Музейний вісник Науково-теоретичний щорічник. №10

Подождите немного. Документ загружается.

Управління культури і туризму Запорізької обласної державної адміністрації

Запорізький обласний краєзнавчий музей

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

Науково-теоретичний щорічник

Заснований у 2001 р.

№ 10

Запоріжжя

2010

ББК-79.1

УДК-069

М 89

Відповідальний редактор: д.і.н. Г. І. Шаповалов (Запоріжжя)

РЕДАКЦІЙНА РАДА

Л. М. Архіпова (Запоріжжя),

д.і.н. А. В. Бойко (Запоріжжя),

д.і.н. Г. М. Васильчук (Запоріжжя),

д.і.н. І. Ф. Ковальова (Дніпропетровськ),

С. І. Козиряцька (Запоріжжя),

д.і.н. І. І. Лиман (Бердянськ),

к.і.н. С. М. Ляшко (Київ),

д.і.н. В. Ю. Мурзін (Запоріжжя),

З. Х. Попандопуло (Запоріжжя),

О. В. Чайка (Запоріжжя).

Друкується за рішенням Вченої ради

Запорізького обласного краєзнавчого музею від

22.09. 2010 р., протокол № 3

Свідоцтво про державну реєстрацію ЗМІ

КВ № 17055 – 5825 ПР від 12. 07. 2010 р.

Музейний Вісник № 10. – Запоріжжя, 2010. – 274 с.

Випуск № 10 містить праці, у яких розглядаються окремі проблеми археології, краєз-

навства та історії України, вводяться в науковий обіг результати досліджень археологів, істо-

риків, краєзнавців Запорізького обласного краєзнавчого музею і інших науково-дослідних

установ. Тематика публікацій охоплює період від доби енеоліту до новітнього часу.

Видання розраховане на усіх, хто цікавиться давньою, середньовічною та новітньою

історією, проблемами музейної, краєзнавчої справи.

Мова видання українська і російська.

ББК-79.1

УДК-069

М 89

МУЗЕЄЗНАВСТВО

Попандопуло З. Х. Украшение конского оголовья               5

Яценко С. П. Сволок із колекції Запорізького краєзнавчого музею       9

Шаповалов Г. І. Люлька із клеймом «хрест-якір»

з колекції Національного заповідника «Хортиця»             15

Горбунова Н. М. Красное знамя из коллекции Запорожского

областного краеведческого музея                     17

АРХЕОЛОГІЯ

Супруненко О. Б. Дві пам’ятки монументальної скульптури

доби раннього металу з околиць Комсомольська              23

Колтухов С. Г. Забытые курганы Тарханкута или старые

материалы к археологической карте западного Крыма           31

Тощев Г. Н. О культурной принадлежности погребения № 3

кургана 1 (Курбан-Байрам) у с Долинка                  45

Шмакова О. А. Раскопки кургана у с Владимировское

Запорожского района                           53

Антонов А. Л. Курганный могильник у села Лукашево             58

Артеменко Е. Д. Растения в античных погребениях Боспора

(на основе данных «Отчетов» и «Известий» Императорской

археологической комиссии)                        72

ІСТОРІЯ

Олійник О. Л. Формування демократичних традицій

врядування в запорозькому товаристві                  79

Мордовськой М. М. Нижня течія Дніпра

на друкованих картах XVI – XVIII ст                   91

Красножон А. В. К проблеме основания Бендерской крепости        115

Головко Ю. І. Олександрівська прикордонна митниця (1776 – 1784):

особливості реконструкції джерельної бази               121

Чайка О. В. Пожарная служба г Александровска

в XIX – начале XX вв                          128

ЗМІСТ

Константінова В. М. Перше десятиліття міської реформи:

