Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня

Подождите немного. Документ загружается.

151

росписань прибутків, очикуємих до впливу, та видатків, які встановлені при

розгляді кошторисів в Бюджетовій Комісії” [176, 85]. Такі розписи повинні

були бути негайно переслані до Державної скарбниці одразу ж по затвердженні

державного розпису на 1918 рік [176, 85]. З часу затвердження державного

розпису прибутків та видатків на 1918 рік, не пізніше 1 січня 1919 року,

припинялося “провадження видатків з

так званого 10-ти міліонного фонду, який

був асігнований на утримання нового ладу на Україні...” [176, 85 зв.].

Одночасно з надісланням до Держскарбниці видаткових розписів 1918

року, центральні установи повинні були переслати до цього департаменту

переліки тих кредитів, які підлягали переліченню на покриття видатків, а також

здати до Київської скарбниці для зарахування до готового

фонду державних

прибутків всі невитрачені відомствами до часу затвердження розпису (або до 1

січня 1919 року) лишки готових грошей з вказівками, які суми здані, а також

коли, на які потреби і за якими чеками вони були одержані [176, 85 зв.]. Надалі,

до затвердження державного розпису прибутків та видатків на 1919 рік,

“видатки на задоволення потреб 1919

р. повинні провадитися по тимчасовим

видатковим росписанням. Для цього відомства обов’язуються... надіслати до

Департаменту Державної Скарбниці тимчасові видаткові росписання на перші

чотири місяці 1919 р. окремо на Головну Скарбницю та на кожну Фінансову

Палату, а також збір тих росписань по кожному кошторису” [176, 85 зв.].

Вищезазначені тимчасові видаткові “розписання” підлягали обговоренню

на окремій

нараді при Міністерстві фінансів з представників вказаного

відомства та Держконтролю... Потім усі вони представлялися міністром на

ухвалення урядом, після чого (по їх затвердженні) мали бути розіслані через

Держскарбницю до Головної скарбниці та у Фінансові палати [176, 85 зв.-86]. В

подальшому, аж до одержання тимчасових видаткових розписань на 1919 рік.

Головна та місцеві скарбниці

повинні були провадити “тільки штатні та

контрактні видатки, а також самі негайні видатки на канцелярські і

господарські потреби, та на утримання будинків, при чому відомства

обов’язуються доглядати, щоб всі видатки ні в якому разі спільно не

перевищували 1/12 річного видатку на дану потребу по роспису 1918 р. або по

розглянутим Бюджетовою Комісією

при Міністерстві Фінансів кошторисам, як

що роспис не буде ще затверджений” [176, 86].

На середину грудня 1918 року до Бюджетової комісії поступили

кошториси від всіх відомств, крім Головної квартири Гетьмана, Державного

секретаріату та Морського міністерства, кошториси яких було укладено

представниками Міністерства фінансів та Державного контролю за допомогою

представників цих відомств (за винятком гетьманської

Головної квартири).

Комісія закінчила свою роботу 30 грудня 1918 року, вже після падіння

Гетьманату, в зв’язку з чим й представила проект бюджету до розгляду

Директорії. Нова республіканська влада затвердила його 24 січня 1919 року як

державний бюджет УНР на 1919 рік [73, 277].

Зведення бюджету Української Держави за 1918 рік навряд чи можна

вважати за загальноприйнятий з класичного

фінансово-економічного погляду

152

державний бюджет. Він був, швидше, зведенням кошторисів з державних

прибутків і видатків, чи, як висловився Д.Дорошенко, мав вже ”скоріше

характер виконавчої ”сміти” [73, 277]. Загальна сума прибутків, згідно з

укладеним бюджетом, дорівнювала 3 млрд. 249 млн. 731 тис. 092 крб., з яких

звичайних було 3 млрд. 179 млн. 680 тис. 984 крб. та надзвичайних – 70 млн.

050 тис. 108 карбованців. Загальна сума

видатків дорівнювала 5 млрд. 346 млн.

735 тис. 634 крб., з яких звичайних – 4 млрд. 265 млн. 352 тис. 266 крб.,

надзвичайних – 1 млрд. 081 млн. 383 тис. 368 карбованців. Таким чином,

бюджет виявляв евентуальний дефіцит на 2 млрд. 097 млн. 004 тис. 542

карбованців [73, 278-282]. Бюджетну недостачу передбачалося покрити

випуском сорока 3,6% серій Державної скарбниці на 1 млрд. 004 млн. 650 тис.

крб. через те, що уряд не хтів випускати

багато паперових грошей, що знизило

б їхню вартість. Інший непокритий дефіцит в 1 млрд. 092 млн. 354 тис. 542 крб.

мав бути погашений майбутніми кредитовими операціями (тобто емісіями

держзнаків у 25 та 50 карбованців) [73, 281-282].

З цього приводу слід, на нашу думку, зауважити, що відомий тогочасний

український економіст Є.Гловінський, наприклад, вважав, що ”справжній

дефіцит був очевидно, більший

, бо й випущено грошей було на 500 млн. крб.

більше (2.653.499 крб.)” [34, 19]. Л.Нєманов вираховував, що прибутки за 1918

рік принесли брутто до 1 млрд. крб. [116, 166], у зв’язку з чим Є.Гловінський

додає, що “тоді, очевидно, видатки виносили не 5.346 млн. крб., а лише 3

млд., з яких 1 млд. був покритий прибутками, а 2

– емісією паперових

грошей” [34, 19]. Щодо цілком зрозумілого небажання уряду вдаватися до

значного випуску паперових грошей для покриття бюджетної недостачі, через

що безумовно знизилася б їхня вартість, то Д.Дорошенко пояснює це рішення

Кабінету так: “До 23.ХІІ.1918 р. в обігу серед людности українських папірових

грошей (крім російських) було 2,843.054.675 карб. та в касах

Державного Банку

було 572,702.000 карб. Отже звернулися для покриття дефіціту до инших

способів, а саме до кредитових операцій: було випущено 40 серій 3,6% білетів

Державної Скарбниці на суму 1,004.650 тисяч карбованців. 5. Серпня 1918 року

поступило в портфель Державного Банку тимчасове 3,6% свідоцтво Державної

Скарбниці на 500 мілійонів карбованців, а з %-ів за червень 591.700 тис. карб.

30. Серпня 1919 р.

передано ще друге свідоцтво на таку ж суму, а з % за

минулий час 502,950.000 карб., разом 1,004.650.000 карбованців” [73, 281-282].

Попри все, бюджет цей, незважаючи на те що йому були притаманні усі

риси виконавчого кошторису, як зазначає І.Кабачків, мав ”велику близькість до

дійсних витрат і вплат до скарбниці” [34, 19]. Разом з тим, на думку дослідника

головним бюджетним недоліком було й те, що він “замість того, щоби бути

нормою, обовязковою директивою для роспорядників кредитами, іздебільша

зафіксовував різні асигнування, що їх робили цілком випадково, без ніякого

пляну” [34, 19]. Втім у цілому недосконалості установленого бюджету слід

віднести також і до несприятливих соціально-політичних і фінансово-

економічних умов, за яких

він складався, а також, як писав сам

П.Скоропадський щодо політико-економічних помилок допущених ним та його

153

урядом у 1918 році, до банального, але невідворотнього: “Просто не було часу”

[135, 175]. Попри все, то був перший бюджет державної України, і вже тільки

цим він є для українського народу історичним. Став він також і своєрідним

вінцем фінансової політики Гетьманату.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що незважаючи на проведення і

продуманість фінансово-грошової реформи

в Українській Державі 1918 року,

вона торкнулася практично лише заходів по виведенню вітчизняної грошової

системи з під впливу російського рубля та виходу з ареалу більшовицької

грошової політики. Так, наприклад, щодо податкової галузі, то тут фактично не

було реформовано структури податкових зборів, яка існувала за часів царату та

Тимчасового уряду. Зміни обмежилися лише

збільшенням вже існувавших

раніше ставок оподаткування. Одночасно зауважимо, що подібного збільшення

вимагав сам стан української економіки, факт якого не міг негативно вплинути,

скажімо на “стан кишень” підприємців чи пересічного громадянина, і який,

натомість, передбачав зростання надходжень до скарбниці держави.

