Онуфрієнко Г.С. Риторика
Подождите немного. Документ загружается.
Р и т о р и к а 91
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
не можна було б застосувати риторичне мистецтво. Але ближче до
справи! Предметом риторики є не самі речі, бо вони також можуть
бути предметом інших мистецтв, але будь-яке питання , що
обговорюється.
4. Мету пізнавай з предмета! Очевидно, мета промови та сама,
що й мета дослідження, бо до чого прямує дослідження, до того
самого, неначе до мети, прямує й промова. Адже дослідження – це
неначе якась сліпа, але цікава винахідливість думки, що лише
досліджує, шукає, але не може знайти. Отже, промова веде
дослідження до досліджуваної речі, тобто одне й інше перебуває в
тих самих межах. Тому, коли ми досліджуємо щось добре чи
погане, хибне чи істинне, справедливе чи несправедливе, те, що
його треба бажати чи уникати, то ми прагнемо встановити одне з
двох. Звідси ясно, що мета промови, а також і промовця – це за
допомогою мови задовольняти того, хто досліджує, а це є те саме,
що інші вважають мистецтвом переконувати мовою. А тому
найбільший оратор не завжди досягає цієї мети, то винен не він
сам, і не його мистецтво, але чи упередженість і впертість, чи
поганий настрій слухачів, чи якась інша причина.
5. Зрозумівши мету, легко зрозуміємо також завдання оратора.
Бо завдання митця є зберігати те, що веде до досягнення мети
мистецтва. А тому що метою оратора є переконувати мовою, то його
завдання буде також так складати промову, щоб вона могла
переконувати.
Щоб досягти цього, оратор повинен вибирати те, що найбільше
сприяє справі: він повинен вибране розташувати у відповідальному
порядку, повинен сам те оформити добірними словами, найкращими
реченнями і формами речень і слів, повинен це все також
запам’ятати і, нарешті, виголосити усно, супроводжуючи мову
жестами та рухами. Тому завданням оратора є, продумавши всі ці
моменти, вибирати, розкладати, мовно оформляти, охоплювати в
пам’яті і виголошувати.
8. З’ясуйте, які завдання покладав Ф.Прокопович на розроблені ним
у своєму вченні три стилі: високий, квітчастий, низький.
Схарактеризуйте у відповідності до їх мети особливості цих стилів.
9. Прочитайте фрагменти з “Духовного регламента”
Ф.Прокоповича. Сформулюйте чесноти оратора, які обстоював у теорії
й на практиці великий просвітитель, та проаналізуйте їх у контексті
сучасних вимог до оратора.
92 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
●
Не надобно проповеднику шататься вельми, будто в судне
гребет. Не надобно руками всплескивать, в боки упираться,
подскакивать, смеяться, да не надобно и рыдать; но хотя бы и
возмутился дух, надобно елико мощно унимать слезы.
● …проповедник должен показать на себе, что ему слушать то
стыдно, и всячески отводить от похвал и заводить иную беседу.
10. Прокоментуйте Указ Петра І (1724 р.), виданий після
“Духовного регламента” Ф.Прокоповича. Обгрунтуйте власну точку зору
на категоричну заборону Петром І читання доповіді з тексту.
Господам сенаторам… запретить речь читать по бумажке,
токмо своими словами, чтоб дурость каждого всем явна была.
11. Чи погоджуєтесь ви з твердженням Ф.Прокоповича, що
риторика є “царицею душ, княгинею мистецтв”? Обґрунтуйте свою
точку зору.
1.3.4. Заслуги Михайла Ломоносова у розвитку
красномовства; особливості і завдання загальних та
прикладних риторик у ХІХ ст.
1. Ознайомтеся з визначенням сутності риторики,
запропонованим великим російським ученим-енциклопедистом у його
“Кратком руководстве к красноречию” (1748 р.). З’ясуйте, що саме, на
думку М.Ломоносова, допомагає стати красномовним, і порівняйте це із
твердженням Ф.Прокоповича. Висловте власну точку зору на джерела
красномовства у контексті вимог ХХІ століття.
Красноречие есть искусство о всякой данной материи красно
говорить и тем преклонять других к своему об оной мнению.
Предложенная по сему искусству материя называется речь или
слово.
К приобретению оного требуется пять следующих средствий:
первое – природные дарования, второе – наука, третье –
подражание авторов, четвертое – упражнение в сочинении, пятое –
знание других наук.
2. Прочитайте наведений українською мовою фрагмент з відомого
трактату М.Ломоносова. Порівняйте перші два абзаци в
українськомовному та російськомовному варіантах. Сформулюйте вимоги
вченого до структури промови.
Коротке керівництво на користь любителів солодкомовності
Красномовство є мистецтво про всяку дану матерію
красно (добре) говорити і тим самим схиляти інших до своєї про це
Р и т о р и к а 93
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
думки. Пропонована до цього мистецтва матерія називається
мовленням, або словом.
Для набуття цього потрібні п’ять також засобів: перше –
природні обдаровання, друге – наука, третє – наслідування авторів,
четверте – вправи у творенні, п’яте – знання інших наук.
…Матерія риторична є все те, про що говорити можна, тобто
усі відомі речі у світі, звідки видно, що, коли хто має більше знань
нинішніх і минулих речей, тобто чим є майстернішим у науках, у
того більший є достаток матерії до красномовства.
…Вступ є частина промови, через яку ритор слухачів чи читачів
готує до решти промови, щоб вони прихильно, старанно й свідомо
його слухали або читали. Для першого ритор повинен шанобливо й
прихильно їм свою справу представити, для другого оголосити, що
він буде говорити про речі важливі, потрібні й корисні, для третього
ясно висловити свою тему або саму матерію, про яку він говорити чи
писати хоче.
…Після вступу пропонується тема – коротко і ясно. А потім,
якщо вона є щось історичне або інше щось, що вимагає тлумачення,
тоді приєднується тлумачення, яке складене буває з поширених ідей
за правилами третьої глави першої частини. …Остання частина
промови є завершенням, у якому доведена тема подається в
показовому роді – з похвалою чи хулою, у дорадчому – з порадою
чи відрадою, причому слід повторити викладені у третій частині
докази, але дуже коротко й метиковано, для чого слугують правила,
запропоновані у п’ятій главі першої частини.
3. З’ясуйте, які закони риторики висвітлюють такі рекомендації
М.Ломоносова ораторові для успішного впливу його промови на слухачів:
добре знати слухачів (стать, вік, освіта, виховання, звички), реально
уявляти собі силу красномовства, контролювати свої пристрасті.
4. Прокоментуйте наведені мовою оригіналу фрагменти з
рапортів про другий варіант підручника М.Ломоносова з риторики
“Краткое руководство к красноречию”. З’ясуйте роль риторичних знань
серед різних прошарків населення Росії в ХІХ і ХХ ст.
Купцы беспрестанно спрашивают “Риторику” Ломоносова,
экземпляров ее в наличности мало остается (Из рапорта
Зборомирского, академического комиссара по книжным
делам, 1750 г.).
Понеже многие охотники почти ежедневно спрашивают и
желают иметь у себя изданной мной в свет Риторики на российском
94 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
языке первого тома, который ныне в Академической книжной
лавке за употреблением в продажу уже давно не имеется, того ради
сим представляю, дабы Канцелярия Академии наук благоволила
приказать оной Риторики еще потребное число для удовольствия
охотников вновь напечатать (Из рапорта М.В. Ломоносова, 1756).
5. Визначте ієрархію і ступінь важливості двох найнеобхідніших
для красномовства, на думку М.Ломоносова, чинників: фізична
обдарованість людини (гучний і приємний голос, ставний вигляд) і
душевна обдарованість (пам’ять, дотепність).
