її, тільки-но фортуна відвернулася від нього, хоча він ко-
ристувався всіма засобами і зробив усе, що мала зробити
розумна й хоробра людина, щоб укорінитися в державах,
здобутих для нього чужою зброєю і фортуною інших. Адже,
як я уже сказав, хто не закладає підвалин влади з самого
початку, той, за великої умілості, міг би зробити це потім,
хоча для будівничого це вже нелегко, а для будови небез-
печно. Отже, розглядаючи всі дії дука, побачимо, що він
заклав міцні підвалини своїй майбутній потузі, я це ще раз
підкреслюю, оскільки годі навести новому Державцеві
щось повчальніше, ніж приклад його діянь. І якщо заходи
дука не допомогли йому, то це не його власна вина, а на-
слідок злостивої і лютої недолі.
Олександер VI хотів піднести дука, свого сина, але зу-
стрів на цьому шляху чимало перешкод як зразу, так і
потім. Насамперед він не бачив змоги поставити його на
чолі хоч би якої держави, не залежної від папства; бажа-
ючи узяти таку державу в папських володіннях, він знав,
що дук Міланський і венеційці на це не згодяться, оскіль-
ки Фаенца і Ріміні уже були під опікою венеційців. Окрім
того,
він бачив, що збройні сили Італії, і надто ті, якими
він хотів скористатися, перебувають у руках тих, хто бо-
явся піднесення папи; отже, він не міг їм довіряти, бо вони
були під зверхністю Орсіні, Колонии та їхніх прихильни-
ків.
Тому треба було підірвати увесь цей устрій і зчинити
колотнечу в італійських державах, щоб дістати змогу без-
печно захопити частину з них. Це вдалося йому легко,
оскільки виявилося, що венеційці з іншої причини вже
закликати французів до Італії. Папа не лише не заперечу-
вав,
а ще й підсобив їм у цьому розірванням першого
шлюбу короля Людовіка. Ось так, з допомогою венеційців
і з благословення папи Олександера VI король і вступив
до Італії. Та не встиг він увійти до Мілана, як папа дістав
від Людовіка солдатів для походу в Романью, яка і була
віддана папі завдяки могутності короля. Захопивши Рома-
нью і розбивши прибічників Колонии, дук Валентино за-
хотів закріпити її за собою й просунутися далі, але на-
ткнувся на дві перепони. Одна полягала в його власному
війську, дуже ненадійному, друга була воля Франції; дук
боявся, що загін Орсіні, даний йому на підмогу, може зра-
дити і не тільки перешкодити подальшим завоюванням,
але й відібрати уже взяте, і боявся, що король Французь-