Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII

Подождите немного. Документ загружается.

Микола Крикун

2. Перепис Подільського козацького полку 1659 року

Микола Крикун

ПРИМІТКИ

Князь Алексей Трубєцькой (рік народження невідомий - 1680) - російський державний

діяч. Почав службу при царському дворі 1619 р. і перебував на ній до 1629 р. Згодом був

воєводою у різних російських містах. 1646 р. отримав чин боярина і був призначений

царським дворецьким. Упродовж 1647-1648 років брав участь у переговорах Росії з Річчю

Посполитою та Швецією. Спільно з посланцями Богдана Хмельницького виробив умови, на

яких Переяславська рада 1654 р. проголосила приєднання України до Московської держави.

За це йому було даровано чин ближнього боярина і посаду намісника (воєводи) казанського.

Головний царський воєвода у війні Росії з Річчю Посполитою за Україну після Переяславської

ради. Очолював російське військо в боротьбі Москви проти Івана Виговського 1659 р. Був

присутнім на Переяславській раді у жовтні 1659 р. (Сказания о роде князей Трубецких /

Издание княгини Е. Э. Трубецкой. Москва, 1891. С. 123-141).

Васілій Шерємєтєв (рік народження невідомий - 1682) - російський державний і

військовий діяч. Уперше згаданий в чині царського стольника 1637 р. Упродовж 1649-

1652 років - головний воєвода у Тобольську. 1653 р. отримав чин боярина. Брав участь

в Охматівській битві 1655 р. Протягом 1658-1660 років - київський воєвода. У складі

російського посольства брав участь у Переяславській раді 1659 р. Під час поразки російського

війська 1660 р. під Чудновом потрапив у полон до поляків, які видали його кримському ханові.

2. Перепис Подільського козацького полку 1659 року

1681 року російський уряд викупив його з полону (Русский биографический словарь. Санкт-

Петербург, 1911. Шебанов-Шютц. С. 136-159).

Князь Ґріґорій Ромодановський (рік народження невідомий - 1682) - російський дер

жавний і військовий діяч. Уперше згаданий 1653 р. як учасник (у чині стольника) земського

собору, який дав згоду на приєднання України до Московської держави. У складі російського

посольства на чолі з боярином Васілієм Бутурліним брав участь у Переяславській раді

1654 р. Протягом 1654-1656 років - воєвода російських військ в Україні у війні Московської

держави проти Речі Посполитої. Згодом обіймав посаду воєводи в різних містах Росії. 1656

року отримав чин окольничого, 1665 року - боярина. Був присутнім на Переяславській

раді 1659 р. Відігравав неабияку роль у виборах українських гетьманів, вигідних царському

урядові. Командував російськими військами в боротьбі проти гетьмана Петра Дорошенка, в

чигиринських походах 1677 і 1678 років. Потім служив при царському дворі (Русский био

графический словарь. Петроград, 1918. Романова-Рясовский. С. 84-113).

Іларіон Лопухін (роки народження і смерти невідомі) - виконавець дипломатичних

доручень і приказний діяч. Перша згадка про нього датована 1610 р., остання - 1676 р.

1630 року був приставом при німецьких та угорських послах, 1632 р. - при турецькому

послі. Протягом 1633-1634 та 1644-1645 років - стрілецький голова. Як дяк працював

у приказі Казанського двірця (1649-1650). У 1650-1651 роках їздив як посол до Богдана

Хмельницького. 1651 року отримав чин думного дяка і відтоді до 1666 р. служив у цьому

чині в приказі Казанського двірця, водночас упродовж 1653-1654 років - у Посольському

приказі. Був присутнім на Переяславських радах 1654 і 1659 років. Протягом 1667-1669 ро

ків - думний дворянин у приказі Казанського двірця. 1676 року керував Хлібним приказом

СВеселовский С. Б. Дьяки и подьячие XV-XVII вв. Москва, 1975. С. 299-300).

Фьодор Ґрібоєдов (роки народження і смерти невідомі) - російський приказний службовець.

Уперше згаданий 1638 р. як піддячий приказу Казанського двірця. Протягом 1648-1649 ро

ків - дяк у приказі боярина князя Нікіти Одоєвського для складання Уложення, 1649-1664 років

(із перервами) - дяк приказу Казанського двірця. Брав участь у Переяславській раді 1659 р.