6. Сформулюйте заслуги М.В. Ломоносова в галузі риторичної
освіти, поетичної творчості, розвитку російської мови.
7. Прочитайте мовою оригіналу фрагменти із “Общей и частной
риторики” (1859), автор якої невідомий. З’ясуйте сутність, обсяги,
завдання та співвіднесеність понять, які виникли на початку ХІХ ст.:
загальна риторика, прикладна риторика.
В наше время риторика понимается в обширнейшем
значении, нежели у древних. Древние под именем риторики в
основном разумели совокупность тех сведений, которые нужны к
образованию оратора; следовательно их риторика ограничивалась
только ораторским красноречием. В наше время под именем
риторики, или науки красноречия, разумеют науку, изучающую
красноречие, которое как искусство объемлет собою способность
мыслящая и деятельная, а художественная служит только
средством и орудием выражения.
Красноречие может быть изучаемо со стороны его внешних
изменений, которым оно подвергается в различные времена и у
разных народов, или со стороны основных, жизнеменяемых
законов. Отсюда и наука красноречия распадается на теорию и
историю красноречия.
Теория красноречия есть наука, излагающая законы
красноречия; эти законы могут относиться или ко всем
произведениям красноречия вообще, или к каждому роду и виду в
отдельности. Поэтому теория красноречия разделяется на две
части: на общую, излагающую законы, общие всем произведениям
красноречия, и на частную, исследующую каждый род
произведений порознь.
8. З’ясуйте, про порушення якого закону риторики йдеться у
наведеному фрагменті з “Опыта риторики”, написаного ректором
Харківського університету, професором красномовства і російської мови,
Р и т о р и к а 95
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
членом Академії наук, письменником Іваном Степановичем Ризьким.
Розкрийте завдання менеджера, перекладача, журналіста, юриста в
контексті цього закону риторики.
Чистота речи может быть нарушена, если используется
немотивированно: 1) иностранное слово вместо русского;
2) словосочетание, нарушающее правила русского языка; 3) какое-
нибудь иностранное выражение, свойственное только
иностранному языку; 4) простонародное (сниженное), областное
(диалектное) слово или словосочетание; 5) неологизмы, не
отвечающие законам русского языка, выражающие те понятия, для
которых уже имеются слова в русском языке. Нарушается чистота
речи и в том случае, если немотивированно смешивать церковно-
славянские и чисто русские слова.
9. Як ви думаєте, на яких засадах Микола Федорович Кошанський,
автор двох відомих риторик (“Прикладна риторика”, 1832 р.; “Загальна
риторика”, 1854 р.), розподіляв словесні науки на 3 частини (граматика,
риторика та поезія), які межують з естетикою.
10. Переконайте своїх слухачів у справедливості думки
М. Кошанського, що “ораторство у колі всіх родів прози посідає вище
місце; воно являє собою витончене, вишукане мистецтво і не
задовольняється винаходом, розташуванням і висловленням думок,
як усі роди прози, але вимагає ще вимовляння – мови дій”.
11. Обґрунтуйте твердження М.Кошанського, що в ХІХ ст.
головним різновидом красномовства в Росії було духовне, а в Англії,
Франції – політичне та судове.
12. Поясніть, як ви розумієте у контексті золотого правила
риторики наведене мовою оригіналу твердження М.Кошанського.
Красноречие ума и сердца может заблуждаться; но красноречие
добродетели, как сама добродетель, как прекрасное (само по себе),
остается истинным, неизменным для всех веков и народов. Кто
умножил хотя одною полезною истиною счастье людей, приблизил
их хотя на один шаг к добродетели, тот истинно красноречив.
13. З’ясуйте сутність триєдиного завдання оратора,
сформульованого Михайлом Михайловичем Сперанським – відомим
російським державним і політичним діячем, який керував кодифікацією
основних державних законів Російської імперії, у написаних ним 1792 року
“Правилах вищого красномовства”: “винахідливість (зміст),
розташування і виклад”.
