Онуфрієнко Г.С. Риторика

Подождите немного. Документ загружается.

Р и т о р и к а 101

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

подсудимому, он обращал особое внимание на выяснение вопросов

о том, что за человек обвиняемый и подходит ли содеянное им под

то определение закона, на котором настаивает обвинитель. Отсюда

блестящие и продуманные характеристики и тонкий научный и

житейский разбор уголовной квалификации действий подсудимого.

Характеристики… дают образы, прочно остающиеся в памяти,

благодаря своей психологической и жизненной правдивости. Там,

где Спасович принужден был разбирать улики и доказательства

отрицаемого им события преступления, его едкая критика,

находчивые и тонкие сопоставления не оставляли ничего

недоговоренным, неуклонно направляясь, в виде обдуманных

наступательных действий, от окружности к центру дела, т.е. к

личности обвиняемого.

По содержанию своих речей Спасович являлся не только

защитником в данном деле, но и мыслителем, для которого

частный случай служил поводом для поднятия общих вопросов и

их речи часто представляли из себя, независимо от своего делового

содержания, целые отрывки из учения об обществе, об уголовной

политике и о судебной этике. Так, в ряде литературных процессов и

дел о преступлениях против церкви им разработан вопрос о

свободе совести и вдумчиво очерчены отношения между наукою и

религиею, между догматическою и нравственною стороною

последней и между свободой исповедания и свободою

исследования…(А.Кони)

12. Наведіть з художньої та мемуарної літератури епізоди

судових процесів, характерних для Росії ХІХ – початку ХХ ст., і

схарактеризуйте судові промови за їх метою та тим враженням, яке

вони справляють на читача (слухача).

13. Ознайомтеся з фрагментом книги П.Пороховщикова

(П.Сергеїча) “Искусство речи на суде” і з’ясуйте, які суттєві відмінності є

між судовою та науковою суперечкою.

Наука вільна у виборі своїх засобів; учений вважає свою

роботу завершеною лише тоді, коли його висновки підтверджені

безумовними доказами; але він не зобов’язаний знайти рішення

своєї наукової загадки; якщо у нього не вистачає засобів

дослідження або відмовляється далі працювати голова, він закине

свої креслення й обчислення і займеться іншим. Істина залишається

не з’ясованою, і людство чекатиме, доки не знайдеться

удачливіший шукач. Не те в суді: там немає довільної відстрочки.

Винуватий чи невинуватий? Відповідати треба.

102 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

14. Прочитайте уважно глави 5 (“Попереднє опрацювання

промови”) та 6 (“Судове слідство”) з книги П.Пороховщикова (П.Сергеїча)

“Искусство речи на суде”. З’ясуйте погляди видатного теоретика

судової промови на такі питання, як юридична оцінка діяння, моральна

оцінка злочину, допит свідків; достовірність показань свідків; експертиза.

15. З’ясуйте сучасну значущість для судових ораторів порад,

сформульованих П.Пороховщиковим майже 100 років тому.

● Поважайте гідність осіб, які виступають у судовому процесі.

● Уникайте домислів про самого себе і про присяжних.

● Не допускайте, щоб різкість переходила у грубість, але

пам’ятайте й інше: непотрібна ввічливість також може різати вухо

і, гірше того, може бути смішною.

● Говоріть просто, але водночас виразно й вишукано.

● Знайте ціну словам, пам’ятайте, що одне просте слово може

інколи виражати всю суть справи з точки зору звинувачення або

захисту; один вдалий епітет інколи вартий цілої характеристики.

16. Переконайте слухачів, наводячи необхідні приклади, що судове

красномовство талановитих фахівців з України (Сергія Андрієвського,

Миколи Карабчевського, Анатолія Коні, Миколи Холеви) характеризувалося

такими особливостями: високим професіоналізмом, широтою

гуманістичного підходу до фактів, що розглядалися у суді; активною

громадською позицією, талановитим, вправним володінням мовою судових

процесів, широким кругозором.

17. Сформулюйте професійне кредо юриста Сергія Андрієвського,

ознайомившись із фрагментом його книги “Драми з життя. Захисні

промови”, виданої у Петрограді 1916 р.

Якось у Вільні один із приятелів мого клієнта після дебатів

сказав мені: “Що б про вас не думали, але кожен, хто слухає вас,

мимоволі відчуває: ця людина говорить правду”. І ні від кого

іншого я не чув відгуку більш для мене цінного, більш відповідного

тому, чого я завжди прагнув.

