хлібопродуктів; старі печі були замінені німецькими міні-пекарнями. Н. установила тісні
контакти з виробниками устаткування для хлібопекарської промисловості з Німеччини, у
результаті чого нові лінії вдавалося налагоджувати в найкоротші терміни. Проте,
незважаючи на економічну ефективність діяльності, випробувала сильний вплив з боку
незадоволених її політикою на підприємстві. На заводі практично щодня з'являлися
перевірочні комісії з різних контрольних органів. Був навіть зроблений напад на її
чоловіка, і він тривалий час лежав у лікарні.
У результаті всього цього Н. пішла з роботи й зареєструвалася в якості
безробітньої в службі зайнятості області. До моменту її приходу в тренінгову групу
вона вже кілька місяців шукала роботу. її емоційний стан на початок тренінгу можна
оцінити як подавлений, депресивний, з високим ступенем розпачу. У тому, що залишилася
без роботи, вона звинувачувала колишнє своє керівництво і колег по роботі, що нібито
"уставляли їй ціпка в колеса". Н. вважала, що для неї роботу знайти неможливо, тому
що їй 51 рік, а потрібні скрізь до 40 років. Себе вона сприймала як невдаху, чий досвід
нікому не потрібний. У процесі роботи вона змінила свої установки. За підтримкою з
боку інших учасників групи, на прикладі ряду оголошень про пошук керівного персоналу,
вона зробила висновок про те, що має великий досвід управлінської роботи. Складання
резюме далося з превеликим зусиллям, але стало поворотним моментом, що дозволило
переосмислити досвід роботи. Закріпило ж ці зміни формування перспективного плану
пошуку роботи. Незабаром Н. одержала ряд пропозицій щодо роботи.
Приклад консультування безробітних громадян (підвищена самооцінка)
К. перебуває на обліку в Службі зайнятості населення в якості безробітньої
близько одного року. До цього також: не працювала протягом декількох років у зв'язку із
хворобою. Освіта - середня спеціальна за фахом "культпрацівник". Вік - 40 років.
Заміжня, має дітей. Працювала спершу за фахом, а після в архіві, у військово-обліковому
столі, паспортисткою і т.ін. Більше 2-3 років на одному робочому місці не
затримувалася. На питання: "Яку роботу ви шукайте?" відповіла: "Таку, де добре
платять ". На питання про спеціальність перерахувала всі види робіт, що вона
виконувала, і додала: "Мені все одно, де працювати, аби добре платили ". Основною
причиною, з якої вона не могла влаштуватися на роботу, вона називала погану роботу
кадрових служб підприємств, їхню незацікавленість у якісному підборі персоналу. К.
стверджувала, що головне завдання кадрових працівників - "відв'язатися" від відвідувачів.
Найкраще, що можна від них почути, - "вакансій немає, а можуть і матом послати". До
того ж К. зовсім упевнена, що боротися з хамством кадрових працівників даремно, тому
що "слова до справи не пришиєш". На питання про оголошення в газетах вона відповіла,
що всі ці оголошення - неправда: "Щодо газет — ідіть до них розбиратися, що вони там
публікують". К. стверджувала, що з нею ніхто довго не розмовляв, відповідали, що вона
їм не підходить з тих чи інших причин. Рівень потреб К. досить високий. Вона претендує
на посаду, яку, як правило, займають фахівці з вищою освітою: учитель, начальник
відділу в державній установі і т.ін. На питання одного з учасників групи: "Чому ж Ви
дотепер не знайшли роботу, якщо Ви такий досвідчений фахівець?" вона відповіла: "За
чутками, зараз не рекомендації потрібні і не ці ваші дипломи, а хабарі. Даси хабар -
значить улаштуєшся на нормальну роботу. А для того, щоб дати хабар, потрібно не
телефонувати, а приходити ".
Надалі К. відмовилася брати участь у роботі групи, заявивши, що в неї проблем
немає, і краще вона буде шукати гроші, щоб дати хабаря.
Найбільш повно соціальна робота з людьми зрілого віку, орієнтована на
самопосилення людини, якій надається допомога, може бути здійснена в практичній
діяльності соціального працівника на індивідуально-особистісному рівні.
Тут мета соціальної роботи полягає в тому, щоб, допомагаючи людині, яка