Упродовж 1661-1662 років - дяк приказу Полкових справ, 1664-1669 років - дяк Розрядного

приказу, 1670-1673 років - дяк приказу Казанського двірця. Після цього згадок про нього

немає (Веселовский С. Б. Дьяки и подьячие... С. 131).

Відомостей про життєвий шлях Міхаіла Полянського не виявлено.

Остап Гоголь (рік народження невідомий - 1679) - один із діячів козацької старшини 50-

70-х років XVII ст. Полковник протягом 1654-1661,1663-1669 та 1673-1675 років, можливо,

також упродовж 1662 та 1670-1671 років (був полковником подільським, за винятком періоду

з весни 1664 р. по весну 1665 р., коли посідав уряд брацлавського полковника, причому

тоді само якийсь час виконував і обов’язки подільського полковника). У березні-квіт-

ні 1671 р. - наказний гетьман, призначений Петром Дорошенком. Від квітня 1675 р. до кінця

1678 р. - наказний гетьман частини правобережного козацтва, призначений польським

королем Яном III Собєським. У матеріялах Переяславської ради від жовтня 1659 р. Остапа

Гоголя згадано серед семи відсутніх правобережних полковників (вони не змогли тоді

присягнути на вірність цареві, на відміну від присутньої козацької старшини, яка це зроби

ла) - «для того что оставлены (зрозуміло, зі своїми полками. - М. К.) на границе против ляхов

и татар» (СГГД. Ч. IV. С. 51; ПСЗРИ. Собр. 1-е. Т. І. С. 494; Акты ЮЗР. Т. IV. С. 273; Велич

ко С. Сказаніє... С. 224; Летописное повествование... Кн. 4. С. 29). Як пише Самійло Величко,

Гоголь приєднався до представників козацької старшини, хто невдовзі після Переяславської

Микола Крикун

ради в тому ж таки жовтні у Чигирині в присутності Юрія Хмельницького висловив своє

велике невдоволення («барзо били малкотенти») «з тих ХмелниченковЪ даних статей и крапко

нарікали на старшину, в ПереясловлЪ при Хмелниченку бившую» (.Величко С. Сказаніє...

С 231).

Бар - місто над правою притокою Богу (Південного Бугу) річкою Рів, районний центр

Вінницької области. У XV-XVIII ст. центр Барського староства-державного (королівського)

маєткового комплексу (Грушевский М. Барское староство...).

Могилів, тепер Могилів-Подільський - місто на лівому березі Дністра, районний центр

Вінницької области. У XVII ст. це поселення було містечком («oppidum») (Крикун М. Місто

Могилів над Дністром у XVII ст.: заснування, власники, населення, топографія // Україна:

культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 1998. 5: ПРОЕФ£ЖНМА.

Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича. С. 353—

365).

Яришів - село над лівою притокою Дністра річкою Лядова у Могилів-Подільському

районі Вінницької области. У джерелах XVII ст. поселення називалося Ярошів і було на той

час містечком. Під 1651 р. згадано «містечко Старий і Новий Ярошів» (Powiat Mohylowski...

S. 176).

У словосполучення «Колесовския мещане» з вини, напевно, писаря вкралася помилка:

має бути «Куриловския мещане». Поселення з назвою Колесів, Колесівка або Колесівці, від

яких можна утворити означення «колесовския», у Подільському воєводстві в XVII ст. не було,

так само і в XV-XVI та пізніше у XVIII століттях. Означення «Куриловския» напрошується,

бо в переписі 1659 р. перераховані всі сотенні центри, крім центру якраз Курилівської сотні.

Правильніше називати сотню Кури ловецькою, а міщан відповідно куриловецькими, адже ці

означення похідні від назви поселення Курилівці. Тепер це селище міського типу Муровані

Курилівці над лівою притокою Дністра річкою Жван, районний центр Вінницької области. У

документах XVII ст. трапляється тільки назва Курилівці, означення «Муровані» з’явилося

у XVIII ст. До 1640-х років Курилівці - село, потім містечко (Центральний державний

історичний архів України в Києві (далі - ЦДІА України в Києві), ф. 37 (Кам’янецький

земський суд), оп. 1, спр. 43, арк. 49зв., 374).

