Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня

Подождите немного. Документ загружается.

171

запасів золота стало одним з домінуючих мотивів банкової діяльности”.

основі такої думки стояла прийнята переважною більшістю тогочасних

економістів субстаціональна (“металічна”) теорія фінансової організації.

Саме за цією теорією і практикою ведення державних фінансів й було

нанесено удар Першою світовою війною засобом руйнації фінансових систем

європейських країн, шаленою інфляцією і, зрозуміло, знеціненням

національних валют. Так, наприклад, лише за час війни (

на кінець 1917 року)

Російською імперією було зроблено зовнішніх і внутрішніх боргів на близько

27 млрд. 027 тис. руб. (на 1 січня 1913 року державні борги імперії складали 8

млрд. 858 млн. 054 тис. руб.) і випущено паперових рублів, до того ж не

забезпечених ні золотом, ані виробленими товарами, на близько 12 мільярдів.

Паперово-грошова інфляція призвела Росію до

надзвичайного падіння вартості

рубля, який на початок 1918 року оцінювався лише як 15 коп. у відповідності

до золотого запасу Державного банку і лише в 7 золотих коп. щодо до

обійнятого шаленою спекуляцією товарного ринку.

З приходом до влади в

Росії більшовиків радянським Наркоматом фінансів було розпочато активний

випуск “дешевих” грошей (easy money policy), тобто необмежений випуск

нічим незабезпеченої грошової маси. Як наслідок, вартість золотого довоєнного

рубля порівняно з 1 січня 1917 року, згідно всеросійського індексу статистики,

зросла на 1 січня 1918 року з 2,93 до 20,46 одиниць, а на кінець 1918 року

сягнула 164 одиниць.

Вартість рубля падала і на європейському ринку. Так,

якщо, наприклад, на Стокгольмському валютному ринку за 100 руб. в січні

1917 року давали 192 шведські крони, то в грудні того ж року їхній парітет

становив вже 44 крони, а на 1 січня 1918 року котування чека на рублі взагалі

було офіційно припинено.

Втім, в Європі ситуація була

не менш складною. Воєнні видатки Європи у

1886 році складали 4 млрд. 268 млн. франків і зросли до 1912 року до 10

мільярдів, а на початок літа 1918 року витрати лише на кожний місяць досягли

20 млрд. франків. Якщо заборгованість всіх держав Європи у 1886 року

складала 66 млрд. франків, то за роки війни вона сягнула 150-160 мільярдів, а

на покриття сплат по борговим зобов’язанням необхідно було 6,5 мільярдів

франків.

На серпень 1918 року борги зросли до 1.000 млрд. франків. Лише для

сплати відсотків потрібно було кожнорічно 60 мільярдів.

На 1919 рік зовнішній борг США по кредитам складав 24 млрд. дол., тоді

як всесвітній запас золота становив 9 млрд. доларів,

а всесвітній монетарний

золотий запас складав (у німецьких марках) – 36 453 мільярда, з яких на Європу

Тимофіїв М. До наших економічних перспектив // Хліборобська Україна (Відень). - 1920-

1921. - Ч. І, ІІ, ІІІ, IV. - С. 65-121.

Центральний державний архів вищих органів державної влади і управління України

(ЦДАВОВУ), ф. 1064, оп. 1, спр. 28, арк. 26.

Экономическая жизнь (Москва). - 1934. - 31 травня.

Vossische Zeitung. - 1918. - 28 червня.

Известия союза промышленности, торговли, финансовъ и сельскаго хозяйства Украины. -

1918. - № 13-15. - 12 серпня.

Тимофіїв М. Вказана праця. - С. 75.

172

припадало близько 22 млрд. марок.

За даними німецької ”Vossische Zeitung”,

якщо золотий запас європейських банків був у 1912 році – 12 млрд. 860 млн.

