуговують грошовий обіг?

22. У чому переваги безготівкового грошового обігу?

23. Назвіть принципи та правила безготівкового грошового обігу.

24. Прослідкуйте історію виникнення і розвитку кредитних грошей?

25. Що таке квазігроші?

Тести:

1. На мікро- та макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує:

1) кругообіг сукупного капіталу суспільства;

2) кругообіг державного капіталу;

3) кругообіг сукупного індивідуального капіталу;

4) кругообіг товарів підприємств та населення;

5) кругообіг приватного капіталу

2. Суб'єктами грошового обороту виступають:

1) фінансові посередники;

2) суб'єкти господарювання;

3) домашні господарства;

4) державні структури;

5) всі відповіді правильні.

3. Складовими грошового обороту є: