Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII

Подождите немного. Документ загружается.

Микола Крикун

книги, в якій зібрані документи з історії козацтва третьої чверті XVII ст. Книга

під № 402 зберігається в рукописному відділі Бібліотеки Чарторийських у

Кракові. Інструкція вміщена на сторінках 545-586, списаних начисто розбірливим

почерком. Інструкцію скріплено печатками Війська Запорозького та підписами

гетьмана Павло Тетері, генеральної старшини, полковників і декого з іншої

старшини. Отже, документ дійшов до нас в оригінальному вигляді.

Могила и его сподвижники (Опыт исторического исследования). К., 1883. Т. 1. Приложение:

Материалы для истории западнорусской церкви. С. 405-407); інструкція на Варшавський

елекційний сейм від 6 вересня 1632 р. (Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною

коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском

Генерал-губернаторе (далі - Архив ЮЗР). К., 1863. Ч. ПІ. Т. 1: Акты о козаках (1500—

1648 г.). С. 338-342); інструкція, вручена на Варшавському конвокаційному сеймі 17 липня

1648 р. (Памятники, изданные Временною коммиссиею для разбора древних актов. К., 1848.

Т. I / Издание второе. Отдел Ш: Материалы для истории Малороссии. С. 126-130); супліка

від 14 (24) лютого 1649 р., адресована королю і «Речі Посполитій» (Там само. С. 372-376);

інструкція на Варшавський звичайний сейм, складена в листопаді 1649 р. (Архив ЮЗР. 1914.

Ч. III. Т. 4: Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого. С. 362-365); інструкція від

10 (20) березня 1650 р., адресована королю (Документи Богдана Хмельницького / Упор.

I. Крип’якевич та I. Бутич. К., 1961. С. 159-161); супліка, адресована королю й сенату,

складена в листопаді 1650 р. (Там само. С. 200-201); супліка, вручена королю в червні

1653 р. (Памятники... 1852. Т. III. Отд. III: Материалы для истории Малороссии. С. 53-56);

інформація, адресована королю, від 9 (19) грудня 1660 р. (Памятники... 1859. Т. IV. Отд.

III: Материалы для истории Малороссии (1660-1664). С. 54-60); інформація, адресована

королю, від 27 грудня (ст. ст.) 1660 р. (Там само. С. 74-77); інструкція від 5 (15) травня

1661 р., адресована королю і Варшавському звичайному сейму (Российская Национальная

библиотека (Санкт-Петербург; далі - РНБ), отд. рукописей, ф. Документы и материалы по

истории Украины, оп. 2, № 188/8, л. 38-40); інформація, адресована королю і «всім станам»

Речі Посполитої, складена приблизно 8 (18) жовтня 1661 р. (Памятники... Т. IV. Отд. ПІ.

С. 121-124); інструкція, адресована королю і Варшавському надзвичайному сейму, вручена

28 березня 1662 р. (Там само. С. 160-167); інструкція, адресована королю і «всім станам» Речі

Посполитої, від 13 (23) березня 1662 р. (Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów,

rkps 402, s. 413-418); інформація, адресована королю, від 10 (20) грудня 1662 р. (Памятники...

Т. IV. Отд. ПІ. С. 239-246); інструкція, адресована королю, від 22 січня (ст. ст.) 1663 р. (Bib

lioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps 402, s. 469-476; Львівська наукова

бібліотека ім. Василя Стефаника НАН України (далі - ЛНБ НАН України), від. рукописів,

ф. 4 (Бібліотека Баворовських), оп. 1, спр. 272, арк. 258-260; ф. 5 (Оссолінські), оп. 1,

спр. 1411, с. 686-689; Biblioteka Zakładu Narodowego im. Ossolińskich we Wrocławiu, oddz.

rękopisów, rkps 237, k. 81-84); інструкція, адресована королю, від 13 (23) лютого 1663 р.,

вручена у Львові 14 березня (Памятники... Т. IV. Отд. III. С. 254-258); інструкція, адресована

королю, від 30 травня (ст. ст.) 1664 р. (Там само. С. 441-444); інструкція, адресована королю,

від 28 червня (ст. ст.) 1664 р. (Там само. С. 449-451); інструкція, адресована королю, від

8 (18) липня 1664 р (Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps 402, s. 525-

526); 2) хронологічно пізніші: інструкція, адресована королю і Варшавському звичайному

сейму, від 20 лютого (ст. ст.) 1666 р. (Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów,

100

З. Інструкція послам Війська Запорозького

Із заголовка документа робимо висновок, що схвалено його було в козацькому

таборі під Лисянкою* ЗО листопада 1664 р. (це, очевидно, за старим (юліянським)

стилем, бо документація канцелярії Війська Запорозького датована переважно

за цим календарем"), підписи ж засвідчують, що схвалення відбулося на раді

старшини. За дорученням ради інструкцію мали доставити на Варшавський сейм

посли - генеральний обозний Михайло Радкевич, генеральний писар Святослав

(Swientosław) Кривицький та білоцерківський полковник Самійло (Samuel)

Фридрихович. Сейм був звичайний, працював із 26 листопада 1664 р. до 7 січня

1665 рЯ

rkps 402, s. 615-634; Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський

сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї // Україна модерна. Львів, 1999. Ч. 2/3.

