Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

тер) прямо чи побічно повинен сплатити як умову про

дажу товарів, що оцінюються;

 відповідна частина прибутку від будьякого подальшо

го перепродажу, передачі чи використання товарів, що

оцінюються, на митній території України, яка прямо чи

побічно йде на користь продавця.

Зазначений метод використовується для визначення мит

ної вартості товарів, якщо:

1) немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на ви

користання товарів, що оцінюються;

2) продаж (відчуження) та ціна угоди не залежать від до

тримання умов, вплив яких неможливо врахувати;

3) використані декларантом відомості підтверджені доку

ментально та є кількісно вираженими та достовірними;

4) жодна частина прибутку від будьякого наступного пе

репродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не

буде надходити прямо чи побічно на користь продавця;

5) учасники угоди (експортер та імпортер) — не взаємоза

лежні особи

;

6) особи, асоційовані у бізнесі одна з одною, з яких одна є

виключним агентом, дистриб’ютором або єдиним концесіоне

ром, вважаються взаємозалежними особами лише в разі, якщо

підпадають під дію зазначених у п. 5 критеріїв;

451

Ðîçä³ë 13. Ìèòíå îôîðìëåííÿ åêñïîðòíèõ òà ³ìïîðòíèõ îïåðàö³é

Îñîáè ââàæàþòüñÿ âçàºìîçàëåæíèìè, ÿêùî: à) îäèí ç ó÷àñíèê³â óãî-

äè — ô³çè÷íà îñîáà ÷è ïîñàäîâà îñîáà îäíîãî ç ï³äïðèºìñòâ — ó÷àñ-

íèê³â óãîäè º îäíî÷àñíî ïîñàäîâîþ îñîáîþ ³íøîãî ï³äïðèºìñòâà —

ó÷àñíèêà óãîäè; á) ó÷àñíèêè óãîäè º ñï³ââëàñíèêàìè ï³äïðèºìñòâ; â)

ó÷àñíèêè óãîäè ïîâ'ÿçàí³ òðóäîâèìè â³äíîñèíàìè; ã) îäèí ç ó÷àñíèê³â

óãîäè âîëîä³º âêëàäîì (ïàºì) ÷è àêö³ÿìè ç ïðàâîì ãîëîñó â ñòàòóòíî-

ìó êàï³òàë³ ³íøîãî ó÷àñíèêà óãîäè, ÿê³ ñòàíîâëÿòü íå ìåíøå ï'ÿòè

â³äñîòê³â ñòàòóòíîãî êàï³òàëó; ä) ó÷àñíèêè óãîäè ïåðåáóâàþòü ï³ä ïðÿ-

ìèì ÷è íåïðÿìèì êîíòðîëåì òðåòüî¿ îñîáè; å) ó÷àñíèêè óãîäè

ñï³ëüíî, ïðÿìî ÷è íåïðÿìî êîíòðîëþþòü òðåòþ îñîáó; º) ó÷àñíèêè

óãîäè — ô³çè÷í³ îñîáè ÷è ïîñàäîâ³ îñîáè ï³äïðèºìñòâà — ó÷àñíèê³â

óãîäè º ðîäè÷àìè.

7) при торговельній угоді між взаємозалежними особами

ціна угоди повинна прийматися для цілей митної оцінки, як

що митний орган вважає таку ціну прийнятною. Якщо митний

орган вважає ціну угоди неприйнятною, він має повідомити

декларантові причини, через які вважає таку ціну неприйнят

ною. Ціна угоди повинна прийматися митним органом для

цілей митної оцінки, якщо декларант доведе, що така ціна до

сить наближена до однієї з таких вартостей:

 до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка

визначена методами 2 або 3;

 до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка

визначена методом 4 або 5.

Для визначення митної вартості за методом 2 (оцінка за

ціною угоди щодо ідентичних товарів) за основу береться ціна

угоди щодо ідентичних товарів. Під ідентичними розуміються

товари, однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюють

ся, в тому числі за такими, як:

 фізичні характеристики;

 якість та репутація на ринку;

 країна походження;

 виробник.

Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу

для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари

відповідають таким умовам:

 продані для ввезення на територію України;

 ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не

раніше ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оціню

ються;

 ввезені приблизно в тій самій кількості і на тих самих

комерційних умовах. Якщо ідентичні товари ввозилися

в іншій кількості або на інших комерційних умовах,

декларант повинен провести відповідне коригування їх

ціни з урахуванням цих розбіжностей та документаль

но підтвердити митному органу обґрунтованість ціни.

452

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Для визначення митної вартості за методом 3 (оцінка за

ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) за основу

береться ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які

ввозяться (імпортуються). Під подібними (аналогічними) ро

зуміються товари, які хоч і неоднакові за всіма ознаками, але

мають схожі характеристики і складаються із схожих компо

нентів, завдяки чому вони виконують однакові функції

порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються ко

мерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи товари подібні (аналогічні), врахову

ються такі ознаки:

 якість, наявність торговельної марки і репутація на

ринку;

 країна походження;

 виробник.

Визначення митної вартості товарів за методом 4 (оціню

вання на основі віднімання вартості) здійснюється в тому разі,

якщо оцінювані ідентичні чи подібні (аналогічні) товари прода

ватимуться на митній території України у незміненому стані.

Для визначення митної вартості товарів за основу береть

ся ціна одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні

(аналогічні) товари продаються найбільшою партією на тери

торії України у час, максимально наближений до часу ввезен

ня, але не пізніше ніж 90 днів з дати ввезення товарів, що

оцінюються, покупцеві, який не взаємозалежна з продавцем

особою.

Від ціни одиниці товару віднімають, якщо вони можуть

бути виділені, такі компоненти:

 витрати на виплату комісійних винагород, звичайні

надбавки на прибуток та загальні витрати у зв’язку з

продажем на митній території України товарів того са

мого класу та виду;

 суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та

інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв’яз

453

Ðîçä³ë 13. Ìèòíå îôîðìëåííÿ åêñïîðòíèõ òà ³ìïîðòíèõ îïåðàö³é

ку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням)

товарів;

 звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження,

вивантаження, транспортування, страхування.

Для визначення митної вартості товарів за методом 5

(оцінка на основі додавання вартості) за основу береться ціна

товарів, розрахована шляхом додавання:

 вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у

зв’язку з виробництвом оцінюваних товарів;

 загальних витрат, характерних для продажу в Україну з

країни вивезення товарів того самого виду, у тому числі

витрат на навантаження, вивантаження, транспорту

вання, страхування до місця перетинання митного кор

дону України, та інших витрат;

 прибутку, що його звичайно одержує експортер

внаслідок поставки в Україну таких товарів.

Для визначення митної вартості за цим методом до ціни

товарів зараховуються всі витрати, які враховуються при виз

начені митної вартості за методом 1.

Резервний метод (метод 6) використовується, якщо митна

вартість не може бути визначена шляхом послідовного вико

ристання названих методів.

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з ураху

ванням світової практики, шляхом гнучкого використання

будьякого з наведених методів, а також принципів та поло

жень статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ)

(995264) та Угоди про застосування статті VII Генеральної

угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 р.

Для визначення митної вартості за резервним методом

митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у йо

го розпорядженні.

Для визначення митної вартості товарів за резервним ме

тодом не може використовуватися:

 ціна товарів на внутрішньому ринку країниекспортера;

454

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

 ціна товарів, що поставляються з країниекспортера до

третіх країн;

 ціна товарів українського походження на внутрішньо

му ринку України;

 довільно встановлена чи достовірно не підтверджена

ціна товарів;

 витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які

були визначені для розрахунків ціни ідентичних або

подібних (аналогічних) товарів;

 мінімальна митна вартість;

 більша з двох альтернативних вартостей.

Митна вартість товарів, що експортуються з України, виз

начається залежно від виду договору [16, гл.48].

При договорі купівліпродажу або міни мит

на вартість товарів визначається на основі

ціни, яку було фактично сплачено або яка

підлягає сплаті за ці товари на момент пере

тинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться, включаються

також фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї

включені:

 на навантаження, вивантаження, перевантаження,

транспортування та страхування до пункту перетинан

ня митного кордону України;

 комісійні та брокерські винагороди;

 ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів

права інтелектуальної власності, яку покупець повинен

прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експор

ту) товарів, які оцінюються.

