Москаленко В.В. Соціальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

131

Глава 6. Психоаналітичний напрямок

що в кожній культурі існує “вирішальна координація” між роз?

витком індивідуума і його соціальним оточенням.

Згідно з Еріксоном, специфічні, пов’язані з розвитком конфлі?

кти, стають критичними тільки в певних точках життєвого циклу.

На кожній з восьми стадій розвитку особистості одна із задач (один

з конфліктів) набуває більш важливого значення порівняно з інши?

ми. Однак не дивлячись на те, що кожний з конфліктів є критичним

тільки на одній зі стадій, він є присутнім протягом всього життя.

Наприклад, потреба в автономії є особливо важливою для дітей

віком від 1 до 3 років, але протягом всього життя люди повинні по?

стійно перевіряти ступінь своєї самостійності, яку вони можуть ви?

являти кожен раз, вступаючи в нові стосунки з іншими людьми.

Еріксон розглядає життєві стадії як періоди життя, протягом яких

життєвий досвід індивіда диктує йому необхідність найбільш важли?

вих пристосувань до соціального оточення і змін власної особистості.

Еріксон приділяв дуже багато уваги підлітковому віку, вважаючи цей

період центральним у формуванні психологічного і соціального бла?

гополуччя індивідуума. Еріксон навіює оптимізм, показуючи, що кож?

на стадія психосоціального розвитку має свої сильні і слабкі сторони,

так що невдачі на одній стадії розвитку не обов’язково прирікають

індивіда на поразку на наступному періоді життя.

Еріксон розвиває новий погляд стосовно індивідуальної взаємодії

з батьками і культурним контекстом, в якому мешкає сім’я. Якщо

Фрейда цікавив вплив батьків на становлення особистості дитини,

то Еріксон підкреслює історичні умови, в яких формується “его” ди?

тини. Він показує, що розвиток “его” тісно пов’язаний з особливостя?

ми соціальних норм і системою цінностей різних культур. Фрейді?

вському фаталістичному попередженню про те, що люди приречені

на соціальне згасання, якщо віддаються своїм інстинктивним праг?

ненням, протистоїть оптимістичне положення про те, що кожна осо?

бистість і соціальна криза є своєрідним викликом, який приводить

індивідуума до особистісного росту і подолання життєвих перешкод.

Знання про те, як людина справляється з кожною зі значимих

життєвих проблем або як неадекватне розв’язання ранніх проблем

позбавляє її можливості справлятись з подальшими проблемами,

складає, на думку Еріксона, єдиний ключ до розуміння її життя.

132

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Еріксон створив теорію, в якій суспільству і людям надається

однакове значення у формуванні особистості протягом всього жит?

тя. Це положення орієнтує людей, які працюють у сфері соціальної

допомоги, оцінювати проблеми зрілого віку скоріше як нездатність

знайти вихід із основної кризи цього періоду, ніж бачити в них лише

залишковий вплив конфліктів і фрустрацій раннього дитинства.

Теорію Еріксона відрізняють такі моменти: 1) акцент на змінах,

які відбуваються в процесі розвитку протягом всього життя людини;

2) наголос на “нормальному”, або “здоровому”, а не патологічному;

3) особливе значення, яке він надавав досягненню почуття ідентич?

ності; 4) спроби поєднати клінічні спостереження з вивченням куль?

турних і історичних факторів у поясненні структури особистості.

Описані Еріксоном “вісім вікових періодів людини” є його

найбільш оригінальним і важливим внеском в теорію особистості.

Його спроба показати вплив культури на розвиток особистості була

стимулом для всіх, хто досліджує поведінку людини, розробляти

нові підходи у вивченні головних психологічних проблем, з якими

стикається сьогодні людство.

Гуманістична теорія

особистості Еріха Фромма

Як і Еріксон, багато інших постфрейдистів, які дотримувались

психодинамічної орієнтації (визнавали значення досвіду раннього

дитинства, погоджувались з концепцією динаміки тривоги і захис?

них механізмів), надавали особливо великого значення ролі культур?

них і міжособистісних факторів у формуванні особистості. Жоден

теоретик не зміг так виразно змалювати соціальні детермінанти осо?

бистості, як Еріх Фромм (1900?1980). Як представник гуманістично?

