пуштунських прикордонних з Пакистаном районах ще 1978 р. Тікаючи від репресій
урядових та радянських військ, упродовж лише 1980 р. до Пакистану переселилося
близько 800 тис. осіб. Афганістан виключено з впливової міжнародної організації
Ісламська конференція. На вторгнення радянських військ до Афганістану
неочікувано гостро відреагували Сполучені Штати. Президент СІЛА Дж. Картер
наклав ембарго на поставки зерна до СРСР і закликав бойкотувати Олімпійські ігри
в Москві влітку 1980 р. Щоправда, західноєвропейські країни не підтримали
американських пропозицій про міжнародний економічний бойкот агресора, а
невдовзі, після президентських виборів, Р. Рейган скасував ембарго.
Поява в Афганістані інтервентів підняла на боротьбу з урядом навіть ті сили,
які раніше зберігали нейтралітет або ставилися до лівих ідей із симпатією. До лав
збройної опозиції режиму Б. Кармаля влилися десятки різноманітних організацій —
від племінних ватажків до прихильників ісламської революції у Ірані. Крім
пуштунів, партизанську боротьбу розпочали й інші народи Афганістану: таджики,
узбеки, белуджі та ін. Отримавши значну військово-технічну допомогу від СІЛА,
загальний обсяг якої за 1980—1988 рр. оцінюється в 3 млрд. доларів, афганські
партизани "моджахеди" ("бійці за віру") створили в Пакистані та Ірані низку
військово-вишкільних таборів та баз забезпечення. На допомогу афганським
повстанцям почали прибувати добровольці та військові інструктори із
мусульманських, а іноді й немусульманських країн.
Незважаючи на постійне збільшення чисельності "обмеженого контингенту
військ", який у 1984 р. сягнув 150 тис. солдатів та офіцерів, радянська армія могла
контролювати лише найбільші міста та транспортні шляхи. У багатьох місцевостях
окупаційні гарнізони з року в рік перебували в оточенні, і зв'язок з ними
утримувався виключно повітрям. Радянська армія часто вдавалася до методів
колективної відповідальності, коли за партизанські напади репресій зазнавало
цивільне населення. У багатьох підрозділах "обмеженого контингенту"
поширювалися деморалізація та моральний розклад. Непоодинокими були випадки,
коли радянські військові займалися контрабандою, торгівлею зброєю та
наркотиками, або навіть переходили на бік "моджахедів".