С. 318-327); супліка, адресована королю і Варшавському елекційному сейму 1669 р. (Archi

wum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі - AGAD w Warszawie), zesp. Archiwum Branick-

ich z Suchej, N 33/46, s. 2-4; Archiwum Państwowe w Gdańsku, zesp. 300-53 (Korespondencja

m. Gdańska), N 105, s. 259-261; Monumenta Ucrainae Historica / Зібрав митрополит Андрей

Шептицький. Рим, 1966. Т. III (1650-1670). С. 305-311; Крикун М. Інструкції послам Війська

Запорозького на елекційний та коронаційний сейми 1669 року 11 Центральна і Східна Європа

в XV-XVIII століттях. Питання соціально-економічної та політичної історії. До 100-річчя

від дня народження професора Дмитра Похилевича / За редакцією Леоніда Зашкільняка та

Миколи Крикуна. Львів, 1998. С. 203-205); інструкція, адресована королю і коронаційному

сейму, від 3(13) жовтня 1669 р. (Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps

402, s. 677-684, 688; Крикун M. Інструкції послам Війська Запорозького на елекційний та

коронаційний сейми 1669 року. С. 205-209); інструкція, адресована королю і Варшавському

звичайному сейму, від 2(12) жовтня 1670 р. (Величко С. Летопись событий в Югозападной

России в XVII-M веке / Издана Временною коммиссиею для разбора древних актов. К., 1851.

Т. И. С. 227-232; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и

изданные Археографическою коммиссиею (далі - Акты ЮЗР). СПб., 1877. Т. IX: 1668-1672.

С. 300-311; Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps 402, s. 729-740);

інструкція, адресована королю, від 4 (14) листопада 1671 р. (AGAD w Warszawie, zesp. Me

tryka Koronna, Libri Legationum, ks. 25, k. 307-309v.; Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz.

rękopisów, rkps 402, s. 707-711; ЛНБ НАНУкраїни, від. рукописів, ф.5,оп. 1,спр. 1411,с. 175-

177); інструкція, адресована королю, від 6 (16) грудня 1671 р. (Biblioteka Czartoryskich w Kra

kowie, oddz. rękopisów, rkps 168, s. 460-462); інструкція, адресована королю і Варшавському

звичайному сейму, від 26 січня (ст. ст.) 1672 р. (AGAD w Warszawie, zesp. Metryka Koronna,

Libri Legationum, ks. 25, k. 346v.-349; Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów,

rkps 402, s. 691-694).

* Лисянка - містечко в Київському воєводстві, нині - селище міського типу, районний центр

Черкаської области.

Щоб переконатися в цьому, досить хоч би проглянути матеріяли з історії України («Ма

лороссии») за 1648-1664 роки, вміщені в третьому відділі всіх чотирьох томів «Памятников,

изданных Временною коммиссиею для разбора древних актов» (К., 1848-1859).

Chronologia sejmów polskich 1493-1793 / Zestawił i wstępem poprzedził Władysław

Konopczyński // Archiwum Komisji Historycznej. Kraków, 1948. Т. IV (Ogólnego zbioru XVI).

№3.S. 154.

101

Микола Крикун

Інструкція складається з таких частин: власне інструкція (с. 545-576),

додаток («supplementum»; с. 577-580), дописка Павла Тетері (с. 581-582),

супліка (с. 583-585), підписи старшини (с. 585-586), дописка наприкінці (с. 586).

Власне інструкція поділена на 77 пунктів, із яких 75 пронумеровані, а два - ні

(ці два пункти умовно пронумеровані як 49а та 76, цифри проставлені в круглих

дужках). Перші два пункти - вступ до власне інструкції, решта - її тематичні

розділи: «Грецька релігія» (12 пунктів), «Вільності Війська» (29 пунктів),

«Зброя («munitia») Війська Запорозького» (8 пунктів, зокрема й 49а), «Подяка»

(«Podziękowanie») (3 пункти), «Прохання» («Petita») (23 пункти, серед них і 76).

Інші компоненти інструкції на тематичні частини й пункти не поділені.