го напрямку, Фромм стверджував, що поведінка людини може бути

зрозумілою лише у світлі впливів культури, що існують в даний кон?

кретний момент історії. З точки зору Фромма, особистість є продук?

том динамічної взаємодії між вродженими потребами і тиском со?

ціальних норм. Він підкреслював, що потреби, які властиві тільки лю?

дині, еволюціонували в ході історії людства, а різні соціальні систе?

ми, в свою чергу, здійснили вплив на виявлення цих потреб.

133

Глава 6. Психоаналітичний напрямок

Фромм перший сформулював теорію типів характеру, в основі

якої соціологічний аналіз того, як люди в суспільстві активно фор?

мують соціальний процес і саму культуру.

Фромм розширив горизонти психоаналітичної теорії особис?

тості, підкреслюючи значення соціологічних, політичних, економі?

чних, релігійних і антропологічних факторів у формуванні особис?

тості. На основі історичного аналізу умов існування людини та їх

змін, Фромм зробив висновок про те, що невід’ємною рисою людсь?

кого існування в наш час є самостійність, ізоляція і відчуження. В

той же час він підкреслював, що для кожного історичного періоду

був характерним прогресивний розвиток індивідуальності завдяки

боротьбі людей за досягнення більшої особистої свободи у розвит?

ку своїх потенційних можливостей.

В той же час, як стверджує Фромм, свобода від соціальних, по?

літичних, економічних і релігійних обмежень супроводжується втра?

тою почуття безпеки і почуття належності до соціуму. З точки зору

Фромма, перед сучасними людьми стоїть дилема: або свобода або без

пека. Люди борються за свободу і автономію, але сама ця боротьба

викликає почуття відчуження від природи і суспільства. Отже, вини?

кає конфлікт: з одного боку, люди потребують влади над собою і праг?

нуть мати право вибору, з другого — їм також потрібно відчувати себе

об’єднаними і зв’язаними з іншими людьми. Інтенсивність цього кон?

флікту (між свободою і безпекою) і способи його розв’язання зале?

жать, за Фроммом, від економічних і політичних систем суспільства.

Аналізуючи конфлікт між свободою і безпекою, Фромм стверд?

жує, що сучасна людина долає почуття самотності і відчуження одним

шляхом — відмовляється від свободи і придушує свою індивідуальність.

В своїй книзі “Втеча від свободи” (1941) він описав декілька стратегій,

які використовуються людьми, щоб “втекти від свободи”.

1. Авторитаризм, який визначається як тенденція з’єднати себе

з кимось або чимось зовнішнім, щоб отримати силу, яка втрачена

індивідуальним “Я” (підкорення іншим або експлуатація інших).

2. Деструктивність — цей варіант передбачає подолання почут?

тя неповноцінності через знищення і підкорення інших.

3. Конформність автомата. Цей термін Фромм застосовував до

стратегії, яка полягає в підпорядкуванні індивіда соціальним нор?

134

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

мам, що регулюють його поведінку. Людина, яка використовує дану

стратегію, стає абсолютно такою, як і всі інші.

Фромм вважав, що така втрата індивідуальності міцно вкоріни?

лась в соціальному характері більшості сучасних людей. На протива?

гу цим трьом механізмам втечі від свободи, Фромм пропонує інший

спосіб розв’язання конфлікту між свободою і безпекою. Це – пози

тивна свобода, як такий вид свободи, при якій люди можуть бути ав?

тономними і унікальними і в той же час не втратити відчуття єднан?

ня з іншими людьми і суспільством. Досягнення позитивної свободи

вимагає від людей спонтанної активності в житті. В роботі “Мистец?

тво любові” (1956?1974) Фромм підкреслював, що любов і праця – це

ключові компоненти, завдяки яким здійснюється розвиток позитив?

ної свободи, об’єднання людей без втрати індивідуальності.

Дихотомія “свобода – безпека” є обумовленою унікальними ек?

зистенціальними потребами, які закладено в природі людини.

Фромм виділив п’ять основних екзистенціальних потреб людини.

1. Потреба у встановленні зв’язків. Щоб подолати відчуття ізо?

ляції від природи, людям потрібно про когось піклуватися. Якщо

потреба у встановленні зв’язків не задоволена, люди стають нарци?

стичними, егоїстичними.

2. Потреба в подоланні. Всі люди потребують подолання своєї па?