франків і срібла – 2 млрд. 535 млн. франків, чим забеспечувалося 25 млрд. 173

млн. франків паперових грошей, то за час війни кількість паперових грошей

збільшилася втричі (приблизно на 80-90 мільярдів), тоді як запаси золота

зменшилися через вивіз його до Америки та до

нейтральних держав. Якщо

індекс витрат на життя, наприклад, у США зріс за 5 передвоєнних років (з 1910-

го, коли він складав 93,1 по 1914 рік – 102,5) на 9,5 одиниць, то за 5 воєнних

років (з 1915 по 1919 роки, відповідно з 101,1 до 188,7) – на 87,6 одиниць.

Долар же у 1920 році мав вартість лише 48 центів від вартості 1914 року.

Принагідно зазначимо, що Сполучені Штати не вели війни на своїй території.

За час Першої світової війни фінансистам довелося рахуватися з такими

числами, які раніше застосовувалися лише до астрономічних обчислювань. За

підрахунками відомого тогочасного вітчизняного економіста польського

походження А.А.Вольського, на кінець 1917 - початок 1918 років золоті запаси

емісійних банків всього світу

складали не більш як 30 млрд. франків, а війна

вже обійшлася воюючим країнам не менш як у 700 млрд. франків, до того ж ще

й короткотермінові зобов’язання держав, що брали участь у війні, складали

коло 45 млрд. франків.

Істотного удару внаслідок війни отримала і фінансова

система Франції. Наприкінці 1917 року золотий запас Французького банку

складав близько 5 млрд. франків, а випуск банкнотів досяг у Франції 21 млрд.

франків.

Ці співвідношення до золотих парітетів і руйнації стабільності й

вартості європейських грошових одиниць нанесли головний удар

субстаціональній (“металічній”) теорії фінансів.

Економістами, скажімо на прикладі тієї ж Франції, було підраховано, що

якщо б вартість паперових грошей визначалася золотими запасами

національних банків, то французький паперовий франк коштував би близько 24

золотих сантинів, тоді

як той самий паперовий французький франк

розцінювався на Нью-Йоркській біржі в вересні 1917 року в 38

золотих

сантина.

Таким чином, як заключав перший директор Державного банку УНР

М.Кривецький, ”із складання цих фактів витікає, що по перше війна розбила

упередження, в силу якого курс банкнотів визначався золотими запасами

національного банку; по друге, золоті запаси емісійних банків надто мізерні для

того, щоб крити суми по військовим видержкам і по

третє більшість воюючих

країн надто переповнені паперовими грошима для того, щоб ці країни могли

повертатися шляхом колосальних жертв до золотої валюти, що не має ніякого

практичного значення”.

Таким чином війна довела вірність функціональної

За англійськими підрахунками – коло 2 млрд. фунтів стерлінгів (Wolkwitschafliche Chronik. -

1918. - листопад).

Historical Statistics of the United States. - Washington: U. S. Departament of Commers, 1957. - P. 127.

D. S. Muzzey. History of our Country. - Washington, 1952. - P. 496.

ЦДАВОВУ, ф. 1064, оп. 1, спр. 28, арк. 34.

Там само.

173

теорії, згідно якої вартість національної валюти опирається головно на

виробничий потенціал держави, її промислове й надрове майно тощо. В основу

вартості національної валюти державний авторитет і ”перспективу праці” було

закладено й економічною теорією Кнаппа.

Війна нанесла інфляційний удар по усім країнам Європи. Гіперінфляція

охопила Австрію і Угорщину (які потерпіли поразку у

війні), Польщу та інші

держави. За англійський фунт стерлінгів в березні 1919 року в Відні, наприклад,

платилося 113 австрійських крон, а за 100 українських карбованців

– 160-170

крон. Поніс втрати й досить міцний фунт стерлінгів, вартість якого за час війни

знизилася на 20-25%.

Проте найбільшої (нищівної) руїни своїми наслідками світова війна

завдала фінансовій системі Німеччини, що призвело до катастрофічного

падіння вартості марки. Незважаючи на те, що кайзерівська Німеччина вела

війну на чужому терені, з 1914 року на кінець 1918 року курс марки по

відношенню до долара впав відповідно з 4,2 марки до 8 марок.