96 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
14. Прочитайте фрагмент із “Правил вищого красномовства”
М.Сперанського та з’ясуйте, з чим, як і чому порівнює автор божественний
дар красномовства.
…Красномовство є дар потрясати душі, переливати в них
свої пристрасті і віддавати їм образ своїх понять. Першим
наслідком цього визначення є те, що, власне кажучи, навчати
красномовства неможливо, бо не можна навчити мати пишну уяву
й сильний розум. Але можна навчати, як користуватися цим
божественним даром; можна навчати… яким способом це
дорогоцінне каміння, чисте породження природи, очищати від
їхньої кори, примножувати шліфуванням їхнє сяяння. І ось це, що,
власне, називається риторикою.
…правила для вступу.
Він повинен бути простим, бо мудрувати у підготуванні не є
пояснювати свої поняття, але затемнюючи їх, не є вводити слухача
в матерію, або тягти його туди силою… слід перш за все
познайомитися зі своїми слухачами, привчити їх слідувати за
собою.
15. Обґрунтуйте, який закон риторики репрезентують
сформульовані М.Сперанським два правила розташування думок: 1) усі
думки мають бути так пов’язані між собою, щоб кожна наступна думка
випливала з попередньої; 2) всі думки мають підпорядковуватись одній –
головній. Проаналізуйте свої відповіді під час практичних та
семінарських занять, чи часто й чому ви порушували ці головні правила
організації думок.
16. Ознайомтеся з інформацією про те, як М.Сперанський
засобами гумору переконував своїх учнів у необхідності говорити ясно.
Схарактеризуйте ясність як важливу рису мови юриста та
проілюструйте переконливими прикладами.
Хочешь писать собственно для того, чтобы нас не понимали,
есть нелепость, превосходящая все меры нелепостей. Если вы сие
делаете для того, чтобы вам удивлялись, сойдите с ума – вам еще
более будут удивляться.
17. Прокоментуйте відоме твердження М.Сперанського, що
“пристрасність, палкість мають посідати головне місце в доказах,
тобто логічні докази мають підкріплюватися емоційністю:
доводами розпочинається переконання, проте цього замало, бо
вони впливають на розум людини. Переконання має завершитися
зворушенням серця”.
Р и т о р и к а 97
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
18. Проілюструйте прикладами наведене яскраве твердження
М.Сперанського. Складіть та виголосіть на науково-практичній
конференції “Красномовство у професійній діяльності” доповідь,
епіграфом до якої буде обрано подані нижче слова М.Сперанського.
Красномовство є дар зворушувати душі, переливати в них свої
пристрасті і передавати їм образ своїх понять.
19. Ознайомтеся з фрагментами цікавої праці Костянтина
Зеленецького (1823-1858) – професора Рішельєвського ліцею в Одесі,
автора багатьох книг, статей з філософії, логіки, словесності,
естетики, історії, географії. З’ясуйте внесок ученого в розробку
оригінального розуміння творчого акту в словесній дії.
Дослідження про риторику в її наукоподібному змісті та у
відносинах, які має вона до загальної теорії слова та до логіки
…Риторика як наука про слово може розраховувати на
повне право громадянства у сфері наук точних, позитивних, може
скинути свій схоластичний одяг і набрати вигляду більш
природного, більш узгодженого з духом і зі спрямуванням нашого
часу.
…Справа риторики не в одному красномовстві, а в тому, щоб
показати перш за все загальні й необхідні умови й вимоги мовлення
взагалі, а потім перейти до красномовства та його різних видів.
Справа теорії не в тому, щоб учити нас відшуковувати й
винаходити думки, а потім розташовувати й розміщувати їх, не в
тому, щоб нав’язувати розуму правила зовнішні, які не виходять із
його сутності, а тому довільні; але в тому, щоб управляти
природним і самовільним ходом і розвитком його дій, розвитком
тих чи інших впливів, що виникли у ньому самому.
