Ільчук М.М., Іщенко Т.Д. (ред.) Підприємницька діяльність та агробізнес

Подождите немного. Документ загружается.

290

Розділ 10

податкових періодів. У разі прийняття такого рішення зазначену

суму не враховують під час розрахунку сум бюджетного відшкоду-

вання наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного

відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми

бюджетного відшкодування, подає податковому органу податкову

декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкоду-

вання. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після

подання декларації податковому органу подає органу Державного

казначейства України копію декларації з відміткою податкового

органу про її прийняття.

До декларації додають розрахунок суми бюджетного відшкоду-

вання, копії погашених податкових векселів (податкових розпи-

сок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів

(примірників декларанта) вантажних митних декларацій за на-

явності експортних операцій.

Упродовж 30 днів, що настають за днем отримання податкової

декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку

заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати,

що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з

порушенням норм податкового законодавства, податковий орган

має право протягом такого самого терміну провести позапланову

документальну перевірку платника.

Після закінчення перевірки податковий орган у п’ятиденний

термін надає органу державного казначейства висновок із зазна-

ченням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку орган державного казначей-

ства впродовж п’яти операційних днів перераховує на поточний

банківський рахунок платника податку належну суму відшкоду-

вання.

Якщо за наслідками документальної камеральної або докумен-

тальної перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми

бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій деклара-

ції, то у разі:

а) заниження заявленої платником податку суми бюджетного

відшкодування податковий орган надсилає платнику податку по-

даткове повідомлення, де зазначають суму такого заниження та

підстави для її вирахування. У цьому випадку вважають, що плат-

ник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми

заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у змен-

шення податкових зобов’язань з цього податку наступних подат-

кових періодів;

б) перевищення заявленої платником податку суми бюджетно-

го відшкодування, податковий орган надсилає платнику податку

податкове повідомлення, де зазначають суму такого перевищення

та підстави для її вирахування;

291

редитна ãо бізнес АПК Податêова та ê системи ó сфері малоãо і середньо ó

в) з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за

яким платник податку не має права на отримання бюджетного

відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідом-

лення, де зазначають підстави відмови у наданні бюджетного

відшкодування.

Суму бюджетного відшкодування, не сплачену у терміни, ви-

значені цим пунктом, вважають бюджетною заборгованістю. На

суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні 120 %

облікової ставки НБУ.

Не має права на отримання бюджетного відшкодування особа,

яка:

 була зареєстрована як платник ПДВ менш ніж за 12 кален-

дарних місяців до місяця, за результатами якого подається заява

на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних

операцій за останніх 12 календарних місяців менші, ніж заявлена

сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового

кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) ос-

новних фондів;

 не провадила діяльність упродовж останніх 12 календарних

місяців.

10.1.3. Аêцизний збір

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні

та монопольні товари (продукцію), який включають до ціни цих

товарів (продукції). Перелік товарів (продукції), на які встановлю-

ється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною

Радою України. Акцизний збір стягується з готового товару на кін-

цевій стадії виробництва або передавання для реалізації в торгів-

лю.

Платниками акцизного збору є суб’єкти підприємницької дія-

льності — виробники підакцизних товарів (продукції), а також

суб’єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні

товари (продукцію), а також фізичні особи (громадяни України,

іноземці та особи без громадянства), які ввозять (пересилають) на

митну територію України підакцизні товари в обсягах вартістю

понад 200 євро.

Об’єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних това-

рів (продукції) їх продажем, обміном на інші товари (продукцію,

роботи, послуги), безплатним передаванням товарів (продукції)

або з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передавання) товарів (продукції) для

власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з ре-

алізації (передавання) для виробництва підакцизних товарів), а

також для своїх працівників;

292

Розділ 10

в) митна (у разі її відсутності — закупівельна) вартість імпорт-

них товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту або в по-

рядку обміну чи безплатного передавання;

г) суми податків на підставі рішень судових органів з розсуду

спорів між транспортними організаціями з приводу втрати або

нестачі продукції, що перевозять;

д) суми стягнень з осіб, які винні в нестачі, розкраданні підак-

цизних товарів;

е) реалізація конфіскованого підакцизного майна, яке перехо-

дить у власність держави.

Ставки акцизного збору встановлюють по групах товарів і є

єдиними на всій території України. Перелік товарів та ставки ак-

цизного збору регулюються Верховною Радою України. Податкові

ставки акцизного збору мають різну розмірність — установлюють

як у твердих, так у відсоткових ставках. Тверді ставки встановлю-

ють в євро, а відсоткові — щодо оподатковуваного обороту, який

включає суму акцизу.