Після поразки

Німеччини у світовій війні країну чекала фінансова прірва. До цього певною

мірою прилучилися й держави-переможниці (країни Антанти, особливо

Франція), які прагли за рахунок переможених поправити свій фінансовий стан.

27 квітня 1921 року німецькому урядові, тоді вже Веймарської республіки, було

представлено шалений рахунок репараційних виплат союзникам – 132 млрд.

золотих марок.

Ця сума істотно перевищувала податкозборчі можливості

Німеччини, яка й без того мала величезний бюджетний дефіцит. Державний

бюджет Веймарської республіки на 30 липня 1920 року складав 239 млрд. 800

млн. марок з додатком 72 млрд. марок паперових грошей (для порівняння:

державний бюджет США складав на тоді 23 млрд. 941 млн. 972 тис. 781 дол.,

Великобританії – 1 млрд. 278 млн. ф. стерл., Франції – 254

млрд. фр., Італії на 1

червня 1919 року – 76 млрд. лір).

За таких умов, щоб сплатити свої рахунки,

німецький уряд запустив друкарський верстат. Як наслідок, у 1922 році ціни в

Німеччині зросли на 5 тис. 470%, а у 1923 році ціни зросли до космічних меж –

у 1.300.000.000.000 разів. Фунт масла коштував 1,5 млн. марок, м’яса – 2

мільйона, одне яйце – 60 тисяч марок. Як свідчить Р.Вільямс ”ціни росли

так

швидко, що офіціанти декілька разів змінювали їх в меню під час сніданку.

Стосовно поглядів українських економістів і урядовців з проблеми золотого покриття

карбованця і гривні та розвитку вітчизняного фінансового господарства у ті часи дивіться: Гай-

Нижник П. Фінансова політика Української Центральної Ради (1917-1918) // Наукові записки. Зб.

праць молодих вчених та аспірантів. - Т. 3. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства

НАН України, 1998. - С. 170-214; Його ж

: Теоретичні засади фінансової системи Української

держави у 1917-1919 рр. // Український історичний журнал. - 1998. - № 4. - С. 3-17.

Мартос Б., Зозуля Я. Гроші Української Держави. - Мюнхен: Український технічно-

господарський інститут, 1972. - С. 28.

Там само. - С. 27.

Raburn M. Williams. Inflation! Money, Jobs, and Politicians. - Arlington Heights, I11: AHM

Publishing Corporation, 1980. - P. 2.

Тимофіїв М. Вказ. праця. - С. 75.

174

Іноді відвідувачі ресторанів платили за зкоштуваний обід вдвічі більше тієї

ціни, котра значилася в меню, коли вони тільки робили замовлення”.

Влітку 1921 року курс долара перевищив 100 марок, літом 1922 року

досяг вже 500, а 15 листопада 1923 року курс долара був 4,2 більйона марок.

Тоді ж, внаслідок нестримної емісії, випуск грошей в Німеччині перетнув межу

в 92 квінтильйона (92 з 18-ма нулями) марок. На грудень 1923 року порівняно з

груднем 1919 року обсяг обігової грошової маси в Німеччині зріс з 50 млрд. до

496 млрд. 585 млн. 345 тис. 900 марок!

З цього часу (1923 р.) директором

емісійного Державного банку Німеччини Гільямаром Шахтом (пізніше, за

влади А.Гітлера, він став міністром) було розпочато грошову реформу шляхом

випуску так званої “рентенманки”, яка обмінювалась у співвідношенні одна

рентенмарка до десяти більйонів старих марок. Населення прийняло нову

грошову одиницю з довір’ям і оптимізмом. Курс

рентенмарки одразу ж

стабілізувався і довгий час залишався сталим, незважаючи на те, що й вона не

була забезпечена золотом.

