рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання протиріч між ролями
дитини й школяра (криза 6-ти років) і між прагненнями до імпровізації,
творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і
підпорядкування авторитетам).
Інститути й агенти соціалізації: родина, школа, ЗМК, позашкільні установи,
батьки, учителі, інші дорослі, однолітки в класі і надворі; їхня роль і можливості у
вирішенні вікових завдань.
Особливості субкультури: ігри (на уроці, на перерві, надворі, удома), дитячий
сленг, словесна творчість, фантазії і марновірства, клички.
Зміст і норми спілкування з дорослими, однолітками своєї і протилежної статі,
зі старшими й молодшими дітьми.
Зміст і форми предметно-практичної і духовно-практичної діяльностей, які
організовані самостійно та дорослими. Особливості організації дорослими спортивних
занять і ігор молодших школярів.
Небезпеки: пияцтво й аморальність батьків, убогість, антигуманність учителя,
паління, розтління, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшими хлопцями.
Основні напрямки діяльності соціальних працівників: просвітницька діяльність
з батьками, створення умов для розвитку молодших школярів у мікросоціумі, виявлення
потенційно й реально віктимогенних чинників і віктимних молодших школярів,
координація й кооперування діяльності інститутів виховання.
Підліткове дитинство
Вікові завдання: природньо-культурні (ріст усіх систем організму, статеве
дозрівання); соціально-культурні (оволодіння знаннями в обсязі шкільного курсу, проба
сил у різних сферах інтересів, формування групового інстинкту, залучення до
романтичних ідеалів (вірність, друг, відвага, честь та ін.), самовиховання в значущих
сферах (фізичне вдосконалювання, індивідуальні інтереси), визначення виду подальшого
утворення); соціально-психологічні (подолання кризи особистої ідентичності через
поглиблення та розширення самооцінок, ідентифікація зі статевовіковою групою й
референтною групою однолітків, подолання маргінальності між дитинством і отроцтвом
через автономізацію від дорослих, придбання навичок саморегуляції в значущих сферах
поведінки й стосунків).
Провідні інститути п агенти соціалізації: родина, школа, мікросоціум,
телебачення і відео, батьки, учителі, однолітки своєї статі, старші діти своєї статі; їхня
роль і можливості в процесі вирішення вікових завдань.
Вікова субкультура: ігри (перевага рухливих, поява азартних, захоплення
електронними), жаргон, елементи моди в одязі і т.ін., марновірства, міфи, фантазії.
Особливості спілкування: предмет спілкування — підліток як суб'єкт взаємодії;
з дорослими - скорочення обсягу, падіння довіри, ріст конфліктності; з однолітками -
активний пошук, практична основа, яка доповнюється емоційним компонентом,
нестійкість мікрогруп, конфліктність.
Небезпеки: пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки
педагогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самітність, фізичні
травми, цькування однолітків, залучення в асоціальні й злочинні групи.
Основні напрямки діяльності соціальних працівників: просвітницька діяльність
з батьками, діагностика віктимності родин, робота з віктимогенними родинами та
віктимними підлітками, організація в мікросоціумі груп і організацій для
пробудження й задоволення інтересів підлітків з використанням масових і групових
форм взаємодії.
Рання юність
Вікові завдання: природньо-культурні (завершення фізичного та статевого