Акцизний збір обчислюють:

а) за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів, що ре-

алізуються за:

 вільними цінами — виходячи з їхньої вартості за цими ціна-

ми, встановленими з урахуванням акцизного збору, без податку

на додану вартість;

 державними фіксованими та регульованими цінами — вихо-

дячи з їхньої вартості за цими цінами без урахування торговель-

них знижок, а також сум податку на додану вартість.

У разі закупівлі імпортних товарів (продукції) оподатковува-

ний оборот визначають, виходячи з їхньої митної вартості. Під час

визначення вказаної вартості іноземну валюту перераховують у

національну валюту України за курсом Національного банку

України, що діє на день подання митної декларації. Акцизний

збір від реалізації підакцизних товарів громадянами, які займа-

ються підприємницькою діяльністю, утримується у джерела ви-

плати доходів;

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Для акцизного збору застосовують два підходи до визначення

оподатковуваного обороту залежно від того, які ставки акцизного

збору встановлено.

Якщо ставки акцизного збору встановлено в абсолютних вели-

чинах до фізичних розмірів підакцизних товарів, оподатковуваний

оборот визначають залежно від обсягу реалізації таких товарів, а

якщо у відсотках до їх вартості, то виходячи із цін реалізації.

У разі використання підакцизних товарів усередині підприєм-

ства для власних виробничих потреб, у тому числі для передаван-

ня з цеху в цех, оподатковувані обороти визначають із собівартості

цих товарів. Тут треба мати на увазі, що це стосується виробницт-

293

сфері середньо Податêова та êредитна системи ó малоãо і ãо бізнесó АПК

ва тільки непідакцизних товарів. Якщо підакцизні товари вико-

ристовують усередині підприємства для виробництва підакцизних

товарів, вони акцизом не оподатковуються, за винятком алкоголь-

них напоїв.

10.1.4. Ввізне і вивізне мито

Товари та інші предмети, що ввозять на митну територію Укра-

їни і вивозять за межі цієї території, підлягають оподаткуванню

митом. Мито є непрямим податком на товари та інші предмети,

що стягуються митницею, які переміщуються через митний кор-

дон України. Це переміщення може бути пов’язане з ввезенням,

вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних

засобів.

В Україні застосовують такі види мита:

 адвалерне, що нараховують у відсотках до митної вартості то-

варів та інших предметів, які оподатковуються митом;

 специфічне, що нараховують у встановленому грошовому роз-

мірі на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються

митом;

 комбіноване, що поєднує обидва ці види митного оподатку-

вання.

Ввізне мито нараховують на товари та інші предмети під час

ввезення їх на митну територію України. Ввізне мито є диферен-

ційованим до:

 товарів та інших предметів, що походять з держав, які вхо-

дять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спе-

ціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального

преференційного митного режиму згідно з міжнародними догово-

рами за участю України, застосовують преференційні ставки ввіз-

ного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

 товарів та інших предметів, що походять з країн або економіч-

них союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого

сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяль-

ності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком

випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюють у

межах спеціального преференційного митного режиму, застосову-

ють пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним

тарифом України;

 решти товарів та інших предметів застосовують повні (за-

гальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тари-

фом України.

Вивізне мито нараховують на товари та інші предмети під час

вивезення їх за межі митної території України. Вивізне мито на-

раховують за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом

України.

294

Розділ 10

Сезонне ввізне і вивізне мито на окремі товари та інші предме-

ти може встановлюватися на термін не більше від чотирьох міся-

ців з моменту встановлення їх.

В Україні, незалежно від інших видів мита, застосовують особ-

ливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито і компен-

саційне мито.

Спеціальне мито застосовують: як засіб захисту українських

виробників, як засіб захисту національного товаровиробника у

разі, коли товари ввозять на митну територію України в обсягах

та (або) за таких умов, що заподіюють значної шкоди або створю-

ють загрозу заподіяння значної шкоди національному товарови-

робнику; як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономіч-

ної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зов-

нішньоекономічної діяльності; як заходи у відповідь на дискримі-

наційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та еко-

номічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та

інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущем-

ляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовують: у разі ввезення на митну

територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, яке заподіює

шкоду національному товаровиробнику; у разі вивезення за межі

митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни

інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих това-

рів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює

шкоду.