південноукраїнські міста в дзеркалі матеріалів

Повного Зібрання законів Російської імперії               158

Приймак О. М. Соціальні паралелі реалізації екстенсивного напрямку

аграрної політики на Півдні України кінця ХІХ – початку ХХ століть   166

Ерохина Л. А. Организация Общества покровительства животным

в нашем крае в конце XIX – начале XX вв                177

Козыряцкая С. И. История Александровской городской женской гимназии 182

Кобалия Д. Р., Терещенко А. И. Комплекс находок

с затонувшего судна II пол XIX в у о Змеиного             206

Ляшко С. М. Наукова біографія Я П Новицького:

проблеми теорії і практики                       220

Власов О. Ю. Картосхема О С Девлада «Шляхи Дніпровими порогами»   229

Єльников М. В. В Г Фоменко – першовідкривач городища Кінські Води   237

РЕЦЕНЗІЇ

Грибовський В. В. Матеріали з історії Бердянського державного

педагогічного університету / упорядники В М Константінова,

І І Лиман – т 1 – 3 – К : Освіта України, 2006 – 2008        247

Мурзін В. Ю. Воловик В И Философия религиозного сознания –

Запорожье : Просвита, 2009 – 215 с                  251

Водотика С. Г. Константінова В М Урбанізація: південноукраїнський

вимір (1861 – 1904 роки) – Запоріжжя : АА Тандем, 2010 – 570 с    253

Бойко А. В. Іваннікова Л Яків Новицький фольклорист,

історик, педагог – Запоріжжя : АА Тандем, 2010 – 358 с        255

ІНФОРМАЦІЇ

Чорноморець В. С. До 100-річчя створення

Хортицького товариства охоронців природи               259

Архіпова Л. М. Другий музейний фестиваль «Експонат року»        261

ЮВІЛЕЇ

Шалобудов В. Н. Слово о шефе                       263

Швайба Н. І. Анатолій Бойко, або історія як покликання           265

Горбунова Неля Михайлівна                        268

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

Более пяти тысяч лет тому назад была одомашнена лошадь и тогда же приру-

чена к верховой езде Одним из свидетельств тому являются находки костяных и

роговых псалиев, использовавшихся в конской узде для управления движением

лошади Исследователи склоняются к мысли о том, что уздечка, наряду с хлыстом,

является самым древним средством управления и связи между конем и всадником

[1, с 11] Одной из составных частей уздечки является оголовье из кожаных рем-

ней, которые соединяются между собой с помощью разнообразных блях, пряжек

Некоторые из них служили в качестве дополнительного украшающего элемента

На протяжении многих тысяч лет формы блях и орнаменты на них менялись в

соответствии с традицией, присущей определенной эпохе и вкусам владельцев

коней По утверждению специалистов подобные различия могут служить хроно-

логическим и этническим признаком [1, с 15]

Так, киммерийцы использовали в качестве деталей конского оголовья костя-

ные и бронзовые круглые и фигурные бляхи с петлями на тыльной стороне

Помимо изделий мастеров местного производства, известны у них и фигурные

бляхи ассирийского происхождения [2, сс 157 – 160] Благодаря многочисленным

находкам, легко восстанавливаются ремни оголовья и украшающие их бляхи на

скифской конской узде Традиционно у скифов, скрепляющими элементами в

месте пересечения или соединения ремней оголовья служили круглые бляхи со

скобами на тыльной стороне, через которые пропускались ремни Помимо них

использовались и другие, выполненные в т н скифском зверином стиле – в

виде козликов, грифонов, а также восьмеркообразных фигур, ладоней человека

Последние, как правило, играли роли оберегов, амулетов, предохраняющих как

коня, так и всадника

С изменением конструкции оголовья, менялись и типы скрепляющих блях

Их форма и количество зависели от системы соединяющихся между собой рем-

ней Они были двухконечными, трехконечными, четырехконечными Подробная

классификация таких деталей конской узды для эпохи средневековья была про-

ведена Г А Федоровым-Давыдовым [3]

В эпоху средневековья большая часть металлических деталей оголовья крепи-

лась к ремням при помощи штифтов По определению А Н Кирпичникова такой

принцип крепления был вызван тем, что: «особое значение придавалось таким

свойствам конструкции, которые бы делали ее одновременно жесткой и эластич-

ной Для этого не менее чем в четырех местах неподвижного соединения ремней

МУЗЕЄЗНАВСТВО

Попандопуло З. Х.