Перша світова війна спричинила в Європі величезні економічні та

фінансові збитки, але й, разом з тим, прискорила перебудову буржуазних країн

в напрямку розбудови так званого капіталізму з людським обличчям

(соціального капіталізму)

і остаточно зруйнувала упередження про обов’язкове

”золоте підгрунтя” успішного функціонування фінансового господарства й

валютної стійкості. Золото відтоді перестало бути домінантою у фінансовому

світі, а грошове господарство європейських країн стало на якісно новий шлях

свого розвитку, хоча й не втратило в ньому певної ваги. Війна (дорогою ціною)

прискорила еволюцію світового

фінансового ринку, підштовхнувши Європу і

Америку до вдосконалення своїх фінансових систем. Результати цих

перетворень сьогодні втілені у моделях ведення державних і банкових фінансів

США, Канади, Великої Британії, Франції, Німеччини та інших країн Західної

Європи.

Raburn M. Williams. - P. 2.

Мартос Б., Зозуля Я. Вказ. пр. - С. 27.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - К.: Хагар-Демос,

1993. - С. 270.

ПАВЛО ГАЙ-НИЖНИК

Фінансова політика уряду

Української Держави

Гетьмана Павла Скоропадського

(29 квітня – 14 грудня 1918 р.)

Том ІІ

Книга 1

Д О К У М Е Н Т И І М А Т Е Р І А Л И

(29 квітня – 31 липня 1918 року)

177

№ 1

[Умови висунуті генералу П.Скоропадському

німецьким командуванням 24 квітня 1918 р.

на нараді у резиденції Начальника Штабу

німецьких військ в Україні генерала В.Гренера]

1. В часи перебування австро-угорського і німецького війська на Україні ніяка

українська армія не може формуватися. Може тримати вийнятково лише поліцейські відділи

за порозумінням з обома командуваннями.

2. Для всіх злочинців супроти союзних військ установлюються німецькі і австро-

угорські польові суди. Українська юстиція має бути забезпечена проти терору політичних

організацій.

3. З усіх державних установ мають бути усунені неблагонадійні елементи. Всі

земельні та инші надзвичайні комітети мають бути розпущені й замінені нормальними

державними або земельними органами.

4. Якщо на Україні нема військових, судових законів, то вони мають бути замінені

відповідними законами Центральних держав.

5. Всі розпорядження, що гальмують торгівлю харчовими і сирими продуктами,

мають бути скасовані на користь Австро-Угорщини та Німеччини. Особливо має бути

допущена вільна торгівля під сильним контролем союзників і українського уряду, а всі

заборони вивозу й залізничний контроль мають бути скасовані. Має бути встановлений один

спільний контроль на кордоні.

6. Аграрне питання має бути розв’язане через відновлення приватної власності й

виплату за розділену між ними землю. В інтересах здатності сільського господарства до

експорту великі земельні господарства мають бути збережені до певних, зазначених в законі

меж.

7. Фінанси й валютне питання мають регулюватися на основі взаємного порозуміння.

8. Робітниче питання має бути врегульоване на основі відповідного законодавства.

Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. - Т. 2. Українська Гетьманська Держава.

- Ужгород, 1932. - С. 31-32.

№ 2

Г Р А М О Т А

ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Г р о м а д я н е У к р а ї н и !

Всім Вам, козаки і громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом

лилася кров кращих синів України і знову відродившася Українська Держава стояла коло

краю загибелі.

Спаслась Вона дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому

слову,

продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України.

При такій піддержці у всіх зродилась надія, що пічнеться відбудовання порядку в

Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне русло.

Але надії на це не справдились.

Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування України, позаяк

було зовсім не

здатне до цього.

178

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця

збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для богатющої колись-то України

встає грізна мара голоду.

При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло

всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати

таку Державну Владу, яка здібна була-б забезпечити населенню спокій, закон і можливість

творчої праці.

Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово

всю повноту влади.

Ц і є ю г р а м о т о ю я о г о л о ш у ю с е б е Г е т ь м ан о м в с і є ї У к р а ї н

и.

Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною

Кабінету Міністрів і на остаточнім обгрунтованні нижче долучених до цього законів про

тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня

розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються.

Всі инші урядовці, працюючі в державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і

повинні продовжувати виконання своїх обов’язків.

В найближчий час буде видано закон, установляючий порядок виборів до Українського

Сойму.