Загальний зміст документа передає враження козацької старшини від

антипольського й антитетбрівського руху на Правобережжі 1664 р. та її

переконаність, що до цього руху був причетний також Іван Виговський. Інструк

ція мала на меті примусити державців Речі Посполитої зробити висновки з

політичної ситуації в регіоні. Із низки висловлених пропозицій і прохань виділимо

найголовніші, які, на думку Павла Тетері й наближеної до нього старшини,

могли спричинити помітні зміни у Війську Запорозькому і поза ним. До речі,

щось подібне майже не трапляється у відомій козацькій документації. Подаємо ці

пропозиції й прохання в тій послідовності, в якій вони викладені в інструкції.

Призначити комісарів, які повернуть православним захоплені уніятами

маєтки, церкви, монастирі, єпископії (пункт 4). В обранні православного ми

трополита нарівні з шляхтою повинні брати участь гетьман, генеральна стар

шина і полковники (пункт 6). Доми й хутори реєстрових козаків урівняти в

питаннях безпеки з шляхетськими домами і в жодному разі не дозволяти в них

жовнірські постої (пункт 16). Зобов’язати Київський гродський суд карати

«на горло» шляхтича за вбивство реєстрового козака без права винного оскар

жувати відповідний судовий декрет (пункт 17). Звільнити козацьких удів від

жовнірських постоїв, вважати їх підлеглими козацькій юрисдикції (пункт 21).

Заборонити втручання у справи, належні до козацької юрисдикції. У кожному

полку має діяти полковничий суд, уповноважений розглядати «всі» справи між

козаками; його рішення можуть бути оскаржені перед гетьманським судом.

Якщо справа стосується козака й міщанина, її має розглядати змішаний суд у

складі представників полку і староства (пункт 22). Щоб уникнути заворушень, які

трапляються при вільних виборах гетьмана, вибирати й знімати гетьмана лише

зі згоди королівського комісара; за поданням останнього король затверджує

вибір і щойно після цього новообраний одержує від того ж таки комісара геть

манську булаву; в разі незатвердження король пропонує зі складу Війська За

порозького свою кандидатуру на гетьмана (пункт 23). З міркувань безпеки

перенести гетьманську резиденцію з Чигирина до Білої Церкви, відповідно

102

3. Інструкція послам Війська Запорозького

Білоцерківське староство має стати гетьманським маєтком (пункт 24). Вільні

вибори полковників у полках зберегти, але проводити їх за попередньою

згодою гетьмана, щоб уникнути небажаного тиску черні (пункт ЗО). Зважаючи

на надмірну чисельність Війська Запорозького, яка призводить до внутрішніх

чвар, доручити комісарам установити дванадцятитисячний контингент у складі

шести полків - Чигиринського, Корсунського, Черкаського, Канівського, Біло

церківського та Переяславського (пункт 31). Полковий козацький устрій на

території Чернігівського і Брацлавського воєводств ліквідувати (пункти 33 і 37).

Козаків, які ігнорують заклики полковників і сотників вирушати в похід (а таких

було чимало) або відправляють замість себе найманців («naymita»), безжально

виписувати з реєстру і карати «на горло» (пункт 34). Щоб не страждали прибутки

духовних установ та підданці, назавжди звільнити всі духовні й шляхетські

(дідичні) маєтки від козацьких військових постоїв (пункт 36). Проводити що

річний огляд полків, щоб знати їхній особовий склад та озброєння (пункт 38).

Шляхтичі, які числяться в козацькому реєстрі, незалежно від родовитости

мають підлягати гетьманському судові. Водночас шляхтич може будь-коли

виписатися з реєстру; це саме може зробити будь-хто з козаків, хто отримав

польське шляхетство (пункт 41). Налагодити артилерійську справу у Військові:

встановити 24 гармати (пункт 44), піхотний полк із найманців для їхньої охорони

(пункт 45) та доходи для утримання персоналу артилерії з маєтку з Лисянкою

в центрі (пункт 46). Щоб краще захистити південно-східний кордон Речі

Посполитої, спорудити фортецю на Запорізькій Січі і розмістити там польсько-

німецько-козацьку залогу. Необхідно розмістити польські залоги в Корсуні, Чи

гирині, Миргороді та на Андрієвому Острові (десь у районі степової течії Бо

гу). Кошового отамана на Січі має призначати гетьман за порадою старшини.

Листовний дозвіл на вилов риби гетьман може видавати лише тим, хто викликає

довір’я (додаток). Нобілітувати представників козацької старшини (наведено

перелік імен і прізвищ; пункт (76)).