УКРАШЕНИЕ КОНСКОГО ОГОЛОВЬЯ

Попандопуло З. Х.

крепились крупные бляхи, допускавшие некоторый прогиб мягких частей, но не

их боковое смещение» [4, с 21]

В данной статье мы рассматриваем одну из деталей конского оголовья, кото-

рую передал в коллекцию Запорожского областного краеведческого музея

В А Бусел По его сведениям, она была обнаружена в 2009 году на территории

о Великие Кучугуры в Васильевском районе Запорожской области

Находка (КВ – 64609, Арх – 6926) представляет собой круглую бронзовую

бляху диаметром 50 мм, слегка выпуклую с небольшим бортиком, от которого

отходят три круглых ушка, отлитые вместе с бляшкой Расстояние между ушками,

по прямой, составляет – 42 – 44 мм В них продеты круглые кольца с несомкну-

тыми концами диаметром 15 мм, изготовленные из толстого круглого в сечении

прута диаметром 3 мм К кольцам крепятся удлиненные лопасти с расширяющи-

мися и округлыми концами Противоположный конец снабжен также круглым

ушком, отлитым вместе с лопастью В центре бляхи с помощью штифта закреп-

лена розетка в виде восьмилучевой звездочки диаметром 16 мм (рис 1, а) На

оборотной стороне бляхи имеются три симметрично расположенных штифта, на

лопастях – по два (рис 1, б) Они предназначались для неподвижного скрепления

с ремнем Штифты выступают на 5 – 8 мм, поскольку концы их не расплющены,

они, явно, фиксировались при помощи каких-то шайбочек

В отличие от большинства трехконечных блях у этого экземпляра наличеству-

ет подвижное соединение концов – лопастей с центральной фигурой – кругом

Хотя мы и не нашли полной аналогии описываемому скрепителю ремней, он

вполне вписывается в классификацию Г А Федорова-Давыдова и может быть

отнесен к типу «I А II» – трехконечным бляхам с штифтами [3, с 59], (рис 2, 2)

Изделия такого рода известны во многих кочевнических древностях от Сиби-

ри до Венгрии В частности, они встречены на Южном Урале, в погребениях 3 и 9

I Бекешевского кургана, в Хусаиновских курганах [5, с 25, рис 4, с 194, табл I,

176 – 177], (рис 2, 3); в Среднем Подонье, в кургане у с Гаевки [4, сс 26 – 27]; в

Нижнем Поднепровье и Поднестровье Орнамент в виде 8-ми лепестковой розет-

Рис. 1

бa

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

МУЗЕЄЗНАВСТВО

Украшение конского оголовья

Рис. 2. Реконструкция конского оголовья и детали украшений.

1 – по А. Н. Кирпичникову, 2 – по Г. А. Федорову-Давыдову, 3 – по Н. А. Мажитову

ки или «звездочки», как на круглой бляхе из Великих Кучугур можно увидеть на

одной из блях, правда, крестовидной формы, из Горожено на Херсонщине [4,

с 29, рис 13, 2]

Ранняя дата появления таких деталей конского оголовья – IX в, а в

X – XI вв они становятся наиболее распространенными, что свидетельствует

об устоявшейся традиции Судя по археологическим источникам, доживают

эти предметы до XII – XIII вв, пока на смену им не приходят новые конструк-

ции оголовья

Библиография

1 Ковалевская В Б Конь и всадник / В Б Ковалевская – М : Наука, 1977 –

152 с

2 Тереножкин А И Киммерийцы / А И Тереножкин – К : Наукова думка,

1976 – 223 с

3 Федоров-Давыдов Г А Кочевники Восточной Европы под властью золо-

тоордынских ханов / Г А Федоров-Давыдов – М : Издательство Московского

университета, 1966 – 274 с

4 Кирпичников А Н Снаряжение всадника и верхового коня на Руси

IX – XIII вв / А Н Кирпичников // САИ – 1973 – Вып Е 1 – 36 – 112 с :

илл

5 Мажитов Н А Южный Урал в VII – XIV вв / Н А Мажитов – М : Наука,

1977 – 240 с

Попандопуло З. Х.