Риторика як учення про мовлення, тобто про повний розвиток
думки за допомогою словесного вираження, повинна знаходитися у
тісному зв’язку з логічною теорією розвитку думки, тобто теорією
визначень, розподілу й доведень. Цей зв’язок визначається у тій
частині нашої науки, яка має назву теорії логічної побудови мовлення.
1.3.5. Піднесення академічного та судового
красномовства у другій половині ХІХ століття.
Роль Івана Франка у розвитку риторичної культури
політичних промов
1. Відомо, що розквіт академічного красномовства в Росії припадає
на ХІХ ст. і пов’язаний з пробудженням громадсько-політичного життя
країни. Поясніть, чому відбувається зростання популярності насамперед
такого жанру академічного красномовства, як університетська лекція,
98 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
котра поступово перетворилась у загальнодоступну, публічну.
Проілюструйте свою думку розповіддю про “ідеальних професорів”
40-60 років ХІХ ст.: Тимофія Миколайовича Грановського (1813-1855), який
викладав історію середніх віків і вважався природженим оратором; Федора
Івановича Буслаєва (1818-1897), видатного російського філолога та
історика літератури; Василя Осиповича Ключевського, лекції якого було
покладено в основу багатотомної праці “Курс російської історії”.
2. Ознайомтеся зі спогадами сучасників про “ідеального
професора” 40-х років ХІХ ст. Тимофія Грановського і з’ясуйте, які нові
традиції у російській лекторській школі започаткував учений.
…его речь была строга, чрезвычайно серьезна, исполнена
силы, смелости и поэзии, которые мощно потрясали слушателей,
будили их. …Излагая события, художественно группируя их, он
говорил ими так, что мысль, не сказанная им, но совершенно ясная,
представлялась тем знакомее слушателю, что она казалась его
собственной мыслию.
…Когда он, оканчивая, глубоко тронутый, благодарил
публику, – все вскочило в каком-то опьянении, дамы махали
платками, другие бросились к кафедре, жали ему руки, требовали
его портрета. Я сам видел молодых людей с раскрасневшимися
щеками, кричавших сквозь слезы “браво! браво!” (А.Герцен).
Он постоянно готовился к каждой предстоящей лекции
справками, обдумыванием и соображением всего, что относилось к
ее предмету. …Он не любил ни многочисленных цитат, ни
щегольства ссылками на имена и заглавия научной литературы,
никакого ученого наряда (А.Станкевич).
Грановский преподавал науку о прошедшем, а слушатели
выносили из его лекций веру в свое будущее, ту веру, которая
светила им путеводной звездой среди самых беспросветных ночей
нашей жизни. Лекции Грановского о Греции и Риме, о феодальном
средневековье воспитывали деятельную любовь к русскому
Отечеству, ту энтузиастическую жажду работы на его благо, ту
крепость общественного духа, которая помогла лучшим русским
людям минувшего полувека пронести на своих плечах сквозь
вековые препятствия все тягости преобразовательной эпохи.
История, сохраняя в чтениях Грановского свой строгий характер
науки, становилась учительницей жизни. Это Грановский научил
свою аудиторию ценить научное знание как общественную силу. С
его времени, с его публичных лекций Московский университет стал
средоточием лучших чаяний и навыков для образованного русского
общества.
Р и т о р и к а 99
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
…Грановский и смотрел на свою аудиторию как на школу
гражданского воспитания. Художественная обработка изложения,
мягкий пафос профессора помогали слушателю переноситься в
область общественно-исторических идей, которые в будущем в
деятелях, выраставших из слушателей, уже сами приложатся к
действительности и облагообразят ее.
…Лояльно-прямо, возвышенно и художественно он
воспитывал в слушателях на своих исторических построениях, на
уроках, даваемых ходом истории, идею долга и ответственности
перед обществом (В.Ключевский).
3. Прокоментуйте наведену думку Т.Грановського про хист слова.
Які риси оратора, на вашу думку, необхідні під час лекцій сучасному
університетському вченому?