18. Прокоментуйте сформульоване Анатолієм Коні твердження

стосовно суду як школи для народу, де “повинні виноситися уроки

служіння правді й поваги людської гідності”.

Р и т о р и к а 103

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

19. Підготуйте і виголосіть перед однокурсниками повідомлення

на тему “А.Коні – неперевершений чародій слова”.

20. З’ясуйте, яку рису Миколи Карабчевського (1851-1925) як

судового оратора засвідчує наведений фрагмент спогадів

Л.Ляховецького про знамениту захисну промову 1894 р. у справі

Сазонова, який звинувачувався в убивстві міністра внутрішніх справ

Плеве.

“Панове судді! Мабуть, бомба, яку кинув Сазонов, була

наповнена не динамітом, а гнівом народу!” Тут його перебиває

головуючий: “Це крамола”. Але М.Карабчевський швидко

зорієнтувався і відповів: “Так думав Сазонов”.

21. Прокоментуйте в контексті судової риторики етичне кредо

Тараса Шевченка “Молітеся одному – правді, а більш нікому” .

22. Схарактеризуйте особливості судових промов І.Франка на

Львівському процесі, які насамперед своєю зрозумілістю, короткістю,

логічністю, силою переконання справили велике враження на молодь

у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

23. Відомо, що важливе місце у творчості І.Франка посіла критика

кримінальної юстиції. З’ясуйте риторичні особливості політичних

промов І.Франка.

Звертаючись до характеристики суду, слідчого апарату,

пенітенціарних закладів, І.Франко відзначав, що суд лише вдавав

захист порядку, що першооснова незалежності суду – його

віддаленість від адміністрації – існувала тільки на папері: “Що нам

від того, що на папері обіцяно рівність перед законом, коли в

житті на кожному кроці бачимо, що це неправда, що на

багатого немає однакового права, що бідний не може

поскаржитися на свою неправду і що за однакову провину

бідного карають удвічі тяжче, ніж багатого”, – вигукував він.

У своїх промовах І.Франко підкреслював, що судовий процес

формально побудований з обмеженням слідчого начала на користь

обвинувального, що без дозволу прокурора відбуваються арешти,

обшуки, виїмки. Однією з найбільших хиб процесу він вважав

“заочне засудження”, вимагав розглядати справи у присутності

підсудних (В.Калинович).

104 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

1.3.6. Значення Інституту Живого Слова в історії

розвитку риторики в Росії і роль народного золотослова

як національної скарбниці правил етичного спілкування

1. Доведіть, що відкриття 1919 р. у Петрограді Інституту

Живого Слова було унікальним явищем в історії розвитку риторики не

тільки в Росії, але й за її межами.

2. Поясніть, чому професор Інституту Живого Слова, доктор

кримінального права А.Коні на своїх лекціях з теорії та історії

ораторського мистецтва часто нагадував своїм слухачам вислів

М.Гоголя “Зі словом треба поводитися чесно”.

3. Прокоментуйте етичну мету спілкування, сконцентровано й

афористично подану в українському прислів’ї “Щире слово, добре діло

душу й серце обігріло”. Пригадайте золоте правило риторики.

4. Сформулюйте за наведеними нижче українськими прислів’ями

правила спілкування.

Більше діла, менше слів. Кажи не кажи, а своє слово держи.

Умієш казати, вмій і мовчати. Треба знати, що і де сказати. Красне

слово – золотий ключ. Вкуси ся перше за язик, поки що скажеш.

Менше говори – більше почуєш. Ліпше переконувати словами, як

кулаками. Холодним словом серце не запалиш.

5. Прокоментуйте зміст українських прислів’їв у контексті правил

спілкування.

Мовиш слово – будь йому паном. Наговорив сім бочок

арештантів. Що на думці, те й на язиці.

6. Підготуйте, спираючись на риторичну формулу, і виголосіть

для обговорення повідомлення за темами:1) “Роль Інституту Живого

Слова в піднесенні риторичної культури”; 2) “Народний золотослів як

національна скарбниця красномовства”.

1.3.7. Особливості слов’янського риторичного ідеалу

1. Опрацюйте наведені мовою оригіналу фрагменти з книги

“Русский Сократ: Лекции по сравнительно-исторической риторике”.

З’ясуйте місце та особливості слов’янської риторичної традиції у

світовій логосфері.

 Особенности русского риторического идеала

и перспективы его возрождения

Русский риторический идеал восходит к риторическому идеалу

сократического типа и имеет одним из своих важнейших источников

Р и т о р и к а 105

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

традицию Платона и Сократа.

