громадянин, завдяки прихильності до нього громади, ро-
биться Державцем своєї країни. Говорячи про перший
спосіб, я наведу два приклади: один старожитній, другий
сьогочасний, не вдаючись до обговорення, чи ж гоже так
чинити, бо достатньо, як мені здається, наслідувати їх,
якщо це буде комусь необхідно. Сицилієць Агафокл став
царем Сиракуз, вийшовши не те що з народу, а з самісінь-
ких низів. Він був сином гончара і, вибиваючись у люди,
не гребував нічим.-Проте він поєднав зі своїми злочинами
таку душевну і тілесну силу, що, вступивши до війська і
дослужившись усіх чинів, він вийшов на претора Сиракуз.
Діставши цю посаду, він надумав посісти трон і, не зо-
бов'язуючись перед іншими, утримати лише насильством
владу, вже дану йому спільною згодою. Змовившись для
цього з Гамількаром Карфагенським, який воював зі своєю
армією в Сицилії, Агафокл якось уранці зібрав народ і
сенат сиракузький, нібито для обговорення деяких справ
республіки, і на поданий знак звелів своїм воякам пере-
бити всіх сенаторів і найзаможнїших представників наро-
ду; після такої розправи з ними він уже без усілякого опо-
ру громадян захопив і утримав панування над цим містом.
Хоча згодом карфагенці двічі розбивали Агафокла і, зреш-
тою,
взяли в облогу Сиракузи, він зумів не лише відстоя-
ти своє місто, а й, залишивши частину свого війська для
оборони, кинувся з другою частиною в Африку, за корот-
кий час визволив Сиракузи від облоги і добре притис кар-
фагенців, отож-бо вони мусили піти з ним на угоду, за-
братися до своєї Африки і залишити Агафоклові Сицилію.
В житті і заслугах Агафокла, якщо їх розібрати, не знай-
демо нічого або знайдемо дуже мало такого, що можна
приписати фортуні, бо, як сказано, не чиєюсь ласкою, а
підвищенням на військовій службі, серед нескінченних
труднощів і небезпек здобув Агафокл трон і потім усидів
на ньому, ухвалюючи такі сміливі і відчайдушні постанови.
Не можна також оголосити заслугою убивство своїх гро-
мадян, зраду друзів, віроломство, жорстокість, безбож-
ність; таким шляхом можна добитися влади, а не слави.
Але якщо подивитися, як одважно Агафокл зустрічав і
долав небезпеки, як мужньо він виносив і переборював
невдачі, то незрозуміло, чому його треба ставити нижче
будь-якого найбільшого воєначальника. Одначе його мо-
торошна жорстокість і нелюдяність не дозволяють слави-