Хоньківці - село над лівою притокою Дністра річкою Караєць у Могилів-Подільському

районі Вінницької области. У документах середини XVII ст. трапляються варіянти назви -

Гоньківці (Powiat Mohylowski... S. 176), Гуньківці (Архив ЮЗР. 1890. Ч. VII. Т. 2: Акты о

заселении Юго-Западной России. С. 516).

У джерелах про Подільське воеводство поселення Кучинці і Кучейки не зафіксовані.

Неможливо також установити, які саме села згадані під такими назвами. Зважаючи на порядок

перерахованих у переписі поселень, можна припустити, що обидва села були розташовані на

території нинішнього Могилів-Подільського району.

Бронниця - село над лівою притокою Дністра річкою Бронниця в Могилів-Подільському

районі Вінницької области.

Варіянти цієї назви в середині XVII ст.: Ретчани (Powiat Mohylowski... S. 176), Речани

(Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie, zesp. Archiwum Skarbu Koronnego (далі -

AGAD w Warszawie, ASK), dział I, ks. 71, k. 403v.). У 30-60-х роках XVII ст. село також

називалося Гречани (Архив ЮЗР. Ч. VII. Т. 2. С. 516; ЦДІА України в Києві, ф. 37, оп. 1,

спр. 41, арк. 362зв.; спр. 42, арк. 251). У подимній тарифі Летичівського повіту за 1730 р.

село зафіксоване як Гречани разом із Липчанами (Archiwum Państwowe w Krakowie, zesp.

2. Перепис Подільського козацького полку 1659 року

Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, XI, 1/28), у переписі Подільського полку 1659 р.

вони також стоять поряд, із чого висновуємо, що це сусідні села. Востаннє село згадане під

1742 р. як «Гречани або Кривчани» (ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 145 (Яблоновські),

спр. 134, фасц. 171). У XVII ст. село або зникло, або, ймовірно, злилося з Липчанами.

Липчани - село при впадінні річки Караєць у Дністер у Могилів-Подільському районі

Вінницької области.

Нишівці - село над річкою Караєць у Мурованокуриловецькому районі Вінницької

области.

Бернашівка - село над річкою Жван у Могилів-Подільському районі Вінницької

области. У 20-х роках XVII ст. називалося також Кривчанами (ЦДІА України в Києві, ф. 36

(Комісарський суд Подільського воєводства), оп. 1, спр. 2, арк. 19; ф. 37, оп. 1, спр. 287).

Козлів - село над річкою Дністер у Могилів-Подільському районі Вінницької области.

Нагоряни - село над річкою Дністер у Могилів-Подільському районі Вінницької

области.

Лядова - село над однойменною лівою притокою Дністра в Могилів-Подільському

районі Вінницької области. В інших документах XVII ст. зафіксоване тільки як Лядава.

Село над річкою Дністер у Могилів-Подільському районі Вінницької области. Нинішню

назву - Кремінне - отримало в роки радянської влади, до перейменування називалося

Лишівцями. У документах середини XVII ст. згадане також як Лисівці (ЦДІА України в

Києві, ф. 37, оп. 1, спр. 38, арк. 218), Лісівці (Там само. Спр. 41, арк. 137), Лясківці (Архив

ЮЗР. Ч. VII. Т. 2. С. 510), Іляшівці (ЦДІА України в Києві, ф. 36, оп. 1, спр. 2, арк. 18; Powiat

Mohylowski... S. 108, 176; див. також: Грушевский М. Барское староство... С. 185).

Серебрія - село при впадінні однойменної лівої притоки в Дністер у Могилів-Поділь

ському районі Вінницької области.

Курашівці - село над невеличкою лівою притокою річки Жван у Мурованокури

ловецькому районі Вінницької области.

Серебринці - село між притоками Дністра річками Лядова і Серебрія в Могилів-

Подільському районі Вінницької области. У XVII ст. називалося переважно Серебринцем

(Powiat Mohylowski... S. 108; ЦДІА України в Києві, ф. 36, оп. 1, спр. 2, арк. 41; AGAD w

Warszawie, ASK, dział I, ks. 71, k. 404).

Нижчий Ольчедаїв - село над річкою Лядова в Могилів-Подільському районі Вінницької

области. У першій половині XVII ст. називалося також Старим Ольчедаєвом (ЦДІА України в

Києві, ф. 37, оп. 1, спр. 43, арк. 20,436зв.; ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 141 (Колекція

А. Чоловського), спр. 45). Від 1655 р. - містечко Ольчедаїв (Powiat Mohylowski... S. 88).

