Лишиленко В.І. Регіональна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

351

виявлені у містах Дніпропетровську, Вишневому, Маріуполі, Фа-

сові.

За даними Міністерства охорони здоров’я кожна шістнадця-

та із обстежених проб ґрунтів за санітарно-хімічними показни-

ками не відповідала гігієнічним нормативам і кожна тринадця-

та — на мікробіологічні.

Фактор ринкової кон’юктури. Кон'юнктура ринку скла-

дається на основі співвідношень між наявними на ринку матері-

альними цінностями і послугами і потребами в них. Стимулом

для розвитку виробництва є ріст попиту на вироблену продукцію

і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва.

В тому разі, якщо зниження попиту на сировину чи готову про-

дукцію продовжується тривалий період то це приведе до значних

змін у розміщенні виробництва, або його структури.

Україна багата на запаси залізної і марганцевої руди, кам’я-

ного і бурого вугілля, родючі ґрунти. На початку XX століття в

паливному балансі головне місце посідало кам’яне вугілля.

Вугільна промисловість була важливим районоутворюючим

фактором у Донбасі. На базі вугільних родовищ побудовані по-

тужні електростанції, сформувались металургійні комплекси. Але

наприкінці минулого століття появились більш економічні види

палива — нафта і природний газ і стали поступово витіснять твер-

де паливо, оскільки, собівартість вугілля (в перерахунку на умов-

не паливо) перевищує собівартість нафти у 5 разів, а газу — в 10

разів. На світовому ринку у 1980–1990 рр. ціна на барель нафти

складала 25 доларів, а 1000 куб. м. газу у межах 75 доларів. В ре-

зультаті на теплових електростанціях в ті роки спалювалось по-

над 25 млн т. мазуту паливного і понад 30 млрд. куб. м. газу, а ви-

робництво кам’яного вугілля скоротилось на половину із 160 до

80 млн т.

Після 2005 року різко зросла в 5–10 разів ціна на нафту і

природний газ, що спонукатиме до перегляду відношення до

кам’яного вугілля та збільшення його виробництва.

Сприятлива кон'юнктура на ринку і деяких видів сільсько-

господарської продукції визначила спеціалізацію аграрного сек-

тора економіки ряду регіонів країни. Так, Лісостепова Зона Укра-

їни спеціалізувалась на виробництві цукрових буряків і озимої

352

пшениці, на Поліссі вирощувались льон — довгунець і картопля,

у Степовій Зоні — соняшник і озимі зернові.

Разом з тим, в останні роки потреба в деяких видах продукції

таких як цукор різко скоротилась і появився попит на озимий рі-

пак, який використовується на біопаливо. Основна зона вирощу-

вання цієї культури це Лісостепова зона України, там де раніше

вирощувався цукровий буряк.

Ринкова кон'юнктура складається під впливом двох факто-

рів, а це науково-технічного прогресу і попитом на ринку. Засто-

сування прогресивних технологій у виробництві сприяє поліп-

шенню якості товарів, підвищує їх конкурентну здатність, а попит

на ринку сприяє збільшенню грошових надходжень. В результаті

конкурентного змагання між виробниками перемагають ті, хто

матиме більший зиск, що приведе до певних змін у розміщенні та

структурі виробництва.

Контрольні запитання

1. Соціально-політичний фактор.

2. Геополітичний фактор.

3. Сировинний фактор.

4. Людський фактор.

5. Транспортний фактор.

6. Екологічний фактор.

7. Фактор ринкової кон’юктури.

Рекомендована література

1. Довкілля України 2006. — К.: Держкомстат, 2007.

2. Данилко В.К. Економічна статистика: водні ресурси. — К.:

НДІ статистики, 2003. — 368 с.

3. Баглук В.А. Основи екології. — К.: “Знання”, 2007.

4. Термена Б.К. Охорона та раціональне використання при-

родних ресурсів. — Чернівці: Книги — XXI, 2005.

353

22. Економічні засади природоохоронної

діяльності

Розглядаються наступні питання:

22.1. Наукові засади раціонального природокорис-

тування.

22.2. Потенційно небезпечні виробництва та вимоги

до їх розміщення.

22.3. Екологічний моніторинг і система екологічної

інформації.

22.4. Економічний механізм природокористування

та охорони навколишнього середовища.

22.5. Економічна і соціальна ефективність природо-

охорон ної діяльності.

22.6. Світовий досвід і міжнародне співробітництво

у сфері охорони навколишнього природного

середовища.

