Сучасні дослідження показують, що сімейні проблеми, які полягають у
дисфункціональності сімейних зв'язків, у патологізації стосунків між чоловіком і
дружиною, між батьками і дітьми, за загальним правилом не залежать від соціального
статусу сім'ї: вони можуть "наздогнати" інтелігентну, забезпечену сім'ю з такою же
можливістю, як малоосвічену або малозабезпечену. У даному випадку соціальні
працівники можуть зайнятися наданням допомоги такій сім'ї переважно на етапі кризи, у
момент конфлікту або розпаду, працювати ж над профілактикою сімейних дисфункцій,
займатися налагодженням сімейних комунікацій у передкризовому стані більшості
соціальних працівників і закладів соціальної роботи поки не під силу.
Види й форми соціальної допомоги, спрямовані на зберігання сім'ї як
соціального інституту в цілому і кожної конкретної сімейної групи, що потребує
підтримки, підрозділяються на екстренні, спрямовані на виживання сім'ї (екстренна
соціальна допомога, термінова соціальна допомога, негайне видалення із сімей дітей, що
знаходяться в небезпеці або залишилися без піклування батьків), соціальна робота,
спрямована на підтримку стабільності сім'ї, і соціальна робота, спрямована на
соціальний розвиток сім'ї і її членів.
Особливе положення займає діяльність, що пов'язана з реагуванням на
внутрішньосімейну жорстокість - вона містить у собі всі класи допомоги, спрямовані на
виживання, на підтримку і на розвиток. У цьому плані захист більш слабких членів сім'ї, у
першу чергу дітей, від жорстокого поводження в сім'ї - одне з найважливіших завдань
соціального працівника. Такий рівень соціальної роботи, орієнтований на стабілізацію
сімейних зв'язків, містить у собі нормалізацію стосунків між подружжям, між батьками і
дітьми, взаємин усіх членів сім'ї з оточенням.
Така, наприклад, робота із сім'єю алкоголіка. У випадку роботи із сім'єю
алкоголіка діагностика виявляє основну причину зловживання спиртними напоями й
супровідні обставини. Для цього необхідно вивчення особистостей як самих питущих, так
і членів їхніх сімей, а також вивчення соціальної біографії. Причини зловживання
алкоголем можуть полягати в сімейній схильності (питущі батьки або навіть прабатьки), у
деяких особливостях особистішого статусу (нестійкість особистості, інфантилізм,
залежність), у традиціях сімейного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти
від проблем за допомогою наркотично перекрученої свідомості. У реальності, утім, усі ці
причини можуть бути переплетені між собою. їхній аналіз необхідний, тому що видима на
поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох із її членів може
подавати перекручену картину: до пияцтва вдають саме для того, Щоб таким засобом
перебороти конфліктність, хоча б у своїй уяві.
Далі складається програма роботи із самою наркозалежною особою, із її
сім'єю, із соціальним оточенням. Вона буде включати лікувальні заходи, консультації,
психотерапію й психокорекцію, можливо, соціально-трудову реабілітацію самого
алкоголіка і його сім'ї. Медична реабілітація алкоголіків має дотепер невисоку
ефективність і великий відсоток рецидивів, тому що пролікований пацієнт повертається в
те ж середовище, що штовхнуло його до пияцтва. Сім'я, що звикла за довгі роки до
існування в умовах перманентної кризи і виробила визначений гомеостазис, вільно або
мимоволі штовхає його до поновлення пияцтва. Особистісних ресурсів слабкої людини
недостатньо, щоб перешкоджати таким тенденціям.
Тому робота з такою сім'єю містить у собі формування мотивації клієнта і його
сім'ї на безалкогольне існування і побудову іншої системи взаємин; психокорекційні
заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі,
орієнтованих на безалкогольний спосіб життя або на створення такого об'єднання. У
якості однієї з найефективніших технологій по створенню сприятливого середовища, що
сприяє тривалому лікуванню від алкоголізму, можна відзначити рух "Анонімні
алкоголіки", а також програми: "Анонімні діти алкоголіків", "Анонімні наркомани",
"Анонімні співзалежні" та інші[42,195-196].