Констатуючи подібні факти, не слід забувати, що на час установлення

Гетьманату

фінансова і податкова системи в Україні були в стані суцільної

руйнації, як і її економічний організм, а сама Українська Держава на чолі з

П.Скоропадським проіснувала лише сім з половиною місяців, що з історичного

погляду є лише політичною миттю.

154

ВИСНОВКИ

Історія організації української грошової системи та урядової фінансової

політики за Гетьманату уявляється нам як перенесення прийнятої тогочасним

фінансовим світом форми, не кращого її російського (як царського, так і із

змінами від Тимчасового уряду) зразка, на український грунт. Разом з тим,

зважаючи на соціально-економічну й політичну ситуації, в яких опинилася

Українська Держава 1918 року, така організіція і політика здаються нам не

лише прийнятними на ті часи, коли вітчизняне фінансове державотворення

лише но розпочиналося, а й логічними. На підставі використаних матеріалів

було зроблено спробу створити не лише цілісну аналітичну історію фінансової

політики гетьманського уряду, але й висвітлити її причини і наслідки, переваги

і недоліки у загальнодержавному об’ємі та в міжнародному фінансово-

політичному контексті, показати правоприємництво у своїй основі політики

Гетьманату в сфері державних фінансів здорових започаткувань Центральної

Ради, здобутками якого частково скористалася й Директорія.

При цьому важливо відмітити, що саме за Гетьманату на практиці було

здійснено розбудову державних фінансів, адміністративних і урядових

фінансових установ, започатковано грошову реформу і повільний, проте

еволюційний, поступ у виправленні теоретичних і правових засад та недоліків,

що існували й були допущені Центральною Радою тощо. Одночасно висвітлено

прогресивні тенденції, рішення, реформи і практичні дії гетьманських урядів у

справі відродження фінансового ринку країни, створенні та розбудови її

грошової системи. Поряд

з цим було відмічено існуючі недоліки в цій нелегкій

державотворчій праці, вказано на дотримання старих фінансово-економічних

стереотипів провадження фінансових заходів, присутність об’єктивних та

суб’єктивних складнощів як у внутрішній, так і у зовнішній фінансовій політиці

уряду Української Держави.

Досліджені документи і матеріали показали, що фінансова політика

гетьманського уряду провадилася

енергійно, всебічно і, головне, у виваженому,

планомірному руслі, не розділяючи в ньому інтереси держави від інтересів її

громадян. Ми виявили у провадженні цієї політики два етапи, перший з яких

(травень-липень 1918 року) мав завданням відбудову адміністративно-

управлінського фінансового апарату держави, відновлення структури

податкових зборів, законодавчо-емісійної політики, передбачав створення умов

та підвалин для реформи існуючого фінансового господарства і створення

української грошової системи, а другий (серпень-грудень 1918 року) –

створення її фундаменту через заснування Державного банку, Державного

Земельного банку, виведення України з рубльової зони, перебудови емісійного

й управлінського права і підстав випуску паперових грошових знаків, укладанні

першого державного бюджету тощо. Сміємо припустити,

опираючись і

виходячи з викладених й систематизованих у дослідженні матеріалів, що з січня

1919 року гетьманським урядом і Мінстерством фінансів передбачався третій і

основний етап практичного втілення здобутків двох попередніх – безпосереднє

155

запровадження оновленої національної фінансової системи, яка б забезпечила

стабільність української валюти та грошового ринку, розвиток економіки,

соціальний компроміс і державний та суспільний добробут із збереженням

права приватної власності і ініціативи як основи цивілізаційного поступу.

Такою, на нашу думку, була головна далекосяжна мета фінансової політики

уряду П.Скоропадського.