^Кукавка - село між притоками Дністра річками Лядова і Серебрія в Могилів-

Подільському районі Вінницької области. У джерелах XVII ст. згадане і як Кукавиця (Powiat

Mohylowski... S. 164; ЦДІА України в Києві, ф. 37, оп. 1, спр. 35, арк. 289зв.; ЛНБ НАН

України, від. рукописів, ф. 141, спр. 45).

Хребтіїв - село західніше невеличкої лівої притоки Дністра в Новоушицькому районі

Хмельницької области. У XVII ст. відоме тільки як Хрептиїв.

^Бандишівка - село західніше річки Мурафа в Могилів-Подільському районі Вінницької

области.

Нині, ймовірно, село Григорівка Могилів-Подільського району Вінницької области,

розташоване над невеличкою лівою притокою річки Бронниця. У документі 1637 р. зафік

соване як Полівці або Григорівці (ЦДІА України в Києві, ф. 37, оп. 1, спр. 40, арк. 138).

Микола Крикун

Жван - село над однойменною річкою в Мурованокуриловецькому районі Вінницької

области. У першій половині і середині XVII ст. часто згадуване як містечко, іноді під назвою

Жвангород (ЦДІА України в Києві, ф. 36, оп. 1, спр. 4, арк. 11; ф. 37, оп. 1, спр. 38, арк. 50,

230; спр. 40, арк. 93; спр. 43, арк. 411).

Вільховець - село над невеличкою правою притокою лівої притоки Дністра річки

Матірка в Новоушицькому районі Хмельницької области.

Вищеол ьчедаїв - село над річкою Лядова в Мурованокуриловецькому районі Вінницької

области. У джерелах XVII ст. назване Вищим Ольчедаєвом (Архив ЮЗР. Ч. VII. Т. 2. С. 515;

AGAD w Warszawie. ASK, dział I, ks. 71, k. 403v.; ЦДІА України в Києві, ф. 36, оп. 1, спр. 4,

арк. 11) і Новим Ольчедаєвом (ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 141, спр. 45).

Садківці - село над річкою Дністер у Могилів-Подільському районі Вінницької

области.

Березівка - село над лівою притокою Мурафи річкою Мурашка в Могилів-Подільському

районі Вінницької области. У переписі, можливо, йдеться про село Березова - нині село

Наддністрянське, розташоване західніше течії річки Жван у Мурованокуриловецькому районі

Вінницької области.

Суботівка - село над річкою Дністер у Могилів-Подільському районі Вінницької

области.

Перекоринці - село над річкою Караєць у Мурованокуриловецькому районі Вінницької

области. Під 1636 р. згадане як «Станіславці або Курилівська (Куриловецька) слобода або

Продеринці» (ЦДІА України в Києві, ф. 37, оп. 2, спр. 40, арк. 319зв.; див. також: Powiat

Mohylowski... S. 258).

Лучинець - село над лівою притокою Дністра річкою Немія в Мурованокуриловецькому

районі Вінницької области. З другого десятиріччя XVII ст. - містечко, первісно називалося

також Радзивілів (ЦДІА України в Києві, ф. 37, оп. 1, спр. 35, арк. 49, 465; спр. 36, арк. 107,

Ібізв., 510, 826; спр. 40, арк. 405; Powiat Mohylowski... S. 85).

^Сказинці - село над правою притокою Жвана річкою Батіг. Нині - село Виноградне

Мурованокуриловецького району Вінницької области. У XVII ст. називалося також Красно-

лукою і Брайками (ЦДІА України в Києві, ф. 36, оп. 1, спр. 2, арк. 23; спр. 4, арк. 11; ф. 37, оп.

1, спр. 27, арк. 169; спр. 31, арк. 348; спр. 38, арк. 46зв., 455зв.; Powiat Mohylowski... S. 258).

Вербовець - село над річкою Батіг у Мурованокуриловецькому районі Вінницької

области. У XVII ст. поряд існували село Вербовець і містечко Вербовець, які у XVIII ст.

злилися в одне поселення; село називалося Вербівцем Старим або Стариками, а містечко -

Вербівцем Новим (ЦДІА України в Києві, ф. 37, оп. 1, спр. 34, арк. 36; спр. 36, арк. 563зв.;

спр. 37, арк. 263зв.; спр. 40, арк. 201, 258зв., 416; спр. 44, арк. 110; AGAD w Warszawie, zesp.

