Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè

çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ä³ÿëüíîñò³

Ключові терміни: міжнародні розрахунки; документарні

та недокументарні форми розрахунків; інкасо; акредитив;

банківський переказ; авансові платежі; чек; вексель; відкритий

рахунок; пластикові картки; валюта ціни; валюта платежу;

контрактні ціни; індикативні ціни; валютно1цінові застере1

ження; цінові знижки; бартер; давальницька сировина; постав1

ка комплектного обладнання; ліцензійна угода; підрядний кон1

тракт; лізинг; факторинг; форфейтинг.

15.1. Ðîçðàõóíêè ó ÇÅÄ ï³äïðèºìñòâà

Усі види ЗЕД пов’язані з міжнародними роз

рахунками.

Міжнародні розрахунки — це регулюван

ня платежів за грошовими вимогами та зо

бов’язаннями, що виникають між юридични

ми та фізичними особами різних країн у процесі їх діяльності

у світогосподарській сфері.

Природа міжнародних розрахунків та їх організація

пов’язані з розвитком та інтернаціоналізацією товарного ви

робництва, яке є чинником руху власності у міжнародному

обігу через незбігання часу виробництва, реалізацій і оплати

товару, а також територіальними особливостями ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки із

зовнішньої торгівлі товарами (звичайні товари, товари для по

дальшого оброблення, ремонт товарів, придбання товарів у

портах транспортними установами тощо) та послугами

(транспортні послуги, поїздки, зв’язок, будівництво, страху

вання, фінансові, комп’ютерні та особисті послуги), які роб

лять резиденти нерезидентам та навпаки, а також неко

521

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Сутність та

особливості

розрахунків у

сфері ЗЕД

мерційних операцій, кредитів, позик, руху капіталів між

країнами.

Переважна частина міжнародних розрахунків

здійснюється в процесі міжнародних торговельних відносин.

Міжнародні розрахунки у зв’язку з рухом капіталу

пов’язані з функціонуванням фінансових ринків, з рухом

цінних паперів як у формі прямих, так і портфельних інвес

тицій.

Міжнародні розрахунки — це:

1) комерційні платежі за грошовими вимогами та зо

бов’язаннями, що виникають між підприємствами, банками,

установами й окремими особами різних країн, пов’язані зі

світовою торгівлею, міжнародним кредитом і прямими за

рубіжними інвестиціями;

2) некомерційні платежі, пов’язані з перевезенням паса

жирів, страхуванням, туризмом, переказом грошей за кордон

тощо.

Міжнародні розрахунки бувають двосторонніми, коли во

ни здійснюються між двома країнами, або багатосторонніми,

коли суми, виручені від реалізації товарів в одній країні, вико

ристовуються для платежів третім країнам.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється в по

рядку безготівкових розрахунків, через банки різних країн, які

підтримують взаємні кореспондентські зв’язки, тобто відкри

вають один одному рахунки, зберігають на них грошові кошти

у відповідній валюті і виконують платіжні та інші доручення

на засадах взаємності. Робиться це так: банк у країні імпорте

ра списує суму платежу з рахунка свого клієнта та зараховує її

(або еквівалент в іноземній валюті) на рахунок іноземного

банку — кореспондента, а банк у країні експортера списує цю

суму з рахунку кореспондента та зараховує її на рахунок свого

клієнта, що експортував свій товар.

Платежі готівкою з міжнародних розрахунків виконують

ся в основному під час подорожей за кордон делегацій, ту

522

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

ристів або приватних осіб, які обмінюють у банках валюту

своєї країни на відповідну іноземну валюту

На стан платіжних розрахунків комплексно впливають

численні чинники:

 економічні та політичні відносини між країнами;

 становище країни на товарних і грошових ринках;

 ступінь використання та ефективність державних за

ходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

 міжнародні торговельні правила і звичаї;

 регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і

капіталів;

 відмінності в темпах інфляції в різних країнах;

 стан платіжного балансу;

 банківська практика;

 умови зовнішньоторговельних контрактів та кредитних

угод;

 конвертованість валют тощо.

Особливості міжнародних розрахунків полягають у такому:

1. Імпортери та експортери, їх банки вступають до певних

відособлених від зовнішньоекономічного контракту відносин,

пов’язаних з пересиланням, обробленням товаророзпорядчих і

платіжних документів, із здійсненням платежу. Обсяг зо

бов’язань і розподіл відповідальності між ними залежать від

конкретної форми розрахунків.

523

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Ãîò³âêîâ³ ðîçðàõóíêè — öå ïëàòåæ³ ãîò³âêîâèìè êîøòàìè

ï³äïðèºìñòâ, ï³äïðèºìö³â òà ô³çè÷íèõ îñ³á çà ðåàë³çîâàíó ïðîäóêö³þ

(òîâàðè, âèêîíàí³ ðîáîòè, íàäàí³ ïîñëóãè) òà çà îïåðàö³ÿìè, ÿê³ áåç-

ïîñåðåäíüî íå ïîâ'ÿçàí³ ç ðåàë³çàö³ºþ ïðîäóêö³¿ (òîâàð³â, ðîá³ò, ïî-

ñëóã) òà ³íøîãî ìàéíà.

Áåçãîò³âêîâ³ ðîçðàõóíêè — öå ïåðåðàõóâàííÿ âèçíà÷åíî¿ ñóìè êîøò³â

ç ðàõóíê³â ïëàòíèê³â íà ðàõóíêè îäåðæóâà÷³â, à òàêîæ ïåðåðàõóâàííÿ

áàíêàìè çà äîðó÷åííÿì ï³äïðèºìñòâ òà ô³çè÷íèõ îñ³á êîøò³â, ùî áó-

ëè âíåñåí³ íèìè ãîò³âêîþ â êàñó áàíêó íà ï³äñòàâ³ ðîçðàõóíêîâèõ äî-

êóìåíò³â íà ïàïåðîâèõ íîñ³ÿõ àáî â åëåêòðîííîìó âèãëÿä³.

2. Міжнародні розрахунки регулюються національними

нормативними та законодавчими актами, міжнародними

банківськими правилами та звичаями.

3. Міжнародні розрахунки є об’єктом уніфікації. Це зу

мовлено процесом інтернаціоналізації господарських зв’язків,

універсалізацією банківських операцій. Наприклад,

уніфікація вексельного законодавства, Уніфіковані правила

для документарних акредитиву та інкасо, Правила щодо кон

трактних гарантій тощо.

4. Міжнародні розрахунки мають, як правило, докумен

тарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і ко

мерційних документів. До фінансових документів відносять

ся: прості й переказні векселі, чеки, платіжні розписки.

До комерційних документів відносяться:

 рахункифактури;

 документи, які підтверджують відвантаження чи

відправку товарів, або прийняття та відвантаження (ко

носаменти, залізничні, автомобільні, авіаційні на

кладні, поштові квитанції, комбіновані транспортні до

кументи на змішані перевезення);

 страхові документи, оскільки експортні вантажі зазви

чай застраховуються;

 інші документи — сертифікати, які засвідчують поход

ження, масу, якість, аналіз товарів, митні, консульські

розрахунки.

5. Міжнародні розрахунки здійснюються у різних валютах,

а відтак, поперше, на їх ефективність впливає динаміка валют

них курсів; подруге, нормальне функціонування міжнародних

товарногрошових відносин можливе лише за умови вільного

обміну національної валюти на валюту інших країн. Іншими

словами, найбільш ефективна участь тієї чи іншої країни у

міжнародних торговельних розрахунках можлива лише на ос

нові конвертованої валюти. У сучасній практиці розрахунки між

банками різних країн з боргових вимог і зобов’язань здійсню

524

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

ються в основному у ВКВ. У країнах з частково конвертованою

валютою держава використовує валютні обмеження, що безпо

середньо впливає на зовнішньоторговельні розрахунки.

Значну роль у міжнародних розрахунках відіграють ко

лективні валюти, які з’явилися в 70х роках ХХ ст.

Вони наділяються функціями міжнародних грошей як

регіонального (регіональні валюти країн Європи, Азії, Афри

ки, Латинської Америки), так і глобального характеру

(спеціальні права запозичення — СДР). СДР введені МВФ 1

січня 1970 р. і використовуються в основному для міждержав

них розрахунків. Європейська валютна одиниця — ЕКЮ

емітується з 13 березня 1979 р. ЄВС для використання в

офіційному та приватному секторах як валюта ціни і валюта

платежу, замість якої в 1999 р. вводиться євро.

З 1 січня 2002 р. євро стала єдиною валютою в країнах ЄС,

усі національні валюти країнчленів були вилучені з обігу та

замінені на євро як у безготівковому, так і в готівковому обігу.

Із введенням євро Європейський центральний банк

здійснює емісію лише в євро; комерційні банки проводять

фінансові операції з ЄЦБ лише в євро; євро використовується

в усіх міжбанківських розрахунках; навіть якщо міжнародні

розрахунки або перекази здійснюються у валютах країн євро

зони, банківська звітність ведеться в євро.

Згадаємо вимоги ЄС до фінансовоекономічних показ

ників країн, які хочуть користуватися євро:

 дефіцит держбюджету не може перевищувати 3% від

ВВП;

 сукупний державний борг повинен становити не

більше ніж 60% від ВВП;

 річна інфляція не може перевищувати середній рівень

інфляції в трьох країнах ЄС з найбільш низьким рівнем

інфляції (приблизно 3–3,3%) більше ніж на 1,5%;

 середнє номінальне значення довгострокових відсотко

вих ставок не повинно перевищувати 2% середнього

525

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

рівня цих ставок трьох країн ЄС з найбільш стабільни

ми цінами (“9%);

 країни, які переходять до євро, повинні дотримуватися

встановлених меж коливань валютних курсів у діючому

механізмі ЄВС.

Перевага використання євро в міжнародних розрахунках:

1. Після введення євро реально вирішена проблема фак

тичної заміни національних валют країн — членів єврозони

єдиною валютою та її використання як у внутрішніх розрахун

ках країн єврозони, які становлять 50% їх загального

зовнішньоекономічного обігу, так і в розрахунках з іншими

країнами (експорт товарів єврозони становить 36% світового

експорту).

2. За різними оцінками, країни ЄС втрачали від 15 до 30

млрд ЕКЮ щорічно через причину циркуляції величезної

кількості валют на досить тісному економічному просторі.

Суб’єкти ринку ЄС, застраховуючись від можливих коливань

валютного курсу, втрачали значну частину своїх активів

(близько 45 млрд німецьких марок). На обмінні готівки однієї

валюти на іншу населення єврозони втрачало близько 2 млрд

німецьких марок за рік.

3. Оскільки євро починає широко використовуватись у

міжнародних розрахунках, при операціях з різними фінансо

вими інструментами на міжнародних ринках, Центральні бан

ки багатьох країн поступово розширюють його використання

як резервної валюти.

4. Завдяки різниці масштабів цін дуже важко зіставляти

ціни на однорідні товари різних країнвиробників. Уведення

єдиного засобу платежу має можливість зіставляти ці вар

тості, що посилює конкуренцію між постачальниками товарів

і послуг, особливо в умовах широкого використання систем

електронної оплати. Це сприятиме підвищенню мобільності

платежів і безперешкодному доступу до товару виробника в

будьякій точці Європи.

526

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

5. Кожний громадянин ЄС, виїжджаючи за межі своєї

країни, зустрічається з тим самим масштабом цін і з тією са

мою валютою, що в його державі. Ідентичність основних еко

номічних показників країн ЄС ліквідує практично всі пере

шкоди пересуванню громадян у рамках економічного просто

ру об’єднаної Європи.

6. Забезпечується створення економічного простору,

еквівалентного за населенням і потенціалом, для економік

США та Японії.

7. Вирівнюються умови торгівлі для країн єврозони,

поліпшуються їх конкурентні можливості.

8. Євро сприяє підвищенню прозорості ціноутворення,

уніфікації бухгалтерського обліку, статистики, економічного

аналізу та прогнозування і зіставлення результатів.

9. Стимулюється зростання ринку трансакцій (переказ

грошових коштів на якінебудь цілі) та заощадження у євро.

Ринок євро ставатиме дедалі ліквіднішим. Для інвесторів з’яв

ляються додаткові стимули деномінувати свої портфелі у євро

і таким чином поглибити цей ринок.

10. З появою євро суттєво знизився ринок спекулятивних

валютних операцій — вони перекидуються на ринки інших

країн.

В Україні не стоїть питання про приєднання до зони євро,

оскільки її економічні показники не дають можливості набли

зитись до країн цієї зони. Проте, враховуючи той факт, що

значна частина нашого зовнішньоторговельного обігу припа

дає на зону євро, для України введення євро має величезне

значення. А тому питання виходу євро на внутрішній ринок

України та відповідного формування валютних резервів

Національного банку має першочергове значення.

З 5 січня 1999 р. комерційним банкам України дозволено:

 проводити за дорученням клієнтів конверсію поточних

рахунків клієнтів, які були відкриті в євровалюті та в

євро;

527

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

 здійснювати за дорученням клієнтів операції по кон

версії євровалют в іншу або в євро за умови дотриман

ня обмінних курсів, установлених Європейським цент

ральним банком 31.12.1998 р.;

 уповноваженим комерційним банкам купувати та про

давати євро на Українській та Кримській Міжнародній

Валютній Біржах, якщо зобов’язання або вимоги рези

дентів України згідно з підтвердженим документом де

номіновані в євровалютах або євро.

Використання колективних валют у міжнародних розра

хунках зменшує залежність їх ефективності від курсових ко

ливань, економічної та валютної політики країнемітентів цих

валют.

До основних суб’єктів міжнародних розрахунків відно

сяться експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують.

Вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом

товаророзпорядчих документів і операційним оформленням

платежів.

Провідну роль у міжнародних розрахунках відіграють ве

ликі банки. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках за

лежить від:

 масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни базу

вання;

 застосування національної валюти країни базування;

 спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації;

 мережі банківкореспондентів.

Для здійснення розрахунків банки використовують свої

закордонні відділення та кореспондентські відносини з іно

земними банками. Кореспондентські відносини з іноземними

банками супроводжуються відкриттям рахунків “лоро” (ра

хунків іноземних банків у даному банку) і “ностро” (рахунків

даного банку в іноземних банках). Кореспондентські відноси

ни визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи по

повнення витрачених коштів.

528

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Для своєчасного та раціонального здійснення міжнарод

них розрахунків банки зазвичай підтримують необхідні ва

лютні позиції в різних валютах відповідно до структури та

термінів наступних платежів.

З метою отримання більш високого прибутку банки праг

нуть підтримувати на рахунках “ностро” мінімальні залишки.

Вони віддають перевагу розміщуванню валютних активів на

світовому ринку позичкових капіталів, у тому числі на євро

ринку.

При оформленні нового торговельного парт

нерства фірми та банки, котрі беруть участь у

розрахунках, оцінюють насамперед ризики,

які можуть виникнути в ході такого

співробітництва [50, 52, 59, 67].

Ризик — це небезпека втрати з вини

іншої сторони або внаслідок зміни політичної, економічної чи

іншої ситуації в країні партнера. Зазнати втрат у ЗЕД може

будьхто з її учасників: експортери, імпортери або обслугову

ючий банк.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири

основні групи ризиків:

 ризик країни;

 банківський;

 валютний;

 ризик контрагента.

1. Ризик країни знаходиться за межами банківської систе

ми або ділового партнера. До цього ризику відносяться насам

перед політичні та економічні події в конкретній державі, які

можуть призвести до втрат під час проведення зовнішньоеко

номічних операцій. Такі події знаходяться більшою мірою під

контролем уряду цієї країни

Одним з глобальних чинників у сфері МЕВ є політична

стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний

клімат у світі. Політична нестабільність, несприятливі події

529

Ðîçä³ë 15. Âàëþòíî-ô³íàíñîâ³ òà ïëàò³æí³ óìîâè çîâí³øíüîåêîíîì³÷íî¿ ...

Ризики, які

виникають при

здійсненні

міжнародних

розрахунків

(війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під

сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за

контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити то

вари, оскільки вони можуть бути знищені або пошкоджені під

час проведення військових дій або під час транзиту. У зв’язку

з політичними подіями імпортер не має можливості здійснити

оплату за отримані товари. 3 цих же причин банк експортера

не має можливості переказати кошти на банк імпортера або

банк імпортера не зможе здійснити покриття.

При оцінюванні політичних ризиків важливо вивчити

політичну ситуацію в країніпартнера та країні транзиту.

Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання

акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, фор

фейтингових угод, експортного страхування та гарантії.

Важливу роль у ЗЕД відіграють економічні умови країни

контрагента: наявність у неї валютних резервів, міра конверто

ваності валюти, інфляції, платіжний баланс тощо. Несприят

ливі економічні умови (дія мораторію, зміни у зовнішньоеко

номічному законодавстві, політика протекціонізму тощо) мо

жуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання, а екс

портер може не виконати свою частину контракту через обме

ження або заборону експорту. Банки в таких умовах можуть

також виявитись неспроможними виконати свої функції. До

засобів банківського страхування економічного ризику відно

сять:

 постійне спостереження за рейтингом країн, який

публікується у спеціалізованих виданнях;

 установлення для окремих країн лімітів та їх регуляр

ний перегляд;

 відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і

розміщення там своїх представників для вивчення по

точної ситуації на місцях.

При торговельних відносинах з економічно несприятли

вими країнами використовується більш короткий термін ви

530

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