Сім з половиною місяців

, відведених волею року і політичною долею

Гетьманатові є, власне, блискавичною миттю на тлі історії початку бурхливого

ХХ століття. Сподіватися на швидкий прогрес, однак, у цій (фінансовій) галузі

державних справ за тогочасних умов було б наївним романтизмом.

Американське фінансове господарство тієї доби, при значно кращих у всіх

вимірах обставинах, налагодилося, наприклад,

лише внаслідок низки

послідовних і довготривалих реформ (1863, 1874, 1875, 1882, 1900, 1908 й 1913

років) та зміцнило свої позиції у перебігу Першої світової війни, а особливо

після перемоги в ній країн Антанти [147, 80]. Зовсім не хочеться, щоб все

вищенаведене сприймалося як ідеалізація Гетьманату взагалі і фінансової

політики уряду П.Скоропадського зокрема. Зваження його здобутків і втрат у

цій

сфері державної розбудови дають проте нам право стверджувати, що була

вона в своїй основі політикою здорового глузду і обмежених можливостей,

зумовлених історичними обставинами; плодом консервативної фінансово-

економічної думки її провідників, еволюція якої захлинувалася у розбурханому

морі соціально-політичних потрясінь, викликаних війною та революційним

буревієм, що кривавим виром прокотилися Україною і

зруйнували не лише

Гетьманат, а й втопили згодом у нім і саму українську державність.

156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. А.В. Дневник обывателя // Архив русской революции: В 22 т. - М.: Терра:

Политиздат, 1991. - Т.4. - С. 252-246.

2. Альбом українських грошей // Мартос Б., Зозуля Я. Гроші Української Держави. -

Мюнхен: Український Технічно-господарський інститут, 1972. - С. 57-101.

3. Архив русской революции: В 22 т. - М.: Терра: Полииздат, 1991. - Т.3. - 275 с.

4. Архив русской революции: В 22 т. - М.: Терра: Политиздат, 1991. - Т.4. - 288 с.

5. Архив русской революции: В 22 т. - М.: Терра: Политиздат, 1991. - Т.5. - 360 с.

6. Барландяну-Бирладник В. Повстання проти Скоропадського. Причини і наслідки //

Останній Гетьман. Ювілейний збірник пам'яті Павла Скоропадського (1873-1945). - К.:

Академпрес, 1993. - С. 107-113.

7. Белінг Д. ”Я був учасником масонської ложі в Києві...” // Генеза. - 1997. - № 1. - С.

142-149.

8. Білодід О. Помилявся я двічі. Про останнього гетьмана України та військ козацьких

Павла Скоропадського // Україна. - 1991. - № 23. - С. 26-32.

9. Білокінь С. Герб міста Києва // Пам’ятки України. - 1990. - № 3. - С. 16-17.

10. Бойко А. Нарбутів ”гріх” // Пам’ятки України. - 1990. - № 3. - С. 10-14.

11. Боряк Г.В. Камеральна археографія і археографічна україніка: теорія та методика

актуалізації архівної спадщини // Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора

історичних наук (На правах рукопису): 07.00.06. - К.: Інститут української археографії

та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України, 1996. - 506 с.

12. Бухарин Н.И. Проблемы теории и практики социализма. - М.: Полииздат, 1989. - 512

с.

13. Вакуловський В. Коротка пам’ять // Батьківщина (Торонто). - 1974. - № 5. - 9 березня. - С.

14. Вєтров І., Виговський М. Національні грошові знаки України 1917-1920 рр. //

Київська старовина. - 1993. - № 1. - січень-лютий. - С. 88-93.

15. Винниченко В. Відродження нації (марець 1917-грудень 1918): В 3 ч. - Київ-Відень:

Дзвін, 1920. - Ч.ІІІ. - 542 с.

16. Вислоцький І. Гетьман Павло Скоропадський в освітленні очевидців. - Торонто:

Український робітник, 1940. - 39 с.

17. Війтенко О. Волинські гроші // Літопис червоної калини. - 1931. - № 1. - С. 6-9.

18. Вістник краєвого комісаріату Української Народної Республіки на Холмщину,

Підляшшя й Поліссє (Берестє). - 1918. - 12 квітня.