Что такое дар слова? Красноречие? У меня есть оно, потому
что у меня есть теплая душа и убеждения.
4. Ознайомтеся з фрагментом промови В.Ключевського і
сформулюйте її тему та мету. Проаналізуйте своє враження від
прочитаного: що і чому найсильніше зворушило вас.
Половину своего второго века пережил наш Московский
университет. С усиленным биением пульса будут приветствовать
его 12 января 1905 г. многочисленные его питомцы, рассеянные по
городам и селам пространной России. Каждый из них, подписывая
приветственную телеграмму, живее вспомнит свои лучшие годы,
бодрее освежит свои светлые воспоминания. Старый студент
вспомнит, когда он был молод и как хорошо был молод; молодой
положит себе завет не забывать родного университета и когда
состарится. Разделенные пространством, возрастом, житейскими
стезями, убеждениями, все они мысленно сольются в плотную
духовную корпорацию, объединенную солидарным нравственным
чувством и одинаковыми умственными интересами.
В это пятидесятилетие десятки тысяч студентов вышли из
университета и, расходясь по городам и усадьбам отечества, будили
местные силы духовными интересами и знаниями, вынесенными из
университета. Это был с каждым годом нараставший всесословный
резерв русского просвещения, вербовавшийся из различных
общественных состояний. Всесословность положена была в основу
Московского университета его устроителями, просвещеннейшим и
благороднейшим русским вельможей Шуваловым и светилом
европейской науки, архангельским крестьянином Ломоносовым.
100 Г.С.О н у ф р і є н к о
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
5. Підготуйте, спираючись на риторичну формулу, та виголосіть
повідомлення про видатних представників академічного красномовства
ХІХ ст. (фізіолог І.Сеченов, хімік Д.Менделєєв, біолог І.Мечников, анатом
П.Лесгафт, ботанік К.Тімірязєв, геохімік В.Вернадський, біолог М.Вавілов,
фізик Л.Ландау та ін.).
6. Переконайте своїх слухачів, наводячи історичні довідки та
приклади, що судове красномовство набуло свого піднесення у ХІХ ст.
після демократичної реформи 1864 р., яка заклала нові принципи
судочинства, а сам суд став полем словесних битв чинів прокуратури й
захисників.
7. Проілюструйте прикладами точку зору Анатолія Федоровича
Коні стосовно того, що, починаючи з другої половини ХІХ ст.,
сформувалися певні типи російського обвинувача і російського захисника:
основні риси першого – спокійність, відсутність особистого озлоблення
проти підсудного, коректність прийомів обвинувачення, які не
спотворюють даних справи, і головне – повна відсутність лицедійства у
голосі, жесті, способі поводити себе у суді; основні риси другого – “він не
слуга свого клієнта і не помічник йому у прагненні ухилитися від
заслуженої кари правосуддя; він друг, він радник людини, яка, за його
щирим переконанням, є невинною зовсім або зовсім не так і не в тому
винною, як та в чому її звинувачують”.
8. З’ясуйте, чому і яка сторона судової промови – доказова або
психологічна – набула в наш час значно більшого значення.
9. Доведіть, що форму та зміст судової промови визначають три
взаємопов’язані її функції: з’ясувати, доказати, переконати.
10. Підготуйте, спираючись на риторичну формулу, та виголосіть
повідомлення про талановитих судових ораторів ХІХ – початку ХХ ст.
(В.Спасович, Ф.Плевако, П.Александров, С.Андрієвський, П.Пороховщиков,
М.Карабчевський, М.Холева, А.Коні та ін.).
11. Прочитайте наведені фрагменти зі спогадів про Володимира
Даниловича Спасовича (1829-1906) – російського юриста, спеціаліста з
міжнародного права, кримінального права та процесу. Визначте
особливості судових промов В.Спасовича.
Очень искусно споря против фактической стороны дела, но
никогда не умаляя значения и силы злого деяния, приписываемого