До цього я твердо буду стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі,

буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати

авторитет влади, не спиняючись ні перед якими крайніми мірами.

П р а в а п р и в а т н о ї в л а с н о с т и – як фундаменту культури і цивілізації, в і д б

у д о в у ю т ь с я в п о в н і й м і р і, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а

рівно тимчасового уряду російського, відміняються і касуються. Відбувається повна свобода

по зробленню купчих по куплі-продажі землі.

Поряд з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від

великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде

звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при

виключно тяжких умовах

ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється

широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви.

Передбачаю всю трудність стоючої переді мною праці і молю Бога дати мені силу, аби

гідно виконати те, що я вважаю своїм обов’язком перед

рідною Україною в сучасний

виключний і критичний для неї час.

Мені далекі і чужі які-б-то не було власні побудження, і головною своєю метою я

ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України.

В цій свідомости кличу Вас, громадян і козаків України – без ріжниці національності й

віросповідання – помогти мені і моїм працьовникам і співробітникам в нашому загальному

велико відповідальному ділі.

Гетьман Всієї України П а в л о С к о р о п а д с ь к и й

Отаман Ради Міністрів М. У с т и м о в и ч

29 квітня 1918 р., м. Київ.

Державний Вістник. - 1918. - № 1. - 16 травня.

179

№ 3

З А К О Н И

ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Тимчасово до обібрання Сойму і відкриття його діяльності, Державний устрій України

і порядок керування основується на слідуючих законах:

Про Гетьманську владу

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї

Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і

представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і

скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в

разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними

державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положені.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення

зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від

суду і кари, а також складання казенних взимок і даровання милости в особистих випадках,

коли цим не порушаються нічиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази і розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним

йому Міністром.

Про Віру

9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, а також всі

мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням

їх віри і богослуженням по обряду оної.

Права і обов’язки Українських Козаків і Громадян

11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно як їх

загублення, визначаються законом.

12. Захист Вітчизни – є святий обов’язок кожного козака і громадянина Української

Держави.

13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені законом податки і

пошлини, а також відбувати повинности згідно з постановленням закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі,

законом

визначеній.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожою крім як у випадках, законом

визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран крім як за злочинні вчинки, передбачені

істнуючими в час їх здійснення законами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в будинку без згоди його

господаря можливо не инакше,

як в випадках і порядку, законом визначених.

180

18. Кожний український козак і громадянин має право вільно виберати місце мешкання

і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїзжати за кордон Української

Держави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого майна, коли це

необхідно для якої-небудь державної чи громадської користи, можливо не инакше, як за

відповідну платню.

20. Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в метах не шкідливих

законам, мирно і без зброї.

21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлюватися і писати свої думки,

а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.

22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в метах не

противних законам.

Про Закони

23. Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій

черзі.

24. Сила закону без виключення обов’язкова для всіх українських підданих і чужинців,

в Українській Державі перебуваючих.

25. Закони, особисто видані для якої-небудь области чи частини населення, новим

загальним законом не відсуваються, коли в ньому такої відміни не постановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в утвореному порядку і перш

обнародування до діла не прикладаються.

27. Після обнародування законові надається обов’язкова сила з часу призначеного для

того в самому законі. В самому виданому законі може бути показане на вживання його, до

обнародування, до виконання по телеграфу або через навмисних післанців.

28. Закон не може бути скасований инакше як тільки силою закону. Через те, поки

новим законом не відмінено закон істнуючий, він заховує повну свою силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його було обнародувано

істнуючим порядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по належности і передаються на

загальне обміркування Ради Міністрів.

31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони передаються на

ствердження Гетьманові.

32. Закони, які торкаються де-яких відомств, передаються в Раду Міністрів після

обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в розвитку і поясненню

законів, при чому всі такі розпорядження підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.

Про Раду Міністрів і про Міністрів

34. Напрямок і об’єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і

вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на

підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід

державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37. За проступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри підлягають громадській і

карній відповідальности на основах, в законі зазначених.

Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.)

Подождите немного. Документ загружается.