У документі багато йдеться про Павла Тетерю, про його роль у боротьбі з тими,

хто 1664 р. виступив проти польського панування і за встановлення московської

протекції на Правобережжі, зокрема в боротьбі з Іваном Виговським (пункт 53).

За вірну службу Речі Посполитій Тетерю треба винагородити маєтками і грішми

(пункти 54-58, 60, 61), захищати його маєткові інтереси (пункт 59). У дописці

самого ж Тетері він скаржиться на польські військові загони, що зруйнували во

линське містечко Межиріч Корецький, яке гетьман тримав у заставі. Підкреслено

наміри Тетері захищати маєткові інтереси малолітнього сина Виговського

(пункти 73-74). У супліці ж зроблена спроба вигородити Тетерю - довести, що

він не причетний до загибелі Виговського, хоча й обурювався його діями. Вину

за смерть колишнього гетьмана покладено на польського полковника Себастіяна

103

Микола Крикун

Маховського, який начебто підштовхував Виговського виступити проти Тетері

і повторно здобути гетьманську булаву, а коли той зайшов надто далеко, Махов-

ський нібито наказав його схопити і без суду розстріляти.

Документ підписали: Павло Тетеря - двічі (після своєї дописки і після супліки), усі

шість представників генеральної старшини (серед них один судця за себе й за іншого

суддю, який «не вміє писати»), десять городових правобережних полковників (серед

них замість одного, який «не вміє писати», - писар із його полку), піхотний (тобто

негородовий, «охочий») полковник, полковник із Запорозької Січі (і він «від імені

всіх полковників (очевидно, запорозьких. - М. К.), які прийшли до послушенства

Й[ого] Королівської] М[илості]»), а також двоє, чиї уряди не вказані, та один осавул

(напевне, полковий. - М. К.). Як випливає з інструкції, один із генеральних осавулів

та полковники черкаський і чигиринський до табору під Лисянкою, де проходила

козацька рада, з’явилися після того, як документ був «закінчений» (мабуть, це означає,

що на час їхньої появи його вже схвалили, прийняли).

Відомостей про перебування козацьких послів з інструкцією у Варшаві

немає. Можливо, саме цього посольства стосується згадка про подану у Варшаві

козацьку супліку («supplicato») в листі від 21 лютого 1665 р., відправленому з

Ґенуї до римської курії. У супліці йшлося про необхідність зберегти за козаками

всі їхні права і привілеї

Донедавна увагу дослідників привертала лише супліка: В’ячеслав Липин

ський

і Василь Герасимчук

використали її в розповідях про загибель Івана Ви

говського, причому перший навів істотні фрагменти тексту супліки

. Саму ін

струкцію порівняно докладно проаналізував Віктор Горобець

Подана нижче републікація інструкції буквально відповідає польськомовному

оригіналові, за винятком доданих діякритичних знаків над літерами о, с, s, z та

Litterae nuntiorum apostolicorum historiam Ucrainae illustrantes (1500-1850). Romae, 1967. V.

XI: 1664-1669 / Collegit, paravit, adnotavit editionemque curavit Athanasius G. Wełykyj, OSBM.

P. 78.

Lipiński W. Stanisław Michał Krzyczewski. Z dziejów walki szlachty ukraińskiej w szeregach

powstańczych pod wodzą Bohdana Chmielnickiego (R. 1648-1649) // Z dziejów Ukrainy. Księga

pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego / Pod

redakcją Wacława Lipińskiego. Kijów, 1912. S. 304-306.

ГерасимчукВ. Смерть Івана Виговського// Збірник історично-філологічного відділу ВУАН.

К., 1928. Т. 76: Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського.

І. С. 214.

Ті самі фрагменти, запозичені в Липинського, в українському перекладі подав Іван Скрипник

(Скрипник /. Легенда про гетьмана Івана Виговського: від Конотопа до Скиту Манявського

// Петраш О. Полковник Креховський в обороні гетьмана Виговського. Івано-Франківськ,

1997. С. 142-143 і підписи старшини на с. 143-144).

Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Моск

вою та Варшавою, 1654-1665 рр. К., 2001. С. 422-443 (розділ 18: Міжусобна боротьба на

104

3. Інструкція послам Війська Запорозького

виправленої пунктуації. Документ рясніє латиномовними словами й зворотами,

які для зручности наведені далі в українському перекладі. Щоб зорієнтувати

читача в іменах, подіях, поняттях, згаданих в інструкції, у кінці републікації

додано примітки.