19. Войнаренко О. З Гетьманських часів. Спогади самовидця з року 1918. - Детройт:

Накладом Жіночого відділу Української гетьманської організації, 1950. - 30 с.

20. Гай-Нижник П. Від імперіялізму царського до імперіялізму радянського // Розбудова

держави. - 1997. - № 5. - С. 43-45.

21. Гай-Нижник П. Вогнище освіти на Поділлі // Освіта. - 1996. - № 73-74. - 25 грудня. - С.

22. Гай-Нижник П. Гетьманат П.Скоропадського і питання безробіття // Профспілки

України. - 1998. - № 2. - С. 59-78; Його ж. Створення Власної адміністрації Гетьмана

Павла Скоропадського у 1918 році // Київська старовина. - 2000. - № 1. - С. 80-86;

23. Гай-Нижник П. Державний Земельний банк Української Держави – грошовий і

операційний рушій селянської реформи 1918 року // Наукові записки. Збірник праць

молодих вчених та аспірантів. - Т.3. - К.: Інститут української археографії та

джерелознавства ім.М.С.Грушевського, 1998. - С. 251-258.

157

24. Гай-Нижник П.П. Вихід України в 1917-1919 рр. з російської рубльової зони //

Фінанси України. - 1997. - № 10. - С. 120-123.

25. Гай-Нижник П.П. Марки-шаги – грошові знаки державної України 1917-1920 років //

Фінанси України. - 1997. - № 4. - С. 112-114.

26. Гай-Нижник П.П. Теоретичні засади фінансової системи Української держави у

1917-1919 рр. // Український історичний журнал. - 1998. - № 4. - С. 3-17.

27. Гай-Нижник П. Торгівельно-промислова політика уряду Української Держави

Гетьмана П.Скоропадського 1918 року // Наукові записки. Збірник праць молодих

вчених та аспірантів. - Т.2. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім.

М.С.Грушевського НАН України, 1997. - С. 353-396.

28. Гай-Нижник П. Фінансова політика Української Центральної Ради (1917-1918) //

Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.3. - К.: Інститут

української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, 1998.

- С. 170-214.

29. Гай-Нижник П. Фінансова політика уряду Української Держави у період Гетьманату

1918 року // Фінанси України. - 1996. - № 12. - С. 107-112; Його ж. Міжнародні

фінансові угоди України за Гетьманату П.Скоропадського 1918 року

// Вісник

Київського державного лінгвістичного університету. Серія: історія, економіка,

філософія. - Випуск 4. Український консерватизм і гетьманський рух: історія, ідеологія,

політика. - Київ, 2000. - С. 264-284; Його ж. Фінансові відносини Гетьманату 1918 року

з частинами колишньої Російської імперії // Фінанси України. - 2000. - № 2. - С. 120-

124; Його ж. Таємні видатки Гетьманату П. Скоропадського // Київська старовина. -

2000. - № 4. - С. 44-51; Його ж. Податкове

законодавство України в сфері культури та

розваг на початку ХХ століття // Вісник податкової служби. - 2001. - листопад-грудень.

- С. 60-65; Його ж. Структура Міністерства Фінансів за гетьманату Павла

Скоропадського // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.7. -

Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН

України, 2001. - С. 486-495; Його ж. ”Майже єдиним джерелом державних ”прибутків”

було друкування грошей” (Податкова служба України у 1917-1919 роках) // Вісник

податкової служби України. - 2002. - травень-червень. - С. 52-57; Його ж. Характер і

природа українських паперових грошових знаків 1917-1921 рр. // Економічний часопис