Компенсаційне мито застосовують: у разі ввезення на митну

територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту,

яке заподіює шкоду національному товаровиробнику; у разі виве-

зення за межі митної території України товарів, для виробництва,

переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання

яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо

таке вивезення заподіює шкоду.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які переміщу-

ють товари та транспортні засоби через митний кордон України.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщу-

ється через митний кордон. Митна вартість — це ціна товару, яка

фактично сплачена або підлягає сплаті за нього на момент пере-

тину митного кордону України. Під час визначення митної варто-

сті до неї включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі, а

також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-

фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження,

перевантаження та страхування до пункту перетину митного кор-

дону України; комісійні та брокерські; плату за використання

об’єктів інтелектуальної власності, що належить до цих товарів та

інших предметів і яка має бути оплачена імпортером (експорте-

ром) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

295

датêова та м По êредитна системи ó сфері алоãо і середньоãо бізнесó АПК

У разі неможливості перевірки митної вартості митні органи

України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на

ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші

предмети, що діють у провідних країнах — експортерах зазначе-

них товарів та інших предметів.

В Україні використовують такі види ставок для обчислення су-

ми мита:

 у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються че-

рез митний кордон;

 у грошовому вимірюванні на одиницю товару.

На товари, які оподатковують акцизним збором, установлено

ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів таких то-

варів ставку ввізного мита встановлено в євро з одиниці товарів,

що імпортують. Ставки ввізного мита диференційовані за товар-

ними групами, як і ставки акцизного збору, при цьому перелік

товарів, які підлягають митному оподаткуванню, значно ширший,

ніж перелік підакцизних товарів.

Мито нараховує митний орган України відповідно до митної

вартості і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на

день подання митної декларації, і сплачується як у валюті Украї-

ни, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк Украї-

ни. Мито вносять до державного бюджету України.

У стягненні мита діє дуже розгалужена система пільг — від

встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-

постачальника та країни-продавця, так і до повного вивільнення

від мита окремих товарів. Розмір пільг і порядок їх надання вста-

новлюються Верховною Радою України згідно із законами Украї-

ни про спеціальні митні зони прийняттям окремого закону для

кожної з таких зон.

Від сплати мита вивільняють такі предмети, які ввозять (пере-

силають) громадяни в Україну:

 товари (крім винно-горілчаних та тютюнових виробів) загаль-

ною вартістю, еквівалентною 1400 дол. включно;

 предмети особистого користування (за винятком транспорт-

них засобів індивідуального користування та запасних частин до

них), які тимчасово ввозять на митну територію України;

 речі, що ввозять (пересилають) під час переселення на по-

стійне місце проживання в Україну;

 горілчані вироби у кількості 1 л, вино — 2 л, тютюнові виро-

би — 200 цигарок (або 200 грамів) на одну особу.

10.1.5. Оподатêóвання прибóтêó

Суть оподаткування прибутку полягає в тому, що оподатковуєть-

ся новостворена вартість, а об’єкт оподаткування збігається з дже-

релом сплати. Платниками податку на прибуток підприємств є:

296

Розділ 10

 з числа резидентів — суб’єкти господарської діяльності, бю-

джетні, громадські та інші підприємства, установи та організації,

які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як

на території України, так і за її межами;

 з числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у

будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з

джерелом їх походження з України, за винятком установ та орга-

нізацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з

міжнародними договорами України або законом;

 філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників

податку (далі — філії), що не мають статусу юридичної особи, роз-

ташовані на території іншої, ніж такий платник податку, терито-

ріальної громади;

 постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи

з джерел їх походження з України або виконують агентські (пред-

ставницькі) функції щодо таких нерезидентів або їхніх засновни-

ків. Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначають змен-

шенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на

суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних

відрахувань.

Скоригований валовий дохід — валовий дохід без врахування

доходів, які за своєю суттю підлягають виключенню з метою опо-

даткування.

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від

усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) впродовж звітно-

го періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як

на території України, її континентальному шельфі, виключній

(морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає:

 загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому

числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають ста-

тусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів

деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифіка-

тів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з неру-

хомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розмі-

щення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та опера-

цій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);

 доходи від здійснення банківських, страхових та інших опе-

рацій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними ціннос-

тями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами;

 доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отри-

маних від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими

вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (орен-

ди);

 доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів,

що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

297

По та ê а ó сфері малоãо і ó датêова редитн системи середньоãо бізнес АПК

 доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у

тому числі:

▪ безповоротну фінансову допомогу, отриману платником подат-

ку в звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг), безплатно

наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випад-

ків, коли таку безповоротну фінансову допомогу та безплатні то-

вари (роботи, послуги) отримують неприбуткові організації, або

такі операції здійснюються між платником податку та його відо-

кремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

▪ невикористану частину коштів, що повертають із страхових

резервів у передбаченому законом порядку;

▪ заборгованість, що підлягає включенню до валових доходів;

▪ кошти страхового резерву, використані не за призначенням;

▪ вартість матеріальних цінностей, переданих платнику подат-

ку згідно з договорами схову та використаних ним у власному ви-

робничому чи господарському обороті;