сивної тваринної природи, щоб стати активними творцями свого життя.

Неможливість задовольнити цю потребу є причиною деструктивності.

3. Потреба в коріннях. Люди мають потребу відчувати себе не?

від’ємною частиною світу. Ця потреба виникає з самої появи люди?

ни на світ, коли розривається біологічний зв’язок з матір’ю. Ті, хто

зберігає симбіотичні зв’язки з батьками як спосіб задоволення по?

треби в коріннях, не здатні відчувати свою особистісну свободу.

4. Потреба в ідентичності – це потреба в ототожненні з самим

собою. Завдяки ідентичності люди відчувають свою несхожість з

іншими, усвідомлюють свою індивідуальність, сприймають себе як

господарів свого життя.

5. Потреба у системі поглядів і відданості. Люди відчувають

потребу в системі поглядів, завдяки якій вони сприймають і осяга?

ють реальність. Крім того, люди потребують об’єкта, якому вони себе

присвятили б, отримавши через це смисл життя.

135

Глава 6. Психоаналітичний напрямок

Соціальні типи характеру

Взаємодія екзистенціальних потреб і соціального контексту, в

якому живуть люди, обумовлює формування певних форм взаємо?

відносин людей один з одним, або соціальні типи характеру.

Фромм виділив п’ять соціальних типів характеру: рецептив?

ний, експлуатуючий, накопичувальний, ринковий і продуктив?

ний тип характеру.

Рецептивні типи впевнені в тім, що джерело всього хорошого в

житті знаходиться поза ними. Вони пасивні, залежні, не здатні об?

ходитись без сторонньої допомоги.

Експлуатуючі типи беруть все, що їм потрібно силою і винахі?

дництвом. Вони теж нездатні до творчості, а досягають всього, за?

позичуючи у інших.

Накопичувальні типи намагаються володіти якомога більшою

кількістю матеріальних благ, влади, любові. Вони тяжіють до мину?

лого, їх лякає все нове.

Ринковий тип виходить з впевненості, що особистість оцінюєть?

ся як товар, який можна вигідно продати або обміняти. Ці люди за?

цікавлені у збереженні приємної зовнішності, знайомствах з по?

трібними людьми і готові продемонструвати будь?яку свою особис?

тісну рису, яка підвищила б їх шанси на успіх.

Названі чотири типи соціального характеру Фромм відніс

до категорії непродуктивних (нездорових) типів. Другий ве?

ликий клас соціальних типів характеру складає продуктивний

характер. На противагу непродуктивній орієнтації, продуктив?

ний характер являє собою, з точки зору Фромма, кінцеву мету

в розвитку людини. Цей тип – незалежний, чесний, спокійний,

люблячий, творчий і здійснює соціально?корисні вчинки. По

суті, продуктивна орієнтація – це ідеальний стан людини.

Фромм був переконаний, що в результаті корінної соціальної

реформи продуктивна орієнтація може стати домінуючим ти?

пом в будь?якій культурі. Досконале суспільство вбачалось

Фромму таким, в якому знаходять задоволення базові потре?

би людини. Він називав це суспільство гуманістичним общин?

ним соціалізмом.

136

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Соціокультурна теорія особистості Хорні

Карен Хорні (1885?1952), як і інші неофрейдисти, дотримува?

лась основних принципів психоаналітичного напрямку, але вважа?

ла, що психоаналіз повинен спиратись на більш широку соціокуль?

турну орієнтацію. У створенній нею соціокультурної теорії особис?

тості вирішальними стали такі моменти: 1) Хорні відкинула погля?

ди Фрейда на головну визначальну роль фізичної анатомії в обу?

мовленні психофізичних відмінностей між чоловіками і жінками;

2) завдяки обміну думками з такими провідними спеціалістами?

культурологами як Маргарет Мід, Еріх Фромм і Гаррі Стєк Саллі?

вен, у Хорні зміцнилась впевненість в тім, що соціокультурні умови

здійснюють глибокий вплив на розвиток і функціонування індиві?

дуума; 3) клінічні спостереження, які Хорні проводила в США і

Європі, засвідчили у пацієнтів відмінності особистісної динаміки,

що були обумовлені культурними факторами.

Хорні погоджувалась з Фрейдом в питанні про значення дитя?

чих переживань для формування особистості. Однак Хорні відки?