Неудивительно поэтому, что для отечественного риторического

идеала характерны следующие особенности, отличавшие его с

древности и присущие ему и сегодня, хотя в наши дни скорее

действительно “идеальные”, чем реально бытующие.

Первой из этих особенностей назовем диалогичность по

содержанию: прекрасной речью считалась и считается такая, в

которой между говорящим и адресатом реализуются подлинные

субъект-субъектные равноправные отношения.

…“Выставить свою самородную особенность” – главная цель

речи в риторическом идеале древнегреческих софистов. И в

современном риторическом идеале западноевропейских культур,

например, английской, русского наблюдателя поражает эта, с его

точки зрения, замкнутость, изолированность людей и принци-

пиальная приверженность защите собственного права и своего

“закона”. Это проявляется и в соревновательности, и в

самодемонстра-ции, иногда именно в английской культуре,

принимающей формы подчеркнутой скромности (риторическая

фигура meiosis), осуществляющейся с помощью литоты –

преуменьшения (собственных заслуг) или (и) тропа иронии.

…Говоря образно, в западноевропейских логосферах “Закон”

ценится выше, чем “Благодать” (вспомним “Слово о Законе и

Благодати” митрополита Илариона). Пожалуй, можно также

сказать, что в риторических идеалах западных культур статус

формы выше, чем содержания, a ratio ценится выше, чем intuitio.

Гармонизирующий характер

Отсюда прямо вытекает следующий признак русского

риторического идеала – его гармонизирующий характер. Гармония в

русской общеэстетической и собственно риторической традиции

проявляется в категориях порядка, меры, мерности, ровности

(уравновешенности), симметрии, т.е. в тех же частных категориях,

что и в классической античной эстетике. В риторическом идеале

гармония воплощается и в этических категориях смирения,

скромности, кротости в речи и в речевом поведении. Не борьба и

победа, но гармонизация и примирение, не самодемонстрация, но

согласие голосов в хоре жизни, не вопли и крики, но ровность и

выдержанность, не “Закон” и “право”, но долг и “Благодать”, не

замыкание в себе, но открытость миру и единство с ним, не примат

логики и ratio, но примат интуиции, не анализ, но синтез – вот

основы русского риторического идеала, его гармонизирующей

сущности. …В русской речевой традиции издревле было

установлено, что как хвала всегда предпочтительней хулы

106 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

(последняя почти всегда греховна, и безусловна греховна, если никак

не уравновешена хвалой и если выступает как злословие, как ложь и

особенно как клевета), так и безмолвие предпочтительней речи

(однако последняя понимается как грех при нарушении в ней

принципов речевого идеала, а в случае соответствия ему, как

прекрасная речь, может быть и бывает добродетелью и благом).

…Итак, характерным признаком русского риторического

идеала можно считать также его гармонизирующий характер и

гармонию как принцип построения прекрасной речи.

Положительная онтологичность

Уже первые письменные памятники отразили третью

характерную черту русского идеала речи: прекрасная речь должна

быть правдива. Здесь мы имеем дело с особенной, своеобразной

категорией – категорией правды. Категория правды есть единство

двух категорий – истинности речи (соответствия ее онтологии,

сущему, объективному “положению дел”) и добра, понятого не как

индивидуальная выгода, но как общественное благо. Такое

понимание добра и блага находим еще у Платона в диалоге

“Горгий”. Замечательное определение этой категории “правда” дал

Н.К.Михайловский: “Всякий раз, когда мне приходит в голову

слово “правда”, я не могу не восхищаться его поразительной

внутренней красотой… Кажется, только по-русски истина и

справедливость называются одним и тем же словом и как бы

сливаются в одно великое целое. Правда – в этом огромном смысле

слова – всегда составляла смысл моих исканий”.

Таким образом, русский риторический идеал не только и не

просто онтологичен, но, можно сказать, положительно

онтологичен.

Общие выводы: русский риторический идеал

как идеал гармонизирующего положительно-

онтологического диалога

Теперь обобщим изложенное. Все сказанное выше позволяет

предполагать следующую структуру представления о прекрасной

речи, сложившегося в отечественной духовной традиции.

Русский риторический (речевой) образец отличается

сочетанием следующих признаков: диалогичность по содержанию,

гармонизирующий характер, положительная онтологичность.