Пропонуємо тут ще один оригінальний документ - зізнання одного з ватажків

антипольського й антитетбрівського руху на Правобережжі 1664 р. (а також і

1663 р.) Дмитра Сулимки, яке він дав 3 серпня (напевно, за ст. ст.) 1664 р. перед

старшиною Війська Запорозького в таборі під Ставищами*. Цей документ ві

домий кільком дослідникам

Зізнання Сулимки вміщене в тій самій рукописній книзі Бібліотеки Чарторий

ських у Кракові, що й інструкція

, до речі, воно навіть згадане в другому пункті

інструкції. У зізнанні сказано, що Іван Виговський підбурював козаків проти

Павла Тетері з метою повернути собі гетьманство. Це свідчення перегукується

з зізнаннями кількох інших учасників того самого руху, які вони дали за день

до розстрілу Виговського 15 березня 1664 р. в Лисянці перед Себастіяном Ма-

ховським і трьома молодшими від нього за чином польськими офіцерами

Обидва зізнання ніби доповнюють одне одного. До речі, сам факт, що Дмитро

Сулимка свідчив 3 серпня 1664 р., спростовує твердження Самовидця, ніби він

загинув до розстрілу Виговського

. Його зізнання підписали ті самі люди, які

підписали й інструкцію, за винятком Павла Тетері і канівського полковника.

Зізнання Дмитра Сулимки републіковане на тих самих засадах, що й

інструкція.

Правобережжі 1663-1664 рр. та її наслідки для еволюції програмних вимог гетьманського

уряду П. Тетері. Проект устроєвих реформ 1664 р.). Того самого автора про цю інструкцію

див. також: 1) Козацький гетьманат у соціо-політичній структурі Речі Посполитої: проект

устроєвої моделі гетьмана Павла Тетері з року 1664 // Молода Україна. К„ 2000. № 1.

С. 40-61; 2) Як Біла Церква мало не стала столицею України. Проект розбудови процвітаючої

українсько-польської держави 1664 р. // Війни і мир, або «Українці - поляки: брати/вороги,

сусіди...» // За заг. ред. Лариси Івшиної. К., 2004. С. 139-149.

* Ставища - містечко у Київському воєводстві, нині - селище міського типу, районний центр

Київської области.

Korzon Т. Rec.: Волк-Карачаевский В. В. Борьба Польши с козачеством во второй половине

XVII и начале XVIII века. К., 1898 // Kwartalnik Historyczny. Lwów, 1899. R. XII. S. 810; Ejusd.

Dola i niedola Jana Sobieskiego. 1629-1674. Kraków, 1898. Т. I. S. 495; Lipiński W Stanisław

Michał Krzyczewski... S. 306;ДорошенкоД. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і

політичної діяльности / Ред. Василь Омельченко. Нью-Йорк, 1985. С. 46.

Biblioteka Czartoryskich w Krakowie, oddz. rękopisów, rkps 402, s. 533-534.

Памятники... Т. IV. Отд. III. C. 409-411.

Літопис Самовидця / Видання підготував Я. І. Дзира. К., 1971. С. 95. На цьому джерелі

Микола Костомаров ґрунтує твердження про смерть Сулимки (Костомаров Н. И. Руина.

105

Микола Крикун

ДОДАТКИ

№1

1664 р., листопада ЗО (ст. ст.). Табір під Лисянкою.

Інструкція послам Війська Запорозького,

відправленим на Варшавський звичайний сейм,

який відкрився 26 листопада того самого року

Instructia na seym walny Warszawski, w roku 1664 dana ode mnie, Hetmana, у

wszytkiego Woyska JE°Kr. Mci Zaporozkiego posłom naszym p.p. Michayłowi Radkiewiczowi,

oboźnemu generalnemu, Samuelowi Frydrychowieżowi, pułkownikowi Białocerkiewskiemu,

Swientosławowi Krzywieckiemu, pisarzowi Woyska JE°Kr. Mci Zaporoskiego, w obozie pod

Lisianką, mca nouembra dnia trzydziestego.

1. Naprzód. Po pocałowaniu ręki Pańskiey у wiemey poddańskiey oddaniu pod nogi Ma-

iestatu JE°Kr. Mci veneratiey pokorne oddadzą solenniter dzięki za nieżałowaną podeszłych

lat JE°Kr. Mci, Pana naszego młego у Pańskiey Monarszey osoby, ‘fatigę przez Ukrainę, kiedy

od kilku wieków inauditam a nam desideratam, vspakaiaiąc poddanych swoich pomieszkania

у vtwierdzaiąc kraiów securitatem, przeniósł praesentiam, nadto nieprzyiacielskie na swe

Państwo, ad ipsam famam ogłoszonego Pana in armis swym assistere granicom, auersit potęgi

у acz iniurio caeli jesienney у zimney reuolutiey królewską wygodę w polu praecisam, atoli, z

wrodzoney do obrony poddanych inclinatiey na stłumienie, by у sam w polu car moskiewski

compareret, quaesitam, na wylot przez Państwa swoie venerabuntur occasionem belli'

2. Gdy summa miała po deditiey ledwo nie całego Zadnieprza, pod nogi Maiestatowi

JE°Kr. Mci skłonionego, vigore w Vkrainie tranquillitas у z wiosną

residuum obstinatorum

przy zimnego Monarchi protectiey sczęściem JE°Kr. Mci a ręką mężnego//rycerstwa infringi

poskaczą na niedolą et fatales po niezarosłych JE°Kr. Mci ścieszkach, które Vkrainne JE°Kr.