При іншому виді договору митна вартість товарів визна

чається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транс

портними, банківськими, бухгалтерськими та іншими доку

ментами, що містять відомості про вартість товарів, які оціню

ються, з урахуванням витрат на транспортування та страху

455

Ðîçä³ë 13. Ìèòíå îôîðìëåííÿ åêñïîðòíèõ òà ³ìïîðòíèõ îïåðàö³é

Митна вартість

товарів, що

експортуються

вання товарів до пункту перетинання митного кордону Ук

раїни.

Митна вартість декларується шляхом надання декларації

митної вартості.

Для визначення митної вартості важливо також знати

спосіб встановлення моменту перетину митного кордону:

1) для авіаперевезень:

 при експорті — завершення митного оформлення в ае

ропорту, де відбувається навантаження;

 при імпорті — початок або здійснення митного оформ

лення в першому аеропорту на території України, у

якому відбувається розвантаження або перевантажен

ня товарів, якщо факт перевантаження підтверджений

митним органом цього аеропорту;

2) для морських і річкових перевезень:

 при експорті — здійснення або завершення митного

оформлення в порту навантаження на території Ук

раїни;

 при імпорті — початок або здійснення митного оформ

лення в першому порту розвантаження або переванта

ження на території України, якщо факт перевантажен

ня підтверджений митним органом цього порту;

3) для товару, що доставляється поштою: здійснення мит

ного оформлення в пункті міжнародного поштового обміну;

4) для трубопровідного транспорту та ліній електропере

дачі: пункт пропуску, де товар ставиться під митний контроль;

5) для перевезення іншими видами транспорту (у тому

числі залізничним і автомобільним):

 при експорті — здійснення або завершення митного

оформлення в пункті пропуску на митному кордоні Ук

раїни на шляху переміщення товару;

 при імпорті — початок або здійснення митного оформ

лення в пункті пропуску на митному кордоні України

на шляху переміщення товару.

456

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

13.3. Âèçíà÷åííÿ êðà¿íè ïîõîäæåííÿ òîâàðó

Для митного оформлення експортноімпортних операцій

важливим кроком є також визначення країни походження то

вару [16, гл. 49].

Країна походження товару визначається з метою застосу

вання тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення

товару на митну територію України та вивезення товару з цієї

території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці

зовнішньої торгівлі.

Правила визначення країни походження товарів, що діють

в Україні, враховують положення Угоди про правила визна

чення походження (ГАТТ 1994). Участь у цій Угоді є обов’яз

ковою умовою членства у СОТ. Ця Угода зобов’язує країни

учасниці спільно встановити єдині правила походження, які

повинні бути зрозумілими, об’єктивними, передбачуваними.

Правила походження використовуються урядами країн

для визначення країни, в якій вироблені імпортовані товари. У

сучасних умовах суттєвих змін у галузі комунікацій та транс

порту виробники отримують у віддалених країнах на більш

вигідних умовах фактори виробництва готової продукції. Ця

тенденція до отримання ресурсів у різних країн підсилюється

заходами, спрямованими на усунення тарифів та інших торго

вельних бар’єрів. Більшість готової продукції на ринках ви

роблено не в одній країні (товари широкого споживання —

текстиль, косметика, продукція машинобудування тощо).

Причини застосування правил визначення країни поход

ження

1) для імпорту за преференційними угодами країни

імпортери мають бути впевнені в тому, що нижчі, або префе

ренційні, ставки стосуються продукції з країн, на які поширю

457

Ðîçä³ë 13. Ìèòíå îôîðìëåííÿ åêñïîðòíèõ òà ³ìïîðòíèõ îïåðàö³é

Ñèñòåìà ñâ³òîâî¿ òîðã³âë³: Ïðàêòè÷íèé ïîñ³áíèê. — Ê.: "Ê.².Ñ.",

2002, ñ. 165.

