62
трансформація української нації агарного типу в націю якісно нового
типу – індустріальну.
Процес національного оновлення суспільства носив суперечливий
характер, який визначався тим, що соціально-економічна трансформація
відбувалася завдяки процесам, що відбувалися у Російській імперії. Тому
першим здобутком промислової революції користувалось неукраїнське
населення.
Проте вважати лише індустріалізацію причиною активізації
політичного руху не можна. Слід звернути увагу, що у Наддніпрянській
Україні процес політизації національного руху відбувався повільнішими
темпами, ніж на землях що знаходилися у складі Австро-Угорщини. Це
можна пояснити відсутністю легального політичного простору у
Російській імперії та офіційна політика царату, яка визначала усіх
українців складовою єдиного руського народу.
Саме заборона будь-якої політичної діяльності на українських
теренах і стала причиною того, що першими на Наддніпрянщині
виникають не ліберальні чи помірковано-радикальні політичні партії, а
революційні організації соціалістичної орієнтації. Тільки згодом
утворюються радикально-національні та помірковано-національні партії
(УНП, УДП, УРП, УДРП). До революції 1905-1907Aрр. усі вони
залишалися невеликими політичними об’єднаннями нестійкої
організаційної структури і непостійного членського складу. Тільки в роки
революції УСДРП та “Спілка” (у складі РСДРП) перетворилися у масові
політичні партії. Поразка революції не тільки змусила українські партії
Наддніпрянщини повернутися у попередній стан, але й призвела до їх
фактичного організаційного розпаду.
Щодо соціальної бази нових політичних утворень, то у своїй
більшості вони спиралися на інтелігенцію. Загалом їх склад значно
залежав від програмних положень, тому з метою залучити до своїх лав
робітниче населення, більшість українських партій виголошують