Mci Państwo afflixerunt, calamitates, gdy sub specie ścia do boku JE°Kr. Mci, Pana naszego

młego, niebosczyk Pan Wyhowski, woiewoda kiowski, wyszedszy z Baru, snuiąc się długo

po podeyzrzanych miastach у miasteczkach, w narodzie vkrainnym, nouandarum rerum chci

wym, mouet bunt у tumulty у staliste prawie vincula conclusit w Szawulisie coniuratią'

*iako

szerzey wyraża confessata zdraycy Sulimki, tey roboty instrumentum*

Religia Grecka

3. A że od wielu wieków pod sczęśliwym Królów JchMć, Panów naszych młcwych у dziś

panuiącego, panowaniem wiara nasza grecka, nie w vniey będąc, ale pod posłuszeństwem

Гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича. Историческая монография 1663-

1687 гг. II Его же. Собр. соч. Исторические монографии и исследования. СПб., 1905. Кн. VI.

Т. XV. С. 27).

106

3. Інструкція послам Війська Запорозького

Stolice Apostolskiey Konstantynopolskiey, suis zawsze cieszyła у sczyci immunitatibus,

pokorną pp. posłom zlecamy do Króla JE

Mci у całey Rptey supplikę, aby Pańskiey żebrzeli

clementiey w zachowaniu praw, narodowi у religiey naszey nievniatskiey służących, ile aby

ad liberum, które tey Rptey, coaeuum w Państwach JE°Kr. Mci exercitium religiey naszey

nievniatskiey cerkwi, nam, nievniatom, od oyców vnitow w Koronie у w W

in conuul-

sionem praw naszych pozabieranych, była

. Tandem

tak wielą seymów у JE°Kr. Mci, Pana

naszego młcgo, całemu światu iawnemi assecuratiami obiecana restitutio'

, gdyż po te czasy

nasze duchowieństwo tylko cieszy łaskawemi JE°Kr. Mci obietnicami, a oycowie vnici ben-

eficia

//y cerkwie dzierżą. Powabi ta łaska JE°Kr. Mci у Rptey у w buntach będące

*Woyska

Zaporozkiego scissie'

ad unitatem z nami, gdy usłyszą, iż innata regnantibus clementia, nie

patrząc na ich errores przeciwko Maiestatowi swemu у Rptey, na proźbę nas, którzyśmy z

vtratą zdrowia ostradali ogułem wszytkie za dostoieństwo Maiestatu JE°Kr. Mci у Rptey,

całość mienia powrócić naszemu duchowieństwu nievniatskiemu każe lege scripta у samym

skutkiem

*od vnitow w Koronie у w W

zabrane archiepiscopie, episkopie, archimand-

rie, cerkwie, manastery у iakieżkolwiek ritus nostri fundatie'

. O co gdy od początku JE°Kr.

Mci Panowania kołatamy у

obietnice, seymowemi constitutiami utwierdzone*

, odbieramy,

iednego episkopstwa Przemyskiego, iescze pactis conuentis sczęśliwey electiey у coronatiey

ś. pamięci Króla JE° Mci Władysława Czwartego, brata Króla JE° Mci, vindicatam

*, nie

możemy od oyca Chmielowskiego, vniatskiego władyki, iniusta competentia in potiori parte

osiągnionego, dźwignąć, wolność et vsum naszemu vniatskiemu

* episkopowi

. Kołatać tedy

do łaski Króla JE° Mci у Rptey iak o wolność równo rzymskiemu w Koronie у w W

nabożeństwa naszego nievniatskiego, tak у o restitutią w Koronie у w W

archiepisco-

pii, episkopii, archimandryi, cerkwi, monasterów naszemu duchowieństwu nievniatskiemu, у

supplikować pokornie będą pp. posłowie nasi.