дала твердження Фрейда про вирішальну роль інстинктів. Вона не

погоджувалась з тим, що сексуальна анатомія дитини диктує певну

спрямованість подальшого розвитку особистості. Згідно з її переко?

наннями, вирішальним фактором в розвиткові особистості є со?

ціальні відносини між дитиною і батьками.

Згідно з Хорні, для дитинства характерними є дві потреби:

потреба в задоволенні і потреба в безпеці. Задоволення охоплює

всі основні біологічні нужди: в харчах, сні і т.ін. Головною потре?

бою в розвиткові дитини є потреба в безпеці – бути бажаним, лю?

бим, захищеним від ворожого світу. У задоволенні цієї потреби

дитина повністю залежить від своїх батьків. Якщо батьки не за?

довольняють потреби в безпеці, дуже імовірно патологічний роз?

виток особистості. Багато моментів можуть фруструвати потре?

би дитини в безпеці: нестійка, навіжена поведінка, насмішки, не?

виконання обіцянок, занадто часте опікування, а також надання

явної переваги її братам і сестрам. Однак основним результатом

такого дурного поводження з боку батьків є розвиток у дитини

установки базальної ворожості.

137

Глава 6. Психоаналітичний напрямок

В цьому випадку дитина опиняється між двох вогнів: вона за?

лежить від батьків і в той же час відчуває по відношенню до них

почуття образи. Цей конфлікт приводить в дію такий захисний ме?

ханізм, як витіснення. Витіснені почуття ворожості і образи вияв?

ляються у всіх взаємовідносинах дитини з іншими людьми як те?

пер, так і в майбутньому. В цьому випадку говорять, що у дитини

виявляється базальна тривога.

Базальна тривога – інтенсивне і універсальне відчуття відсут?

ності безпеки – одна з основних концепцій К. Хорні. З точки зору

Хорні, базальна тривога у дитини веде до формування неврозу у

дорослого. Щоб справитись з базальною тривогою, дитина змуше?

на вдаватись до різних захисних стратегій. Хорні описала 10 таких

стратегій, які отримали назву невротичних потреб. В своїй книзі

“Наші внутрішні конфлікти” (1945) Хорні розділила список з деся?

ти потреб на три основні категорії, кожна з яких являє собою стра?

тегію оптимізації міжособистісних відносин з метою досягнення

почуття безпеки в оточуючому світі.

К. Хорні створила свою теорію психології жінки як новий по?

гляд на відмінності між чоловіками і жінками в контексті соціокуль?

турних впливів. Хорні доводить, що соціальні системи з їх чолові?

чим домінуванням постійно змушують жінок відчувати себе залеж?

ними і неспроможними… Ідеї Хорні, в яких підкреслюється значен?

ня культури і статевих ролей, добре узгоджуються з сучасним фе?

міністським світоглядом.

Висновки

Психоаналітичним напрямком зроблено значний внесок в роз?

виток соціально?психологічних знань. Увага до безсвідомих процесів

дозволяє психоаналізу досліджувати ключові області людської по?

ведінки, яких інші психологічні школи ледве торкаються. Крім того,

ця теорія надає багато можливостей для розуміння міжособистіс?

них стосунків, особливо в дитинстві і в рамках нуклеарної сім’ї.

Концепції психоаналізу мають дуже багато застосувань у по?

всякденному житті. Одне з найбільш значних – психоаналітична

терапія ? використовує досить добре апробовані методи: метод

138

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

вільних асоціацій, інтерпретація опору і аналіз переносу. Всі вони

націлені на вивчення безсвідомого, що забезпечує можливість більш

глибокого розуміння пацієнтом своєї особистості.

Сильна сторона психоаналізу полягає також в багатстві мож?

ливостей холістичного підходу: готовності розглядати цілісного

індивідуума, включаючи як свідому, так і безсвідому психічну ак?

тивність, особливо емоції.

Питання для обговорення

та закріплення матеріалу

1. Дайте характеристику теорії психосексуального роз?

витку З. Фрейда.

2. Опишіть природу і функції “ід”, “его” і “суперего” – трьох

основний особистісних структур. Яким чином взаємодія між цими

структурами створює внутрішній конфлікт у людини?

3. Чи погоджуєтесь Ви з Фрейдом в тім, що статевий потяг і агре?