22.1. Наукові засади раціонального

природокористування

Бажання в найкращі терміни вирішити економічні питання

та забезпечити народне господарство і населення енергетичними

і сировинними ресурсами сприяло тому, що викликало високе

природовикористування і погіршення природного середовища.

Україна через високий рівень концентрації промис лового вироб-

ництва, особливо видобувної промисловості і чорної металургії

перетворилася в одну із найнебезпечніших в екологічному відно-

шенні країн.

В останні роки Україні притаманні такі екологічні проблеми,

як кислотні дощі, потепління клімату, накопичення відходів.

Негативний вплив на екологічну ситуацію оказує і руйнування

озонового шару та зміна клімату.

354

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року,

з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила

ситуацію, що потребує значних витрат і часу для відновлення

довкілля.

У зв’язку з погіршенням екологічної ситуації у здоров’ї на-

селення намітився ряд негативних тенденцій. З 1991 року відсут-

ній природний приріст населення, зростає рівень захворюваності,

а тривалість життя людей на 7–10 років нижча, ніж у розвину-

тих країнах. Ліквідація цих негативних явищ потребує не лише

прийняття заходів по поліпшенню екологічної ситуації в нашій

країні, а і міжнародна співпраця в галузі екології, адже не існує

екологічних кордонів і екологічні негаразди в одній країні від-

биваються на стані природного середовища в сусідніх країнах. В

цих умовах в усіх країнах світу ставиться питання про раціональ-

не природокористування.

Природокористування — це сукупність усіх впливів людства

на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворен-

ня і охорони природи.

Розрізняють природокористування раціональне і нераціо-

нальне.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпе-

чення умов існування людства і отримання матеріальних благ,

запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності,

на підтримання високої продуктивності природи та охорону і

економне використання її ресурсів.

Нераціональне є таке природокористування, коли вплив люди-

ни на природу призводить до знесилення її відновлювальних влас-

тивостей, зниження якостей і вичерпання природних ресурсів,

забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути

внаслідок різних негативних впливів на природу.

Попередження і подолання результатів нераціонального

при родокористування складає завдання охорони природи, яке

охоплює заходи з підтримання вже існуючої продуктивності

природи.

Значна роль у вирішенні цих питань відводиться науці про

охорону природи — екології, яка вивчає закономірності динаміки

природних ресурсів, обґрунтовує раціональне використання

355

природних багатств, розробляє способи їх збереження і віднов-

лення.

Наукові дослідження про природокористування спрямову-

ються на розробку загальних принципів практичної діяльності,

пов’язаної із впливом на навколишнє середовище.

Мета природокористування полягає в забезпеченні єдиного

підходу до природи як загальної основи життєдіяльності люд-

ства.

Враховуючи те, що типи природних ресурсів діляться на дві

групи: вичерпні і невичерпні то і підходи до їх використання пови-

нні бути різні.

При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії ві-

тру, сонця, підземного тепла, припливів і відпливів) нераціональ-

ність їх вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними

витратами і найбільшим коефіцієнтом корисної дії. Поки-що в

нашій країні ці ресурси використовуються досить слабо. Роблять-

ся лише перші спроби використання сили вітру для виробництва

електроенергії, тоді як ми маємо унікальні можливості різного

збільшення виробництва цього виду ресурсів за рахунок будів-

ництва вітроелектростанції у горах Криму та Карпат. Поки-що не

знайшли широкого використання і наукові розробки по викорис-

танні сили Сонця. Лише раціонально і уміло використовуючи ці

два види невичерпних ресурсів можна в значній мірі відмовитись

від використання великої кількості органічних видів палива.

Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (вугілля,

нафта, газ, мінерали) важливим є комплексність і економічність

їх добування і скорочення витрат.

Таким чином охорона природних ресурсів означає підтри-

мання їх якостей, сприятливих для господарства, відпочинку і

здоров’я, а також недопущення невиправдовуваних перетворень

(наприклад, вторинного засолення ґрунтів, виникнення непро-

дуктивного мілководдя).

Раціональне освоєння ресурсів середовища полягає в най-

більш повному і вигідному пристосуванні до них господарської

діяльності людини.

Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми ре-

сурсозбереження.

356

Перший — програма першочергових заходів, другий — довго-

строкова програма переходу до системи раціонального природо-

користування.

Першочергові заходи: створення системи контролю за якістю

середовища, урахування заходів з охорони природи при розробці

народногосподарських планів, заходів з урахування екологічної

культури населення, те використання невичерпних видів енергії.

Довгострокова програма — це програма переходу виробни-

цтва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питан-

ня економічної оцінки природних ресурсів, створення системи

управління ними, виявлення напрямів і темпів природного і ан-

тропогенного розвитку природи в найближчому майбутньому і в

перспективний період.

Науковими закладами Національної академії наук України

проводяться значні розробки, спрямовані на ефективне викорис-

тання всіх видів ресурсів, але для них впровадження у виробни-

цтво потрібна політична воля керівництва держави.

Вся система природокористування основується на таких ос-

новних принципах, тобто правилах, якими необхідно керуватись

при раціональному використанні природно — ресурсного потен-

ціалу, а саме:

а) міри перетворення природних систем — у процесі експлуа-

тації природних систем не можна переходити деякі межі, які до-

зволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання

(самоорганізації саморегуляції);

б) “м’якого” управління природою — “м’яке” управління при-

родними процесами, як правило, здатне викликати бажані при-

родні ланцюгові реакції і тому з соціально — економічного погля-

ду не викликає техногенних наслідків;

В процесі господарської діяльності слід керуватись такими

законами природокористування.

Закон обмеженості природних ресурсів — усі вичерпні

природні ресурси Землі є скінченними

Закон падіння природно-ресурсного потенціалу — одного

типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і

потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та

транспортування.

357

Закон зниження енергетичної ефективності природоко-

ристування — з плином часу при отриманні з природних систем

корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все

більше енергії.

Закон убиваючої родючості — унаслідок постійного вилу-

чення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворен-

ня, а також за тривалої монокультури, що виділяються рослина-

ми, на культивованих землях відбувається зниження природної

родючості ґрунтів.

Ефективна охорона довкілля потребує дотримання тих стан-

дартів, які діють в країні. Стандарти якості навколишнього серед-

овища складаються на основі сучасного стану технологій і являє

собою узгодження екологічних і економічних інтересів суспіль-

ства.

Існують стандарти міжнародні, державні, відомчі і стандарти

підприємств. В них регламентуються: гранично допустимі і тим-

часово узгоджені викиди забруднюючих речовин у навколишнє

середовище; гранично допустимі концентрації шкідливих речо-

вин у воді, повітрі, ґрунті, рослинних і тваринних організмах; орі-

єнтовно небезпечні рівні впливів техногенних забруднювачів на

природне середовище та організацію природоохоронної служби.

Екологічні стандарти юридично закріплюються в спеціаль-

них нормативно-технічних документах, затверджуються держав-

ними органами і являються обов’язковими до виконання.

Вся сфера екологічного нормування і стандартизації вико-

ристовує встановлені гранично допустимі концентрації або гра-

нично допустимі дози шкідливих агентів.

Гранично допустимі концентрації — це найбільша концен-

трація речовини в середовищі і джерелах біологічного споживан-

ня (повітрі, воді, грунті, продуктах харчування), яка при більш чи

менш тривалому впливі на організм не шкодять здоров’ю.

При вмісті в середовищі кількох токсичних агентів урахову-

ють їх спільну дію, так званий ефект підсумовування негативного

впливу. Встановлюють також гранично допустимі рівні шумово-

го та електромагнітного забруднення.

Найбільш вагомим із розроблених стандартів є екологічний

паспорт промислового підприємства.

358

Екологічний паспорт — це нормативно-технічний документ,

який містить дані про використання підприємством ресурсів і ви-

значення впливу його виробництва на навколишнє середовище.

В екологічному паспорті міститься така інформація про:

– підприємство і його розміщення;

– технології, що використовуються на підприємстві;

– кількісні та якісні характеристики використовуваних ре-

сурсів (сировини, палива, енергії);

– кількісні характеристики продукції, що випускаються;

– кількісні і якісні характеристики викидів забруднюючих

речовин у навколишнє середовище, а також відходів ви-

робництва.

На основі інформації, що міститься в екологічному паспорті,

вирішуються такі екологічні завдання:

– оцінюється вплив викидів забруднюючих речовин і відхо-

дів на природне середовище та здоров’я населення;

– встановлюються нормативи викидів забруднюючих речо-

вин і складування відходів;

– плануються і оцінюються природоохоронні заходи на під-

приємстві;

– аналізується дотримання підприємством законодавства,

стандартів і нормативно–технічної документації з охорони

навколишнього середовища;

– здійснюється експертиза проектів реконструкції підприєм-

ства;

– розробляються заходи з підвищення ефективності вико-

ристання природних і мінеральних ресурсів, енергії і вто-

ринної сировини.