▪ штрафи, неустойки, пені, отримані за рішенням сторін дого-

вору або за рішенням відповідних державних органів, суду, госпо-

дарського чи третейського суду;

▪ державне мито, попередньо сплачене позивачем, що поверта-

ється на його користь за рішенням суду (господарського суду);

 доходи від здійснення операцій особливого виду. Фінансовий

результат по операціях особливого виду (а, отже, і валовий дохід

та валові витрати) визначають по кожній операції окремо. До опе-

рацій особливого виду належать:

▪ товарообмінні (бартерні) операції;

▪ операції, пов’язані зі страховою діяльністю;

▪ операції із розрахунками в іноземній валюті;

▪ операції з пов’язаними особами;

▪ операції з цінними паперами та деривативами;

▪ спільна діяльність без створення юридичної особи;

▪ виплата дивідендів;

▪ операції з борговими вимогами та зобов’язаннями;

▪ операції з виконання довготермінових договірних зобов’язань;

▪ операції неприбуткових установ та організацій;

▪ операції окремих платників податку.

До валового доходу платника включають також прибуток від

продажу основних фондів та нематеріальних активів, що підля-

гають амортизації.

Із складу валового доходу виключають:

 суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) під-

приємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за

винятком випадків, коли таке підприємство-одержувач не є плат-

ником податку на додану вартість;

 кошти або вартість майна, отримані платником податку як

компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою

298

Розділ 10

іншого майна платника податку у випадках, передбачених зако-

нодавством;

 кошти або вартість майна, отримані платником податку за

рішенням суду (господарського суду) або внаслідок задоволення

претензій у порядку, встановленому законодавством як компенса-

ція прямих витрат або збитків, понесених таким платником подат-

ку внаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються

законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником

податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок

коштів страхових резервів;

 кошти у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’яз-

кових платежів), що повертаються або мають бути повернені плат-

нику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до

складу валових витрат;

 кошти або вартість майна, що надходять платнику податку у

вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права,

емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або

майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на те-

риторії України без створення юридичної особи;

 доходи органів виконавчої влади та органів місцевого само-

врядування від надання державних послуг (видачі дозволів (ліцен-

зій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов’яз-

ковість придбання яких передбачена законодавством) у разі зара-

хування їх до відповідних бюджетів;

 доходи, накопичувані на пенсійних рахунках у межах меха-

нізму додаткового пенсійного забезпечення, надходять до страхо-

виків, що здійснюють довготермінове страхування життя, від

страхувальників, а також суми надходжень до інших неприбутко-

вих установ і організацій;

 кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від ін-

весторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійс-

нення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами

ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів

операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з актива-

ми фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за акти-

вами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до за-

кону;

 номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непо-

гашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а та-

кож платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на

користь (на ім’я) платника податку як забезпечення або підтвер-

дження заборгованості такого боржника перед таким платником

податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зо-

бов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гаран-

тій, банківських наказів та інших подібних платіжних докумен-

тів);

299

та и мало ь Податêова êредитна с стеми ó сфері ãо і середн оãо бізнесó АПК

 доходи від спільної діяльності на території України без ство-

рення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку

від інших платників податку;

 кошти або майно, які повертають власнику корпоративних

прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої лікві-

дації такої юридичної особи-емітента або після закінчення догово-

ру про спільну діяльність, але не вище від номінальної вартості

акцій (часток, паїв);

 кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної техніч-

ної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до

міжнародних угод, що набули чинності у встановленому законо-

давством порядку;

 вартість основних фондів, безплатно отриманих платником

податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передба-

чених законодавством;

 інші надходження, прямо визначені Законом України «Про

оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витра-

ти) — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, мате-

ріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенса-

ція вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляють-

ся) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включають суми будь-яких витрат,

сплачених (нарахованих) упродовж звітного періоду у зв’язку з

підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем про-

дукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановле-

них законом обмежень.

До складу валових витрат включають:

 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) упродовж

звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням

виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,

у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи

реактивну), з урахуванням установлених обмежень;

 кошти або вартість майна, які добровільно перераховані (пе-

редані) до Державного бюджету України або бюджетів територіа-

льних громад, до неприбуткових організацій, але не більше ніж

чотири відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного

періоду;

 кошти, перераховані підприємствами всеукраїнських об’єд-

нань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,

на яких працюють за основним місцем роботи не менш як 75 %

таких осіб, цим об’єднанням для проведення благодійної діяльно-

сті таких об’єднань, але не більше від 10 % оподатковуваного при-

бутку попереднього звітного періоду;