Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

відповідальність операторів транспортних терміналів у міжна

родній торгівлі від 15 квітня 1991 р. Регулюванню змішаних

перевезень присвячена Конвенція ООН про міжнародні

змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 р. (Женева),

але її норми ще не набрали чинності. У 1998 р. Україна ра

тифікувала багатосторонню Угоду про проведення узгодженої

політики у визначені транспортних тарифів.

Україна бере участь переважно у двосторонніх договорах.

Договори можуть укладатися від імені Уряду України чи

відповідного міністерства, інших центральних органів держав

ної виконавчої влади, до компетенції яких входить укладення

таких договорів. Це можуть бути договори, у яких встановле

но принципи взаємовідносин у галузі міжнародного транспор

ту або врегульовано конкретні умови перевезень. Так, принци

пи перевезень встановлені в Угоді між Урядом України і Уря

дом Туркменістану про основні принципи взаємовідносин у

галузі транспорту (10 жовтня 1992 р.), Угоді між Урядом Ук

раїни і Урядом Республіки Бєларусь про принципи

співробітництва та умови взаємовідносин у галузі транспорту

(17 грудня 1992 р.).

Конкретні умови перевезень залежно від виду транспорту

регулює значна кількість двосторонніх договорів. Так, за учас

тю України укладено міжурядову Угоду з Польщею про

міжнародні автомобільні перевезення (18 травня 1992 р.); з

Соціалістичною Республікою В’єтнам про торгове судноплав

ство (20 липня 1992 р.) та ін.

В Україні нормативноправові норми, спрямовані на ор

ганізацію міжнародних перевезень, мають, зокрема,

Цивільний кодекс України, Закони України: “Про транспорт”,

“Про дорожній рух”, “Про підприємництво”, “Про захист прав

споживачів”, “Про підприємства в Україні”.

Умови перевезень регулюють спеціальні нормативнопра

вові акти залежно від здійснення перевезень певним видом

транспорту. Наприклад, залізничні перевезення регулює Ста

481

Ðîçä³ë 14. Òðàíñïîðòíå çàáåçïå÷åííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ óãîä

тут залізниць України, морські — Кодекс торговельного море

плавства України, повітряні — Повітряний кодекс України.

Питання, пов’язані з транзитом через територію України,

також регулюються. Найважливішим національним актом,

який визначає засади організації та здійснення транзиту ван

тажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і

річковим транспортом через територію України, є Закон Ук

раїни “Про транзит вантажів” від 20 жовтня 1999 р. Норми За

кону проголошують принцип свободи транзиту вантажів, тор

каються питань маршрутів та способів транзиту вантажів. За

значається, що транзитними вантажами є насипні, наливні, на

валочні, тарноштучні товари, вантажобагаж, що прийняті до

перевезення згідно з договором (контрактом). У Законі визна

чені основні положення стосовно тарифів і розрахунків при

транзиті вантажів, вказано на можливість надання транзитних

послуг (робіт), на застосування цивільноправової

відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про

транзит вантажів.

14.2. Îðãàí³çàö³ÿ ì³æíàðîäíèõ ïåðåâåçåíü

Міжнародні перевезення в Україні регулюються під

керівництвом Міністерства транспорту України (далі —

Мінтранс) в особі Державного департаменту авіаційного

транспорту України, Державного департаменту морського і

річкового транспорту України, Державної адміністрації

залізничного транспорту України, Державного департаменту

автомобільного транспорту України. Мінтранс, зокрема,

сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв’язків, за доручен

ням Уряду представляє інтереси транспортнодорожнього

комплексу в міжнародних організаціях, укладає в установле

ному порядку міжнародні договори про розвиток міжнародно

го сполучення транспортнодорожнього комплексу, погоджує

з відповідними органами інших держав квоти міжнародних

482

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

перевезень пасажирів і вантажів; забезпечує здійснення у ви

падках, передбачених законодавством України, ліцензування

окремих видів підприємницької діяльності (п. п. 13, 14 п. 2

“Положення про Міністерство транспорту України”, затверд

женого Указом Президента України від 27 грудні 1995 р.)