Таким образом, традиционный русский речевой образец

(идеал) можно назвать идеалом гармонизирующего положительно

онтологического диалога. Структура русского Логоса предполагает

реализацию этого идеала в совокупности (системе) следующего

набора частных этических и эстетических категорий:

Р и т о р и к а 107

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

кротость в противопоставлении самодемонстрации;

смирение в противопоставлении гневливости;

хвала в противопоставлении хуле;

безмолвие в противопоставлении многословию (мы

видели, что безмолвие понимается вовсе не как отсутствие речи,

это категория весьма тонкая);

умиротворение в противопоставлении соревнова-

тельности и борьбе;

правда в противопоставлении лжи, а особенно клевете;

ритмичность, мерность и умеренность

(последняя понимается как исполнение долга перед ближним и

справедливость по отношению к нему), вообще ровность и

сдержанность – проявления порядка и упорядоченности в речи – в

противопоставлении всякому беспорядку и хаосу (А.Михальская).

2. Опрацюйте наведений фрагмент з книги А.Михальської та

окресліть перспективи гуманізації східнослов’янської логосфери.

 Русский риторический идеал и перспективы гуманизации

логосферы

Совершенно ясно, что эта риторическая парадигма обладает

большой общегуманитарной ценностью.

Если обратиться к современным зарубежным риторическим

исследованиям, можно увидеть, что, например, японские

культурологи и лингвисты не видят ничего зазорного в том, чтобы,

понимая ценность собственного риторического идеала,

рекомендовать именно его как основу коммуникации будущего. Так,

профессора японских университетов Осаму и Набуки Мицутани в

книге “Как быть вежливым по-японски” выражают мнение, что

главная особенность речевого поведения японцев – внимание и

чуткость к собеседнику – послужит для создания основ

коммуникации будущего. “Внимание (consideration) к другим будет

важнейшим фактором коммуникации будущего, а речевая

вежливость в Японии по сути является именно выражением такого

внимания” (Mizutani O. How to be polite in Japanese.– Tokyo, 1987).

Традиционный русский риторический идеал имеет не

меньшую ценность в свете перспектив гуманизации логосферы.

Однако прежде всего нуждается в такой гуманизации сама

отечественная логосфера, которая в ХХ столетии претерпела

драматические воздействия и разрушительные изменения.

Происходила не только “война слов”, как определил этот процесс

М.М. Пришвин в своих дневниковых записях 1917 г. Свершилось

108 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

то, что предсказывал Н.Ф. Федоров (напомним это): “Все,

предсказанное как бедствие при начале конца, – под видом

революции, оппозиции, полемики, вообще борьбы – стало

считаться условием прогресса”; освободилась “страшная сила не-

братства”, воцарились “неродственные отношения” между людьми.

“Все орали друг на друга за малейшее противоречие…

Образовался совсем новый язык, сплошь состоящий из

высокопарнейших восклицаний вперемешку с самой площадной

бранью”, – писал И.Бунин в дневниках, составивших книгу

“Окаянные дни”. Обратим также внимание на приказы и речи

Л.Троцкого: “Испепелить…”, “разрушить до основания и

разбросать камни…”, “Предать смерти до третьего поколения…”,

“Залить кровью и свинцом…”, “Обескровить…”, “Додушить…”.

В течение почти семи десятилетий длилась и война со

свободным словом. Агональная и манипулирующая риторика,

риторика “борьбы и победы” завершилась почти полной победой

над словом. Традиционный русский риторический идеал был

вытеснен риторической моделью, полностью ему

противоположной. Лишь некоторые, немногие сферы жизни, по

сути отстраненные от политической жизни, осознанно сохранили

русский речевой образец как самостоятельную ценность. Эти

сферы – Церковь и, пожалуй, академическая наука.

3. Проаналізуйте в контексті риторичних традицій світової

логосфери промови сучасних українських ораторів .

РЕЗЮМЕ

Чи усвідомили Ви, що…

● основою давньоруського красномовства були народні

традиції, візантійські та південнослов’янські риторичні взірці;

● високу ораторську майстерність засвідчили такі

давньоруські твори, як “Слово о Законе и Благодати” митрополита

Іларіона, “Золоте слово Святослава”, “Поучение” Володимира

Мономаха;

● перші слов’янські керівництва з красномовства з’явилися

у ХVII ст.;

● найдавнішою з вітчизняних риторик, що дійшли до нашого

часу, є “Риторика” (1620), яка була перекладом з латини

давньоруською мовою підручника німецького гуманіста

П.Меланхтона;

● саме Києво-Могилянська академія стала осередком

просвітницької та риторичної культури в Україні, Росії, Білорусі;