– ХХІ. - 2002. - № 9. - С. 49-52; Його ж. Український державний банк // Вісник

Національного банку України. - 2003. - № 2. - С. 70-71; Його ж. Михайло

Кривецький –

перший директор Українського державного банку та Української державної скарбниці

// Вісник Національного банку України. - 2003. - № 2. - С. 65; Його ж. Володимир

Ігнатович – директор Українського державного банку // Вісник Національного банку

України. - 2003. - № 5. - С. 69-70; Його ж. Грошові взаємини України та Росії на

початку ХХ ст. і перспективи фінансового розвитку УНР після 1917 р. Завдання

Генерального

Секретаріату у баченні директора Українського Державного банку і

Державної скарбниці УНР М.Кривецького) // Економічний часопис-ХХІ. - 2003. - № 6. -

С. 46-48; Його ж. Фінансові взаємини Української Народної Республіки і Української

Держави з Німеччиною та Австро-Угорщиною (1918 р.) // Україна дипломатична –

2002. Науковий щорічник. - Випуск ІІІ. - К., 2003 - С. 394-412; Його ж. Система прямих

(простих) податків в Україні за Гетьманату 1918 р. // Вісник податкової служби

України. - 2003. - квітень-травень. - С. 54-59; Його ж. Система непрямих (посередніх)

податків за Гетьманату 1918 р. // Вісник податкової служби України. - 2003. - липень-

серпень. - С. 52-59; Його ж. Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України в

1917-1919 роках // Вісник Національного банку України. - 2003. - № 9. - С. 68.

30. Гай-Нижник П. Шатава – місце зародження

першої летунської сотні Української

Галицької армії // Батьківщина. - 1998. - № 1778. - С. 4; Його ж. Українізація

державних установ Міністерства Шляхів за Гетьманату П. Скоропадського // IV

158

Міжнародний конгрес україністів, Одеса, 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та

повідомлення. Історія. Частина ІІ, ХХ століття. - Одеса-Київ-Львів, 1999. - С. 247-251;

Його ж. З історії створення Державного Герба та Печатки Української Держави Павла

Скоропадського // Архіви України. - 2001. - № 6. - листопад-грудень. - С. 104-108; Його

ж. Гетьманич Данило Скоропадський (1904-1957). До історії встановлення

старшинства в Гетьманському Роді та спадкоємства в українському монархічному

рухові // Київська старовина. - 2002. - № 4. - С. 110-125; Його ж. Листопад-грудень

1918 р.: Повстання Директорії чи успішна спроба державного військового перевороту?

// Література та культура Полісся. - Випуск 17. Полісся та Лівобережна Україна в

історичному та культурологічному контексті. - Ніжин: Ніжинський державний

педагогічний університет імені Миколи Гоголя, 2002. - С. 171-175; Його ж. Проблема

безробіття в Українській Державі 1918 року // Пам’ять століть. - 2003. - № 2. - С. 72-77;

Його ж. Гетьманський рух і Церква. До 130-річчя від дня народження гетьмана Павла

Скоропадського // Людина і світ. - 2003. - № 4. - С. 10-16.

31. Гетьман Павло Скоропадський (1873-1945): Матеріали для бібліографії. - К.:

Бібліотечний вісник, 1996. - 54 с.

32. Гирський Д. Дивні способи виправдовування антидержавної політики: Відгук на

фальсифікації соціалістів з табору УНР. - Торонто: Батьківщина, 1973. - 184 с.

33. Гловінський Є. Валюти, гроші, реформи в Україні. Авторизований передрук гасла

“Гроші” з Енциклопедії Українознавства, словникової частини // Гнатишак М.

Державні гроші України 1917-1920 років. Ілюстрований історично-іконографічний

нарис. - Клівленд: Український музей-архів, 1974. - С. 133.

34. Гловінський Є. Фінанси України в роках 1917-1920 // Гловінський Є. Фінанси УССР. -

Варшава: Український науковий інститут, 1938. - С. 10-57.

35. Гловінський Є. Фінанси У.С.С.Р. - Варшава: Український науковий інститут, 1938. -

330 с.

36. Гнатишак М. Державні гроші України 1917-1920 років // Гнатишак М. Державні

гроші України 1917-1920 років. Ілюстрований історично-іконографічний нарис. -

Клівленд: Український музей-архів, 1974. - С. 1-112.

37. Гнатишак М. Державні гроші України 1917-1920 років. Ілюстрований історично-

іконографічний нарис. - Клівленд: Український музей-архів, 1974. - 356 с.

38. Гнатишак М. Замітки до державних грошей України з 1917-1920 років // Літопис

червоної калини. - 1935. - № 2. - С. 5-9.

39. Гольденвейзер А. Из киевских воспоминаний // Революция на Украине по мемуарам

белых. - Москва-Ленинград, 1930. - С. 1-63.

40. Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. Сборник документов и материалов: В 3

т., 4 кн. - К.: Наукова думка, 1967. - 875 с.

41. Гроші Української Держави 1917-1920 рр. - Бафело, 1970. - 10 с.

42. Грушевський М. На порозі нової України: Гадки і мрії. - К., 1918. - 120 с.

43. Грушевський М.С. Новий період історії України від 1914 до 1919 р. - К.: Либідь,

1992. - 46 с.

44. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. - К.:

Либідь, 1993. - 288 с.

45. Державний Банк і кооперація // Українська кооперація. - 1918. - Кн. 4. - жовтень. - С.

125-128.

46. Державний вістник. - 1918. - 10 травня.

47. Державний вістник. - 1918. - 31 травня.

48. Державний вістник. - 1918. - 7 червня.

49. Державний вістник. - 1918. - 16 червня.

50. Державний вістник. - 1918. - 26 червня.

159

51. Державний вістник. - 1918. - 5 липня.

52. Державний вістник. - 1918. - 11 липня.

53. Державний вістник. - 1918. - 18 липня.

54. Державний вістник. - 1918. - 29 липня.

55. Державний вістник. - 1918. - 13 серпня.

56. Державний вістник. - 1918. - 15 серпня.

57. Державний вістник. - 1918. - 17 серпня.

58. Державний вістник. - 1918. - 3 вересня.

59. Державний вістник. - 1918. - 6 вересня.

60. Державний вістник. - 1918. - 10 вересня.

61. Державний вістник. - 1918. - 5 жовтня.

62. Державний вістник. - 1918. - 13 жовтня.

63. Державний вістник. - 1918. - 16 жовтня.

64. Державний вістник. - 1918. - 31 жовтня.

65. Державні гроші України 1917-1920 років / Упорядник С. Кікта // Гнатишак М.

Державні гроші України 1917-1920 років. Ілюстрований історично-іконографічний

нарис. - Клівленд: Український музей-архів, 1974. - С. 113-334.

66. Державотворчий шлях України // Церква і життя (Мельборн). - 1997. - № 8. - 10-16

лютого. - С. 13.

67. Диманштейн Я. К вопросу об Украинской денежной системе // Известия Союза

промышленности, торговли, фынансов и сельского хозяйства Украины. - 1918. - 3

серпня. - С. 5-6.

68. Дмитрієнко М.Ф., Лисенко О.Ю. Національна валюта України (1918-1919 рр.) //

Український історичний журнал. - 1994. - № 6. - листопад-грудень. - С. 26-41.

69. Документы о разгроме германских оккупантов на Украине в 1918 году / Под ред.

И.И.Минца и Е.Н.Городецкого. - М.: Госполииздат, 1942. - 240 с.

70. Доленга С. Скоропадщина. - Варшава: Накладом Моцеста Куницького, 1934. - 175 с.

71. Донцов Д. Рік 1918. Київ // Хроніка 2000. - 1997. - № 17-18. - С. 225-254.

72. Дорошенко Д. Замітки до історії 1918 року на Україні // Хліборобська Україна

(Відень). - 1921. - Кн. ІІІ. - Зб. V, VI. - С. 75-104.

73. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр.: В 2 т. - Ужгород: Накладом Осипа

Цюпки, 1930. - Т.2. Українська гетьманська держава. - 424, LХХХVI с.

73а. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. - Том ІІ. Українська Гетьманська Держава

1918 року. - К.: Темпора, 2002. - 352 с.

1. Дорошенко Д. Період Гетьманату – Української Держави, 1918 // Гнатишак М.