Міжнародними договорами та національними законодав

ствами багатьох держав передбачено, що для здійснення

міжнародних перевезень перевізник повинен отримати від

уповноваженого органу спеціальний дозвіл (ліцензію). Таку

вимогу містить і українське законодавство, де вказується, що

міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним,

річковим, морським, залізничним та автомобільним видами

транспорту здійснюються за наявності ліцензії, виданої упов

новаженим органом

Ліцензуванню підлягають:

 надання послуг з користування залізничними коліями

та іншими об’єктами інфраструктури залізничного

транспорту загального користування;

 міжнародні (у межах країн СНД) перевезення паса

жирів та вантажів залізничним транспортом;

 надання спеціалізованих послуг транспортних

терміналів, портів, аеропортів.

Щоб отримати ліцензію на здійснення транспортноекспе

диційних перевезень зовнішньоторговельних та транзитних

вантажів, заявник може звернутися до асоціації “Укр

зовніштранс”. Для отримання ліцензії юридичною особою їй

необхідно подати до компетентних органів заяву з переліком

видів транспортноекспедиційних послуг, що будуть надава

тися; реєстраційну картку за встановленою формою; копії ста

483

Ðîçä³ë 14. Òðàíñïîðòíå çàáåçïå÷åííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ óãîä

Óðÿäîâèé êóð'ºð. — 1998. — 29 ëþò.

Çàêîí Óêðà¿íè "Ïðî òðàíñïîðò", Ïîñòàíîâà Êàá³íåòó Ì³í³ñòð³â Óê-

ðà¿íè "Ïðî ïîðÿäîê ë³öåíçóâàííÿ ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³" â³ä 3

ëèïíÿ 1998 ð.

туту та засновницької угоди (якщо засновників або уповнова

жених органів двоє і більше); свідоцтво про державну

реєстрацію.

Можливість надання послуг, здійснення яких підлягає

ліцензуванню, підтверджується також угодами з ор

ганізаціями, які отримали ліцензію Національного банку Ук

раїни на розрахунки у валюті між резидентами, фрахт суден,

страхування вантажів, здійснення митної очистки, брокерську

діяльність. У разі здійснення перевезень залізницею обов’яз

ково повинна бути угода між експедитором та Українською

залізницею.

Питання ліцензування міжнародних перевезень регламен

тує Інструкція про порядок видачі спеціальних дозволів

(ліцензій) на надання транспортноекспедиційних послуг,

умови здійснення та контроль за їх дотриманням при переве

зеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, що за

тверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних

зв’язків України від 17 лютого 1994 р., а також Інструкція про

умови і правила провадження підприємницької діяльності

(ліцензійні умови) з внутрішніх і міжнародних перевезень па

сажирів і вантажів залізничним транспортом та контроль за їх

дотриманням, затверджена наказом ліцензійної палати Ук

раїни, Міністерством транспорту України від 11 травня 1999 р.

за № 45/249.

Транспорт є головним засобом зв’язку між

експортером та імпортером. Своєчасна до

ставка вантажу в кінцевий пункт призначен

ня у доброму стані є метою транспортування.

Завдання транспортування:

 перевезення за безпечним маршрутом;

 якісне сервісне обслуговування;

 мінімальні витрати.

При виборі транспорту беруться до уваги: географічне по

ложення країнекспортерів та імпортерів; відстань між країна

484

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Фактори, які

впливають на

вибір виду

транспорту

ми; характер товару, що перевозиться та його вартість,

вартість перевезення, безпека транспортування.

Для острівних країн (Велика Британія, Японія та багатьох

інших) основними, а то й єдиними, видами міжнародних пере

везень є морський або авіаційний транспорт. В окремих випад

ках можуть застосовуватися інші (наприклад, завдяки тунелю

під ЛаМаншем Велика Британія сполучається з континен

тальною Європою залізницею та автотранспортом; трубопро

водами, що прокладаються по дну морів, перекачуються газ і

нафта). У багатьох країнах, а також і в Україні більша частина

міжнародних перевезень здійснюється наземними видами

транспорту. Дуже часто доводиться використовувати різні ви

ди транспорту для перевезення одного й того самого вантажу.

