бати, а потім уже вів війну власними, а не чужими силами.
Нарешті, я хочу згадати один образ із Ветхого Завіту, саме
доречний тут. Коли Давид запропонував Саулу вийти на
бій з Голіафом, філістимлянином, то Саул, щоб підбадьо-
рити його, озброїв його своїм власним обладунком, але
коли Давид приміряв його, то відмовився, кажучи, що він
з ним не може бути цілком певним себе, а тому хоче йти
на ворога зі своєю пращею і ножем. Справді, чуже оз-
броєння або сповзає з тебе, або муляє. Карл VII, батько
короля Людовіка XI, який визволив завдяки фортуні і
власним силам Францію від англійців, зрозумів необхід-
ність мати свої війська і звелів указом утворити в своєму
королівстві постійні кінні й піші загони. Згодом син його,
король Людовік, порозпускав піхоту і став наймати швей-
царців. Ця помилка, за якою сталися інші, була, як наоч-
но видно нині, причиною лиха цього королівства. Просла-
вивши швейцарців, він принизив цим свої війська, піхоту
розпустив зовсім, а кінноту зробив залежною від чужої
зброї. Вона звикла воювати разом зі швейцарцями і була
певна, що без них перемагати не може. Ось так і вийшло,
що французи не годяться проти швейцарців, а без швей-
царців не витримують бою з супротивником. Отож війська
Франції вже стали змішаними, почасти найманими, по-
части власними; такі сили загалом куди кращі, ніж просто
допоміжні чи просто наймані, але набагато гірші від влас-
них. Наведеного прикладу досить, бо королівство Фран-
цузьке було б непереможне, якби приписи Карла розроб-
лялися чи збереглися. Але недолугий розум людей затіває
справи, які, заповідаючи вигоду в дану хвилину, не вияв-
ляють прихованої в них отрути, як я вже казав вище про
сухоти.
Проте володар, який хоч і вміє розпізнавати зло в за-
родку, рідко має в собі справжню мудрість, бо ця мудрість
дається лише небагатьом. Якщо подумати про початок
краху Римської імперії, то виявиться, що він стався лише
тому, що почали наймати на військову службу готів. Так
підвереджувалися потроху сили Римської імперії, і вся її
доблесть передалася варварам. Отож звідси я висновую,
що без власних військ жодна держава не почуває себе в
безпеці, навпаки, вона завжди кинута напризволяще, не
маючи тієї сили, яка захистила б її в лихоліття. Мудрі люди
завжди думали й говорили, що «нема нічого такого слаб-