Державні гроші України 1917-1920 років. Ілюстрований історично-іконографічний

нарис. - Клівленд: Український музей-архів, 1974. - С. 165-174.

2. Енциклопедія Українознавства: В 3 т. - К., 1995. - Т. 3. - 1230 с.

3. Экономическая жизнь. - 1934. - 31 травня.

4. Закони. Про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями. Про право на

врожай 1918 року на території Української Держави. Про забезпечення цукрових

заводів буряками врожаю 1918 року. - К.: Державний вісник, 1918. - 16 с.

5. Зозуля Я. Гривня і карбованець в українській грошовій системі // Мартос Б., Зозуля

Я. Гроші Української Держави. - Мюнхен: Український Технічно-господарський

інститут, 1972. - С. 34-46.

6. Іванис В. Симон Петлюра – президент України (1879-1926). - Дрогобич: Бескид, 1991.

- 256 с.

7. Игренев Г. Екатеринославские воспоминания // Архив русской революции: В 22 т. -

М.: Терра: Полииздат, 1991. - Т.3. - С. 234-246.

160

8. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 28 квітня.

9. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 12 травня.

10. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 19 травня.

11. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 2 червня.

12. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 3 серпня.

13. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 12 серпня.

14. Известия Союза промышленности, торговли, финансов и сельского хозяйства

Украины. - 1918. - 18 серпня.

15. Известия. - 1918. - 15 травня.

16. Известия. - 1918. - 21 травня.

17. Как немецкие оккупанты угнетали и грабили в 1918 году. Исторические документы.

- М.: Воениздат НКО СССР, 1941. - 22 с.

18. Кікта С. Каталог державних грошей України. - Клівленд, 1974. - 20 с.

19. Коломиец М. Утомленные курсом // Столичные новости. - 1998. - № 33. - 26 серпня-1

вересня. - С. 9.

20. Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. - К.:

Філософська і соціологічна думка, 1992. - 272 с.

21. Коцина И., Козлов И., Ищенко Н. Финансовый кризис в России не может не

сказаться на кармане рядовых украинских граждан // Факты и комментарии. - 1998. - №

164. - 19 серпня. - С. 4.

22. Краснов П. Всевеликое Войско Донское // Архив русской революции: В 22 т. - М.:

Терра: Политиздат, 1991. - Т. 5. - С. 190-321.

23. Крах германской оккупации на Украине (по документам оккупантов) / Под ред. М.

Горького, И. Минца, Р. Эйдемана: В 2 т. - М.: 16 типография треста ”Полиграфкнига”,

1936. - Т.1. Германская оккупация на Украине, 1918. Документы и материалы. - 205 с.

24. Кулик В. Повторення пройденого. Українська революція: 1917-1921 // Сучасність. -

1992. - № 2. - С. 59-72.

25. Кульчицький С.В. Українська держава часів гетьманщини // Український історичний

журнал. - 1992. - № 7-8. - С. 60-80.

26. Кухар И. Бюджетный ”Титаник” // Столичные новости. - 1998. - № 28. - 21-28 липня.

- С. 10-11.

27. Кущинський А. Патріот і державний муж України. - Чікаго: Накладом куреня

Українського Вільного Козацтва: ч. 19 ім.Гетьмана П.Скоропадського – першого

Військового отамана, ч. 26 ім.О.Гончаренка, ч.29 ім.Лицарів Базару, 1974. - 37 с.

28. Лебідь-Юрчик Х. Бюджетове право. - Львів, 1927. - 191 с.

29. Лейхтенбергский Г. Воспоминания об ”Украине”: 1917-1918. - Берлин: Детинец,

1921. - 52 с.

30. Лихолат А. Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917-1922

гг.). - М.: Госиздат, 1954. - 655 с.

31. Личмаренко В. Світло в темряві. - Лондон: Крайова організація Союзу гетьманців-

державників у Великій Британії, 1973. - 48 с.

32. Лотоцький О. Сторінки минулого. - Варшава: Український науковий інститут, 1932.

- 278 с.

Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.)

Подождите немного. Документ загружается.