Так, континентальні країни Центральної Африки головними

своїми партнерами мають європейські країни, а виходу до мо

ря в них немає; тому вони вимушені комбінувати авто

мобільний (або залізничний) і морський транспорт. В ана

логічному становищі знаходяться країни Центральної Азії (в

тому числі країни СНД).

Відстань між країнамипартнерами також має значення

при виборі транспортного засобу. На далеку відстань, що

вимірюється тисячами кілометрів, невигідно користуватись

автомобільним транспортом, тому що перевезення невеликого

за вагою вантажу обійдеться дуже дорого; у такому разі краще

застосовувати залізничний або морський транспорт, що має

велику вантажопідйомність.

Вибір виду транспорту здебільшого залежить від власти

востей і вартості товару, що транспортується. Порівняно де

шеві товари не можна перевозити дорогим видом транспорту,

бо транспортна складова становитиме надто велику частку в

кінцевій вартості товару. Найдешевший водний транспорт

(якщо не брати до уваги трубопроводи), найдорожчий — авіат

ранспорт. Тому такі вантажі, як зерно, руда, вугілля, нафта,

доцільно перевозити морем, рікою або залізницею. Навіть ав

485

Ðîçä³ë 14. Òðàíñïîðòíå çàáåçïå÷åííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ óãîä

тотранспорт для цих вантажів не підходить. Автотранспортом

перевозяться порівняно коштовні речі. Найкоштовніші товари

можна транспортувати літаками, тому що навіть висока

вартість авіаперевезень не стане великою часткою в кінцевій

вартості товару. Крім того, авіатранспортом доцільно перево

зити речі, які швидко псуються або потребують терміновою

доставки з інших причин.

Щодо пасажирських перевезень, то перевага останнім ча

сом надається автомобільному й повітряному транспорту як

більш швидкісним видам порівняно з водним і залізничним;

правда, й вартість поїздки в цьому разі вища.

Дороге, крихке устаткування найчастіше перевозиться

авіатранспортом, що надає певну безпеку транспортування.

Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини

автомобілів, конторське автоматизоване і звичайне обладнан

ня, фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляють

ся, як правило, традиційним способом — морем, в основному в

контейнерах, хоч коштує це дорожче. Відправники також вра

ховують швидкість доставлення, частоту відправок (за планом

на добу); надійність (додержування щодо графіків доставки);

перевізну спроможність (спроможність перевозити різні ван

тажі).

14.3. Áàçèñí³ óìîâè ïîñòàâêè òîâàð³â

Сторони, що укладають контракт, найчастіше недостатньо

інформовані про розходження в торговельних порядках країн,

де знаходяться комерційні підприємства партнерів. Це може

призвести до суперечок, судових розглядів, котрі тягнуть за

собою втрати часу і фінансовий збиток.

Щоб позбутися цих проблем, Міжнародною торговельною

палатою (МТП) в 1936 р. були розроблені торговельні

терміни, що являють собою універсальний набір базових умов,

знання і застосування яких полегшувало здійснення торго

486

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

вельних операцій. Вони ґрунтувалися на міжнародній торго

вельній практиці і звичаях. Збірник називався “Міжнародні

правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС”

(International Commercial Terms). Зміни в ІНКОТЕРМС вно

силися в 1953, 1967, 1980, 1990 роках. В даний час ІНКО

ТЕРМС діє в новітній редакції 2000 р.

Базисні умови постачання спрощують процес розроблен

ня і укладання контракту, допомагають партнерам знайти

спосіб розподілу відповідальності.