ються преференції. Тобто їм необхідне підтвердження того, що

імпортовані товари були трансформовані у країні, що корис

тується преференціями;

2) для імпорту за тарифними ставками РНС визначення

країни походження не має великого значення, оскільки таке

мито застосовується на недискримінаційній основі до імпорту

з усіх джерел. Однак там, де заходи на кордоні беруть до уваги

країну походження, її визначення стає необхідним. Цими захо

дами є:

 збирання антидемпінгового та компенсаційного мита;

 застосування кількісних обмежень щодо окремих країн;

 застосування тарифних квот;

 застосування марок або етикеток, що вказують на

країну походження;

3) збирання статистичних даних про торгівлю.

Сучасні національні системи визначення походження то

вару різноманітні, але загалом вони ґрунтуються на двох голо

вних принципах:

1) принцип доданої вартості у виробництві або подальшо

го оброблення. Продукція вважається виробленою в тій країні,

в якій був доданий визначений відсоток (40, 50, 60%) її вар

тості;

2) за даним принципом походження визначається на ос

нові змін у тарифній класифікації. Країни — члени СОТ вико

ристовують Гармонізовану систему (ГС) опису та кодування

товарів. Система складається з 97 розділів, в кожному з яких

товари розписані відповідно до міри оброблення, починаючи з

сировини, через напівфабрикати і до готової продукції. При

використанні цієї системи класифікації визначається, що про

дукція походить з країни, в якій внаслідок оброблення

змінюється його тарифна класифікація.

В Україні визначення країни походження здійснюється на

основі перелічених вище принципів, а порядок цього визна

чення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

458

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Країною походження вважається країна, в якій товар був

повністю вироблений або підданий достатньому переробленню.

При цьому під країною походження товару можуть ро

зумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина

країни, якщо є необхідність їх виділити щоб визначити поход

ження товару.

Товарами, повністю виробленими в країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її тери

торіальних водах, або на континентальному шельфі і в морських

надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її тери

торії;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій

країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського

промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) ви

роблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суд

нами орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом ви

робничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому

космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи

орендуються нею;

9) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції,

зазначеної у пунктах 1–8.

Якщо у виробництві товару беруть учать дві або більше

країн, походження товару визначається згідно з критерієм до

статнього перероблення.

Критерій достатнього перероблення визначається:

1) правилом, яке потребує в результаті переробки товарів

зміни класифікаційного коду товару за ГС на рівні будьякого

з перших чотирьох знаків;

459

Ðîçä³ë 13. Ìèòíå îôîðìëåííÿ åêñïîðòíèõ òà ³ìïîðòíèõ îïåðàö³é

2) або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні

вартості товару внаслідок його перероблення, якщо при цьому

додана вартість становить не менше як 50% від вартості това

ру, одержаного після перероблення, або частка використаних

матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить

менше як 50% від вартості товару, одержаного після перероб

лення;

3) або переліком виробничих та технологічних операцій,

які хоч і не ведуть внаслідок перероблення товару до зміни йо

го коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної ча

стки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість

товару, одержаного внаслідок перероблення в цій країні, виз

начається на базі ціни франкозавод виробника товару.

Вартість складових цього товару, що походять з інших країн,

визначається за їх митною вартістю, а тих складових, поход

ження яких не визначено, — за встановленою ціною першого їх

продажу в цій країні.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни

(країн) критерій достатнього перероблення окремо не обумов

лено, то застосовується правило, згідно з яким товар вва

жається підданим достатньому переробленню, якщо після цьо

го змінено класифікаційний код товару за ГС на рівні будь

якого з перших чотирьох знаків.

Для підтвердження походження товару митний орган має

право вимагати подання сертифіката про походження товару.

У разі експорту товарів сертифікат про походження това

ру, коли він необхідний, видається органом, уповноваженим

на це Кабінетом Міністрів України.

У разі імпорту товарів сертифікат надається обов’язково:

 на товари, що походять з країн, яким Україна надає пре

ференції;

 на товари, ввезення яких з відповідної країни регу

люється кількісними обмеженнями (квотами) чи інши

460

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