' A że w przeszłey constitutiey napisano siłę commissarzów, których zwodzić do od

bierania naszych cerkwi esset immensum, zwłascza kiedy ta constitutio absentiarum wtrąciła

obstacula у u nas niektórzy rozumieią, że ta liczba gromadna commissarzów//excludit effec

tum łaski JE°Kr. Mci у Rptey w restituty cerkwi naszych ruskifch nievniatskich duchowieństwu

naszemu ruskiemu, nievniatskiemu’

, prosić będą o czterech commissarzów tylko, z Korony

dwu a z Litwy dwu, ieden rzymskiego, drugi naszego ruskiego nievniatskiego wyznania, z Ko

rony w Litwie administrare maią tę commissią, a z Litwy w Koronie, у na przyszłym seymie

sub paenis

* swey commissiey dane rationes. Czas po seymie commissiey w pułroku decidi,

prosić będą.

5. Jako nouitates у starych porządków immutatie zwykły confundere siłę w kożdym sta

nie, tak aby według dawnego zwyczaiu nieprzerwanym a saeculo toczącego

* się torem do

collatury episkopii prawosławnych

, pogotowiu metropoliey Kiowskiey, nie w vniey z

rzymskim kościołem, ale pod posłuszeństwem Patriarchy Konstantynopolskiego, będących,

vindicati (стосується «episkopstwa»)

* nievniatskiemu

* poenis

* toczącym

107

Микола Крикун

zwierzchność żadna duchowna rzymskiego nabożeństwa у posłuszeństwa nie interessowała

у nie należała, iako to у

*Jm. Xdz arcybiskup lwowski coś za praetext do episkopiey naszey

Lwowskiey, nie w vniey będącey, usurpował*

, ale

sam Król JE° Mć iako supremus arbiter

praeuia electione legitime et immediate do niey cleru należącego, iako diplomata wolności reli-

giey naszey sonant у jus patronatus collationis exigit, był collatorem

. W czem aby lege scripta

caueatur dawny porządek a niesłuszne praecidantur, iako to Jm Xdza arcybiskupa lwowskiego

у innych Jch Mciów ad collationem et praesentam

praetensie, imponimus p.panom posłom

naszym u JE°Kr. Mci у Rptey staranie. Więc у

*wsi Perehińska toties obiecaną restitutią epis-

copiey Lwowskiey

taż sollicitudo p. posłów naszych pokornie u JE°Kr. Mci Pana naszego

у stanów Rptey exposcet, gdyż dosyć iusta petit ta cathedra od dawnych czasów, gdy sądu

Pańskiego żebrze.//

6. Ponieważ metropolita kiowski iest directe et immediate pasterzem Vkrainy у miał by per

omne ius et '"-aequum electem*

* decidi Woyska JE°Kr. Mci Zaporozkiego równo z szlachec

kim у duchownym stanem głosami, vpraszac będą pp. posłowie nasi,

aby per legem scrip

tam caueatur samotrzynastego Hetmana równo z szlachtą do electiey metropolity kiowskiego

sensus у głos wolny, to iest Hetman, oboźny, pisarz Woyska, sędziowie, assawułowie у sześć

pułkowników, ponieważ niżey na sześć pułków dzielimy Woysko, a te głosy porównane z sta

nem szlacheckim, directe do obrania metropolity należącym, prędszą facilitabunt na iednego

zgodę у Woyska non derogabitur do tegoż posłuszeństwa pasterza należącego honori'

7. W Vkrainie rzek у stawów monastyrów kiowskich

у wszytkiey Vkrainy oby zławiać

у iakimżekolwiek praetextem w ich wtrącać vsum nikt nie ważył, lege caueri prosimy, ile

kiedy fortec na Zaporożu у gdzie indziey erigentur у żachnęliby participować monasterów

pożywienie у wygodę.

8. Niemało na tym kraiów tych porządkowi należy, aby młódź erudiri mogła, czym by

samym ad saniorem mentem w doyrzalszym kożdy mógł powabie się wieku. Zaczym aby

akademia

у szkoły kiowskie

były immunitatibus, academiom in Regno służacęmi, insig

nitae у nasi w niey professorowie nievniaci były у promotie

, academiom zwyczayne, inu-

aleant, supplikować będą, iako у o to,

aby oycowie jezuici nigdy szkół nie fundowali ani

erigować przez się albo subordinatas personas nie ważyli w Kiowie, iakoby młódź rełigiey

naszey greckiey spokoynie mogła erudiri у wolności academickich cieszyć vsura, gdyż oyców

jezuitów szkoły musiałyby tylko tumultów przy//niepodobney z akademią naszą zgodzie być

okkazią, у żadne szkoły rzymskiego nabożeństwa ad proportionem collegy albo academiey

żeby w Kiowie nie były*

, o constitutiey warunek vpraszac będą.

9. Więc przy academiey iż może stanąć burss et semmariorum na studentów fundatia,

vpraszac będą pp. posłowie, aby kożdemu chcącemu erigować у fundować wolność pospoli

tym prawem, w constitutiey wyrażonym, caueatur.