У контракті купівліпродажу базисними умовами поста

чання є умови, що визначають:

1) права та обов’язки сторін щодо постачання проданих

товарів:

 хто і за чий рахунок забезпечує транспортування то

варів по території країн експортера, імпортера, транзит

них країн, а також при перевезенні товару морським,

річковим, повітряним транспортом;

 стан вантажу стосовно транспортного засобу, що визна

чає зобов’язання продавця за встановлену в контракті

ціну доставити вантаж у визначене місце або заванта

жити товар на транспортний засіб чи підготувати його

до завантаження, або передати транспортній ор

ганізації;

 зобов’язання продавця по упакуванню і маркіруванню

товарів, а також зобов’язання сторін по страхуванню

вантажів;

 зобов’язання сторін щодо оформлення комерційної до

кументації відповідно до діючих у міжнародній торго

вельній практиці вимог;

 де і коли переходять від продавця до покупця права

власності на товар;

2) момент переходу ризику випадкової загибелі чи ушко

дження товару і витрати, що можуть виникнути у зв’язку з

цим.

487

Ðîçä³ë 14. Òðàíñïîðòíå çàáåçïå÷åííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ óãîä

Зобов’язання продавця і покупця, наведені в “ІНКО

ТЕРМС — 2000” по кожній з базисних умов, перераховані в

табл. 14.1.

Таблиця 14.1

Зобов’язання контрагентів

Отже, базисні умови постачання визначають, хто несе ви

трати по транспортуванню товару від продавця до покупця.

Витрати, що несе експортер, включаються в ціну товару (іноді

вони сягають 40–50% ціни). Базисні умови встановлюють ба

зис ціни товару і впливають на рівень ціни.

ІНКОТЕРМС містить 13 комерційних термінів, згрупова

них за чотирма різними категоріями. За кожною умовою виз

начаються обов’язки продавця і покупця по доставці товару і

встановлюється момент переходу ризику випадкової загибелі

або ушкодження товару з продавця на покупця.

Використовуваний при позначенні базисних умов термін

“франко”, або “вільно”, означає, що покупець вільний від ризи

ку і усіх витрат по поставці товару до пункту, позначеного

після слова “франко” (“вільно”) (табл. 14.2).

488

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

À. Çîáîâ’ÿçàííÿ ïðîäàâöÿ

Â. Çîáîâ’ÿçàííÿ ïîêóïöÿ

À1. Íàäàííÿ òîâàðó â³äïîâ³äíî äî

óìîâ êîíòðàêòó

Â1. Ñïëàòè ö³íè

À2. Îôîðìëåííÿ ë³öåíç³é, äîçâîë³â ³

âèêîíàííÿ ³íøèõ ôîðìàëüíîñòåé

Â2. Îôîðìëåííÿ ë³öåíç³é, äîçâîë³â

³ âèêîíàííÿ ³íøèõ ôîðìàëüíîñòåé

À3. Îôîðìëåííÿ êîíòðàêòó ïåðåâåçåí-

íÿ ³ ñòðàõóâàííÿ

Â3. Îôîðìëåííÿ êîíòðàêòó ïåðåâå-

çåííÿ ³ ñòðàõóâàííÿ

À4. Ïîñòà÷àííÿ (òîâàðó)

Â4.Ïðèéíÿòòÿ ïîñòà÷àííÿ (òîâàðó)

À5. Ïåðåõ³ä ðèçèê³â

Â5. Ïåðåõ³ä ðèçèê³â

À6. Ðîçïîä³ë âèòðàò

Â6. Ðîçïîä³ë âèòðàò

À7. Ïîâ³äîìëåííÿ ïîêóïöÿ

Â7. Ïîâ³äîìëåííÿ ïîêóïöÿ

À8. Äîêàç ïîñòà÷àííÿ, òðàíñïîðòí³

äîêóìåíòè àáî åêâ³âàëåíòí³ åëåêòðîíí³

ïîâ³äîìëåííÿ

Â8. Äîêàç ïîñòà÷àííÿ, òðàíñïîðòí³

äîêóìåíòè àáî åêâ³âàëåíòí³ åëåêò-

ðîíí³ ïîâ³äîìëåííÿ

À9. Ïåðåâ³ðêà, óïàêóâàííÿ, ìàðê³ðó-

âàííÿ

Â9. Ïåðåâ³ðêà òîâàð³â

À10. ²íø³ çîáîâ’ÿçàííÿ

Â10. ²íø³ çîáîâ’ÿçàííÿ

Таблиця 14.2

Групування термінів, що позначають базисні умови п

остачання в “ІНКОТЕРМС–2000”