Metryka Koronna, dział XVIII, Lustracje, ks. 74).

Буша - село над лівою притокою Мурафи річкою Бушанка в Ямпільському районі

Вінницької области. У XVII ст. - містечко.

Ізраїлівка - село над річкою Серебрія. Нині - село Грабарівка Могилів-Подільського

району Вінницької области.

Михайлівка - село над річкою Дністер у Ямпільському районі Вінницької области.

Житники - село над лівою притокою Батога річкою Бахтянка в Мурованокурилове

цькому районі Вінницької области.

Біла - село над річкою Мурафа в Ямпільському районі Вінницької области. У першій

половині XVII ст. називалося Підбілим (Powiat Mohylowski... S. 176; ЦДІА України в Києві,

2. Перепис Подільського козацького полку 1659 року

ф. 36, оп. 1, спр. 2, арк. 36; ф. 37, оп. 1, спр. ЗО, арк. 157зв.; спр. 35, арк. 53; ЛНБ НАН

України, від. рукописів, ф. 141, спр. 45).

Яруга - село над річкою Дністер у Могилів-Подільському районі Вінницької области.

У першій половині і середині XVII ст. - містечко.

Юрківці - село над річкою Серебрія в Могилів-Подільському районі Вінницької

области.

Галайківці - село над річкою Жван у Мурованокуриловецькому районі Вінницької

области. У першій половині і середині XVII ст. згадане і як Улайківці (Архив ЮЗР. Ч. VII.

Т. 2. С. 512; ЦДІА України в Києві, ф. 36, оп. 1, спр. 2, арк. 48; ф. 37, оп. 1, спр. 32, арк. 64зв.;

спр. 37, арк. 20; спр. 38, арк. 92; AGAD w Warszawie, ASK, dział I, ks. 71, k. 395).

7-6-1279

Інструкція послам Війська Запорозького

на Варшавський сейм 1664 року

У січні 1663 р. гетьманом Війська Запорозького став Павло Тетеря,

який наполегливо притримувався курсу на зближення керівництва Війська

з владниками Речі Посполитої, що його почали ще Іван Виговський та Юрій

Хмельницький. Це означало переважно васальні відносини Війська з Польщею,

які особливо проявилися під час походу короля Яна Казимира на Лівобережну

Україну в листопаді 1663 - березні 1664 року. Метою походу, який, зрештою,

закінчився невдало, було повернути цей край Речі Посполитій, і Тетеря всіляко - і

політично, і військово - сприяв королю. Поляки, зі свого боку, 1664 р. допомогли

Тетері придушити козацький рух на Правобережній Україні, спрямований проти

польського панування і проти самого ж пропольськи налаштованого Тетері. Під

кінець осені - на початку зими 1664 р. рух загалом припинився. Саме на цей час

припадає поява інструкції Війська Запорозького, републікація якої йде нижче.

Інструкції (інколи звані також супліками або інформаціями) були одним із

видів козацької документації в XVII ст., особливо у третій його чверті. їх складала

верхівка Війська Запорозького, в багатьох випадках їх доробляли і схвалювали

на радах, у яких брала участь старшина, а іноді й чернь - рядове козацтво та

некозаки. Якщо рада не була причетною до появи інструкції, її видавали від імені

гетьмана, в інших випадках - від імені ради. Інструкції адресувалися королю або

ж сейму і королю та містили перелік вимог, скарг, пропозицій і прохань, які

автори документа вимагали задовольнити. їх доставляли до адресатів призначені

гетьманом або радою посланці - посли.

Інструкції - важливе джерело для вивчення діял ьности гетьманів і наближеної

до них старшини, особливо для вивчення відносин Війська Запорозького з Річчю

Посполитою, становища городового козацтва в різні часи, його труднощів і

проблем. їх можна розглядати як свого роду програми діяльности керівництва

Війська Запорозького.

З усіх відомих інструкцій городового Війська Запорозького

републікована

в цьому виданні найбільша за обсягом і найзмістовніша. Її взято з рукописної

Крім публікованої в цій книжці, див.: 1) хронологічно раніші: інструкція на Варшавський

конвокаційний сейм від 9 (19) червня 1632 р. (Голубев С. Киевский митрополит Петр

Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII століття

Подождите немного. Документ загружается.