Основними джерелами інформації для складання екологіч-

ного паспорта є дані державної статистичної звітності і фактичні

викиди, показники виробництва, дозволи на природокористуван-

ня, паспорти газо- і водоочисного обладнання і споруд та устано-

вок з утилізації і використання відходів, інвентаризація джерел

забруднення, дані про діяльність підприємства і фонові показни-

ки стану природного середовища в регіоні. Щорічно паспорт ко-

ригується і уточнюється в бік поліпшення екологічної ситуації.

359

22.2. Потенційно-небезпечні виробництва

та вимоги до їх розміщення

На сучасному етапі розвитку економіки України зростання

виробництва находиться в тісному зв’язку з великою ймовірніс-

тю техногенних катастроф. Техногенні чинники визначаються

кількістю великих міст, шкідливих підприємств, транспортних

засобів, наявністю шляхів сполучення. Під впливом індустріалі-

зації техногенні чинники змінюють вигляд природного середови-

ща регіону, впливають на стан довкілля.

В цих умовах важливим завданням суспільства у оптиміза-

ції техногенного навантаження на територію є урахування різних

чинників на всіх стадіях розміщення продуктивних сил з тим,

щоб не допустити в майбутньому будь-яких катаклізмів.

Щоб запобігти будь-яких негараздів в результаті господар-

ської діяльності мають враховуватись такі основні принципи:

а) запобігання можливим аваріям і небезпекам для навко-

лишнього середовища;

б) оцінювання збитків від господарської діяльності і в резуль-

таті непередбачуваних ситуацій;

в) можливість компенсації збитків від порушення екологіч-

ної рівноваги;

г) передбачати моральний стан населення, яке проживає на

прилеглих до певних об’єктів територіях.

Додержання вказаних принципів сприятиме поєднанню еко-

номічного зростання з соціальним захистом населення.

Але, оскільки розвиток суспільства потребує подальшого тех-

нічного зростання, тобто підвищення ролі техногенних чинників

то окремі об’єкти господарської діяльності потребують особливої

уваги як екологічно небезпечні.

Атомні електростанції. Аварія 1986 р. на Чорнобильській

АЕС показала, що цей вид електростанції вважається особливо

екологічно небезпечним з дуже важкими наслідками не тільки

для економіки країни, але і для життя і для здоров’я людей, тва-

ринного і рослинного світу, всього навколишнього середовища.

При нормальній роботі атомних електростанцій утворюються

специфічні скидні води, забруднені радіоактивними речовинами.

360

Збираються вони в реактивному виділенні і направляються на

очисні установки з метою повторного використання. Скид раді-

оактивних вод у відкриті водойми не допускаються. На атомних

електростанціях можливі випадки забруднення навколишньо-

го середовища не тільки радіоактивними відходами, але і нафто-

продуктами та відходами комунального господарства. Аварія на

Чорнобильській АС викликала глобальну екологічну катастро-

фу з економічними і соціальними наслідками. Лише земель за-

бруднено 4,6 млн га у 74 районах 11 областей України. З викорис-

тання виключно 119 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 65

тис. га ріллі. Зазнали радіоактивного забруднення 3,5 млн га лі-

сів, що потребує обмеження лісокористування.

Наслідки аварії Чорнобильської АС ліквідовували всі рес-

публіки колишнього СРСР. Самотужки ліквідувати ту аварію

Україні було б проблемно і тому слід не допустити такого лиха в

майбутньому.

Водосховища. З метою запобігання частих повенів, які нада-

вали величезних втрат для народного господарства, регулювання

стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця

та інших, забезпечення окремих регіонів країни водою створеною

водоймами з об’ємом води до 10 млн м

— більше 800, з об’ємом

10–100 млн м

— близько 100 та понад 100 млн. м

— 13.

Найбільші водосховища України і їх характеристики показа-

ні на табл. 22.1. За площею найбільше Кременчуцьке, за об’ємом

води — Каховське.

Якщо врахувати різницю між максимальною і середньою

глибиною водосховища, то видно яка маса води стоїть над тери-

торіям, які знаходяться нижче за течією і при катастрофі може

викликати затоплення земель і населених пунктів. З іншої сторо-

ни водосховища можуть стати акумуляторами забруднення при

аваріях, так як це було на Київському водосховищі при аварії на

Чорнобильській атомній електростанції.

Нафто-, газо-, аміакопродукти. На території країни ство-

рено розгалужену мережу нафтопродукто- і газопроводів. Біль-

шість з них побудована 50 і більше років тому, а тому труби і об-

ладнання спрацьовані і щорічно фіксується по декілька аварій,

що призводить до викидів нафтопродуктів і газу у навколишнє