Прикраса кінського наголовача

В статті мова йде про прикрасу кінського наголовача доби середньовіччя Наводяться історичні

паралелі, аналогії та хронологічні межі існування подібніх типів блях

Popandopulo Z. H.

Adornment of a horse bridle headstall

The article is about adornment of a horse headstall that dates back to the Middle Age The article

develops historical parallels, analogies and chronological frames of existence of such kind of metal

plates

Попандопуло З. Х.

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

МУЗЕЄЗНАВСТВО

Яценко С. П.

СВОЛОК ІЗ КОЛЕКЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

XVI – XVIII ст – важливий історичними та культурними подіями для

України час Цінними є рідкісні джерельні речові пам’ятки матеріальної культу-

ри, які відображують своєрідність народної архітектури та побуту, світогляд та

ментальність українців Основним завданням пропонованої статті є висвітлення

пам’ятки монументально-декоративного мистецтва – різьбленого з написом

сволоку (ЗКМ – 4302, КВ – 8615) Аналіз цього предмету надає змогу заглиби-

тись у товщу культурної спадщини України Так, сволок є одним із конструк-

тивних елементів українського традиційного житла – хати, яка була не тільки

архітектурним об’єктом, а й своєрідною світоглядною категорією Експонат, згідно

акту прийому-здачі № 2179 від 15 грудня 1965 року, був переданий Харківським

історичним музеєм Запорізькому обласному краєзнавчому музею Подібна

пам’ятка є в експозиції «Запорозькі Січі і запорозьке козацтво на території

краю» Нікопольського державного краєзнавчого музею – сволок з хати сотника

Г Л Потоцького (ІП – 233), який датується 1733 р [1, с 102] Ще два сволоки – у

Музеї історії запорозького козацтва Національного заповідника «Хортиця», які

були передані у 1976 році Дніпропетровським історичним музеєм [2, с 102]

Одними з перших звернули свою увагу на сволоки з написами дослідники

А О Скальковський [3], Д Ч Вертільяк [4], Д І Яворницький [5] Джерела, на

нашу думку, можна умовно поділити на наступні групи: до першої – віднести

історично-етнографічні розвідки дослідників XIX століття, які стосуються культу-

ри побуту [6, 7, 8, 9]; до другої – наукові дослідження XX – початку XXI ст, в яких

систематизовані факти слов’янського етнографічного минулого та спеціальну

літературу з художньої обробки дерева [10, 11, 12, 13, 14]; до третьої – сучасні

публікації матеріалів наукових конференцій, музейних каталогів, де про сво-

локи йде конкретна мова, а не в загальному контексті розвитку архітектурно-

мистецької спадщини [1, 2, 15, 16] В окрему групу можна виділити літературу

стосовно семантики народних художніх образів [17]

В українському, російському та білоруському житлі переважали конструкції

стелі на сволоках При будівництві помешкань дошки настелялися на балки, які

спиралися на один поздовжній або кілька поперечних сволоків, а зверху заси-

палися (набивалися) глиною «Потолок поддерживается изнутри стропницами,

балками, идущими поперек дома, и носящими название: «сволок» [6, с 131] Сво-

лок мав ще такі назви: «матиця», «трям» В дослідженні О Харузіна надається

інформація про етимологію термінів: «слово трам (матица) немецкого проис-

хождения; оно встречается, кроме Северо-Западного края, среди славян еще в

польском и чешском (tram) в смысле бревна, балки, перекладины, стропила, а

равно у словинцев – в смысле матицы У немцев и словинцев есть обычай выре-

зать на траме-матице год постройки дома, почему они являются обыкновенно

датированными Слово балка немецкого происхождения и встречается в нашем

языке, кажется, не раньше ХV в (балка) в смысле бревна вообще; кроме вели-

корусского слово это употребляется в малорусском наречии (балка), а равно в

польском языке: balka – бревно, перекладина» [7, с 240]