сія – це два основних мотиви, які лежать в основі людської поведінки?

4. Як Ви думаєте, чи залишається сьогодні психоаналіз впли?

вовим напрямком в гуманітарних науках?

5. Розкрийте зміст соціально?психологічної теорії Шутца.

6. Назвіть прізвища відомих неофрейдистів та їх теорії.

7. Які соціальні типи характеру виділяє Е. Фромм? На чому

будується його типологія соціальних типів?

8. В чому полягає різниця між особистим і колективним без?

свідомим в теорії Юнга? Чи поділяєте Ви позицію Юнга стосовно

існування колективного безсвідомого?

9. Чим теорія розвитку Еріксона відрізняється від теорії Фрейда?

10. Перелічіть конфлікти розвитку, які, згідно теорії Еріксона,

стають критичними в певних точках життєвого циклу.

11. Чи згодні Ви з Еріксоном в тім, що головною кризою в

підлітковому віці є его?ідентичність – рольове зміщення?

12. Чи згодні Ви з Еріксоном, що досягнення его?ідентич?

ності – це боротьба протягом всього життя? Якщо так, то з якими

проблемами ідентичності може стикатись людина в ранній

зрілості і в старості?

139

Глава 6. Психоаналітичний напрямок

13. Опишіть концепцію архетипів Юнга. Який архетип він по?

в’язував з дослідженням самореалізації у зрілості?

14. Чи згодні Ви з Фроммом, що більшість людей сьогодні на?

солоджується значною свободою і автономією, проте розплачують?

ся за це самотністю, відсутністю почуття безпеки і відчуженням?

15. Розкрийте сутність соціокультурної теорії особистості К. Хорні.

16. Порівняйте і вкажіть відмінності у поглядах Еріксона,

Фромма і Хорні з питання впливу подій раннього дитинства на фор?

мування структури особистості дорослого.

Основні терміни та поняття

Психоаналіз, інстинкти, лібідо, его, суперего, ід, свідоме,

підсвідоме, безсвідоме, зверх?Я, захисні механізми, психосексуальні

стадії, ідентичність, аналітична психологія, архетипи, базальна три?

вога, колективне безсвідоме, вісім вікових періодів людини, відчу?

ження, ідентифікація, танатос, індивідуальна психологія, індивіду?

ація, комплекс перевершеності, комплекс неповноцінності, криза

ідентичності, особисте безсвідоме, психосексуальний розвиток, пси?

хосоціальний розвиток, принцип реальності, принцип задоволення,

позитивна свобода, сублімація, самість, соціокультурна теорія осо?

бистості, его?психологія.

Література

1. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская О.А. Совре?

менная социальная психология на Западе. – М., 1978

2. Американская социологическая мысль: Тексты. – М.: МГУ,

1994. – 496 с.

3. Гринсон Р.О. Приемы и техника психоанализа: Пер. с англ.

– Новочеркасск, 1994. – 340 с.

4. Лейбин В. Фрейд, психоанализ и современная западная

философия. – М.: Политиздат, 1990. – 397 с.

5. Современная зарубежная социальная психология: Тексты.

– М., 1984

6. Тайсон Р., Тайсон Ф. Психоаналитические теории разви?

тия / Пер. с англ. – Екатеринбург: Деловая книга, 1998

140

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

7. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого «Я» //

Преступная толпа. – М., 1998

8. Фрейд З. Психология бессознательного: Пер. с нем. – М.:

Просвещение, 1989. – 448 с.

9. Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1987

10. Фромм Э. Душа человека. – М.: Республика, 1992. – 430 с.

11. Холл К.С., Линдсей Г. Теории личности. – М., 1997

12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб., 1997

13. Хорни К. Женская психология: Пер. с англ. – СПб.:

ВЕИЛА, 1993. – 222 с.

14. Шихирев П.Н. Современная социальная психология в За?

падной Европе. – М.: Наука, 1986. – 175 с.

15. Шихирев П. Современная социальная психология. – М.:

ИП.РАН, 2000. – 448с.

16. Эриксон Э. Детство и общество (Пер. с англ.). ? СПб., 1996.

17. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. ? М., 1996.

18. Юнг К.Г. Аналитическая психология. – Пер. с нем. – СПб.:

Кентавр, 1994. – 136 с.