10. W Wielkim X

iż też szkół naszych rełigiey greckiey

**nie w vniey

* dotąd nigdzie

non instaurata erectio nie pozwala młodzi rełigiey greckiey, nie w vniey bądącey, wyzwol

aequam electionem

-2

* Цей вислів потрапив сюди помилково з наступного рядка, де він наведений разом із

«będącey».

108

3. Інструкція послам Війська Запорозького

onych uczyć nauk

, sollicite prosić będą, aby academią wolno było fundować nievniatską, mi

anowicie w Mohilowie Litewskim

, у w niey professorowie ad proportionem kiowskiey akad-

emiey byli, która temiż, iako у kiowska, cieszyć się ma academiom służącemi immunitatibus,

у burss et seminariorum na studenty aby у przy tey akademiey lege pozwolona była institutio.

Także oyców jezuitów у żadnych szkół rzymskiego nabożeństwa ad proportionem collegy

albo academiey żeby w Mohilowie erigować у fundować nie wolno było, lege decidatur.

11.

*Lubelskiey cerkwie commissia, która iuż effectualiter z łaski JE°Kr. Mci stanęła у

nasi nievnici tey cerkwie cieszą vsu, aby podpisana była od JE°Kr. Mci, Pana naszego młego*

pokornie u Maiestatu JE°Kr. Mci instabunt pp. posłowie nasi.//

12. Wrodzona JE

Kr. Mci, Pana naszego młego, clementia zawsze narodu ruskiego у re-

ligiey naszey greckiey nievniatskiey osobliwemi releuabat łaskami indemnitatem, у teraz aby

z teyże dobrotliwey nasze nie było wyłączone in genere duchowieństwo łaski, prosimy: gdyż

iako kożdey rełigiey w tym nay więcey vertitur immunitas, aby duchowni mieli suam obseruan-

tiam, tak у za naszemi nievniatskiemi świesczennikami - popami w Koronie у w W

, in

stabunt pp. posłowie nasi, aby per constitutionem eximantur od wszelkich exacty żołnierskich

у domów ich securitas iako chwaków wielkiego Imienia Bozkiego była porównana z szla

checkimi w Koronie у w W

domami et immunitatibus, iako у o gwałtowny naiazd, aby

eodem sądzili się z kożdym inuastorem

* iudicio na seymie za episkopa swego instantią; iako

szlachta w Koronie у w W

, a mianowicie w dziedzicznych panów maiętnościach równo

z chłopami do powinności aby nie byli pociągani у episkopom aby o to z panami wolno było

agere na seymie za mandatem z kożdym szlachcicem, prawo vproszą.

13. Ponieważ też po ś. pamięci oycu Kossowie, metropolicie kiowskim

, trzydziestu

tysięcy w gotowiźnie summa na reparatią cerkwi S. Sophiey cathedralney w Kiowie została,

krom inszych splendorów ruchomych, у cessit successori ś. pamięci oycu Bałabanowi, met

ropolicie także kiowskiemu

, a nie przyszło opatrzenie tey cerkwie у do namnieyszego skutku

у owszem ociec Bałaban in usum suum у krewnych swoich tę obrócił summę, zaczym prosi

Woysko JE°Kr. Mci Zaporozkie, aby tę summę successori

krewni niebosczyka oyca met

ropolity restituant a in defectu//na dobra zeszłego pasterza authoritate seymu introducatur ex-

ecutio w summę, a zaś żeby successor z tey summy albo z dóbr, w summie obiętych, wypełnił

intentią niebosczyka oyca Kossowa około reparatiey cerkwie S. Sophiey, cauendo у to, aby

odtąd ecclesia у w niey successores metropolitowie, iako у episcopi, po kożdego zeyściu

wszytkę pozostałość, excludendo krewnych (ponieważ u nas zakonnicy tey cerkwi Bożey na

sobie maią dostojeństwa), zabierali у dziedziczyli, krom dóbr ziemskich ich własnych, które

metropolita у episcopi pro libitu suo módz będą disponere.

14. A że z temi rzeczoma, które religią naszą nievniatską conseruunt у iey duchowieństwo,

non temera

* mente supplikuiemy do JE°Kr. Mci, Pana naszego młego, ale dobrze zważywszy,

quanta ztąd Rptey ma accedere pociecha, kiedy у duchowieństwo nasze suis cieszyć będzie

immunitatibus z clementiey Pańskiey у młódź erudiri w akademikach swoich, która dziś, arti-

* inuasorem (див. пункт 16)

‘ temere

109

Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII століття

Подождите немного. Документ загружается.