Р и т о р и к а 109

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

●

риторичний Ренесанс в Україні припадає на кінець ХVII –

ХVIIІ ст.;

● автором оригінальної риторично-гуманістичної концепції є

видатний український любомудр, просвітитель, оратор і поет

Григорій Сковорода;

● автором першого українського друкованого підручника з

риторики (1659) є Йоаникій Галятовський;

● “Риторика” Феофана Прокоповича складається з 10 книг:

Кн.1. Загальні вступні настанови; Кн.2. Добір доказів;

Кн.3. Розташування матеріалу; Кн.4. Мовностилістичне

оформлення; Кн.5. Трактування почуттів; Кн.6. Метод писання

історії, листів; Кн.7. Судовий і дорадчий рід промов;

Кн.8. Прикрашальний рід промов; Кн.9. Священне красномовство;

Кн.10. Запам’ятовування і виголошення промови;

● усі російські риторики були створені на основі першого

російськомовного підручника з риторики, написаного Михайлом

Ломоносовим у середині ХVІІІ ст.;

● Михайло Сперанський, Микола Кошанський, Костянтин

Зеленецький – автори популярних у ХІХ ст. підручників з

риторики, за якими викладалася у навчальних закладах ця

дисципліна;

● судове красномовство набуло піднесення у слов’ян після

демократичної судової реформи 1864 р.;

● риторичний талант у другій половині ХІХ ст. – на початку

ХХ ст. сприяє швидкому розвиткові й піднесенню судової

риторики;

● слов’янський риторичний ідеал, успадкувавши риторичний

ідеал сократівського типу, набув таких оригінальних ознак, як

діалогічність за змістом, гармонізуючий характер, позитивна

онтологічність;

● риторична слов’янська парадигма посідає гідне місце у

світовій логосфері і має велику загальногуманітарну цінність та

реальні гармонізуючі перспективи.

Чи відомо Вам, що…

● давньоруські тексти ХІ-ХІІІ ст. засвідчують високу культуру

усного мовлення, традиції якої віднайшли свій подальший розвиток

у наступних століттях;

● 127 підручників риторики були написані в Києво-

Могилянській академії;

● за життя Ф.Прокоповича (1681-1736) його “Риторику” та

“Поетику” так і не було видано;

110 Г.С.О н у ф р і є н к о

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

●

за життя М.Ломоносова (1711-1765) його підручник з

риторики “Краткое руководство к красноречию” було видано тричі:

в 1748, 1759 та 1765 роках;

● уперше книгу П.С. Пороховщикова (П.Сергеїча) “Искусство

речи на суде” видано у Санкт-Петербурзі та перевидано 1988 р. у

Москві видавництвом “Юридична література”;

● першокласний судовий оратор Сергій Андрієвський закінчив

юридичний факультет Харківського університету і працював у

прокуратурі Харківської судової палати, слідчим у Карачеві,

товаришем прокурора Казанського окружного суду, а пізніше –

Петербурзького окружного суду;

● судові промови Сергія Андрієвського ще за його життя

витримали 5 видань;

● Анатолій Коні з 1867 по 1870 рр. працював в Україні

товаришем прокурора Сумського, згодом – Харківського

окружного суду; у 27 років (1871 р.) стає прокурором

Петербурзького окружного суду, а в 44 роки здобув вчений ступінь

доктора кримінального права за сукупністю робіт згідно з

рішенням Вченої ради Харківського університету;

● Анатолій Коні 150 разів обирався почесним членом різних

товариств (юридичних, медичних, філологічних та ін.) і був

автором навчальної програми з красномовства;

●1919 р. відбулося відкриття у Петрограді Інституту Живого

Слова.

Чи переконані Ви, що…

● силами красномовства захищаємо невинних, засуджуємо

нечесних, відвертаємо шкоди й небезпеки (Ф.Прокопович);

● оратори, як воїни, одержують від вождя мечі, щоб

відстоювати справедливість, щоб нести допомогу невинності

(Ф.Прокопович);

● пристрасність, палкість мають посідати головне місце в

доказах (М.Сперанський);

● ясність є важливою рисою мови юриста (М.Сперанський)

● суд є школою для народу, де повинні братися уроки

служіння правді й поваги людської гідності (А.Коні);

● переконлива мова лікує душі: в нещасті захистом, у щасті –

найбільшою прикрасою (Ф.Прокопович);

● книги обчищають душу і навчають керувати

почуттями (Г.Сковорода);

●

зі словом треба поводитися чесно (М.Гоголь).