Видатний етнограф і фольклорист М Ф Сумцов в одному із своїх досліджень

«Слобожане» приводить такі відомості: «В домах в старовину на Слобожанщині,

на Запоріжжі, в Полтавщині сволок в головній світлиці був вирізний з написом

Декілька таких сволоків описав Еварницький і зберіг для Катеринославського

музею Поля Пожари та перебудови осель знищили такі сволоки Зараз вони

зустрічаються в старих домах дуже зрідка В слоб Боромлі на хуторі профе-

сора М Ф Сумцова є такий сволок, перенесений з колишнього старого дому

Сволок має 6 арш вдовж і 5 вершків завширшки, з нарізами на усьому протязі

і з таким написом з боку насупроти вхідних дверей, щоб усякий бачив: «Име-

нем твоім жизнь наша утверждается и совершается во веки» Під цим написом

хрест з літерами «І Н Ц І Ника» Під хрестом: «Создася дом сей рабом божіим

Семіоном Михайловичем Сумцем мая 2 дня 1776» Такі хронологичні релігійні

написи для українців за старі часи мали чималу вагу; вони не тільки затвер-

джували й освячували будівлю, але однаково затверджували й освячували все

життя старого богобоязливого українця і міцно зв'язували його з рідним краєм»

[8, с 137]

Етнографічні експедиції з метою вивчення народних пам’яток здійснював

М І Костомаров, в своїй «Автобиографии» він висловив таку думку: «Скоро я при-

шел к убеждению, что историю нужно изучать не только по мёртвым летописям

и запискам, а и в живом народе» В 1873 році дослідник подорожував Катерино-

славщиною, оглядав Дніпровські пороги та береги: «Возвращаясь в Капуловку, я

заходил в одну хату, построенную еще в запорожские времена одним из запорож-

ских товарищей Имя этого строителя хаты вырезано им ножом на сволоке» [9,

с 634] В 1880 році І Репін мандрував місцями розташування Запорозьких Січей,

зробив багато замальовок Малюнки сволоку і луток він надав Д І Яворницькому

для ілюстрацій в книзі «Запорожье в остатках старины и преданиях народа» [5,

c 30]

Декоративне різьблення підкреслювало конструктивне значення елементів

Виробництво і побут – дві сторони єдиного процесу життєдіяльності людей

Пов’язана з побутом обрядність була невід’ємною складовою також і побуту

Зумовлені світоглядом обрядові дії були для тодішніх людей так само важливі, як і

вся діяльність в сфері побуту Одним з провідних втілень української національної

ментальності є хата В народних повір’ях, звичаях, казках та піснях чимале зна-

чення в хаті мають піч, покуть, поріг і сволок Загальновідомо, що в давнину люди

боялися злих духів не менше, ніж ворогів і звірів, тому намагалися захиститися

різними способами Житло заповнювалося магічними знаками, речами, оберега-

ми Оздоблені спеціальним орнаментом отвори (двері, вікно, комин) ставали пере-

поною для нечистої сили Кожна річ в хаті перетворювалася в магіко-практичний

оберіг [10, с 237]

В різних регіонах України значення оберегу також мав різьблений орнамен-

тальний декор, яким прикрашався сволок Це і Гуцульщина, де за традиційними

уявленнями гуцулів, композиція, якою прикрашений сволок, повинна була

захищати людей від ворожих та шкідливих сил і сприяти благополуччю родини

На Полтавщині характерною особливістю інтер’єру (типовий для лівобережних

районів України) був «поперечний сволок», який стягував дві протилежні

поздовжні стіни хати і конструктивно не був пов’язаний із традиційним

поздовжнім сволоком, який становив основу несучої конструкції стелі На сво-

локах вирізьблювали культові обереги (хрест, солярні знаки – кружала, кола

тощо), іноді дату зведення хати та прізвище господаря На Поділлі антропеїчні

функції архітектурно-конструктивних елементів виконували паперові прикра-

Яценко С. П.

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК