столиці,.щоб зустріти літак, на якому повертався з вигнання аятола Хомейні. 5
лютого Хомейні оголосив прем'єром країни одного із своїх прибічників М.
Базаргана. У країні почалося двовладдя, оскільки різні міністерства визнавали
різних прем'єрів.
Апогеєм кризи стали події 9 лютого 1979 р. У цей день підрозділи шахської
гвардії "безсмертних" напали на навчальну базу ВПС під Тегераном, особовий
склад якої активно виявляв підтримку Хомейні. Протягом двох наступних днів бої
між прихильниками та противниками аятоли поширилися на Тегеран та інші міста.
12 лютого сили, що зберігали вірність шахові, припинили опір. Загалом під час
подій 9—12 лютого 1979 р. загинуло 964 особи і близько 4000 поранено. Ш. Бахтіяр
змушений був залишити країну. Загалом, число жертв іранської революції, разом з
убитими урядовими військами та спецслужбами під час антиурядових демонстрацій
1978—1979 рр., досягнуло 15 тис. осіб.
Після ліквідації уряду Ш. Бахтіяра влада опинилася в руках духовенства, хоча
формально прем'єром залишився призначений аятолою Хомейні М. Базарган. Після
проведеного ЗО березня референдуму, 1 квітня 1979 р. країну проголошено
Ісламською Республікою. У грудні 1979 р. прийнято нову конституцію країни,
згідно з якою аятолу Хомейні проголошено "факіхом" — пожиттєвим правителем
Ірану. Дотримуючись ригористичних норм ісламу, керівники ісламської революції
одразу ж взялися за реорганізацію суспільного життя. Світське законодавство
замінено нормами шаріату, а шиїзм проголошено державною ідеологією країни. На
виборах до парламенту, що відбулися в два етапи у березні та травні 1980 р.,
найбільшу кількість мандатів отримала створена прихильниками Хомейні Ісламська
республіканська партія. У січні 1980 р. президентом країни обрано Абульхасана
Банісадра (1933 р.н.), який, втім, мав значно меншу владу, аніж аятола Хомейні.
Для боротьби із опозицією при уряді створено спеціальний трибунал, що
розглядав справи членів шахського уряду, офіцерів служб безпеки та інших діячів
попереднього режиму. Лише до серпня 1979 р. трибунал виніс 500 смертних
вироків. Водночас ісламдька влада жорстоко придушила національні виступи
курдів, белуджів та азербайджанців.