Зміст базисних умов:

1. ЕХW — “франкозавод (франкосклад) продавця”. Ця

умова поставок передбачає, що продавець виконав свої зо

бов’язання з доставки товару в момент його передання покуп

цеві або уповноваженій ним особі зі свого підприємства або

складу. Продавець (якщо інше не обумовлено сторонами в

контракті) не несе відповідальності за навантаження товару на

транспортний засіб, наданий покупцем і за його митне очи

щення (оплата необхідних митних зборів). Покупець за влас

ний рахунок забезпечує відвантаження і транспортування то

вару до пункту призначення і бере на себе всі пов’язані з цим

витрати і ризики. Таким чином, ця умова поставок містить

489

Ðîçä³ë 14. Òðàíñïîðòíå çàáåçïå÷åííÿ çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ óãîä

Ãðóïà E

Â³äïðàâëåííÿ

EXW

Ôðàíê-çàâîä (³ç çàâîäó)

Ãðóïà F

Îñíîâíå ïåðåâåçåííÿ íå îïëà÷åíå

FCA

FAS

FOB

Ôðàíêî-ïåðåâ³çíèê (â³ëüíî ó ïåðåâ³çíèêà)

Ôðàíêî âçäîâæ áîðòà ñóäíà

Ôðàíêî-áîðò

Ãðóïà Ñ

Îñíîâíå ïåðåâåçåííÿ îïëà÷åíå

CFR

CIF

CPT

CIP

Âàðò³ñòü ³ ôðàõò

Âàðò³ñòü, ñòðàõóâàííÿ ³ ôðàõò

Ïåðåâåçåííÿ îïëà÷åíå äî

Ïåðåâåçåííÿ ³ ñòðàõóâàííÿ îïëà÷åí³ äî

Ãðóïà D

Ïðèáóòòÿ

DAF

DES

DEQ

DDU

DDP

Ïîñòàâëåíî íà êîðäîí

Ïîñòàâëåíî íà ñóäí³

Ïîñòàâëåíî ôðàíêî-ïðè÷àë

Ïîñòàâëåíî áåç îïëàòè ìèòà

Ïîñòàâëåíî ç îïëàòîþ ìèòà

мінімальні зобов’язання для продавця; відповідно і ціна това

ру, який проданий за умовами ЕХW, буде найменшою

порівняно з іншими базисними умовами поставки. Однак ця

умова не повинна застосовуватись, коли покупець з причин,

які від нього не залежать, не може виконати або забезпечити

виконання митних формальностей, пов’язаних з експортом то

вару. У цих випадках поставки необхідно здійснювати на умо

вах “франкоперевізник” (FCA). Використовується будьякий

вид транспорту.

2. FCA — “франкоперевізник”. Ця умова означає, що про

давець виконав свої зобов’язання щодо поставки товару в мо

мент передавання очищеного для експорту товару перевізни

кові, якого вказав покупець, у названому місці або пункті. Як

що цей пункт у контракті точно не вказаний, продавець може

на власний розсуд вибрати пункт передавання товару пе

ревізникові в межах обумовленого в контракті району. У ряді

випадків (при транспортуванні залізницею або повітряним

транспортом) договір з перевізником укладається продавцем,

але робить він це за рахунок покупця і на його ризик.

Ця умова поставки може застосовуватись за будьяким

способом поставок, включаючи змішані перевезення.

Під перевізником розуміють особу, яка відповідно до дого

вору перевезення, зобов’язується зробити або забезпечити

транспортування товару залізницею, автотранспортом,

повітряним транспортом, морем або внутрішніми водними

шляхами, або змішані перевезення. Якщо відповідно до

інструкцій покупця продавець повинен передати товар особі,

яка не є перевізником, то вважається, що продавець виконав

свої зобов’язання на момент, коли товар перейшов на

відповідне зберігання до цієї особи.

3. FAS — “вільно вздовж борту судна”. За цих умов постав

ки продавець виконує свої зобов’язання щодо доставки товару

в момент, коли товари розміщені “вздовж судна” на причалі

або на баржахліхтерах у вказаному порту відвантаження. З

490

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