31
партія нібито провела свій з'їзд й прийняла програму-мінімум, яка в
основному дублювала програму УНП”A[19, 35].
Можливо це була спроба оживити чи, може, легалізувати УНП, яка
з 1906Aр. починає занепадати: деякі її члени відійшли від політики, а інші
перейшли до легальних партій.
Причин цього процесу багато, але головна причина – це “не
сприйняття ідей УНП українством”A[17, 58].
Після чергового з'їзду Безпартійної Загальної Організації 1902Aр.
Рада нового складу, крім поточних справ, більшу частину свого часу
приділяла обміркуванню платформи Організації, на якій наполягав
головним чином І.AСтешенко. Старші члени Організації В.AНауменко та
В.AБеренштам доводили, що ніяких платформ чи програм виробляти не
слід, а потрібно дотримуватись тільки традиції, яка вимагає від членів
громад праці для національного відродження націїA[113, 353]. Молодші, а
за ними й Лисенко, доводили, що час усім українським громадам, крім
культурної активності, проявляти й політичну, хоч не такого крайнього
спрямування, який виявляла РУП.
Разом з тим, було доручено Раді обміркувати проект перетворення
Організації на партію на зразок галицької “Націонал-демократичної”,
проектувалися назви: “Українська народна”, “Українська національна”,
“Демократична”, навіть “Радикальна”, доручено детально розробити
програму партії і доповісти майбутньому з'їзду. Зимою 1903 – 1904Aрр.
було ухвалено проект програми партії, яку Рада назвала “Українська
демократична”, і проект той було розіслано по громадахA[19, 38].
Але проіснувати довго партії у її початковому складі не вдалося
Ліберально налаштовані російські громадські діячі, які вбачали в
переході до конституційного ладу природне завершення реформ
Олександра П, вважали, що земські установи – основа для створення
конституційного ладу. Земські з'їзди, що мали місце протягом 1904 –
1905Aрр., проілюстрували генезу земського ліберального руху. Земські